Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/3884/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3884/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Ляха К. М. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Демянової Н. І. (адвокат),

відповідача-3 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 (суддя Бондаренко-Легких Г. П.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 (головуючий - Іоннікова І. А., судді Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю "Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до: 1) Державної служби геології та надр України,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації та транспорту Трансбуд",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа"

про визнання недійсним наказу, про визнання протиправним та скасування електронного аукціону, про визнання договору недійсним.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 13.03.2023 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю "Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", Укрзалізниця, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (в редакції заяви про зміну предмета позову від 20.06.2023) до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадр України, Служба, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації та транспорту Трансбуд" (далі - ТОВ "УМТ Трансбуд", Товариство, відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа" (далі - ТОВ "УЕБ", Біржа, відповідач-3) про:

1) визнання протиправним та скасування пункту 1 додатку № 1 до наказу Держгеонадр України від 19.01.2023 № 25 "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон" (далі - наказ № 25, оспорюваний наказ);

2) визнання протиправним та скасування електронного аукціону про закупівлю № SUE001-UA-20230123-78527 (далі - аукціон № SUE001-UA-20230123-78527, оспорюваний аукціон);

3) визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 15.02.2023 № 1/8-2п-22, укладеного між Службою та ТОВ "УМТ Трансбуд" за результатами аукціону № SUE001-UA-20230123-78527 (далі - договір № 1/8-2п-22, оспорюваний договір), посилаючись на положення статей 13, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 152, 154, 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 16, 18, 181 Кодексу України про надра, пункту 6 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 993 (далі - Порядок № 993).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що ділянка надр Перлівського (Адабаського) родовища суміщається із земельною ділянкою площею 51,6412 га, кадастровий номер 3524084300:02:000:8002, що була надана Укрзалізниці в постійне користування, а внаслідок прийняття Держгеонадр України наказу, проведення в подальшому аукціону № SUE001-UA-20230123-78527 та укладення договору № 1/8-2п-22 порушено права позивача як належного користувача надр на родовищі (перше порушене право) та як постійного користувача земельної ділянки, кадастровий номер №3524084300:02:000:8002 (друге порушене право), яка суміщається із ділянкою Перлівського (Адабаського) родовища, тому оспорюваний наказ, яким затверджено перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на повторний аукціон, і сам оспорюваний аукціон є протиправними та підлягають скасуванню, а також підлягає визнанню недійсним договір купівлі-продажу від 15.02.2023 № 1/8-2п-22, укладений з переможцем такого аукціону (відповідачем-2).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024, провадження у справі № 910/3884/23 в частині визнання протиправним та скасування пункту 1 додатку № 1 до наказу № 25 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 16, 203, 215 ЦК України, статей 66, 791, 149 ЗК України (в редакції, чинній з 28.03.2023), статей 16, 18, 181, 24 Кодексу України про надра, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), пунктів 6, 7, 11 Порядку № 993, статей 5, 20, 231, 269 ГПК України, застосовуючи які, суди дійшли висновку про часткову необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) спір у частині вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 1 додатку 1 до оспорюваного наказу виник у сфері публічно-правових відносин, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства;

2) позивач не довів наявності в нього чинного спеціального дозволу на користування надрами, що є обов`язковою умовою передачі земельної ділянки надр родовища гранітів у користування, тоді як спеціальний дозвіл від 21.11.2007 № 4503, що виданий на користь Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту" (далі - ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту"), правонаступником якого є позивач, є нечинним (строк дії зазначеного спеціального дозволу закінчився 03.06.2016), а на всі численні заяви про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами та продовження строку його дії (від 21.11.2007 № 4503 від 15.12.2015 № ЦУП-8/164, від 21.12.2015 № ЦУП-8/260, від 29.03.2016 № Ц-1/4-3/2685-16, від 25.05.2016 № Ц-2/4-3/3806- 16, від 04.09.2017 № Ц/2-23/353-17, від 15.09.2020 № ЦУП-8/4275) Укрзалізниця отримувала відмови Держгеонадр України та не оскаржувала зазначені відмови в порядку адміністративного судочинства, в зв`язку з чим позивач втратив право користування надрами Перлівського (Адабаського) родовища;

3) АТ "Українська залізниця", яке не було учасником аукціону № SUE001-UA-20230123-78527, не довело належними та допустимими доказів того, що належна позивачу земельна ділянка площею 51,6412 га, кадастровий номер №3524084300:02:000:8002, суміщається із ділянкою надр Перлівського (Адабаського) родовища гранітів площею 23 га, право видобутку корисних копалин на якому надано Товариству на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 03.03.2023 № 6679;

4) навіть у випадку встановлення процедурних порушень з боку суб`єкта владних повноважень (Держгеонадр України) під час підготовки до проведення аукціону з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема недотримання Службою вимог статті 181 Кодексу України про надра, оспорюваний аукціон не підлягає скасуванню, а договір, що укладений за результатами проведення аукціону, не підлягає визнанню недійсним, оскільки позивач не довів порушення своїх прав або інтересів як надрокористувача, так і постійного землекористувача. Тим більше, що відповідач-2 як переможець аукціону № SUE001-UA-20230123-78527 не допускав процедурних порушень під час його проведення та на момент укладення договору № 1/8-2п-22;

5) отже, в Товариства як учасника аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами, який став переможцем аукціону та дотримався всіх процедурних вимог при його проведенні, виникають правомірні очікування володіти (користуватися) спеціальним дозволом на користування надрами, і, як наслідок, отримати земельну ділянку, яку займає певне родовище корисних копалин, щоб реалізувати право користування надрами;

6) з огляду на правомірні очікування переможця аукціону, яким є відповідач-2, із урахуванням принципу "належного урядування" Товариство не повинне нести відповідальності за порушення процедурних правил при проведенні аукціону, що були допущені самим органом державної влади (замовником аукціону).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування положень статті 5 ГПК України (в контексті надання процесуальним законом суду права здійснювати захист порушених прав і законних інтересів у земельних правовідносинах іншими, ніж передбачені статтею 152 ЗК України способами захисту виходячи з їх ефективності), викладеного в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18;

2) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 1 Першого протоколу до Конвенції в подібних правовідносинах (у контексті застосування принципу "належного урядування" зважаючи на принцип "правомірного очікування", якщо при цьому наслідки помилки державного органу виправляються за рахунок інших (третіх) осіб);

3) суди не дослідили зібрані в справі докази щодо суміщення родовища із земельною ділянкою, належною позивачу на праві постійного землекористування, зокрема лист Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 01.05.2023 № 02-16/198.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. ТОВ "УМТ Трансбуд" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні повністю з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

ТОВ "УЕБ" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Держгеонадр України не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 910/3884/23 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01.10.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Держгеонадр України надала ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України", правонаступником якого є АТ "Українська залізниця", спеціальний дозвіл на користування надрами від 21.11.2007 № 4503 із терміном дії на 9 (дев`ять) років до 03.06.2016. Спеціальний дозвіл передбачає: вид користування надрами - видобування; назва об`єкта надрокористування - Перлівське (Адабаське) родовище; корисна копалина - граніт; місцезнаходження об`єкта: Кіровоградська область, Новоукраїнський район (2,5 км на північ від села Войнівка).

19.03.2009 на підставі розпоряджень голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 04.07.2008 № 712-р і від 23.10.2008 № 1135-р надано ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" в постійне користування земельну ділянку площею 51,6412 га, кадастровий номер 3524084300:02:000:8002.

19.03.2009 на підставі рішення сесії Новомиколаївської сільської ради від 10.11.2008 № 197 надано ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" в постійне користування земельну ділянку площею 1,4181 га, кадастровий номер 3524084302:52:000:0001.

Цільове призначення вище зазначених земельних ділянок - для добувної промисловості під Адабаське кар`єроуправління.

22.11.2021 проведено державну реєстрацію права постійного користування ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" земельною ділянкою площею 51,6412 га, кадастровий номер 3524084300:02:000:8002 та земельною ділянкою площею 1,4181 га, кадастровий номер 3524084302:52:000:0001, з їх цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що містяться в матеріалах справи.

10. АТ "Українська залізниця" неодноразово зверталося до Держгеонадр України, зокрема, із заявою про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2015 № ЦУП-8/164 та із заявою від 21.12.2015 № ЦУП-8/260 про продовження строку дії спеціального дозволу від 21.11.2007 № 4503 з метою видобування гранітів Перлівського (Адабаського) родовища у Кіровоградській області.

Листами від 25.01.2016 № 937/13/12-16 та від 01.03.2016 № 3171/13/12-16 позивач отримав відповіді про відмову у внесенні змін та продовженні строку дії спеціального дозволу з підстав відсутності позитивного висновку про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр.

Після усунення зауважень Держгеонадр України Укрзалізниця повторно подала заяви на внесення змін до спеціального дозволу (заява про внесення змін від 29.03.2016 № Ц-1/4-3/2685-16 та заява на продовження строку дії дозволу від 25.05.2016 № Ц-2/4-3/3806-16).

У відповідь на зазначені листи Служба листом від 14.06.2016 № 10371/13/12-16 повідомила позивача про те, що Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, не передбачає процедуру внесення змін у разі правонаступництва юридичної особи (надрокористувача) у результаті реорганізації, що було визначено підпунктом 1 пункту 17 попередньої редакції вказаного Порядку, оскільки цей підпункт виключено згідно внесених 06.04.2016 змін до Порядку.

11. У подальшому позивач після спливу майже трьох років звернувся до відповідача-1 із заявою про внесення змін та продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 15.09.2020 № ЦУП-8/4275.

У відповідь листом від 24.09.2020 № 14512/11/11-20 Держгеонадр України зазначила, що позивач несвоєчасно подав заяву про внесення змін та продовження строку дії спеціального дозволу.

12. ТОВ "УМТ Трансбуд" звернулося до Служби із заявою від 30.06.2022 № 30/06/2022, в якій висловлено прохання виставити на аукціон спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування корисних копалин Перлівського (Адабаського) родовища гранітів.

Держгеонадр України звернулася до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міністерство) з листом-пропозицією від 20.10.2022 № 1471/08/2-22 щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, зокрема тих, що стосується продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування граніту Перлівського (Адабаського) родовища.

У відповідь на лист Держгеонадра України Міністерство надіслало лист від 07.11.2022 № 24/4-17/15192-22 з пропозицією щодо включення Перлівського (Адабаського) родовища до переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, за умови дотримання вимог природоохоронного та земельного законодавства, в тому числі щодо режиму охорони та використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду і земель, зарезервованих для заповідного фонду, особливо цінних земель, водних об`єктів, їх басейнів, водоохоронних зон (включаючи заплави) і прибережних захисних смуг.

13. Наказом № 25 відповідач-1 затвердив, зокрема, перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів, згідно з додатком № 1 до цього наказу.

Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до наказу № 25 серед переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон, зазначено в тому числі Перлівське (Адабаське) родовище з видобування граніту в Кіровоградській області.

14. 07.02.2023 ТОВ "УЕБ" як організатором проведено аукціон № SUE001-UA-20230123-78527 (замовником аукціону є відповідач-1), єдиним лотом якого був спеціальний дозвіл на користування надрами - Перлівське (Адабаське) родовище, що розташоване на відстані близько 2,5 км на північний схід від с. Войнівка в Новоукраїнському районі Кіровоградської області. Вид корисної копалини - граніт. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: видобування - на 20 років.

За результатами проведеного аукціону переможцем визначено ТОВ "УМТ Трансбуд" та 15.02.2023 на сайті Держгеонадр України було опубліковано повідомлення про підписання договору № 1/8-2п-22 з переможцем аукціону.

15. У подальшому Товариство отримало спеціальний дозвіл на користування надрами від 03.03.2023 № 6679 для видобування корисних копалин Перлівського (Адабаського) родовища гранітів, строком дії 20 (двадцять) років. Метою користування надрами є видобування незміненого та порушеного вивітрюванням граніту як сировини для виробництва щебню для облаштування баластного шару залізничної колії та для будівельних робіт, а також для виробництва каменю бутового; відсіви дроблення після збагачення - для будівельних робіт та для щебеневих і гравійних основ і покриттів автомобільних робіт.

Підставами надання спеціального дозволу на користування надрами від 03.03.2023 № 6679 є протокол проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами від 07.02.2023 № SUE001-UA-20230123-78527 та договір № 1/8-2п-22.

Позиція Верховного Суду

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

17. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про необґрунтованість позовних вимог у частині визнання протиправним і скасування аукціону № SUE001-UA-20230123-78527 та визнання недійсним договору № 1/8-2п-22 з огляду на недоведеність порушення прав або інтересів Укрзалізниці як надрокористувача та постійного землекористувача, оскільки:

1) позивач не довів наявності в нього чинного спеціального дозволу на користування надрами, що є обов`язковою умовою передачі земельної ділянки надр родовища гранітів у користування, тоді як спеціальний дозвіл від 21.11.2007 № 4503, що виданий на користь ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту", правонаступником якого є позивач, є нечинним (строк дії зазначеного спеціального дозволу закінчився 03.06.2016), а на всі численні заяви про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами та продовження строку його дії (від 21.11.2007 № 4503 від 15.12.2015 № ЦУП-8/164, від 21.12.2015 № ЦУП-8/260, від 29.03.2016 № Ц-1/4-3/2685-16, від 25.05.2016 № Ц-2/4-3/3806-16, від 04.09.2017 № Ц/2-23/353-17, від 15.09.2020 № ЦУП-8/4275) Укрзалізниця отримувала відмови Держгеонадр України та не оскаржувала зазначені відмови в порядку адміністративного судочинства, в зв`язку з чим позивач втратив право користування надрами Перлівського (Адабаського) родовища;

2) АТ "Українська залізниця", яке не було учасником аукціону № SUE001-UA-20230123-78527, не довело належними та допустимими доказів того, що належна позивачу земельна ділянка площею 51,6412 га, кадастровий номер №3524084300:02:000:8002, суміщається із ділянкою надр Перлівського (Адабаського) родовища гранітів площею 23 га, право видобутку корисних копалин на якому надано Товариству на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 03.03.2023 № 6679.

18. Згідно з частинами 1, 2 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

19. Позивач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

20. Колегія суддів погоджується із зазначеним вище обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність порушення оспорюваним договором прав Укрзалізниці як надрокористувача та постійного землекористувача і водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування положень статті 5 ГПК України (в контексті надання процесуальним законом суду права здійснювати захист порушених прав і законних інтересів у земельних правовідносинах іншими, ніж передбачені статтею 152 ЗК України способами захисту виходячи з їх ефективності), викладеного в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18, з огляду на таке.

21. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

22. Так, ухвалюючи постанову від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18 (предмет позову першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - визнання відсутнім у Фермерського господарства "Салій І. А." права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення), якою було залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зважаючи на те, що в спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову як способу захисту права та законного інтересу слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 ЗК України та частин 1, 2 статті 5 ГПК України, тобто порушені права на земельну ділянку чи законного інтересу підлягають судовому захисту в спосіб, хоча й не передбачений законом, але який є ефективним способом захисту, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, у підсумку дійшла таких висновків:

1) заявлена прокурором одна позовна вимога про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою, у разі її задоволення, не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, не відбудеться нівелювання негативних наслідків і в позивача не відновиться користування чи розпорядження конкретним матеріальним благом - земельною ділянкою. Заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання відсутнім права користування) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача;

2) у даному випадку визнання відсутнім у відповідача права користування земельною ділянкою є по суті встановленням обставин, які в подальшому можуть бути зазначені як підстави позову про захист свого порушеного права, що також свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту, оскільки не відновлює порушеного права, а вимагає пред`явлення у подальшому іншого позову.

При цьому палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходила з тих встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що в справі № 922/2155/18 прокурор звернувся за захистом інтересів держави щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, посилаючись на те, що відповідач займає її без належних правових підстав.

23. Натомість під час розгляду цієї справи місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позовних вимог не з підстав неефективності способу захисту прав, обраного позивачем (права якого вже порушено), а саме з підстав недоведеності порушення взагалі прав Укрзалізниці як надрокористувача та постійного землекористувача внаслідок проведення в лютому 2023 року оспорюваного аукціону та укладення оспорюваного договору, оскільки строк дії як спеціального дозволу від 21.11.2007 № 4503, виданого на користь ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту", правонаступником якого є позивач, закінчився ще 03.06.2016 та не був продовжений, тоді як за змістом пункту 3 частини 1 статті 181 Кодексу України про надра (в редакції, чинній з 29.12.2019) земельні ділянки для потреб надрокористування не можуть передаватися в постійне користування будь-якій особі, крім користувача надр, адже 19.03.2009 спірну земельну ділянку площею 51,6412 га, кадастровий номер 3524084300:02:000:8002, було надано в постійне користування ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" з таким цільовим призначенням, як для добувної промисловості під Адабаське кар`єроуправлінням.

24. Наведене вище переконливо свідчить як про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, так і про їх неоднакове правове регулювання в справах № 910/3884/23 і № 922/2155/18, у зв`язку з чим немає підстав для висновку про подібність правовідносин у зазначених справах.

Таким чином, за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в справі № 922/2155/18 та в справі, що розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаного скаржником правового висновку як нерелевантного для вирішення цього спору.

25. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, в зв`язку з чим касаційне провадження за касаційною скаргою позивача в частині вказаної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

26. Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції в подібних правовідносинах (у контексті застосування принципу "належного урядування" зважаючи на принцип "правомірного очікування", якщо при цьому наслідки помилки державного органу виправляються за рахунок інших (третіх) осіб), з огляду на таке.

27. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 903/382/22 (предмет позову Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Любомльської міської ради Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ-РЕГІОН ПЛЮС" - визнання недійсними результатів електронного аукціону та договору оренди, повернення майна) залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено такі висновки щодо застосування норми статті 1 Першого протоколу до Конвенції в подібних правовідносинах (у контексті дотримання принципів "належного урядування" та "правомірного очікування"):

"У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

ЄСПЛ в рішенні "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" також зазначив про те, що є неприпустимими визнання недійсним договору, відповідно до якого покупець отримав певні права від держави, та подальше позбавлення його цього права на підставі того, що державний орган порушив закон.

Так, ЄСПЛ у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986).

Відповідно до пункту 71 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суди установили, що організатором проведення спірного аукціону була Любомльська міська рада, тобто орган публічної влади і всі зазначені прокурором порушення, що визначені підставою позову, допущені саме нею; жодного порушення відповідачем вимог закону як на стадії проведення аукціону, так і підписання договору, прокурор не навів. Отже, відповідач, який діяв добросовісно, виконував всі передбачені законодавством дії щодо отримання через процедуру електронних торгів в оренду спірного майна, не повинен нести відповідальність за помилки допущені публічним органом".

28. Схожі за змістом правові висновки щодо дотримання принципів "належного урядування" та "правомірного очікування" викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 924/1018/22 (пункти 6.36- 6.38), від 18.09.2024 у справі № 912/2795/21 (пункти 4.45- 4.48) зі спорів, що виникли із земельних правовідносин.

29. Оскільки АТ "Українська залізниця" не було учасником проведеного в лютому 2023 року аукціону № SUE001-UA-20230123-78527, а до того часу з метою захисту своїх прав надрокористувача не оскаржувало в порядку адміністративного судочинства відмови Держгеонадр України в задоволенні численних заяв про внесення змін до спеціального дозволу від 21.11.2007 № 4503 на користування надрами та продовження строку його дії, внаслідок чого позивач після 03.06.2016 втратив право користування надрами Перлівського (Адабаського) родовища, то суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано дійшли висновку про те, що навіть у випадку встановлення процедурних порушень з боку суб`єкта владних повноважень (Держгеонадр України) під час підготовки до проведення аукціону з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема наявного недотримання Службою вимог частини 1 статті 181 Кодексу України про надра, оспорюваний аукціон не підлягає скасуванню, а оспорюваний договір, що укладений за результатами проведення зазначеного аукціону, не підлягає визнанню недійсним, оскільки позивач не довів порушення своїх прав як надрокористувача, так і постійного землекористувача.

Тим більше, що як достовірно встановили суди та не спростував скаржник, відповідач-2 як переможець аукціону № SUE001-UA-20230123-78527 не допускав жодних процедурних порушень як під час його проведення, так і на момент укладення договору № 1/8-2п-22, а тому допущені державним органом (відповідачем-1) помилки не можуть виправлятися за рахунок іншої особи - Товариства (переможця аукціону), що свідчить про врахування судами принципів "належного урядування" та "правомірного очікування" при вирішенні цього спору.

Натомість матеріали справи не містять, судами не встановлено та скаржник належним чином не довів та не обґрунтував того, в чому ж саме полягало недотримання відповідачем-1 (Держгеонадр України) принципів "належного урядування" та "правомірного очікування" безпосередньо стосовно позивача, тоді як порушені скаржником питання про ймовірне виникнення в майбутньому нових судових спорів щодо вилучення в Укрзалізниці належної їй земельної ділянки та можливим перешкоджанням позивачу розпоряджатися або мати вільний доступ до майна, розташованого на вказаній земельній ділянці, можуть бути предметом інших позовних проваджень.

30. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки на теперішній час є висновок Верховного Суду щодо застосування норм статті 1 Першого протоколу до Конвенції в подібних земельних правовідносинах, який (висновок) викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 903/382/22, від 07.08.2024 у справі № 924/1018/22, від 18.09.2024 у справі № 912/2795/21, а з матеріалів цієї справи вбачається, що суд апеляційної інстанції фактично переглянув судове рішення місцевого господарського суду відповідно до такого правового висновку, хоча й без прямого посилання на вказані постанови Верховного Суду, що з урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу свідчить про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою позивача в частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

31. Крім того суд касаційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду:

1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;

2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;

3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;

4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

32. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також зазначала, що ГПК України визначено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Тому незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої в цій справі відступив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (див. пункти 9.27, 9.28 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).

33. Колегія суддів наголошує на тому, що покладений в основу оскаржуваних рішення та постанови висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування аукціону № SUE001-UA-20230123-78527 та визнання недійсним договору № 1/8-2п-22 відповідає останнім правовим позиціям, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 (щодо необхідності обрання ефективного способу захисту прав позивача).

34. Так, Велика Палата Верховного Суду в пункті 104 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

35. В свою чергу об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи актуальні правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, у пункті 31 сформулювала такий уточнюючий, в співвідношенні з постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, висновок щодо застосування норм частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України в подібних правовідносинах:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

36. За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою касаційного оскарження є недослідження судом зібраних у справі доказів, однак за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

37. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність дослідження судами зібраних у справі доказів щодо суміщення родовища із земельною ділянкою, належною позивачу на праві постійного землекористування, зокрема листа Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 01.05.2023 № 02-16/198.

38. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

39. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

40. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи позивача зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, скаржник при цьому не обґрунтував у касаційній скарзі наявність хоча би однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

41. За таких обставин, а саме за умови відсутності підтвердження будь-якої з інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.

42. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправним і скасування аукціону № SUE001-UA-20230123-78527 та визнання недійсним договору № 1/8-2п-22 в зв`язку з недоведеністю порушення прав Укрзалізниці як надрокористувача та постійного землекористувача.

43. Колегія суддів зауважує, що подана касаційна скарга не містить належного обґрунтування на спростування законності рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі № 910/3884/23 в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту № 1 додатку № 1 до наказу № 25, зокрема не містить жодних доводів на підтвердження наявності передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження в цій частині позову.

44. Верховний Суд погоджується з аргументами скаржника в частині помилкового застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин, пов`язаних із проведенням оспорюваного аукціону в лютому 2023 року, положень частини 3 статті 149 ЗК України (в редакції, чинній з 28.03.2023), які в силу вимог частини 2 статті 5 ЦК України не мають зворотної дії в часі.

Разом з тим оскаржуване рішення місцевого господарського суду про часткову відмову в задоволенні позову, незважаючи на помилкове застосування судом до спірних правовідносин положень частини 3 статті 149 ЗК України (в редакції, чинній з 28.03.2023), є законним і правильним по суті, оскільки само по собі помилкове посилання судів попередніх інстанцій на зазначену норму матеріального права не призвело до ухвалення неправильних по суті рішення та постанови, а згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

45. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача-2 і відповідача-3, викладеними у відзивах на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. З огляду на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача в частині зазначених підстав касаційного оскарження.

48. У свою чергу інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави.

49. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позову в частині вимог про визнання протиправним і скасування аукціону № SUE001-UA-20230123-78527 та визнання недійсним договору № 1/8-2п-22, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

50. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

51. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про закриття провадження в цій справі в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 1 додатку № 1 до наказу № 25 та про відмову в задоволенні решти позовних вимог, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови.

Розподіл судових витрат

53. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 910/3884/23 в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 910/3884/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай