Постанова

від 23.07.2024 по справі 521/24183/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 521/24183/23 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипнік Л.А

Номер провадження: 22-ц/819/253/24 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Воронцової Л.П.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Олійник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні справу за апеляційною скаргою адвокатаГородскова Максима Ігоревича, який діє від імені ОСОБА_1 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2024 року в цивільній справі за позовом адвоката Городскова Максима Ігоревича, який діє від імені ОСОБА_1 , до онлайн-медіа "МОСТ", Приватного підприємства "Редакція газети "Гривна", третя особа: Фермерське господарство "Сапфір-Агро", про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року адвокат Городсков Максим Ігоревич, який діє від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до онлайн-медіа "МОСТ", Приватного підприємства "Редакція газети "Гривна", третя особа: Фермерське господарство "Сапфір-Агро", про захист честі, гідності та ділової репутації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 працює юристом у Фермерському господарстві "Сапфір-Агро", керівником (головою) якого є його дружина ОСОБА_2 , кінцевими бенефіціарними власниками - його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Впродовж грудня 2022 року в анонімному телеграм-каналі "База зрадників Херсона", онлайн-медіа "МОСТ", інтернет-виданні " ОСОБА_5 " було опубліковано недостовірну інформацію щодо можливої співпраці позивача та членів його родини із окупаційною владою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 та впливає на діяльність Фермерського господарства "Сапфір-Агро", зокрема, аграрна компанія ТОВ СП "Нібулон" перестала укладати з Фермерським господарством "Сапфір-Агро" договори господарської діяльності, від компанії "Вайтерра Україна" надійшов лист про надання пояснень щодо вищевказаних публікацій. Зазначив, що з моменту деокупації с. Музиківка Херсонського району Херсонської області (11.11.2022) щодо нього та членів його родини не здійснювалися жодні перевірки, не було розпочато досудове розслідування за державну зраду чи колабораційну діяльність.

З огляду на зазначене, просив суд:

- зобов`язати Онлайн-медіа "МОСТ", Ідентифікатор медіа/Номер ліцензії згідно переліку суб`єктів у сфері медіа станом на 01.08.2023 з Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення R40-01085, реєстрант та кінцевий власник медіа: ОСОБА_6 , спростувати відомості, що не відповідають дійсності і порочать його честь, гідність та ділову репутацію, які були розміщені на сайті https://most.ks.ua /на якому була опублікована інформація, а саме: "Колабораціонізм. Мародерство. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Музиківка. Співвласник ФГ "Сапфір-Агро" (по суті власник він, але директором записана його дружина, ОСОБА_2 , також у співвласниках вся інша сім`я) вирощування зернових, технічних культур, овочів і баштанних, розведення молочної продукції, свинарство і птахівництво. 2010-15 рр. член ПП "Партії регіонів" і депутат Херсонської обласної ради від цієї партії, 2020 член ПП "Блок Володимира Сальдо" і депутат Херсонської обласної ради від цієї партії. Співпрацює з окупаційної владою, награбоване ними зерно висипають на його току. Можливо, має відношення до вбивства ОСОБА_7 , котрий був його помічником і учасником ТРО. Мародерство разом з російськими військовими. Надає інформацію хто виїхав і іншу інформацію по селу. Сім`я теж співпрацює з окупантами. Донька ОСОБА_4 , була депутатом в районній раді від " ОСОБА_8 " і станом за 2020 рік не задекларувала нерухомості на загальну суму 4,31 млн грн";

- зобов`язати Приватне підприємство "Редакція газети "Гривна", код ЄДРПОУ: 32618748, засновник: ОСОБА_9 , уповноважена особа: ОСОБА_10 , спростувати відомості, що не відповідають дійсності і порочать його честь, гідність та ділову репутацію, які були розміщені на сайті https://grivna.ua на якому була опублікована інформація, а саме: "в період окупації російськими військами Херсону і частини Херсонської області деякі місцеві мешканці погодились на співпрацю із російської окупаційною адміністрацією. Багато уваги було приділено цій темі персоналіям колаборантів, їх мотивам і юридичним аспектам подальшого розслідування цих справ. Тим не менш з кожним днем з`являється нова інформація про нових можливих зрадників у місцевих херсонських пабліках. Звичайно, лише суд встановлює наявність і ступінь вини кожного громадянина України, який підозрюється у державній зраді, але пройти осторонь деяких прізвищ неможливо".

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2024 року у задоволенні позову адвоката Городскова Максима Ігоревича, який діє від імені ОСОБА_1 , до онлайн-медіа "МОСТ", Приватного підприємства "Редакція газети "Гривна", третя особа: Фермерське господарство "Сапфір-Агро", про захист честі, гідності та ділової репутації відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до онлайн-медіа "МОСТ", суд першої інстанції виходив з того, що онлайн-платформа не є та не може бути належним відповідачем, оскільки у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких повинен встановити позивач та зазначити як відповідачів в позовній заяві, чого позивачем не було виконано, що є самостійною підставою для відмови в позові. Щодо позовної вимоги до Приватного підприємства "Редакція газети "Гривна" суд зазначив, що позивач не довів яким чином опублікована інформація, яку він просить спростувати, стосується його та його родини, в тому числі в контексті порушення їхніх особистих немайнових прав, свобод, а також інтересів, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні даної вимоги.

Не погоджуючись із рішенням суду адвокат Городсков Максим Ігоревич, який діє від імені ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що:

- інформація на анонімному телеграм-каналі "База зрадників Херсону", а також статті, поширені на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 доведена до відома широкому колу користувачів мережі Інтернет, вказані відомості не мають ознак оціночних суджень та викладені стверджувально;

- в реєстраційних даних доменного імені - https://most.ks.ua/, ІНФОРМАЦІЯ_3 на сторінках цих сайтів не виявлено розміщених свідчень про власника сайту, свідчень про автора статті за зазначеними посиланнями, а тому автор невідомий, встановити фактично власника вказаного веб-сайту є неможливим, встановити особу автора статті є також неможливим у зв`язку з тим, що стаття була розміщена невідомою особою, яку неможливо ідентифікувати;

- цитатою з посилання https://grivna.ua/publikatsii/zradnikiv-hersonshini-treba-znati-u-oblichchya є: "щодо бенефіціарного власника ОСОБА_1 : Співпрацює з окупаційною владою, награбоване ними зерно висипають на його току. Можливо, має відношення до вбивства ОСОБА_7 , котрий був його помічником і учасником ТРО. Мародерство разом із російськими військовими. Надає інформацію хто виїхав і іншу інформацію по селу. Сім`я теж співпрацює з окупантами. Донька, ОСОБА_4 , була депутатом в районній раді від " ОСОБА_8 " і станом на 2020 рік не задекларувала нерухомості на загальну суму 4,31 млн. грн";

Інші доводи апеляційної скарги є релевантними обґрунтуванню позовних вимог та зводяться до цитування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Просив скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційної інстанції представники онлайн-медіа "МОСТ", Приватного підприємства "Редакція газети "Гривна", третьої особи: Фермерського господарства "Сапфір-Агро" не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, тому колегія суддів вважає можливим справу розглянути у їх відсутність, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - адвокат Городсков Максим Ігоревич вимоги апеляційної скарги підтримали з підстав у ній викладених, просили її задовольнити, посилаючись на те, що ними залучено до участі у справі власника онлайн-медіа "МОСТ" ОСОБА_6 в якості відповідача.

Заслухавши доповідача, ОСОБА_1 тайого представника-адвоката ГородсковаМаксима Ігоревича,які підтримали вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, на інформаційно-аналітичному сайті "МОСТ" (https://most.ks.ua/) за посиланням: https://most.ks.ua/news/url/kolaboranti-z-hersonskoji-oblradi-hto-z-deputativ-stav-zradnikom-i-scho-z-nimi-robiti/ та на сайті Приватного підприємства"Редакціягазети "Гривна" (https://grivna.ua/) за посиланням: https://grivna.ua/publikatsii/zradnikiv-hersonshini-treba-znati-u-oblichchya, опубліковано інформацію, яку просить спростувати позивач.

Згідно даних витягу з ЄДР Приватне підприємство "Редакція газети "Гривна" зареєстровано в Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.09.2003 року, основний вид діяльності: 58.13 видання газет.

Відповідно до даних з Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення згідно переліку суб`єктів у сфері медіа, реєстрантом та кінцевим власником онлайн-медіа "МОСТ", Ідентифікатор медіа/Номер ліцензії - R40-01085, є ОСОБА_6 .

ОСОБА_1 у 2010 2015 роках, а також з 2020 року був депутатом Херсонської обласної ради, з 2008 року по теперішній час - співзасновник і директор ТОВ ФГ "Сапфір ЛТД", пізніше - ФГ "Сапфір-Агро", тобто є публічною особою.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, а також поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз`яснено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до частини 4 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина перша статті 50 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду заяви за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета спору та підстав позову є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з даним позовом в частині вимог до відповідача Онлайн-медіа "МОСТ" стало поширення на сайті "МОСТ" (https://most.ks.ua/) інформації за посиланням: https://most.ks.ua/news/url/kolaboranti-z-hersonskoji-oblradi-hto-z-deputativ-stav-zradnikom-i-scho-z-nimi-robiti/.

Звертаючись до суду із позовом, адвокат Городсков Максим Ігоревич, який діє від імені ОСОБА_1 , зазначав, що в реєстраційних даних доменного імені, зокрема, https://most.ks.ua/, на сторінці сайта не виявлено розміщених свідчень про власника сайта, автора статті, а тому автор невідомий, встановити фактично власника вказаного веб-сайту є неможливим, встановити особу автора статті є також неможливим у зв`язку з тим, що стаття була розміщена невідомою особою, яку неможливо ідентифікувати.

Однак, доказів того, що автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, суду не надано.

Крім того, позивач додав до позовної заяви копію роздруківки Онлайн-медіа "МОСТ", де зазначено, що реєстрантом та кінцевим власником онлайн-медіа "МОСТ", Ідентифікатор медіа/Номер ліцензії - R40-01085, є ОСОБА_6 .

Оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19), де зазначено, що "належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту -вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) міститься висновок про те, що "відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації».

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

У разі якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено, суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 30 вересня 2019 року (справа № 742/1159/18) та від 18 грудня 2019 року (справа № 742/286/17).

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що автор поширеної інформації та власник вебсайту до участі у справі в якості відповідачів/співвідповідачів не залучені, клопотань про заміну відповідача (залучення співвідповідачів) позивач не заявляв, хоча рішення суду, зокрема щодо зобов`язання спростувати оспорювану інформацію стосується прав та обов`язків автора поширеної інформації та власника вебсайту.

Твердження позивача та його представника про те, що ОСОБА_6 як кінцевий бенефіціарний власник онлайн-медіа "МОСТ" залучений ними до участі у справі в якості відповідача, є безпідставними і колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки згідно змісту позовної заяви відповідачем зазначено онлайн-медіа "МОСТ", а не реєстранта і кінцевого бенефіціарного власника медіа - ОСОБА_6 . Уточнення позовних вимог, клопотання про заміну відповідача чи притягнення в якості співвідповідача позивач до суду не подавав. В ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 04 грудня 2023 року зазначені учасники справи, зокрема, відповідачі: онлайн-медіа "МОСТ" і Приватне підприємство "Редакція газети "Гривна", в апеляційній скарзі позивач також не посилався на те, що суд залишив поза увагою зазначення відповідачем ОСОБА_6 .

Отже, відмовляючи у задоволенні позову адвоката Городскова Максима Ігоревича, який діє від імені ОСОБА_1 , в частині вимог до онлайн-медіа "МОСТ" суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачем вимог до безпосередніх поширювачів інформації заявлено не було, що унеможливило оцінку висловів у загальному контексті поширеної відносно позивача інформації.

Оскільки позов не пред`явлено до належного відповідача/співвідповідачів, що є самостійною підставою для відмови в його задоволенні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові.

Зважаючи на вказане, апеляційний суд не надає правової оцінки іншим доводам апеляційної скарги та обставинам, якими скаржник заперечує проти позову, оскільки це може мати місце під час розгляду справи із належним суб`єктним складом.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, позивач, в частині вимог до Приватного підприємства "Редакція газети "Гривна", просив спростувати відомості, що розміщені на сайті https://grivna.ua за посиланням https://grivna.ua/publikatsii/zradnikiv-hersonshini-treba-znati-u-oblichchya, а саме: "в період окупації російськими військами Херсону і частини Херсонської області деякі місцеві мешканці погодились на співпрацю із російської окупаційною адміністрацією. Багато уваги було приділено цій темі персоналіям колаборантів, їх мотивам і юридичним аспектам подальшого розслідування цих справ. Тим не менш з кожним днем з`являється нова інформація про нових можливих зрадників у місцевих херсонських пабліках. Звичайно, лише суд встановлює наявність і ступінь вини кожного громадянина України, який підозрюється у державній зраді, але пройти осторонь деяких прізвищ неможливо".

Відмовляючи в задоволенні даної вимоги, суд першої інстанції виснував, що позивач не довів яким чином опублікована інформація, яку він просить спростувати, стосується його та його родини, що стало підставою для відмови у позові в цій частині.

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" та у пункті 6.32. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2019 № 904/4494/18 висловлено правову позицію про те, що при розгляді справ про захист честі, гідності та ділової репутації суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Зі змісту фрагмента публікації, який просить спростувати позивач, не вбачається, що вона стосується саме позивача, анкетних даних чи інших відомостей, які його ідентифікують, не зазначено.

В апеляційній скарзі адвокат Городсков Максим Ігоревич, який діє від імені ОСОБА_1 , посилається на цитату з посилання https://grivna.ua/publikatsii/zradnikiv-hersonshini-treba-znati-u-oblichchya, а саме: "щодо бенефіціарного власника ОСОБА_1 : Співпрацює з окупаційною владою, награбоване ними зерно висипають на його току. Можливо, має відношення до вбивства ОСОБА_7 , котрий був його помічником і учасником ТРО. Мародерство разом із російськими військовими. Надає інформацію хто виїхав і іншу інформацію по селу. Сім`я теж співпрацює з окупантами. Донька, ОСОБА_4 , була депутатом в районній раді від " ОСОБА_8 " і станом на 2020 рік не задекларувала нерухомості на загальну суму 4,31 млн. грн".

Однак, наведене не було підставою позову та предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім того, вказана інформація опублікована в іншому інтернет-ресурсі, на який послався відповідач.

Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, виходячи із засад (принципів) цивільного судочинства, закріплених в ч.3 ст.2, ст. ст. 12,13 ЦПК України, не вправі самостійно, на власний розсуд, виокремлювати зі скарги певну інформацію та встановлювати, чи є вона такою, що порушує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, оскільки це є виключно правом позивача.

Таким чином, у відповідності до ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не подано належних і допустимих доказів, які б підтверджували поширення відповідачем конкретної негативної інформації щодо позивача, що негативна інформація щодо позивача, принижує гідність, честь та ділову репутацію позивача, і порушує його особисті немайнові права або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Тобто, в даному випадку відсутній юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканність ділової репутації.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у позові до відповідача Приватного підприємства "Редакція газети "Гривна".

Інші доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення від 15 квітня 2024 року не впливають.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргуадвокатаГородсковаМаксима Ігоревича,який дієвід імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міськогосуду Херсонськоїобласті від15квітня 2024рокузалишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняттяі можебути оскарженав касаційномупорядку протягомтридцяти днівз дняскладення повногосудового рішеннядо ВерховногоСуду шляхомподання касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанції.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: О.В. Кутурланова

Н.В. Орловська