Постанова

від 24.07.2024 по справі 908/3681/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3681/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Атлантида на рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 року у справі №908/3681/23(суддя Давиденко І.В.)

за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача Приватного підприємства Атлантида, м. Запоріжжя

про стягнення 115 715,27 грн,-

ВСТАНОВИВ:

14.12.2023 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради про стягнення з Приватного підприємства Атлантида 115 715,27 грн. доходу, отриманого за період з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року від безпідставно набутого майна.

Позов мотивовано тим, що відповідач, без належних на те правових підстав, користувався земельної ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, та безпідставно зберіг кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 року у справі №908/3681/23 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства Атлантида на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року, в розмірі 115 715, 27 грн.

Рішення мотивовано тим, що ПП Атлантида використовувало земельну ділянку без достатніх правових підстав, що позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати. ПП Атлантида (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно - кошти від орендної плати, на отримання яких вона цілком підставно очікувала.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне підприємство Атлантида звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 року у справі №908/3681/23, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення 115 715,27грн. відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що:

- судом порушено норми процесуального права, оскільки він не розглянув відзив на позовну заяву та прийняв рішення без врахування позиції відповідача, наданих ним доказів, при цьому суд не врахував, що ухвала суду про відкриття провадження, в якій зазначено строк для надання відзиву, не була отримана скаржником;

- на спірній земельній ділянці розташовано нерухоме майно ПП Атлантида і підприємство веде роботу з укладення договору оренди земельної ділянки, неодноразово готувалися і були подані документи для його укладення, але ці документи були залишені без задоволення, а договір неукладений;

- дії відповідача свідчать про те, що спірне майно не може вважатись набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, а тому необґрунтованими є підстави для застосування ст.1212 ЦК України;

- посилання позивача про невнесення відповідачем у повному обсязі плати за користування земельною ділянкою №2310100000:02:017:0057 за адресою м.Запоріжжя, вул.Теплична,7 є безпідставними;

- розрахунок позивача є необгрунтованим, оскільки зроблений без врахування часткової оплати відповідачем у 2020 році суми 9 229,00 грн., у 2022 році 13 245,00 грн. та у 2022 році 12 665,00 грн.;

- позовна заява подана з пропуском строку позовної давності (заява подана 21.11.2023 року, отже розрахунковий період не повинен включати 2020 рік).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що:

- згідно інформації ГУ ДПС у Запорізькій області підприємство в належному обсязі не сплачувало та не звітувало щодо оплати за землю;

- розрахунок зроблено позивачем на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 року №7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 року №26 Про встановлення розміру орендної плати за землю, Витягу НГО №497/207-21 від 04.06.2021року, листа ГУ ДПС у Запорізькій області №3982/5/08-01 від 09.05.2023 року.

На думку позивача, оскільки відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України він повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати. При цьому позивач зацікавлений у належному оформленні права на земельні ділянки, що перебувають у комунальній власності та у межах міста Запоріжжя, адже це слугує надходженню грошових коштів до місцевого бюджет

На переконання позивача, використання вищезазначеної земельної ділянки відповідачем без належного її правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду отримувати дохід у розмірі орендної плати в цінах спірного періоду із урахуванням рішення ради №7 від 30.06.2015 року (введено в дію 01.01.2016 року) Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, рішення №26 від 28.11.2018 року Про встановлення розміру орендної плати за землю та рішення від 28.11.2018 року №27 (із змінами) Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку.

Також у відзиві йдеться про те, що судом були вчинені всі необхідні дії для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд справи і правомірно не було враховано відзив на позовну заяву та додані докази, у зв`язку з пропуском відповідачем строку на його подання. Крім того, у відзиві не порушується питання щодо поновлення таких строків.

Позивач вказує, що він, формуючи розрахунок, встановив та розрахував відсоток нормативної грошової оцінки землі, та розрахував у відповідності до вищевказаних рішень та договору оренди землі суму завданих збитків, які Запорізька міська рада понесла від безпідставно набутого майна ПП Атлантида. Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.05.2023 року нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 2 025 768,36 грн. Разом з тим, відповідачем контррозрахунку розміру доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, заявленого позивачем до стягнення, суду не надано.

За твердженням позивача, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. За приписами статті 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Рішеннями Запорізької міської ради було затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Запоріжжя, складено вичерпний перелік ставок земельного податку на землі міста Запоріжжя. Тобто, Запорізька міська рада, в межах наділених повноважень, згідно Конституції України та законів України, затвердила та встановила податок та збори за користування землями міста Запоріжжя, тому рада, формуючи розрахунок, встановила відсоток нормативної грошової оцінки землі та розрахувала у відповідності до вищевказаних рішень та договору оренди землі суму доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у вигляді орендної плати.

На думку позивача, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України. Не отримані Запорізькою міською радою кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, підпадають під визначення Європейського суду з прав людини виправдане очікування щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач : Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2024 року, після надходження справи на запит суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів даної справи вбачається, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна від 14.09.2023 року № 346565694, Приватному підприємству Атлантида належить на праві власності з 13.07.2018 року нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля, літ. Ж, за адресою: м. Запоріжжя вул. Теплична, 7, на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:02:017:0057.

Власником земельної ділянки загальною площею 0.1897 га, кадастровий номер: 2310100000:02:017:0057, за адресою: м. Запоріжжя вул. Теплична, буд. 7 є Запорізька міська рада.

Згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:02:017:0057 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 7 від 29.05.2023 року, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 2 025 768,36 грн.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07.08.2023 року вих. № 6727/5/08-01-04-07, Приватним підприємством Атлантида відповідно до наданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) нарахована та згідно ІКП сплачена сума за період з 01.01.2020 по 31.07.2023 складає:

-за 2020 13 482,11 грн. (нараховано), 9 220,00 грн. (сплачено);

-за 2021 13 482,11 грн. (нараховано), 13 245,00 грн. (сплачено);

-за 2022 2 247,02 грн. (нараховано), 10 265,00 грн. (сплачено);

-за 2023 16 402,08 грн. (нараховано), 11 802,00 грн. (сплачено).

Позивач посилався на те, що Приватне підприємство Атлантида в належному обсязі не сплачувало та не звітувало по платі за землю за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:02:017:0057 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 7.

Запорізькою міською радою складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ПП Атлантида земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:02:017:0057 за адресою: м. Запоріжжя вул. Теплична, буд. 7., без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 13.07.2018 до 31.12.2022.

За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав:

за 2020 рік з 01.01.2020 по 31.12.2020 30 556,33 грн;

за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021- 34 559,83 грн;

за 2022 рік з 01.01.2022 по 31.12.2022 50 599,11 грн.

Таким чином, позивач заявляє про загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 в розмірі 115 715,27 грн.

При цьому, оскільки відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, не укладено відповідного договору оренди, відповідач користувався земельною ділянкою у спірний період без достатніх правових підстав.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань з плати за фактичне користування земельною ділянкою до укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 115 715,27 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 31.12.2022.

Колегія суддів зазначає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ст. ст.2, 3).

Використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).

Згідно з ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас, ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю.

У даному випадку, як зазначено вище, Приватному підприємству Атлантида належить на праві власності з 13.07.2018 року нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля, літ. Ж, за адресою: м. Запоріжжя вул. Теплична, 7, на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:02:017:0057.

Власником земельної ділянки загальною площею 0.1897 га, кадастровий номер: 2310100000:02:017:0057, за адресою: м. Запоріжжя вул. Теплична, буд. 7 є Запорізька міська рада.

У ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно ст. ст. 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За сталою практикою Верховного Суду виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином, положення глави 15, ст. ст. 120, 125 Земельного кодексу України дають підстави стверджувати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований.

З огляду на викладене, з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна ПП Атлантида стало фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:017:0057, на якій розташоване майно. Отже, у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване це майно.

Слід враховувати, що згідно з Податковим кодексом України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди; (підп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14).

За приписами п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Відповідно до положень ст.18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч.1 ст.23 цього Закону).

Щодо досліджуваної справи, то як встановлено місцевим господарським судом, 30.06.2015 року рішенням Запорізької міської ради № 7 затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Запоріжжя, яку введено в дію з 01.01.2016 року.

В пункті 3 рішення зазначено, що базова вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року становить 239,50 грн., та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік 299,14 грн.

Рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 року було встановлено розмір орендної плати за землю.

З наведеного слідує, що Запорізька міська рада в межах наданих їй повноважень, відповідно до законодавства України, затвердила та встановила податок, та збори на користування землями міста Запоріжжя.

Запорізька міська рада, формуючи розрахунок, встановила та розрахувала відсоток нормативної грошової оцінки землі, та розрахувала у відповідності до вищевказаних рішень суму завданих збитків, які Запорізька міська рада понесла від безпідставно набутого ПП Атлантида майна ( в даному випадку збережених коштів ).

Згідно Витягу із технічної документації від 29.05.2023 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:02:017:0057 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 7, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 2 025 768,36 грн. (т.1 а.с.16).

Разом з тим суд враховує, що нормами глави 83 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 цієї глави Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За висновками Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 року у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18), фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними, для яких доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України).

При цьому, як було правильно зазначено місцевим господарським судом, відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в заявлений позивачем спосіб - шляхом стягнення з ПП Атлантида на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету доходу, який отриманий від безпідставно набутого майна у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.

При цьому, неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи, що з моменту набуття права власності на майно, будучи фактичним користувачем земельної ділянки загальною площею 0.1897га, кадастровий номер: 2310100000:02:017:0057, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя вул. Теплична, 7, відповідач користувався нею без передбаченого чинним законодавством договору оренди, не сплачував плату за користування в повному обсязі, що є порушенням права власника землі - Запорізької міської ради щодо отримання такої плати.

За відсутності доказів на спростування викладеного місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Разом з тим, приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими розрахунки позивача та вважав наявним підстави для задоволення позову у повному обсязі і стягнення з відповідача 115 715,27 грн.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми, встановила, що при його здійсненні позивачем було враховано часткову оплату відповідачем земельного податку у спірний період, що, між іншим, спростовує відповідні доводи скаржника. Однак допущено помилку у таких розрахунках, а саме - не у повному обсязі враховані сплачені відповідачем суми земельного податку (згідно з даними, наведеними у довідці ДПС від 07.08.2023 року (т.1 а.с.20)).

Так, ПП Атлантида за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:017:0057, загальною площею 0.1897 га, за адресою: м. Запоріжжя вул. Теплична, 7 повинно було сплатити: за 2020 рік 44 038,44 грн., за 2021 рік 48 041,11грн., за 2022 рік 52 846,84 грн. (загальна сума 144 926,51грн.).

За розрахунком позивача (т.1, а.с.17), відповідачем було частково сплачено за користування спірною земельною ділянкою: за 2020 рік 13 482,11грн., за 2022 рік 13 482,11грн. та за 2022 рік 2 247,02 грн. ( тобто, на загальну суму 29 211,24 грн.)

Між тим, за даними, наведеними у довідці Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України, ПП Атлантида було сплачено земельний податок 9 220,00 грн. за 2020 рік, 13 245,00 грн. за 2021 рік та 10 265,00 грн. за 2022 рік., (тобто, на загальну суму 32 730,00 грн.).

З огляду на викладене, розмір недоотриманого доходу за фактичне користування вказаною вище земельною ділянкою без оформлення правоустановлюючих документів за період з 01.01.2020 - 31.12.2022 роки складає 112 196,51 грн. (144 926,51грн. загальна сума 32 730,00 грн. сплачена сума).

Стосовно строку позовної давності, про яку, у тому числі, йдеться в апеляційній скарзі, слід зазначити, що згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з вимог ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

У даному випадку, місцевим господарським судом було встановлено порушення права позивача.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що 11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року встановлено карантин на всій території України з 12.03.2020 року.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, продовжувалася, та була продовжена до 30.06.2023 року.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-ІХ розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Зазначений Закон України набрав чинності 02.04.2020 року.

Отже, на час дії встановленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.10.2023 року у справі № 910/21220/21, від 28.03.2023 року у справі № 911/2446/21, від 02.02.2023 року у справі № 916/2767/21, від 27.04.2023 року у справі № 924/544/22.

Таким чином, з урахуванням положень ст. ст. 256, 258, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, дати звернення позивача із цим позовом до суду 11.12.2023 року, позовна давність позивачем не пропущена.

Стосовно відзиву на позовну заяву, то хоча колегія суддів апеляційного суду не погоджується з залишенням його без розгляду місцевим господарським судом, однак такі дії суду не призвели до неправильного вирішення спору та не спростовують висновків суду про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості за користування земельною ділянкою у порядку ст.1212 Цивільного кодексу України, а також не являються у розумінні Господарського процесуального кодексу України обов`язковою (безумовною) підставою для скасування оскаржуваного рішення. Додані до відзиву документи також цих висновків не спростовують.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги надані у матеріали справи відповідачем платіжні доручення на підтвердження сплати ним земельного податку у 2020 - 2022 роках, оскільки ці доручення не являються належними доказами у розумінні Господарського процесуального кодексу України. З них неможливо встановити, за яку саме земельну ділянку останнім зроблені оплати земельного податку, враховуючи, що з довідки ДПС, наявної у матеріалах справи, підтвердженими є інші суми.

Також не доводять відповідних обставин і не являються належними у розумінні Господарського процесуального кодексу України надана відповідачем роздруківка сплат податку, з якої неможливо встановити, ким вона складена тощо, а також лист №16/02/1 від 16.02.2024 року, який складений в односторонньому порядку та підписаний зацікавленою особою (директором ПП "Атлантида").

Крім того, апеляційний суд зазначає, що заявляючи про невірний розрахунок позивача, відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не наводить власний контррозрахунок належних до стягнення з нього сум.

Доводи скарги про те, що ПП "Атлантида" наразі веде роботу з укладення договору оренди спірної земельної ділянки, не мають значення для вирішення спору у даній справі, оскільки, приймаючи оскаржуване рішення, суд обґрунтовано виходив з обставин відсутності такого договору у спірний період. Обставини стосовно відмови позивача в укладенні договору оренди землі не являються предметом дослідження у даній справі.

Твердження скаржника про те, що дії відповідача виключають застосування ст.1212 Цивільного кодексу України не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

Решта аргументів апелянта не впливає на юридичну оцінку обставин справи, здійснену судом .

За змістом ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У даному випадку, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні його резолютивної частини щодо визначення розміру недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою. Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід розподілити з урахуванням ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Атлантида задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 року у справі №908/3681/23 змінити.

Викласти абзац другий та третій резолютивної частини рішення у наступній редакції:

Стягнути з Приватного підприємства Атлантида (69106, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 7, ідентифікаційний код 30801741) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запоріжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку (IBAN): UA318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, в розмірі 112 196,51 грн.

Стягнути з Приватного підприємства Атлантида (69106, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 7, ідентифікаційний код 30801741) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, р/р № UA058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ: 02140892, банк: Державна Казначейська служба України м. Київ) судовий збір у розмірі 1 682,95 грн."

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Запорізької міської ради на користь Приватного підприємства Атлантида витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 122,43грн. Видати наказ.

Видачу наказів, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя О.Г.Іванов