Рішення

від 18.07.2024 по справі 128/2932/22

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2932/22

РІШЕННЯ

Іменем Україн

18 липня 2024 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.

та представника позивача адвоката Богачук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради, Приватного акціонерного товариства «Якушинецьке», Вінницької районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, який в подальшому уточнила, обгрунтовуючи його тим, що у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилась донька ОСОБА_4 . ОСОБА_2 працював у Відгодівельному радгоспі «Якушинецький» село Зарванці на посаді робочого 2-го розряду (рибоводом) по переводу з колгоспу «Правда» село Якушинці (наказ №66 від 30.04.1982). Наказом Управління громадського харчування №16 від 22.03.1989 Відгодівельний радгосп «Якушинецький» перейменовано у «Вінницьке міжгосподарське підприємство по виробництву м`яса». 22.10.1978 ОСОБА_4 вступила у шлюб з ОСОБА_5 . 05.07.1994 ОСОБА_6 склав заповіт, в якому все своє майно, де б воно було і не було б, і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, і на те що він законно буде мати повне право, заповів своїй дочці ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Увесь час протягом життя та на день смерті ОСОБА_2 проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстрована та проживає його донька ОСОБА_1 . 22.08.2022 між ОСОБА_7 та Адвокатським бюро «Красіловський та Партнери», в особі керуючого адвоката Красіловського В.О., укладено договір про надання правової допомоги. 29.08.2022 та 29.09.2022 представник, висловлюючи її права та інтереси, звернувся до Якушинецької сільської ради у Вінницькій області та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із адвокатськими запитами про надання інформації щодо визначення паю ОСОБА_2 , як члену ПрАТ «Якушинецьке». 06.09.2022 Якушинецькою сільською радою була надана відповідь, що відомості щодо визначення паю ОСОБА_2 , як члену ПрАТ «Якушинецьке», відсутні, оскільки він не був включений до списку громадян членів колективного сільськогосподарського кооперативу або товариства, додатку до Державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №000153. Відповідно до відповіді Якушинецької сільської ради Вінницької області на адвокатський запит від 15.10.2020, на території даної сільської ради рахується 122,5506 га земель запасу. Середній розмір земельної частки (паю) по Якушинецькій сільській раді 2,57 га. Вважає відмову неправомірною та такою, що не відповідає вимогам законодавства України. Тому просить визнати за ОСОБА_1 спадкоємицею ОСОБА_2 , як за колишнім членом ПрАТ «Якушинецьке», право на земельну частку (пай) за рахунок земель запасу в межах території Якушинецької селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 09.12.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

21.12.2022 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 09.12.2022 надійшла відповідна заява.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 26.12.2022 відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Якушинецької ОТГ, Приватного акціонерного товариства «Якушинецьке», Вінницької районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування та призначено підготовче засідання.

13.01.2023 від директора ПрАТ «Якушинецьке» ОСОБА_8 надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що Приватне акціонерне товариство «Якушинецьке» не погоджується із позовними вимогами та вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Так, звертаючись до суду, ОСОБА_1 зазначає, що є спадкоємицею свого батька ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом №026558, виданого 25.12.1996, посвідченого державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори. За життя ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений виконкомом Якушинецької сільської Ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 05.07.1994, зареєстрованого в реєстрі за №18. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач обгрунтовує своє право на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , виходячи з норм Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», та вважає, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на земельну частку (пай) як пенсіонер, який раніше працював в колективному сільськогосподарському підприємстві ВАСТ «Якушинецьке» і залишився членом зазначеного підприємства. Позивач вважає, що ОСОБА_2 відповідає всім необхідним умовам, передбаченим ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року), згідно з якими набув право власності на земельну частку (пай) у ВАСТ «Якушинецьке», а саме: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Натомість, померлий ОСОБА_6 не відповідає вказаним вимогам, що ставились до осіб, які мають право на земельну частку (пай), виходячи з такого. Вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай) у колективному сільськогосподарському підприємстві, потрібно з`ясувати, чи була ця особа членом КСП, в даному випадку ВАСТ «Якушинецьке», на час передання Державного акту про право колективної власності на землю. Так, ОСОБА_2 був працівником Відгодівельного радгоспу «Якушинецький» та брав трудову участь у період з 01.04.1982 до 06.01.1990, до часу виходу на пенсію. Згідно з наказом Управління економіки Вінницької облдержадміністрації №49-а від 19.10.1992, «Вінницьке міжгосподарське підприємство по виробництву м`яса» перейменовано в Орендне підприємство радгосп «Якушинецький». В подальшому, у зв`язку з приватизацією Орендне підприємство радгосп «Якушинецький» перетворено у Відкрите акціонерне сільськогосподарське товариство «Якушинецьке» на підставі наказу №39-С від 20.06.1996. 17.06.1997 ВАСТ «Якушинецьке» отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії II-ВН №000153, згідно з яким Відкритому акціонерному сільськогосподарському товариству «Якушинецьке» передано у колективну власність 715,6 гектарів землі. Таким чином, ВАСТ «Якушинецьке» набуло права колективної власності на землю з моменту отримання Державного акту на право колективної власності на землю, оскільки до вручення зазначеного акту власником землі була держава, а після передачі такого акту в КСП земля почала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП. Всі працівники колишніх господарств, у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, тобто були живими на дату отримання державного акту про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати, стали її власниками у рівних частках. Отже, право ОСОБА_2 на одержання земельної частки (паю) у ВАСТ «Якушинецьке» могло б виникнути з 17.06.1997, тобто з моменту видачі ВАСТ «Якушинецьке» Державного акту на право колективної власності на землю, оскільки земельна ділянка розміром 715,6 га була передана у колективну власність юридичній особі відповідно до норм Земельного кодексу України. Разом з тим, позивачем не може бути надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 як пенсіонер був прийнятий і перебував у складі членів ВАСТ «Якушинецьке» на період одержання останнім Державного акту на право колективної власності на землю від 17.06.1997, виходячи з того, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до отримання ВАСТ «Якушинецьке» вказаного Державного акту про право колективної власності на землю. До Державного акту на право колективної власності на землю ВАСТ «Якушинецьке» був доданий список громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай) у ВАСТ «Якушинецьке». Оскільки на той час (17.06.1997) ОСОБА_2 вже помер, то його, відповідно, у списку не було та на його ім`я не оформлювався сертифікат на земельну частку (пай) у відповідності до норм Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Доказів того, що ВАСТ «Якушинецьке» вирішувалося питання надання ОСОБА_2 земельної частки (паю), у позовній заяві та в додатках теж не значиться. Тобто ОСОБА_6 не набув за життя права на земельну частку (пай) у ВАСТ «Якушинецьке» і, відповідно, не міг передати дане право у спадщину позивачу, адже і в заповіті спадкодавця зазначено, що в спадщину передається «все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що мені буде належати на день смерті і на що я за законом матиму повне право». Таким чином, вважають, що ОСОБА_2 не визнається таким, що відповідає вимогам, що ставилися до осіб, які набули право власності на земельну частку (пай), та на яких наголошує позивач, оскільки не являвся членом Відкритого акціонерного сільськогосподарського товариства «Якушинецьке» на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю 17.06.1997 та не був внесений до списку осіб, що додається до цього Державного акту. Позивачем не доведено факт виникнення у спадкодавця права на земельну частку (пай) у ВАСТ «Якушинецьке». Крім того, у своїй позовній заяві позивач посилається на роз`яснення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України (лист від 01.09.2003 №0081700-03) та зазначає, що «право на земельний пай мають направлені на навчання особи, якщо вони залишилися членами КСП, військовослужбовці строкової служби, якщо вони теж залишилися членами КСП, жінки-члени КСП, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю або пологами чи по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також члени КСП, які займали виборні посади в органах держаної влади або місцевого самоврядування, якщо збереження за ними членства в КСП передбачено його статутом». Проте, поза увагою позивача залишились інші питання, яким була приділена увага в даному Листі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, а саме: чи мають право на земельну частку (пай) спадкоємці колгоспника, який вийшов на пенсію за віком в початковій стадії реформування земельних відносин, тобто до складання списків осіб, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, а перед початком складання цих списків помер, тому й не був включеним до них. При вирішенні таких питань слід виходити з того, що у зв`язку зі смертю спадкодавця спадщина відкривається на те майно, яке належало покійному на день його смерті на праві приватної власності або на його частку в спільному майні. Отже, на момент смерті спадкодавця він ще не став власником частки землі, тому спадкоємці не можуть успадкувати те, що не належало спадкодавцю. Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є. Сам факт членства у колгоспі та тривалий термін роботи в інших органах до створення КСП й отримання державного акта на право колективної власності на землю не є підставою для отримання земельної частки у новоствореному КСП. До вручення зазначеного акта власником землі була держава, а після передачі його КСП (у колективну власність) земля почала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще невизначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живі на дату отримання державного акту про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках. Крім наведеного вище, позивачем пропущено строки позовної давності при зверненні з даними позовними вимогами. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року), правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, повинні регулюватися законодавством, яке діяло на час їх виникнення, а пунктом 6 передбачено застосування його правил про позовну давність до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Оскільки, спадщина після померлого ОСОБА_2 відкрилась до 01.01.2004, необхідно застосовувати норми ЦК УРСР від 18.07.1963. На позовні вимоги про витребування належного громадянину майна, вимоги про захист приватної власності поширюється встановлений ст. 50 Закону «Про власність» і ст. 71 ЦК УРСР (чинних на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом. Позивач звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області в грудні 2022 року, тобто через 26 років після смерті батька ОСОБА_2 та після того, як прийняла спадщину в установленому законом порядку, отримавши відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом 25.12.1996. При цьому, як стверджує позивач, вона зареєстрована і проживає в АДРЕСА_1 , де за життя проживав постійно спадкодавець. Таким чином, після смерті батька у 1996 році позивач, прийнявши спадщину, мала об`єктивну можливість дізнатися про наявність/відсутність права ОСОБА_9 на земельну частку (пай) та про можливе порушення своїх прав як спадкоємця, оскільки могла звернутися до відповідних органів влади чи до загальних зборів ВАСТ «Якушинецьке» за отриманням інформації щодо включення ОСОБА_9 (спадкодавця) до списку пайовиків ВАСТ «Якушинецьке». Проте позивач не вчинила жодних дій протягом такого тривалого часу, не вказала належних та допустимих доказів для визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними, тому просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05.12.2023 задоволено клопотання представника позивача адвоката Красіловського В.О. про заміну неналежного відповідача; замінено неналежного відповідача Якушинецьку об`єднану територіальну громаду на належного Якушинецьку сільську раду (с. Якушинці, вул. Новоселів, 1, Вінницького району Вінницької області); прийнято до розгляду позовну заяву (у новій редакції) ОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради, Приватного акціонерного товариства «Якушинецьке», Вінницької районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 26.06.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Богачук І.Ю. суду зазначила ті обставини, що викладені у новій редакції позовної заяви. Також зазначила, що хоч і у свідоцтві про одруження позивач зазначена як ОСОБА_10 , але по паспорту вона ОСОБА_11 , тому це підтверджує, що вона являється дочкою померлого ОСОБА_2 . Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 відсутні, хоч доказів ними не надано, клопотання про витребування спадкової справи не заявлялося.

В судовому засіданні 18.07.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Богачук І.Ю. просила суд визнати за ОСОБА_1 спадкоємицею ОСОБА_2 , як за колишнім членом ПрАТ «Якушинецьке», право на земельну частку (пай), за рахунок земель запасу в межах території Якушинецької селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялись судом в установленому законом порядку.

В матеріалах справи наявне клопотання представника Якушинецької сільської ради в особі сільського голови Романюка В., у якому він просить розглянути справу за відсутності представника Якушинецької сільської ради за наявними у справі доказами та прийняти рішення на розсуд суду, та клопотання представника відповідача Вінницької районної військової адміністрації Вінницької області за дорученням ОСОБА_12 , у якому вона просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Частиною третьоюстатті 211 ЦПК Українивизначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.11.2008 (а.с. 9).

На випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 склав заповіт, яким все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме повне право, заповідає своїй дочці ОСОБА_1 , що підтверджується дублікатом заповіту від 05.07.1994, посвідченого секретарем Якушинецької сільської ради Костюк Катериною Миколаївною (а.с. 10).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.04.1954 убачається, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 14).

Згідно з копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 08.06.1998, ОСОБА_5 та ОСОБА_13 одружилися 22.10.1978 (а.с. 11).

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , позивач зазначена як ОСОБА_1 (а.с. 5-6).

З копії довідки №4208/08-04 від 09.10.2020 убачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав з 02.02.1981 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.12.1996, на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Якушинецької сільської Ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області 05.07.1994 і зареєстрованого в реєстрі за №18, спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 ; спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з цілого жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на присадибній ділянці (а.с. 16).

Відповідно до копії довідки Приватного акціонерного товариства «Якушинецьке» від 20.04.2021 та копії особистої карточки ОСОБА_2 , останній з 01.04.1982 працював у Відгодівельному радгоспі «Якушинецький» село Зарванці, він був прийнятий робочим 2-го розряду (Рибоводом) по переводу з Колгоспу «Правда» с. Якушинці (наказ №66 від 30.04.1982); 16.07.1986 переведений польовим об`єздчиком (наказ №96-К від 15.07.1986); звільнений з роботи 06.01.1990 по досягненню пенсійного віку (наказ №2 від 04.01.1990) (а.с. 13, 55).

З копії наказу від 04.01.1990 №2-К убачається, що ОСОБА_2 з 06.01.1990 звільнений за ст. 40 п. 1-1 КЗоТ УССР, оскільки досягнув пенсійного віку (а.с. 56).

Згідно з копією наказу №96-К від 15.07.1986, ОСОБА_2 16.07.1986 переведений на посаду польового об`єздчика 3 розряду з 16.07.1986 (а.с. 57).

Відповідно до довідки про зміни статусу та назв ПрАТ «Якушинецьке» в процесі реорганізації підприємства від 13.01.2023 №01/130123, до 1968 Підсобне (допоміжне) сільське господарство Вінницького міськхарчоторгу; наказом по Вінницькому міськхарчоторгу №36 від 21 лютого 1968 року Підсобне (допоміжне) сільське господарство Вінницького міськхарчоторгу перейменоване в «Підсобне (допоміжне) сільське господарство першого Вінницького міськхарчоторгу»; рішенням Вінницької облспоживспілки №292 від 29 червня 1978 року Підсобне (допоміжне) сільське господарство першого Вінницького міськхарчоторгу перейменовано в Відгодівельний радгосп «Якушинецький», наказ по господарству №74 від 14.07.1978; наказом Управління громадського харчування №16 від 22.03.1989 Відгодівельний радгосп «Якушинецький» перейменовано у «Вінницьке міжгосподарське підприємство по виробництву м`яса»; наказом Управління економіки Вінницької облдержадміністрації №49 від 19.10.1992 «Вінницьке міжгосподарське підприємство по виробництву м`яса» перейменовано в Орендне підприємство радгосп «Якушинецький»; у зв?язку з приватизацією Орендне підприємство радгосп «Якушинецький» перетворене у Відкрите акціонерне сільськогосподарське товариство «Якушинецьке» (наказ №39-С від 20.06.1996); відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», Відкрите акціонерне сільськогосподарське товариство «Якушинецьке» змінило назву на ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЯКУШИНЕЦЬКЕ» (рішення загальних зборів акціонерів Протокол №1 від 04.06.2010) (а.с. 59).

Згідно з копією Державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №000153 від 17.06.1997, Державний акт на право колективної власності на землю видано відкритому акціонерному сільськогосподарському товариству «Якушинецьке» (місцезнаходження с. Зарванці) Якушинецькою сільською Радою народних депутатів Вінницького району Вінницької області у тому, що вказаному власнику землі передається у колективну власність 715,6 гектарів землі в межах згідно з планом; землю передано у колективну власність для сільськогосподарського використання відповідно до рішення ІХ сесії 22 скликання Якушинецької сільської Ради народних депутатів від 04.12.1996; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №13; додаток 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №000153 від 17.06.1997 список громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства (а.с. 66-67).

З копії списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства (додаток 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №000153 від 17.06.1997) убачається, що ОСОБА_2 у даному списку відсутній (а.с. 69-72).

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і у разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (постанова Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 274/3394/20).

Згідно з п.п. 1, 2 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Тобто за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акту, особа не має права на земельну частку (пай).

Верховний Суд у постанові від 04.08.2021 (справа № 617/537/19) вказав, що громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Установлено, що ОСОБА_2 не було включено до списків осіб членів ВАСТ «Якушинецьке», що додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №000153, виданого 17.06.1997, та ОСОБА_2 не отримував сертифікат про право на земельну частку (пай).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, сторона позивача зазначає, що ОСОБА_2 працював у Відгодівельному радгоспі «Якушинецький» з 30.04.1982 до 06.04.1990, тому право на земельну часку (пай) ОСОБА_2 підтверджується його перебуванням у штаті радгоспу на час паювання.

Аналізуючи зазначене та беручи до уваги надані докази, дійсно убачається, що ОСОБА_2 працював у Відгодівельному радгоспі «Якушинецький» у період з 01.04.1982 до 06.01.1990, однак такі відомості підтверджують лише факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з Відгодівельним радгоспом «Якушинецький», правонаступником якого є ВАСТ «Якушинецьке», однак не свідчать про те, що він був членом цього підприємства.

Докази того, що на час видачі ВАСТ «Якушинецьке» Державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №000153 від 17.06.1997 та затвердження списків осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), ОСОБА_2 був членом Відгодівельного радгоспу «Якушинецький», правонаступником якого є ВАСТ «Якушинецьке», відсутні.

З наданих суду доказів також установлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а Державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №000153 виданий ВАСТ «Якушинецьке» лише 17.06.1997.

За змістом Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року відносини спадкування регулюються нормами цього Кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року (далі ЦК УРСР).

Тлумачення розділу 7 «Спадкове право» ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на отримання земельної частки (паю) пов`язано із членством особи у колективному сільськогосподарському підприємстві на момент передачі землі у колективну власність, отриманням цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельну частку (пай) виникає не з часу включення членів колективного сільськогосподарського підприємства до списків, доданих до державного акту на право колективної власності на землю, а з моменту передачі землі у колективну власність конкретному колективному сільськогосподарському підприємству, членом якого вони є, на підставі державного акту на право колективної власності на землю (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 635/2831/17 та від 29.03.2023 у справі № 532/2064/21).

Спадкування є формою правонаступництва, що реалізується спадкоємцем в межах обсягу спадкової маси і не включає в себе процесуальні права та обов`язки спадкодавця, які ним не реалізовані за життя.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеною у постанові від 27.03.2019 (справа № 2-1625/1997).

Стороною позивача не доведено належними доказами, що на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю ВАСТ «Якушинецьке» 17.06.1997 ОСОБА_2 був членом товариства. Більше того, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ще до видачі Державного акту на право колективної власності на землю. Отже, на момент смерті ОСОБА_2 не набув право на земельну частку (пай), відповідно таке право не може бути успадковане його спадкоємцями.

Крім того, на випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 склав заповіт, яким все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме повне право, заповідає своїй дочці ОСОБА_1 .

Однак у матеріалах справи відсутні докази, які б встановлювали той факт, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , оскільки після реєстрації шлюбу дочка ОСОБА_2 ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_10 », а з позовом до суду звернулася ОСОБА_1 .

Також стороною позивача не надано доказів на підтвердження відсутності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 . Клопотання про витребування спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 стороною позивача не заявлялося.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач, для відхилення його заперечень проти позову (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 по справі № 707/2882/19).

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 (справа №450/1686/17) та від 15.07.2019 (справа №235/499/17) зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Оцінивши подані стороною позивача докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 спадкоємицею ОСОБА_2 , як за колишнім членом ПрАТ «Якушинецьке», права на земельну частку (пай), за рахунок земель запасу в межах території Якушинецької селищної ради, оскільки стороною позивача не доведено належними доказами факту, що ОСОБА_1 дійсно являється дочкою ОСОБА_2 , а також відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 на момент смерті набув право на земельну частку (пай) у ВАСТ «Якушинецьке», правонаступником якого є ПрАТ «Якушинецьке».

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ «Якушинецьке» у відзиві на позовну заяву, крім іншого, зазначає, що позивач звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області в грудні 2022 року, тобто через 26 років після смерті батька ОСОБА_2 та після того, як прийняла спадщину в установленому законом порядку, отримавши відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом 25.12.1996. При цьому, як стверджує позивач, вона зареєстрована і проживає в АДРЕСА_1 , де за життя проживав постійно спадкодавець. Таким чином, після смерті батька у 1996 році позивач, прийнявши спадщину, мала об`єктивну можливість дізнатися про наявність/відсутність права ОСОБА_9 на земельну частку (пай) та про можливе порушення своїх прав як спадкоємця, оскільки могла звернутися до відповідних органів влади чи до загальних зборів ВАСТ «Якушинецьке» за отриманням інформації щодо включення ОСОБА_9 (спадкодавця) до списку пайовиків ВАСТ «Якушинецьке».

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року, правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Згідно зі ст. 71 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Дійсно судом установлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач, як його спадкоємиця, 25.12.1996 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна і лише 06.12.2022 через 26 років звернулася до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

ВП ВС у постанові від 04.12.2018 (справа № 910/18560/16) вказала, що застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову (постанова ВП ВС від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви через недоведеність порушеного права позивача ОСОБА_1 , тому питання спливу позовної давності, як підстави для відмови у задоволенні позову, судом не вирішується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 211, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради, Приватного акціонерного товариства «Якушинецьке», Вінницької районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач Якушинецька сільська рада, адреса місцезнаходження: с. Якушинці, вул. Новоселів, 1, Вінницького району Вінницької області.

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Якушинецьке», адреса місцезнаходження: с. Зарванці, вул. Акціонерна, 9, Вінницького району Вінницької області.

Відповідач Вінницька районна державна адміністрація, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 17.

Повне рішення виготовлено 24.07.2024.

СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА