Постанова

від 26.06.2024 по справі 910/3884/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа№ 910/3884/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Лях К.М. (посвідчення адвоката № 2506 від 10.01.2019)

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Демянова Н.І. (посвідчення адвоката № 001121 від 09.03.2021)

від відповідача-3: не з`явився

вільні слухачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 (повний текст складено 21.11.2023)

у справі № 910/3884/23 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до 1) Державної служби геології та надр України

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації та транспорту Трансбуд"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа"

про визнання недійсним наказу, про визнання протиправним та скасування електронного аукціону про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (відповідача-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації та транспорту Трансбуд" (відповідача-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" (відповідача-3) про:

- визнання протиправним та скасування пункт № 1 додатку № 1 наказу Державної служби геології та надр України від 03.01.2023 № 1;

- визнання протиправним та скасування електронного аукціону про закупівлю № SUE001-UA-20230123-78527;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами № 1/8-2п-22 від 15.02.2023, укладеного між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління механізації та транспорту Трансбуд", за результатами електронного аукціону № SUE001-UA-20230123-78527.

20.06.2023 до суду першої інстанції від позивача надійшли:

- заява про зміну предмета позову шляхом викладення п. 2 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції:

"Визнати протиправним та скасувати пункт № 1 додатку № 1 наказу Державної служби геології та надр України від 19.01.2023 № 25 "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон", решту позовних вимог залишити без змін;

- клопотання про заміну неналежного відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" на належного відповідача-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа".

У судовому засіданні 11.07.2023 місцевий господарський суд місці ухвалив: задовольнити заяву позивача про зміну предмета позову та подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням зміненого предмета позову; задовольнив клопотання позивача про заміну відповідач-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" належним відповідачем-3, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа".

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 закрито провадження у справі № 910/3884/23 в частині визнання протиправним та скасування пункту № 1 додатку № 1 наказу Державної служби геології та надр України від 19.01.2023 № 25 "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/3884/23 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції:

- невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.ст. 16, 18-1 Кодексу України про надра;

- порушено норми процесуального права, оскільки не враховано всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не надано належну оцінку доказам по справі, зокрема, встановивши порушення відповідачем-1 процедурних правил підготовки та проведення аукціону, перевагу надано праву правомірного очікування переможця аукціону при повному ігноруванні майнових прав позивача, що порушуються внаслідок саме таких неправомірних дій органу державної влади.

Короткий зміст відзиву відповідача-1 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач-1 зазначає, що позивач не довів суду, а ні наявністю суміщення земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні позивача за кадастровим номером № 3524084300:02:000:8002 суміщається з Перлівським (Адабаським) родовищем гранітів, право видобутку корисних копалин площею 23,0 га на якому надано відповідачу-2, а ні наявність у позивача чинного спеціального дозволу на користування надрами, що є обов`язковою умовою передання земельної ділянки надр родовища гранітів у користування.

Крім того, на переконання відповідача-1 проведення аукціону та здобуття перемоги відповідача-2 не зумовлює безпосередній перехід прав на земельні ділянки позивача, і не створює праві підстави для набуття прав на зазначені ділянки після отримання спеціального дозволу.

Короткий зміст відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач-2 наголошує на тому, що права позивача не порушені ні оскаржуваним у даній справі рішенням, ні електронним аукціоном, за результатами якого відповідач-2 набув право на користування надрами, ні договором, укладеним між відповідачами-1,-2 за рель татами проведення вищезгаданого аукціону.

Короткий зміст відзиву відповідача-3 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Відповідач-3 вважає подану апеляційну скаргу позивача необґрунтованою та безпідставною, а оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України з додержанням матеріального та процесуального права.

При цьому, відповідач-3 зазначає на тому, що не зважаючи на те, що він виступав організатором оспорюваного аукціону, у нього були відсутні будь-які повноваження та обов`язок впливати на процес формування лоту, оголошення аукціону, та обов`язок впливати на процес формування лоту, оголошення аукціону , проведення аукціону.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/3884/23 призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/3884/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/3884/23, колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., судді: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 розгляд справи № 910/3884/23 відкладено на 05.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 розгляд справи № 910/3884/23 відкладено на 26.06.2024.

В судове засідання, яке відбулося 26.06.2024, з`явилися представники позивача та відповідача-2, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представники відповідачів-1,-3 в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, а саме шляхом направлення процесуального документу в їх електронні кабінети в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 05.06.2024).

Враховуючи, що явка представників відповідачів-1,-3 у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідачів-1,-3.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Державна служба геології та надр України (відповідач-1) надала Державному підприємству "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України", правонаступником якого є Акціонерне товариства "Українська залізниця" (надалі - позивач), спеціальний дозвіл на користування надрами від 21.11.2007 № 4503 із терміном дії на 9 (дев`ять) років до 03.06.2016. Спеціальний дозвіл передбачає: вид користування надрами - видобування; назва об`єкту надрокористування - Перлівське (Адабаське) родовище; корисна копалина - граніт; місце знаходження об`єкту: Кіровоградська область, Новоукраїнський район (2,5 км на північ від село Войнівка).

19.03.2009 на підставі розпоряджень голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 04.07.2008 № 712-р та від 23.10.2008 № 1135-р, Державному підприємству "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" надано в постійне користування земельну ділянку площею 51,6412 га за кадастровим номером 3524084300:02:000:8002.

19.03.2009 на підставі рішення сесії Новомиколаївської сільської ради від 10.11.2008 № 197, Державному підприємству "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,4181 га за кадастровим номером 3524084302:52:000:0001.

Цільове призначення вище зазначених земельних ділянок - для добувної промисловості під Адабаське кар`єроуправління.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено право постійного користування земельними ділянками площею 51,6412 га за кадастровим номером 3524084300:02:000:8002 та площею 1,4181 га за кадастровим номером 3524084302:52:000:0001 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, 22.11.2021 року, що підтверджується відповідними витягами, містяться у матеріалах справи.

Як стверджував у позові позивач, він неодноразово звертався до Держгеонадр, зокрема, з заявами від 15.12.2015 № ЦУП-8/164 про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами та від 21.12.2015 № ЦУП-8/260 на продовження строку дії спеціального дозволу від 21.11.2007 № 4503 з метою видобування гранітів Перлівського (Адабаського) родовища у Кіровоградській області.

Листами від 25.01.2016 № 937/13/12-16 та від 01.03.2016 № 3171/13/12-16 позивач отримав відповіді про відмову у внесенні змін та продовженні строку дії спеціального дозволу через відсутність позитивного висновку про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр.

Після усунення зауважень Держгеонадр, позивач повторно подав заяви на внесення змін до спеціального дозволу (заява про внесення змін від 29.03.2016 № Ц-1/4-3/2685-16 та заява на продовження строку дії від 25.05.2016 № Ц-2/4-3/3806- 16).

У відповідь на вищезазначені листи відповідач-1 листом від 14.06.2016 № 10371/13/12-16 повідомило позивача, що Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 не передбачає процедуру внесення змін у разі правонаступництва юридичної особи (надрокористувача) у результаті реорганізації, що було визначено підпунктом 1 пункту 17 попередньої редакції Порядку, оскільки цей підпункт виключено згідно внесених до Порядку змін від 06.04.2016.

Позивач стверджував, що відповідач-1 не врахував підпункт 8 пункту 17 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 №3518, а тому позивач знову звернулось до відповідача-1 із заявою від 04.09.2017 № Ц/2-23/353-17, на яку відповідно отримано відповідь (лист від 02.10.2017 № 22001/03/12-17), що у пакеті документів знову відсутні позитивні висновки експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр та екологічної експертизи, незважаючи на те, що такі висновки були додані до зазначеної заяви.

В подальшому, позивач після спливу майже трьох років в чергове звернувся до відповідача-1 із заявою про внесення змін та продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 15.09.2020 № ЦУП-8/4275.

Листом у відповідь від 24.09.2020 за № 14512/11/11-20 відповідач-1 зазначив, що позивач не вчасно подав заяву на внесення змін та продовження строку дії спеціального дозволу.

Наказом відповідача-1 від 19.01.2023 № 25 затверджено, зокрема, перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів, згідно з додатком №1 до цього наказу.

Згідно пункту 1 додатку №1 до наказу від 19.01.2023 № 25 серед переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон зазначено в тому числі Перлівське (Адабаське) родовище з видобування граніту у Кіровоградській області.

07.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа" (надалі - відповідач-3), як організатором, проведено аукціон №SUE001-UA-20230123-78527 (замовником аукціону при цьому виступає відповідач-1) єдиним лотом якого був: спеціальний дозвіл на користування надрами - Перлівське (Адабаське) родовище, що розташоване на відстані близько 2,5 км на північний схід від с. Войнівка в Новоукраїнському районі Кіровоградської області. Вид корисної копалини: граніт. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: видобування - 20 років.

За результатами проведеного аукціону переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління механізації та транспорту Трансбуд" (надалі - відповідач-2) та 15.02.2023 на сайті Держгеонадр було опубліковано повідомлення про підписання договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з переможцем аукціону №1/9-2п-22.

За твердженням позивача, ділянка надр Перлівського (Адабаського) родовища суміщається із земельною ділянкою, що була надана позивачу в постійне користування за кадастровим номером 3524084300:02:000:8002.

Таким чином, на думку позивача, вище описаними діями відповідачів, а саме внаслідок прийнятого наказу, а в подальшому проведеного аукціону та укладеного договору, порушено права позивача як належного користувача надр на родовищі (перше порушене право) та землекористувача земельної ділянки за кадастровим номером №3524084300:02:000:8002 (друге порушене право), яка суміщається із ділянкою Перлівського (Адабаського) родовища, а відтак, наказ Держгеонадр від 19.01.2023 №25, яким затверджено перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на повторний аукціон, а також сам аукціон №SUE001-UA-20230123-78527 є протиправними та підлягають скасуванню, в тому числі підлягає визнанню недійсним договір купівлі-продажу від 15.02.2023 №1/8-2п-22, що укладений з переможцем такого аукціону (відповідачем-2).

Предметом даного позову (з урахування заяви про зміну предмета позову) є вимоги позивача до відповідачів про:

- визнання протиправним та скасування пункту № 1 додатку № 1 наказу Державної служби геології та надр України від 19.01.2023 № 25 "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон";

- визнання протиправним та скасування електронного аукціону про закупівлю № SUE001-UA-20230123-78527;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами №1/8-2п-22 від 15.02.2023, укладеного між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління механізації та транспорту Трансбуд", за результатами електронного аукціону № SUE001-UA-20230123-78527.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 закрито провадження у справі № 910/3884/23 в частині визнання протиправним та скасування пункту № 1 додатку № 1 наказу Державної служби геології та надр України від 19.01.2023 № 25 "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзивів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір за вимогою про визнання протиправним та скасування пункту 1 додатку 1 до наказу Держгеонадр від 19.01.2023 № 25 виник у сфері публічно-правових відносин, а отже підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування електронного аукціону та визнання недійсним договору, колегія зазначає наступне.

Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (ст. 6 Кодексу України про надра).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 граніт використовується у декількох напрямах, а саме як сировина для облицювальних матеріалів (декоративне каміння) та як сировина для бутового каменю, проте в будь-якому разі граніт віднесено до переліку корисних копалин загальнодержавного значення, а не місцевого.

Враховуючи, що Перлівське (Адабаське) родовище корисних копалин є родовищем гранітів (тобто корисних копалин загальнодержавного значення), то в даному випадку пункт 6 Порядку № 993 не підлягає застосуванню.

Згідно абз. 2 п. 6 Порядку № 933 - пропозиції щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон (разом з пояснювальними записками, оглядовими картами та ситуаційними планами, каталогами географічних координат кутових точок, програмами робіт), подаються відповідачем-1 Міндовкіллю.

Державна служба геології та надр України після надходження погоджень від органів, зазначених в абзаці першому цього пункту, та пропозицій Міндовкілля із зазначенням умов, за яких можливе надрокористування на запропонованих ділянках надр, у частині дотримання вимог природоохоронного законодавства складає та затверджує наказом перелік таких ділянок разом з відповідними програмами робіт та приймає рішення про проведення аукціону.

Згідно абз. 2 п. 7 Порядку № 933 - Державна служба геології та надр України включає до наказу про затвердження переліку ділянок надр таку ділянку разом з відповідною програмою робіт та протягом 30 календарних днів приймає рішення про проведення аукціону.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач-2 звернувся до відповідача-1 із заявою від 30.06.2022 № 30/06/2022 з проханням виставити на аукціон спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисних копалин Перлівського (Адабаського) родовища гранітів.

Відповідач-1 звернулось до Міндовкілля з листом від 20.10.2022 № 1471/08/2-22 з пропозицією щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, зокрема тих, що стосується продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування граніту Перлівського (Адабаського) родовища.

У відповідь на лист Держгеонадр, Міндовкілля надіслало лист від 07.11.2022 № 24/4-17/15192-22 з пропозицією щодо включення Перлівського (Адабаського) родовища до переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, за умови дотримання вимог природоохоронного та земельного законодавства, у тому числі щодо режиму охорони та використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду і земель, зарезервованих для заповідання, особливо цінних земель, водних об`єктів, їх басейнів, водоохоронних зон (включаючи заплави) і прибережних захисних смуг.

Разом з тим, ст. 18 Кодексу України про надра передбачено, що надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Згідно ст. 181 Кодексу України про надра - у разі якщо для провадження діяльності з видобування корисних копалин є необхідним надання в користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, які на момент проведення аукціону чи конкурсу з надання надр у користування сформовані як об`єкт цивільних прав, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати розпорядження такими земельними ділянками, до початку проведення такого аукціону (конкурсу) за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, затверджує перелік земельних ділянок державної, комунальної власності, розташованих у межах ділянки надр, що передається в користування переможцю аукціону, конкурсу, і які мають бути передані йому в користування для видобування корисних копалин. Розпорядження такими земельними ділянками здійснюється з такими особливостями:

1) строк дії договорів оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо таких земельних ділянок може бути продовжений лише у разі, якщо вони не будуть після закінчення їх строку передаватися в користування користувачу надр для видобування корисних копалин;

2) земельні ділянки не можуть передаватися у власність (крім випадків передачі їх власникам розташованих на них будівель, споруд);

3) земельні ділянки не можуть передаватися у постійне користування будь-якій особі, крім користувача надр;

4) земельні ділянки можуть передаватися в оренду, на правах емфітевзису, суперфіцію лише на строк до надання земельної ділянки користувачу надр;

5) на земельній ділянці не може бути встановлений земельний сервітут, який унеможливлює використання земельної ділянки користувачем надр після передачі земельної ділянки йому в користування.

Згідно ч. 2 ст. 24 Кодексу України про надра - права та обов`язки користувача надр виникають з дня отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення права користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 4 ст. 66 Земельного кодексу України - надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на дослідно-промислову розробку родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами (із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами) без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення та водного фонду.

Отже, з аналізу приписів Кодексу України про надра та Земельного кодексу України чинних на дату проведення аукціону, за загальним правилом земельні ділянки можуть бути передані у постійне користування лише користувачу надр (особи, що має спеціальний дозвіл на користування надрами) шляхом встановлення земельних сервітутів.

При цьому, в силу ст. 181 Кодексу України про надра, у випадку якщо такі земельні ділянки сформовані як об`єкт цивільних прав, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати розпорядження такими земельними ділянками, до початку проведення такого аукціону (конкурсу) за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, затверджує перелік земельних ділянок державної, комунальної власності, розташованих у межах ділянки надр, що передається в користування переможцю аукціону, конкурсу, і які мають бути передані йому в користування для видобування корисних копалин.

Згідно з пп. 2 п. 11 Порядку № 933 оголошення про проведення аукціону, серед іншого, повинно містити: інформацію про лот, зокрема: назву, місцезнаходження та координати ділянки надр, дозвіл на користування якою виставляється на аукціон.

Згідно ст. 791 Земельного кодексу України - формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Отже, відповідач-1 керуючись приписами ст. 181 Кодексу України про надра до початку проведення аукціону, мав би звернутись з відповідним поданням до відповідного органу місцевого самоврядування в межах території якого знаходиться Перлівське (Адабаське) родовище гранітів з метою встановлення обставин того: чи була сформована земельна ділянка, у межах якої знаходиться таке родовище спеціальний дозвіл на користування надрами має намір Дергеонадро реалізувати на аукціоні, які її характеристики та чи була відведена така земельна ділянка в постійне користування іншій особі, з метою затвердження переліку земельних ділянок які мають бути передані надрокористувачу в користування для видобування корисних копалин після проведення аукціону.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем-1 приписів ст. 181 Кодексу України про надра до початку проведення аукціону.

Разом з тим, 28.03.2023 набрали чинності зміни до Земельного кодексу України в редакції Закону №2805-ІХ від 01.12.2022, яким ст. 149 доповнено частиною третьою.

Згідно ч. 3 ст. 149 Земельного кодексу України в редакції Закону № 2805-ІХ від 01.12.2022 - для цілей видобування корисних копалин загальнодержавного значення, в тому числі будівництва та розміщення споруд (об`єктів), пов`язаних із зазначеним видом діяльності, вилучення земельних ділянок державної або комунальної власності, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, здійснюється на підставі рішень органів, зазначених у частині першій цієї статті, які мають бути прийняті протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви особою, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами. За рішенням про вилучення земельної ділянки державної або комунальної власності здійснюється передача відповідної земельної ділянки у користування особі, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами.

У разі якщо землекористувач не надав згоду на вилучення земельної ділянки протягом строку, передбаченого абзацом першим цієї частини, орган, зазначений у частині першій цієї статті, протягом трьох місяців з дня спливу такого строку звертається до суду з позовом про вилучення земельної ділянки державної або комунальної власності з постійного користування, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, для цілей видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Задоволення позову про вилучення земельної ділянки з постійного користування відповідно до цієї частини допускається у разі, якщо об`єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому.

Земельна ділянка, вилучена з постійного користування за рішенням суду, передається у користування особі, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами для цілей видобування корисних копалин загальнодержавного значення органом, зазначеним у частині першій цієї статті, у 30-денний строк з дня набрання чинності рішенням суду. Втрати лісогосподарського виробництва та збитки, що будуть завдані землекористувачу внаслідок вилучення земельної ділянки з постійного користування, відшкодовуються відповідно до законодавства особою, якій земельну ділянку передано у користування.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем-2 було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами від 03.03.2023 №6679 для видобування корисних копалин Перлівського (Адабаського) родовища гранітів, строком дії 20 (двадцять) років. Метою користування надрами є видобування незміненого та порушеного вивітрюванням граніту в якості сировини для виробництва щебеню для облаштування баластного шару залізничної колії та для будівельних робіт, а також для виробництва каменю бутового; відсіви дроблення після збагачення - для будівельних робіт та для щебеневих і гравійних основ і покриттів автомобільних робіт. Підставами надання спеціального дозволу на користування надрами від 03.03.2023 № 6679 були протокол проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами від 07.02.2023 № SUE001-UA-20230123-78527 та договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні від 15.02.2023 №1/8-2п-22.

Судова колегія констатує, що право користування надрами відповідача-2 не припинено.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів, що він є власником спеціального дозволу на користування надрами, а спеціальний дозвіл від 21.11.2007 № 4503, що виданий на ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту", правонаступником якого є позивач, є не чинним (строк дії спеціального дозволу закінчився 03.06.2016 року), відтак, позивач втратив право користування надрами Перлівського (Адабаського) родовища.

Отже, в даному випадку, в силу положень ст. 149 Земельного кодексу України в редакції Закону № 2805-ІХ від 01.12.2022 - після отримання відповідною особою спеціального дозволу на користування надрами, земельна ділянка на якій здійснюватиметься видобування корисних копалин, в будь-якому разі підлягає вилученню з постійного користування у попереднього землекористувача, якому вона була надана саме для реалізації його права надрокористувача та з таким цільовим призначенням, та переданню в постійне користування надрокористувачу.

Згідно спеціального дозволу на користування надрами №6679 від 03.03.2023 та Угоди про умови користування надрами, що є додатком до спеціального дозволу та укладена між відповідачем-1 та відповідачем-2 площа Перлівського (Адабаського) родовища на якій відповідач-2 здійснюватиме видобуток гранітів становить 23,0 га.

Разом з тим, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №286585093 від 24.11.2021, площа належної позивачу земельної ділянки за кадастровим номером №3524084300:02:000:8002 становить 51, 6412 га.

Отже, площа земельної ділянки, що підлягає наданню в постійне користування відповідачеві-2 для видобутку корисних копалин (граніту), значно менше площі земельної ділянки, яка на думку позивача суміщається з родовищем гранітів, а саме з Перлівським (Адабаським) родовищем.

При цьому, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка позивача площею 51,6412 га за кадастровим номером №3524084300:02:000:8002 суміщається з Перлівським (Адабаським) родовищем гранітів, право видобутку корисних копалин площею 23,0 га на якому надано відповідачу-2.

Також, судова колегія констатує, що позивач не був учасником аукціону за № SUE001-UA-20230123-78527, а відтак, не мав намір придбати спеціальний дозвіл на користування надрами Перлівського (Адабаського) родовища, у зв`язку з чим, суд не вважає застосовними у даній справі висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладені в постанові від 15.02.2022 у справі №910/1603/21, де позивач доводив порушення власних законних інтересів як надрокористувача корисних копалин місцевого значення за чинним спеціальним дозволом, а також виявив намір взяти участь у спірному аукціоні.

В даному ж випадку, позивач не довів суду, а ні наявність суміщення земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні позивача за кадастровим номером №№3524084300:02:000:8002 із ділянкою надр Перлівського (Адабаського) родовища, а ні наявність у позивача чинного спеціального дозволу на користування надрами, що є обов`язковою умовою передання земельної ділянки надр родовища гранітів у користування.

Зокрема, як підтверджено матеріалами справи, позивач звертався до Держгеонадр із заявами про внесення змін до спеціального дозволу (в частині правонаступництва ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту") на користування надрами та на продовження строку дії спеціального дозволу від 21.11.2007 №4503 від 15.12.2015 № ЦУП-8/164, від 21.12.2015 № ЦУП-8/260, від 29.03.2016 № Ц-1/4-3/2685-16, від 25.05.2016 № Ц-2/4-3/3806- 16, від 04.09.2017 № Ц/2-23/353-17, від 15.09.2020 № ЦУП-8/4275.

Проте, на всі заяви про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами (в частині правонаступництва ДП «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту») та на продовження строку дії спеціального дозволу від 21.11.2007 №4503 позивачем було отримано від відповідача-1 (Держгеонадр) відмови.

При цьому, такі відмови не були оскаржені позивачем в судовому порядку через адміністративні суди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Згідно з приписами ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Натомість, частинами 1, 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставами недійсності укладеного за результатами публічної закупівлі правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, у зв`язку з чим оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (постанови від 10.04.2019 у справі № 587/2135/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 387/515/18, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

За таких обставин, навіть у випадку встановлених процедурних порушень з боку органу владних повноважень (Держгеонадр) під час підготовки до проведення аукціону з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема не дотримання ст. 181 Кодексу України про надра з боку відповідача-1, відповідний аукціон не підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а договір, що укладений за результатами проведення такого аукціону не підлягає визнанню недійсним, якщо при цьому, позивач не довів суду, які саме права або законний інтерес позивача як надрокористувача та/або користувача земельної ділянки порушено.

Також, під час розгляду справи, судом не встановлено наявність процедурних порушень при проведенні аукціону та укладенні договору з боку відповідача-2, який є переможцем аукціону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи власності на майно.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.97 N 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу до цієї Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном" (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.99).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.91 зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Отже, в учасника аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами, який здобув перемогу у такому аукціоні та дотримався всіх процедурних вимог при проведенні такого аукціону, виникають правомірні очікування володіти (право користуватися) спеціальним дозволом на користування надрами, і як наслідок отримати земельну ділянку, яку займає певне родовище корисних копалин, щоб реалізувати таке право.

Суд також звертає увагу на те, що за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, з огляду на правомірні очікування переможця аукціону, яким є відповідач-2 та з урахуванням принципу «належного урядування», відповідач-2 не повинен нести відповідальність за порушення процедурних правил при проведенні аукціону, що були допущені самим органом державної влади (замовником аукціону).

Вище вказане додатково свідчить про неможливість визнання договору купівлі-продажу спеціального дозволу недійсним в судовому порядку, з огляду на наявні правомірні очікування відповідача-2.

Доводи ж позивача щодо наявності процедурних порушень з боку відповідача-3 не знайшли свого підтвердження під час оцінки доказів судом, та не впливають на висновки суду, оскільки, у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору, а обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін на підтримку кожної підстави.

Інші наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

В свою чергу, викладені відповідачами у відзивах на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

За таких обставин, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/3884/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/3884/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.07.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська