Постанова

від 17.07.2024 по справі 916/4513/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4513/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників сторін:

від ДП АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ - Сербулов О.В. в порядку самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 (повний текст складено та підписано 28.05.2024, суддя Малярчук І.А.)

по справі №916/4513/23

за позовом Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ

до Товариства з обмеженою відповідальністю СКАДОВСЬК-МАРИНА

про стягнення 1 307 504,06 грн

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 задоволено повністю позов ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СКАДОВСЬК-МАРИНА та стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СКАДОВСЬК-МАРИНА на користь позивача 1008968,40 грн заборгованості, 207037,12 грн пені, 24909,22 грн три проценти річних, 66589,32 грн інфляційних втрат, 19612,56 грн судового збору.

Вподальшому позивач звернувся до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у справі.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 задоволено частково заяву Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати та стягнуто з позивача на користь відповідача 6000 грн витрат на правничу допомогу, в задоволенні решти заяви відмовлено.

В мотивах оскаржуваного додаткового рішення суд першої інстанції зазначив, що дана категорія справ не є надмірно складною у розрізі їх розгляду та доказуваності, а також дані взаємовідносини регулюються вузьким нормативним колом та обмежуються сталою судовою практикою.

На переконання суду першої інстанції, подання позивачем до суду заяви про зміну предмету позову було наслідком визначення позивачем у позовній заяві невірного договору, а тому вважати витрати адвоката по її складанню неминучими та такими, що мають відшкодовуватись за рахунок відповідача, на думку суду є недоречним.

Окрім цього, місцевий господарський суд зазначив, що судові засідання були нетривалими та відповідно не потребували значних зусиль з боку адвоката по їх проведенню.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції оцінив підготовку та складання таких процесуальних документів, як: позовна заява, заява про зміну предмету позову та участь адвоката у судових засіданнях у розмірі 6000,00 грн.

Не погодившись із даним додатковим рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернуся позивач з апеляційною скаргою в якій просить додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 у справі № 916/4513/23 змінити, збільшити розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених ДП «Адміністрація річкових портів» в суді першої інстанції, з 6000,00 грн до 11000,00 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує наступним:

- у позовній заяві позивач надав попередній розрахунок судових витрат, які очікував понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 15 000,00 грн;

- за умовами договору укладеного з адвокатом, позивач сплачує гонорар за участь адвоката в режимі відеоконференції у першому судовому засіданні в суді першої або апеляційної інстанції, що розташовані поза межами м. Києва 5 000 грн, а за кожне наступне судове засідання, в межах розгляду однієї справи у відповідній інстанції 2 000 грн,

- на виконання доручення клієнта, адвокатом було забезпечено судове представництво клієнта в чотирьох судових засіданнях;

- позивач не включав до суми витрат на професійну правничу допомогу гонорар за підготовку та складання таких процесуальних документів, як: позовна заява та заяви про зміну предмету позову;

- заява про додаткове рішення не містила вимог щодо стягнення з відповідача витрат за підготовку та подання заяв по суті справи, а також витрат за судові засідання, в яких адвокат не приймав участь;

- зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд не врахував, що, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності процесу, саме на відповідача покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності;

- матеріали справи не містять доказів надходження від відповідача заяви (клопотання) про зменшення розміру судових витрат або заперечень відповідача в цій частині, отже, суд невірно застосував норми ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, оскільки не зобов`язаний був досліджувати співмірність заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу за відсутності письмових заперечень (клопотання) відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено її до розгляду на 17.07.2024.

Під час судового засідання від 17.07.2024 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

У відповідності до п. 21 Перехідних положень ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

Отже, порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Частиною 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Так колегія суддів зазначає, що місцезнаходження відповідача по справі Товариства з обмеженою відповідальністю СКАДОВСЬК-МАРИНА та єдиною відомою суду адресою є Херсонська обл., Скадовський р-н, місто Скадовськ, вул.Набережна, будинок 1.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (з відповідними змінами) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.

До названого переліку, зокрема включено всю територію Скадовського району Херсонської області, тобто місцезнаходження апелянта.

На виконання наведених законодавчих приписів Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» судом апеляційної інстанції 25.06.2024 розміщено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення із текстом ухвали про відкриття апеляційного провадження в якому вказано про час, дату та місце розгляду справи.

Отже відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було зазначено, що позивач планує понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в розмірі 20000,00 грн, що складається із судового представництва, складання та подання процесуальних документів та надання інших видів правничої допомоги.

Під час судового засідання Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 представник позивача заявив усне клопотання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, та зазначив, що докази на їх підтвердження будуть подані до суду протягом 5 днів, після ухвалення рішення суду, що відображено у протоколі судового засідання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 позов було задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1008968 грн 40 коп заборгованості, 207037 грн 12 коп пені, 24909 грн 22 коп три проценти річних, 66589 грн 32 коп інфляційних втрат, 19612 грн 56 коп судового збору.

13.05.2024 позивачем було подано до суду першої інстанції заяву в якій останній просив ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн.

Зазначена заява мотивована тим, що позивачем у зв`язку з розглядом даної справи в місцевому господарському суді були понесені судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11 000 грн, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення місцевий господарський суд, пославшись на те, що дана справа не є надмірно складною, оцінив підготовку та складання таких процесуальних документів, як: позовна заява, заява про зміну предмету позову та участь адвоката у судових засіданнях у розмірі 6000,00 грн.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання щодо зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду було надано до суду першої інстанції докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір про надання правової (правничої) допомоги, додаткові угоди до нього, акти прийому-передачі наданих послуг та докази оплати позивачем послуг адвоката.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

За умовами укладеного між ДП АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ (клієнт) та адвокатом Сербуловим О.В. (адвокат) договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019 адвокат приймає на себе доручення клієнта надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), на умовах, передбачених даним договором (п.1.1. договору).

За умовами п. 2.1. договору адвокат, з метою забезпечення представництва клієнта зобов`язаний, зокрема здійснювати представництво клієнта в судах України першої, апеляційної та касаційної інстанції, складати, готувати та підписувати від імені клієнта всі необхідні документи.

В свою чергу клієнт зобов`язаний, серед іншого, протягом двох робочих днів, з моменту отримання акту-прийому передачі послуг, підписати, або надати письмову, вмотивовану відмову, своєчасно та в повному обсязі відшкодувати адвокату всі фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору, на умовах та в розмірі визначених в цьому договорі оплатити адвокату гонорар (п. 3.2.-3.4. договору).

У відповідності до п. 8.2. договору будь-які зміни та доповнення до цього договору, оформлюються додатковою угодою, мають силу та вважаються невід`ємною частиною цього договору, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами.

07.09.2022 між ДП АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ (клієнт) та адвокатом Сербуловим О.В. (адвокат) складено та підписано додаткову угоду до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019 в якій сторони домовились викласти Розділ 6 (гонорар, порядок розрахунків) договору в редакції даної додаткової угоди.

Так за умовами п.п. 6.1., 6.3. договору гонорар це винагорода адвоката за здійснення представництва інтересів клієнта та подання йому інших видів правничої (правової) допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором. Складова гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт і є обов`язковим до сплати клієнтом.

Клієнт сплачує адвокату гонорар за участь адвоката в режимі відеоконференції у першому судовому засіданні в суді першої або апеляційної інстанції, що розташовані поза межами м. Києва - 5 000 грн, а за кожне наступне судове засідання, в межах розгляду однієї справи у відповідній інстанції - 2 000 грн.

Підставою для сплати гонорару є акт прийому-передачі наданих послуг, або у випадку здійснення передоплати, рахунок-фактура. Клієнт протягом 2-х робочих днів з дня одержання акту прийому-передачі наданих послуг, зобов`язаний повернути адвокату підписаний акт прийому-передачі наданих послуг або мотивовану відмову у підписанні (п.6.8. договору).

Як свідчать наявні матеріали справи, 27.12.2023 між позивачем та адвокатом було складено та підписано Акт №2712/01 прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) у відповідності до якого адвокатом надано послуги з участі у судовому засіданні (перше) Господарського суду Одеської області у справі №916/4513/23, вартість послуги складає 5000 грн (т.2, а.с. 20).

29.01.2024 між позивачем та адвокатом було складено та підписано Акт №2901/03 прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) у відповідності до якого адвокатом надано послуги з участі у судовому засіданні (наступне) Господарського суду Одеської області у справі №916/4513/23, вартість послуги складає 2000 грн (т.2, а.с. 23).

18.03.2024 між позивачем та адвокатом було складено та підписано Акт №2103/01 прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) у відповідності до якого адвокатом надано послуги з участі у судовому засіданні (наступне) Господарського суду Одеської області у справі №916/4513/23, вартість послуги складає 2000 грн (т.2, а.с. 25).

09.05.2024 між позивачем та адвокатом було складено та підписано Акт №0905/03 прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) у відповідності до якого адвокатом надано послуги з участі у судовому засіданні (наступне) Господарського суду Одеської області у справі №916/4513/23, вартість послуги складає 2000 грн (т.2, а.с. 27).

Наявними матеріалами справи підтверджується, що представник позивача адвокат Сербулов О.В. приймав участь у судових засіданнях Господарського суду Одеської області у цій справі, які відбулись 27.12.2023, 29.01.2024, 18.03.2024 та 08.05.2024 (т.1, а.с. 161-162, 168-169, 213-215, 224-226) в режимі відеоконференції.

Як свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення, надані адвокатом послуги у сумі 11 000 грн були оплачені позивачем у повному обсязі (т.2, а.с. 16-19).

Отже у даному випадку, адвокатом були надані позивачеві лише послуги з надання правової (правничої) допомоги у вигляді участі адвоката у чотирьох судових засіданнях Господарського суду Одеської області.

При цьому, як вже було вказано вище, позивачем та адвокатом у додатковій угоді до договору про надання правової (правничої) допомоги було чітко визначено розмір гонорару за участь адвоката в режимі відеоконференції у першому судовому засіданні в суді першої інстанції, що розташовані поза межами м. Києва - 5 000 грн, а за кожне наступне судове засідання, в межах розгляду однієї справи у відповідній інстанції - 2 000 грн.

Відтак, позивач поніс витрати на правову (правничу) допомогу пов`язані саме з участю свого представника у судових засіданнях, які загалом становлять 11 000 грн (5000 грн за перше судове засідання, 6000 грн за участь у трьох наступних судових засіданнях).

Як вже було вказано вище, відповідач не скористався своїм правом на подання заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, та відповідно не довів неспівмірності витрат понесених позивачем під час розгляду даної справи у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що ані заява позивача про ухвалення додаткового рішення, ані надані на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу докази, не містять вимог щодо стягнення з відповідача витрат за підготовку та подання заяв по суті справи, а також витрат за судові засідання, в яких представник позивача не приймав участь.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку щодо можливості зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача 5000 грн витрат на правничу допомогу скасуванню із прийняття в цій частині нового рішення про задоволення таких вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу задовольнити.

2. Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі №916/4513/23 в частині відмови у задоволенні заяви Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СКАДОВСЬК-МАРИНА 5000 грн витрат на правничу допомогу скасувати, в решті додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

« 1. Заяву Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати по справі №916/4513/23 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СКАДОВСЬК-МАРИНА на користь Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ 11000 грн витрат на професійну правничу допомогу».

3. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.07.2024 у зв`язку з перебуванням судді Філінюка І.Г. у відпустці.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяПринцевська Н.М.

СуддяФілінюк І.Г.