Ухвала

від 16.07.2024 по справі 583/3576/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №583/3576/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/567/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Самовільне залишення військової частини або місця служби

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.08.2023, відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Обложки, Глухівського району, Сумської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 в якій він просив вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.08.2023, змінити та звільнити його від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 407 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу визначено не обирати.

В обґрунтування своїх вимог обвинувачений зазначав, що фактичних обставин справи, доведеності вини і правової кваліфікації дій не оскаржує, однак просить звільнити його від призначеного покарання з випробуванням, оскільки свою вину він повністю визнав, розкаявся, має цивільну дружину, утримує її двох дітей, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, обставин які б обтяжують його покарання судом не встановлено. Крім цього, він обвинувачений має легку розумову відсталість, що стало підставою для визнання його обмежено придатним до військової служби куди він не з`являвся, оскільки боявся за своє життя. Все перелічене обвинувачений вважав таким, що може слугувати підставою для звільнення його від відбуваня покарання з випробуванням.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_8 являючись військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 з 15.01.2023 року під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, в порушення положень Військової присяги та вимог ст.ст. 11,16,49,127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1,3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, 16.02.2023 року о 08 годині, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, після завершення лікування в КНМГТ „Лікарня інтенсивного лікування Кременчуцька, розташованого по АДРЕСА_3 , не прибув на ранкове шикування до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_4 , вибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

26.06.2023 року близько 09.30 год ОСОБА_8 доставлений військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 до Четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, за адресою: АДРЕСА_5 .

Отже, протягом періоду часу з 08 години 16.02.2023 року по 09 годину 30 хвилин 26.06.2023 року солдат ОСОБА_8 обов`язки військової служби не виконував, а займався власними справами, перебуваючи переважну більшість часу в АДРЕСА_2 .

Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи обвинувачений ОСОБА_8 повідомлений, про що свідчить письмова розписка про вручення йому поштового відправлення, однак до суду не з`явився, причин не явки не повідомив і клопотань про відкладення судового засідання на іншу дату не заявив.

Враховуючи викладене, а також те, що питання про погіршення становища в апеляційній сарзі не йдеться оскільки вона подана обвинуваченим, який просив звільнити його від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а також з метою дотримання розумних строків судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд справи без участі обвинуваченого ОСОБА_8 , однак за участі його захисника ОСОБА_7 , що узгоджується з ч. 4 ст. 405 КПК України.

Тому, заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_7 , яка апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 підтримала, просила вирок суду першої інстанції змінити та звільнити обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого заперечив, просив вирок суду залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла такого висновку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження фактичні обставини справи, доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій за за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, апелянтом не оскаржується, а тому з урахуванням ч. 1 ст. 404 КПК України до аналізу вироку суду першої інстанції в цій частині колегія суддів не вдається.

Також, як слідує зі змісту апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_8 не оскаржував і міру та вид призначеного йому за ч. 5 ст. 407 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, однак просив звільнити від його відбування з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах заявлених апелянтом вимог колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, у кожному конкретному випадку суд повинен дотримуватися вимог кримінального закону і враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.

Як слідує з матеріалів справи за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_8 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, що відповідає санкції частини вказаної сатті КК України.

При цьому, судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України.

Так, до обставин, що пом`якшують покарання, суд першої інстанції відніс щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності притягується вперше, повністю визнав свою провину, за місцем служби характеризується позитивно, перебуває на обліку в психіатра через легку розумову відсталість, за висновком військово-лікарської комісії від 08.05.2023 року визнаний обмежено придатним до військової служби.

Також судом першої інстанції було встановлено те, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 26.06.2023 ОСОБА_8 на час інкримінованого йому злочину виявляв ознаки легкої розумової відсталості, однак не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Обставин, що обтяжують покарання суд першої інстанції не встановив.

З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов ивсновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія суддів, що необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті за скоєний злочин, яке буде необхідним, достатнім, пропорційним та справедливим для виправлення та попередження вчинення нових злочинів, що на переконання суду відповідає тяжкості скоєного.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , як підстави для звільнення його від відбування вказаного покарання з випробуванням, зазначав те, що вину він визнав, розкаявся, має легку розумову відсталість, має цивільну дружину, утримує її двох дітей, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався та, що обставин які б обтяжують його покарання судом не встановлено.

У відповідь на зазначені апелянтом доводи колегія суддів зазначає наступне.

Так, санкція ч. 5 ст. 407 КК України визначає для винної у вчиненні злочину особи покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України визначено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, тобто в мінімальних межах санкції цієї частини статті КК України.

При цьому, ч. 1 ст. 75 КК України визначає для суду обмеження в яких прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням не можливе, в тому числі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням не може бути застосовано і до осіб, які визнані винними у вчиненні злочину передбаченого ст. 407 КК України.

Враховуючи викладене, колегією суддів підстав для задоволення вимог апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , зокрема в частині його звільнення від призначеного покарання з випробуванням, не встановлено, а тому в її задоволенні апеляційний суд відмовляє, а вирок суду Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.08.2023 залишає без зміни як такий, що узгоджується з вимогами ст. 370 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.08.2023, відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на цей вирок, без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4