Постанова

від 19.07.2024 по справі 914/3543/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2024 р. Справа №914/3543/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу комунального підприємства "Оброшин" б/н від 24.06.2024,

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024, суддя Петрашко М.М., м. Львів, повний текст рішення складено 06.06.2024,

за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області

до відповідача комунального підприємства "Оброшин"

про стягнення 58 342,73 грн.,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

04.12.2023 Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до комунального підприємства "Оброшин" (надалі КП "Оброшин") про стягнення 58 342,73 грн. з яких:

- 18870,82 грн. сума збитків по факту самовільного скиду зворотних (стічних) вод при відсутності документів дозвільного характеру (дозволу на спеціальне водокористування) та без встановлених нормативів ГДС за період з 19.03.2018 року по 15.08.2018 року;

- 38362,04 грн. сума збитків за скид зворотних (стічних) вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС за період з 28.09.2018 року по 18.08.2021;

- 1109,87 грн. сума збитків за скид зворотних (стічних) вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС за період з 19.08.2021 року по 08.11.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки КП «Оброшин», проведеної з 08.11.2021 року по 19.11.2021 року, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища виявлено наднормативний скид забруднюючих речовин із зворотними (стічними) водами Випуском № 1 у водний об`єкт Канал К-5, басейн річки Ставчанка з очисних споруд розташованих на території с. Оброшине Львівського району Львівської області, які експлуатуються КП «Оброшин» (відповідачем).

Виявлені порушення зафіксовані актом про додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 19.11.2021.

Відповідно до протоколів дослідження якості зворотних та поверхневих вод, протоколів вимірювань показників складу та властивостей вод, встановлено, що скид зворотних (стічних) вод Випуском №1 здійснювався КП «Оброшин» з перевищенням встановлених нормативів ГДС.

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, державними інспекторами Інспекції за порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, було проведено розрахунок розміру шкоди на загальну суму 58 342,73 грн.

Відтак позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Правовими підставами позову зазначає ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 46-49 Водного кодексу України, ст.ст. 1, 5, 12, 20-2, 33, 35, 40, 42, 47, 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнути з КП "Оброшин" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області на спеціальний рахунок Оброшинської територіальної громади збитки в сумі 58 342,73 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, заподіяння шкоди, її розмір, причинно-наслідковий зв`язок між ними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на помилковість висновку місцевого господарського суду про те, що позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Судом першої інстанції помилково прийнято як належний доказ по справі надані позивачем копії протоколів вимірювання показників складу та властивостей вод.

Зазначає, що протоколи показників складу та властивостей вод, на підставі яких позивач розраховував вартість збитків, не були порівняні із загальним фоном басейну річки Ставчанка, як наслідок факт забруднення та шкідливих наслідків для екології не було встановлено.

Посилається на те, що місцевий господарський суд не обгрунтував в чому полягають збитки (шкода).

Відповідач не скористався правом передбаченим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Оброшин" б/н від 24.06.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 в справі №914/3543/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи № 914/3543/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Державною екологічною інспекцією у Львівській області в період з 08.11.2021 року по 19.11.2021 року, здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання КП «Оброшин» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

В процесі проведення перевірки (позапланового заходу державного нагляду (контролю)) уповноваженими особами виявлено наднормативний скид забруднюючих речовин із зворотними (стічними) водами у водний об`єкт канал № 5, басейн річки Ставчанка з очисних споруд, розташованих на території с. Оброшине Львівської області.

Також, в процесі проведення перевірки (позапланового заходу державного нагляду (контролю)) було встановлено, що в період з 19.03.2018 по 15.08.2018 здійснювався самовільний (без наявності дозволу на спеціальне водокористування) скид зворотних (стічних) вод з очисних споруд, які експлуатуються КП «Оброшин» у водний об`єкт - Канал К-5, басейн річки Ставчанка, що призводить до забруднення поверхневих вод.

За результатами перевірки (позапланового заходу державного нагляду (контролю)) складено акт № 876/04/1164 від 19.11.2021, який підписано посадовими особами органу державного нагляду (контролю) В.Б. Жавко, ОСОБА_1 , О.З. Гера. Директор КП «Оброшин» підписав зазначений акт, проте зазначив, що з актом не згідний.

Також, інспекцією було видано припис за № 522-04 від 19.11.2021, згідно з яким зобов`язано здійснювати скид зворотних вод з очисних споруд підприємства Випуском №1 у Канал К-5 у річку Ставчанка з дотриманням встановлених лімітів скидання забруднюючих речовин гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (ГДС).

Вказаний припис був отриманий директором КП «Оброшин» та не оскаржувався в судовому порядку.

Позивачем виставлено відповідачу претензії від 04.02.2022 за №43 (вих.№13-582), від 04.02.2022 за №44 (вих.№13-580) та від 04.02.2022 за №45 (вих.№13-579), за змістом яких запропоновано відшкодувати шкоду, заподіяну державі в загальному розмірі 58 342,73 грн. за вказаними реквізитами (18 870,82 грн. + 38 362,04 грн. + 1 109,87 грн.). До претензій долучені розрахунки розміру шкоди, зумовленої забрудненням поверхневих вод.

Відповідач відповідді на вказані претензії не надав.

Причиною виникнення спору в цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 58 342,73 грн. шкоди, спричиненої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, заподіяння відповідачем шкоди, її розмір, причинно-наслідковий зв`язок між ними, а вина відповідача у вчиненні правопорушення доведена та підтверджується наявними у справі доказами у сукупності.

Апеляційний господарський суд погоджується з даними висновками місцевого господарського суду та зазначає з приводу викладених в апеляційній скарзі доводів наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (ст. 16 Конституції України).

Відповідно до ст.ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Відповідно до положень статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб тощо.

Статтею 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об`єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, згідно з пп. 8, 9 п. 4 даного Положення, пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Державна екологічна інспекція у Львівській області, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. (ч. 6 ст. 7 вказаного Закону).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, посадовими особами позивача було проведено заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, про що складений відповідний акт обстеження за № 876/04/1164 від 19.11.2021.

Статтею 38 (ч.ч. 1, 3) даного Закону передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законами та іншими актами законодавства. Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування (стаття 2 Водного кодексу України).

Відповідно до преамбули Водного кодексу України, всі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ екологічного розвитку і соціального добробуту.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (статті 3, 6 Водного кодексу України).

Згідно з вимогами статті 1 Водного кодексу України, водокористування - це використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); ліміт скиду забруднюючих речовин - граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об`єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.

Статтею 46 Водного кодексу України та статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів в Україні, у тому числі і водних, здійснюється в порядку загального та спеціального.

Частинами 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України унормовано, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

У відповідності до статті 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

При цьому водокористувачі зобов`язані дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу тощо (стаття 44 Водного кодексу України).

Статтею 70 Водного кодексу України передбачено, що скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань та за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Окрім того, відповідно до положень пункту 15 Правил охорони поверхових вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №465 від 25.03.1999, скидання зворотних вод у водні об`єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування, а пунктом 17 Правил визначено, що граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування.

Зазначені правила є обов`язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, діяльність яких щодо скидання зворотних вод у водні об`єкти впливає або може вплинути на стан поверхневих вод.

Згідно із статтею 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі розміри викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Усі води, як визначає стаття 95 Водного кодексу України (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Згідно із пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Частиною 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Судами встановлено, що представниками позивача було здійснено аналіз наданих КП «Оброшин» звітів про використання води за формою №2ТП-водгосп (річна) (затверджено Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 16.03.2015 №78 за погодженням з Держстатом) за 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік

Також, представниками позивача відповідно до протоколів дослідження якості зворотних та поверхневих вод, проведених лабораторією фізико-хімічних досліджень навколишнього середовища та промсанітарії ТОВ «Євроекоскоп» (свідоцтво про атестацію: №РЛ 207/15 від 31.12.2015, №РЛ254/18 від 28.12.2018, виданий ЛДЦСМ) та протоколів вимірювань показників складу та властивостей вод, вимірювання проведені відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Львівській області (наказ Державної екологічної інспекції України від 03.12.2020 №466), встановлено, що скид зворотних (стічних) вод Випуском №1 здійснювався з перевищенням встановлених нормативів ГДС (як встановлено судом, дозвіл на спеціальне водокористування №362/ЛВ/49д-18 виданий Державним агентством водних ресурсів України 16.08.2018 із терміном дії з 16.08.2018 до 16.08.2021).

Оцінюючи дотримання позивачем методології відбору проб показників складу та властивостей вод, передбаченої ДСТУ, яка є обов`язковою до виконання та впливає на достовірність отриманих результатів, колегія суддів зазначає наступне.

16.08.2018 Державним агентством водних ресурсів України видано дозвіл на спеціальне водокористування №362/ЛВ/49д-18 із терміном дії до 16.08.2021.

Відповідно до довідки КП «Оброшин» за №128 від 10.11.2021, фактичний скид зворотних вод після очисних споруд Випуском №1 через Канал К-5 у річку Ставчанку становить 5,8 куб.м/год.

Відповідно до пункту 1.4. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 №389, зареєстрована в Міністерстві юстиції України за №767/16783 від 14.08.2009 (зі змінами, внесеними згідно наказу Мінекології та природних ресурсів від 30.06.2011 №220 та від 13.10.2015 №367, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.11.2015 за №1369/27814), зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 16.02.2021 №119, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.05.2021 за №678/36300 (надалі - Методика) - ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Відповідно до п. 5.2. Методики, розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючих речовин виконується на підставі даних звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна), податкової декларації екологічного податку (додаток 2 «Розрахунок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти»), лімітів скиду забруднюючих речовин, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, за формулою

Мi = Мiф - Мiл, де

Мi - маса наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини у водний об`єкт зі зворотними водами, т;

Мiф - фактичний скид i-ї забруднюючої речовини у водний об`єкт за розрахунковий період, т;

Мiл - ліміт скиду i-ї забруднюючої речовини, встановлений у дозволі на спеціальне водокористування, т.

16.08.2018 Державним агентством водних ресурсів України видано дозвіл на спеціальне водокористування за №362/ЛВ/49д-18 з терміном дії до 16.08.2021.

Згідно з довідкою КП «Оброшин» від 10.11.2021 №128, фактичний скид зворотних вод з очисних споруд, які експлуатуються від 10.11.2021 Випуском №1 у Канал К-5, басейн річки Ставчанка, що знаходиться в межах населеного пункту становить 5,8 куб.м/год.

Інспекцією у відповідності до Методики було проведено розрахунок розміру завданих збитків.

Відповідно до протоколів дослідження якості зворотних та поверхневих вод, які проведені лабораторією фізико-хімічних досліджень навколишнього середовища та промсанітарії ТОВ «Євроекоскоп», а також відповідно до протоколів вимірювань показників складу та властивостей вод, вимірювання проведені відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Львівській області встановлено, що скид зворотних (стічних) вод Випуском №1 здійснювався КП «Оброшин» з перевищенням встановлених нормативів ГДС.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що дії КП «Оброшин» (відповідача) є порушенням чинного законодавства, а саме статей 44, 70, 95, 110 Водного Кодексу України та статей 40, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Загальний період наднормативного скиду зворотних (стічних) вод Випуском №1 проводився із перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (ГДС) з 19.03.2018 по 15.08.2018 та з 28.09.2018 по 08.11.2021, з огляду на що розмір завданих збитків розраховано відповідно до Методики в розрахунках, а саме:

-тривалість виявленого порушення в період з 19.03.2018 по 15.08.2018 становила 149 днів. Тобто тривалість наднормативного скиду зворотних (стічних) вод за цей період зафіксованого порушення становить 3576 год. Відповідно до розрахунку позивача розмір завданої шкоди за вказаний період становить 18 870,82 грн.

-тривалість виявленого порушення в період з 28.09.2018 по 18.08.2021 становила 1056 днів. Тобто тривалість наднормативного скиду зворотних (стічних) вод за цей період зафіксованого порушення становить 25344 год. Відповідно до розрахунку позивача розмір завданої шкоди за вказаний період становить 38 362,04 грн.

-тривалість виявленого порушення в період з 19.08.2021 по 08.11.2021, тобто за 82 дні, що становить 1968 год. Тобто розмір збитків за дане порушення за 1968 год. відповідно до розрахунку позивача становить 1 109,87 грн.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що загальний розмір шкоди становить 58 342,73 грн. (18 870,82 грн. + 38 362,04 грн. + 1 109,87 грн.).

За таких умов, апеляційним судом приймається до уваги правомірність застосування позивачем при визначенні розміру шкоди Методики, протоколів дослідження якості зворотних та поверхневих вод, протоколів вимірювань показників складу та властивостей вод та довідки про фактичний скид зворотних вод після очисних споруд, тобто обставина щодо розміру збитків є встановленою та підтверджена належними доказами.

Також, апелянтом не надано суду належних доказів стороннього впливу щодо наднормативного скиду забруднюючих речовин із зворотними (стічними) водами, що могли б вплинути та/або вплинули на результати вимірювань/дослідження показників складу та властивостей вод.

При цьому апеляційним судом відхиляються доводи апелянта про те, що протоколи показників складу та властивостей вод, на підставі яких позивач розраховував вартість збитків, не були порівняні із загальним фоном басейну річки Ставчанка, як наслідок факт забруднення та шкідливих наслідків для екології не було встановлено, оскільки дії компетентних органів не визнавалися незаконними, окрім того докази порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства оцінені на їх допустимість та належність як судом першої інстанції так і апеляційним судом.

Апеляційний суд зауважує, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, у тому числі пов`язаної з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, передбачені статтею 1166 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною є будь-яка поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав або інтересів іншої особи, внаслідок якої завдано шкоду, б) наявність шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових або немайнових благ, що охороняються законом, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, г) вина заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини. А тому доводи апеляційної скарги є безпідставними (з врахуванням нормативного регулювання) про неправильність висновків суду в частині того, що позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність вини у заподіянні шкоди.

Позивачем розрахована завдана державі шкода на підставі розрахунку розміру шкоди, зумовленої наднормативним скидом забруднюючих речовин із зворотними (стічними) водами Випуском № 1 у водний об`єкт Канал К-5, басейн річки Ставчанка з очисних споруд розташованих на території с. Оброшине Львівського району Львівської області, які експлуатуються КП «Оброшин» (відповідачем).

Суду надано обгрунтування розрахунку заявленої до стягнення суми з деталізацією розрахунку (а.с. 20-22, 24-27, 29-31).

В свою чергу, перерахування шкоди у розмірі 58 342,73 грн. відповідачем не здійснено і доказів невідповідності обчисленого розміру шкоди суду не надано.

Беручи до уваги вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, заподіяння відповідачем шкоди, її розмір, причинно-наслідковий зв`язок між ними, а вина відповідача у вчиненні правопорушення підтверджується наявними у справі доказами та їх сукупності.

Таким чином, доводи скаржника про те, що судом необгрунтовано визначено наявність складу цивільного правопорушення з боку КП «Оброшин», спростовуються вищенаведеним.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом надано оцінку, у тому числі розрахунку розміру заявленої до стягнення шкоди, зумовленої наднормативним скидом забруднюючих речовин із зворотними (стічними) водами.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції помилково прийнято як належний доказ по справі надані позивачем копії протоколів вимірювання показників складу та властивостей вод Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області не беруться судом до уваги, оскільки як зазначено в протоколах вимірювання показників складу та властивостей зворотних вод проведено щодо суб`єкта господарювання КП «Оброшин» за адресою 81115 Львівська область, Пустомитівський район, с. Оброшине, пр-т Вольського, 1 (а.с. 37, 51, 53, 58, 63, 67).

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене висновки місцевого господарського суду про задоволення позову відповідають встановленим обставинам по справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга комунального підприємства "Оброшин" б/н від 24.06.2024 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (позивача) судового збору в розмірі 4 026,00 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за № 167 від 20.06.2024.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу комунального підприємства "Оброшин" б/н від 24.06.2024 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 в справі №914/3543/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 4 026,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.