Постанова

від 22.07.2024 по справі 538/2318/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/2318/23 Номер провадження 22-ц/814/2194/24Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 08 січня 2024 року (час ухвалення рішення суду і дата виготовлення повного текста рішення суду не зазначені) у справі за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення оренди землі.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким визнати укладеноюдодаткову угодупро поновленнядоговору орендиземлі від11.10.2016року,укладеного міжним таГоловним управліннямДержгеокадастру уПолтавській області.

Заявлені вимогиобґрунтовані тим,що позивач є орендарем земельної ділянки площею 3,8000 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Лохвицької міської ради (раніше - Харківецької сільської ради) Миргородського (раніше - Лохвицького) району Полтавської області для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 5322687800:00:003:0721, на підставі договору оренди землі, укладеного між ним і Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області 11.10.2016 року.

10 квітня 2018 року укладено додаткову угоду про внесення змін до вказаного договору. Пунктом 8 договору оренди визначено, що договір укладено на 7 років з переважним правом орендаря на поновлення договору на новий строк. Виконуючи вимоги п.8 договору щодо тридцятиденного повідомлення до закінчення строку дії договору оренди, позивач 09.03.2023 року направив до Лохвицької міської ради письмове повідомлення про намір продовжити його дію з проектом додаткової угоди. Але до дати подачі позову рішення міською радою не прийняте, позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 08 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення оренди землі задоволені частково.

Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 11.10.2016 року у редакції, зареєстрованій Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради за № 1755/04-09 від 09.06.2023 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції порушив правила предметної юрисдикції, оскільки як убачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка передана в оренду позивачу для ведення фермерського господарства, тому, враховуючи приписи ЗУ «Про фермерське господарство» і висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В обґрунтування участі прокурора у цій справі шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції зроблено посилання на те, що уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Лохвицька міська рада, яка як орган місцевого самоврядування відповідно до закону реалізує правомочності щодо розпорядження землею.

Лохвицька міська рада є відповідачем про справі, була обізнана про цей спір у суді, проте відзив на позов не подала, участі у судових засіданнях не приймала.

На виконання вимог ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор попередньо повідомив Лохвицьку міську раду про оскаржуване рішення, проте остання, по суті, відмовилася від вчинення будь-яких дій, посилаючись на відсутність коштів для сплати судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до п.4 ч.1 ст.374, ч.1 ст.377ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково з підстав, передбачених ст.255 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки площею 3,8000 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Лохвицької міської ради (раніше - Харківецької сільської ради) Миргородського (раніше - Лохвицького) району Полтавської області, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 5322687800:00:003:0721, на підставі договору оренди землі, укладеного між ним і Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області 11.10.2016 року (а.с.10-12, 13).

10.04.2018 року сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до вказаного договору (а.с.14).

Пунктом 8 договору оренди визначено, що договір укладено на 7 років з переважним правом орендаря на поновлення договору на новий строк.

На виконання вимог п.8 договору ОСОБА_1 09 березня 2023 року направив Лохвицькій міській раді письмове повідомлення про намір продовжити його дію з проектом додаткової угоди, яке зареєстроване Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради 09.03.2023 року за № 846/03-01 (а.с.16, 17).

До теперішнього часу Лохвицькою міською радою Миргородського району Полтавської області рішення за зверненням ОСОБА_1 не прийняте, останній продовжує користуватися спірною земельною ділянкою.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі у редакції, зареєстрованій Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради 09.03.2023 року за № 846/03-01.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року (справа № 922/1830/19) викладені такі висновки щодо юрисдикції спорів, пов`язаних із користуваннями землями, переданими для ведення фермерського господарства.

«6.59.Аналіз наявної практики Великої Палати Верховного Суду засвідчує, що як у випадку визначення цивільної юрисдикції, так і у випадку визначення господарської юрисдикції спору спірні земельні ділянки виділялися для ведення фермерського господарства фізичній особі, що оформлялося відповідним актом уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

6.60.При цьому Велика Палата Верховного Суду в якості критерію при визначенні юрисдикції зважала на те, що із заявами про надання земельної ділянки повторно звертається фізична особа, підстави ототожнювати яку з фермерським господарством, яке було раніше створене цією фізичною особою, чи з фермерським господарством, створеним після отримання повторно земельної ділянки для ведення фермерського господарства, відсутні.

6.61.Таким чином, у кожній окремій справі юрисдикція спору ставиться у залежність від обставин справи, які не є визначальними ані з точки зору суб`єктного складу спору, ані з точки зору змісту правовідносин (прав і обов`язків учасників спірних правовідносин).

6.62.Фактично визначення юрисдикції спору поставлено в залежність від додержання вимог законодавства в межах фактичної процедури створення фермерського господарства, на підставі чого і подано позов.

6.63.Підхід до визначення юрисдикції залежно від обставин, які встановлюватимуться після відкриття провадження у справі, під час розгляду справи по суті, значно ускладнює вибір юрисдикції, що, в свою чергу, негативно відображається на доступі до правосуддя.

…

6.67.З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.»

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року (справа №633/408/18) викладені такі висновки щодо земель фермерського господарства.

«7.1.Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюютьсяКонституцією України,ЗК України,Законом № 973-IVта іншими нормативно-правовими актами України.

7.2.Згідно зістаттею 12 Закону № 973-IVземлі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

7.3.Відповідно достатті 1 Закону № 973-IVфермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

7.4.Відповідно до вимог частини першоїстатті 5 Закону № 973-IVправо на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

7.5.Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (частини перша, другастатті 3 Закону № 973-IV).

7.6.При цьому згідно зістаттею 8 Закону № 973-IVфермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленомузакономдля державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

7.7.НормамиЗакону № 973-IVзапроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

7.8.Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначенузакономпослідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

7.9Після укладеннягромадянином договоруоренди земельноїділянки державноїабо комунальноївласності дляведення фермерськогогосподарства тастворення цимгромадянином фермерськогогосподарства правай обов`язкиорендаря такоїземельної ділянкиза договороморенди земліпереходять відгромадянина дофермерського господарстваз дняпроведення йогодержавної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц (провадження № 14-51цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18 (провадження № 14-235цс19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19 (провадження № 12-131гс19).»

Предметом спору у цій справі є вимога про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 11 жовтня 2016 року на підставі ст.33 ЗУ «Про оренду землі».

Як слідує з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 5322687800:00:003:0721 надана позивачу як фізичній особі в оренду для ведення фермерського господарства (п.1 договору оренди; а.с.10).

Отже, позивач вправі використовувати надану земельну ділянку лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності відповідно до приписів ЗУ «Про фермерське господарство»

Звертаючись до суду з позовом, позивач не подав суду відомостей про створення ним фермерського господарства як того вимагає закон.

Одночасно позивач не подав суду доказів про те, що він, починаючи з жовтня 2016 року, всупереч вимогам закону користується землею як фізична особа.

Із долученого прокурором до апеляційної скарги витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.87-88) вбачається, що 29 березня 2019 року зареєстроване фермерське господарство «Іващенко Я.О.», засновником і керівником якого є позивач по справі.

За таких обставин слід виходити з того, що з березня 2019 року права й обов`язки орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 5322687800:00:003:0721 за договором оренди землі від 11 жовтня 2016 року перейшли від позивача до фермерського господарства, яке ним створено і зареєстроване згідно закону.

З огляду на наведене спір у межах цих правовідносин не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України закриттю.

Керуючись ст.367, п.4 ч.1 ст.374, ч.1 ст.377, п.1 ч.1 ст.255, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 08 січня 204 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення оренди землі закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 про право звернутися до суду із позовом за правилами господарського судочинства.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910060; вул. 1100-річчя Полтави,7, м.Полтава) 1610 гривень 40 копійок витрат зі сплати судового забору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 22 липня 2024 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І. Дорош

В.М. Триголов