Ухвала

від 22.07.2024 по справі 686/30724/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/30724/21

Провадження № 11-сс/4820/306/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

підозрюваної ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції матеріали досудового провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021240000000620 від 16 грудня 2021 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

11 липня 2024 року прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді місцевого суду з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, посилаючись на те, що підозра є обґрунтованою і ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні продовжують існувати. Вказував, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту закінчується 12 липня 2024 року, однак, завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор, окрім іншого, також зазначав, що «слідчим управлінням ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021240000000620 від 16 грудня 2021 року, за ч.1 ст.366, ч.3 ст.191, ч.5 ст.191 КК України, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України.

16 травня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 24 травня 2024 року застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 12 липня 2024 року включно, який полягає у забороні залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23 год 00 хв по 06 год 00 хв наступного дня.

Постановою заступника керівника обласної прокуратури від 10 липня 2024 року, строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 3- х місяців, тобто до 16 серпня 2024 року.

Хоча органом досудового розслідування на даний час виконана велика кількість слідчих (розшукових) дій, завдяки яким ОСОБА_7 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні нею інкримінованих кримінальних правопорушень, на даний час у кримінальному провадженні не допитано всіх свідків, показання яких мають суттєве значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, що серед іншого стало підставою для продовження строків досудового розслідування у провадженні.

Ураховуючи те, що завершити досудове розслідування, до закінчення строку дії застосованого відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту неможливо, а ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, прокурор у клопотанні просив продовжити в межах строку досудового розслідування до 16 серпня 2024 року відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати місце її проживання у період часу з 23 год 00 хв по 06 год 00 хв наступного дня, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, оскільки інші, більш м`які запобіжні заходи, зокрема, особиста порука та особисте зобов`язання не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.»

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 12 липня 2024 року клопотання прокурора задоволено та продовжено до 15 серпня 2024 року включно строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23год 00 хв по 06 год 00 хв наступного дня, окрім випадків необхідності прослідувати до місця укриття під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» або до медичного закладу за отриманням медичної допомоги, підозрюваній у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.5 ст.191КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з покладенням на неї зобов`язання прибувати до слідчого, прокурора, суду, слідчого судді за кожною вимогою, та продовжено строк дії покладених на ОСОБА_7 обов`язків, визначених ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2024 року, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну ( в разі їх наявності).

Дію ухвали постановлено рахувати до 15 серпня 2024 року включно.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_6 просила скасувати ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_7 у повному обсязі.

Захисник уважала, що рішення слідчого судді місцевого суду є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, тобто, таким, що підлягає скасуванню.

На її думку, наявність фактів, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 не є суб`єктом інкримінованого їй правопорушення, категорично виключає критерій обґрунтованості підозри щодо неї.

Тому оскаржуване судове рішення варто вважати таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки слідчий суддя місцевого суду не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Серед іншого, посилалась на те, що обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_7 , маючи бездоганну процесуальну поведінку, максимально сприяючи проведенню ефективного досудового розслідування, буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду в ухвалі слідчого судді не зазначено та не оцінено.

Зазначала, що доцільність продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 має ґрунтуватися на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для застосування такого запобіжного заходу, а не на підставі того, що орган досудового розслідування не зміг у передбачені законом строки провести ефективне досудове розслідування.

Так, слідчий суддя не оцінив належної, сумлінної поведінки підозрюваної, а також чинник тривалого слідства, з плином часу якого застосування до ОСОБА_7 будь-якого запобіжного заходу стало невиправданим.

Однак, усупереч наведеним вимогам слідчий суддя не навів посилань на докази, які обґрунтовують існування ризиків та обставин, що б підтверджували недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, наприклад, особистого зобов`язання.

Ураховуючи викладене, сторона захисту посилалась на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, аніж домашній арешт, повною мірою забезпечить виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків з урахуванням її активного сприяння досудовому розслідуванню, що має на меті доведення своєї невинуватості виключно за допомогою встановлених кримінальним процесуальним законом інструментів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; підозрювану ОСОБА_7 та її захисника - адвоката ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів; заперечення прокурора ОСОБА_5 проти апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.

У ст.2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, а ст.92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування покладається на слідчого, прокурора.

На виконання даних вимог сторона обвинувачення в силу ст.93 КПК України здійснює збирання доказів.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.2 ст.181 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам здійснити дії, передбачені п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.6 ст.181 КК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності, строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Відповідно до ч.7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності, цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Наведені вимоги закону при розгляді клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 слідчим суддею місцевого суду були дотримані.

Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. Водночас, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Слідчий суддя місцевого суду, задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_7 , урахував, що стороною обвинувачення доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, із забороною залишати житло у нічний час доби, який не є найсуворішим запобіжним заходом відповідно до шкали градації, визначеної КПК України, не зможе запобігти відповідним ризикам, та не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Більш того, стороною захисту не доведено, як змінилися обставини, які були взяті до уваги при застосуванні запобіжного заходу, які нові обставини виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Окрім того, слідчий суддя вважав обґрунтованою і доведеною ту обставину, що застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання чи особистої поруки, не забезпечить попередження вищезазначених ризиків і належну процесуальну поведінку підозрюваної, оскільки не встановлено тих стримуючих чинників, які в повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення ОСОБА_7 дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному проваджені.

Так, особисте зобов`язання не підлягає до застосування з огляду на тяжкість злочинів, які інкримінуються підозрюваній, та наявність реальних сумнівів того, що ОСОБА_7 виконуватиме покладені на неї обов`язки.

Особиста порука не підлягає застосуванню, оскільки будь-яких клопотань від осіб, яких би слідчий суддя міг вважати такими, що заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, до слідчого судді місцевого суду не надходило.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками, зробленими слідчим суддею першої інстанції, та вважає, що запобіжний захід саме у вигляді домашнього арешту є достатньою гарантією для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_7 процесуальних обов`язків у даному провадженні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту, не спростовують висновку слідчого судді про достатність для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Слідчим суддею наведені достатні мотиви для відмови у застосуванні інших більш м`яких запобіжних заходів.

Досліджені матеріали кримінального провадження свідчать про те, що досудове слідство не могло бути закінченим з об`єктивних підстав.

На сьогодні стороною обвинувачення доведено необхідність проведення тих слідчих дій, зокрема, й допитів свідків та проведення експертного дослідження, виконання якого на даний час триває, які раніше проводити було недоцільно з огляду на обрану тактику досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Тому постановою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_9 від 10 липня 2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021240000000620 було продовжено до трьох місяців.

На даний час продовжують існувати визначені у ч.1 ст.177 КПК України та наведенні в клопотанні прокурора ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за одне з яких (ч.5 ст.191 КК України) передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а тому, зважаючи на покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у випадку визнання її винуватою, співставляючи можливі негативні для неї наслідки у вигляді засудження до покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів уважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані їй кримінальні правопорушення, й надалі існує.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні не закінчено, на даний час не всі свідки в цьому провадженні допитані, як і не були допитані ці свідки й судом, а тому продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни наданих ними свідчень або відмови від надання показань в подальшому. При оцінці наявності зазначеного ризику слідчим суддею врахована встановлена КПК України процедура отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримують шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно, шляхом допиту особи в судовому засідання (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України).

Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту отримання показань судом від осіб, які є свідками.

Тобто, ризики, які враховувались під час застосування відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу, на даний час продовжують існувати, що й доведено в судовому засіданні стороною обвинувачення.

Тому продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування підозрюваної ОСОБА_7 під домашнім арештом, а більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної її процесуальної поведінки.

Відтак, продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є найбільш прийнятним за наявних умов.

Таким чином, продовження застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відповідає вимогам вищевказаних норм закону, і, зокрема, правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», та є дієвим механізмом контролю поведінки під час здійснення досудового розслідування та відповідає завданням кримінального провадження.

Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді місцевого суду не встановлено, ухвала про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_7 відповідає вимогам ст.ст.177, 178, 194 КПК України, є законною, обґрунтованою, вмотивованою, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.405, 407, 418, 419, 422, 423 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2024 року, якою продовжено до 15 серпня 2024 року включно строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, підозрюваній у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3