Рішення

від 03.07.2024 по справі 363/5242/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.07.2024 Справа № 363/5242/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шубочкіної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Воронюк А.І.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді позовну заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_5 доСадового товариства "Світанок" про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачів ОСОБА_1 у звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , наступну інформацію, поширену відносно них на зустрічі членів Садівницького товариства «Світанок» 03 червня 2023 року: «..захищаємо землю від рейдерів»; «...тобто будь-які спроби з Латишевою вирішити це питання шляхом перемовин або ... кроки, вони не мали успіху»; «дуже багато маніпуляцій і брехні в этой позовній заяві»; «.. Згідно даних ДЗК перетинів немає»; «..до суду пані ОСОБА_6 відкинула всі наші пропозиції, сказала мені байдуже як ви це зробите, але земля має бути прокладена саме так, як вона є»; «..з метою запобігти експропріації землі»; «...Латишеви відмовляються надати та показати, як саме має лежати земельна ділянка відповідно до державного акту»; «.. Сторона позивача відмовилася на досудовому етапі»; «..а там, крім вивчення документів, приїде дядько, який візьме той акт, який Латишев тримає зараз в таємниці»; «..тобто, громадянин росії ОСОБА_6 приїхав і отримав землю в Україні, вот, а дальше як би то ментальность така, не розумію чому, тільки отжать землі можна у Світанка, інакше не получається». Також просить зобов`язати садівницьке товариство «Світанок» не пізніше 15 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили, спростувати поширену відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недостовірну інформацію, шляхом озвучення на зборах членів Садівницького товариства «Світанок», наступного тексту спростування: «03.06.2023 на зустрічі членів садівницького товариства «Світанок», була поширена недостовірна інформація, яка стосувалася ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , наступного змісту: «..захищаємо землю від рейдерів»; «...тобто будь-які спроби з Латишевою вирішити це питання шляхом перемовин або ... кроки, вони не мали успіху»; «дуже багато маніпуляцій і брехні в этой позовній заяві», «.. Згідно даних ДЗК перетинів немає»; «..до суду пані ОСОБА_6 відкинула всі наші пропозиції, сказала мені байдуже як ви це зробите, але земля має бути прокладена саме так, як вона є»; «..з метою запобігти експропріації землі»; «..Латишеви відмовляються надати та показати, як саме має лежати земельна ділянка відповідно до державного акту»; «.. Сторона позивача відмовилася на досудовому етапі»; «..а там, крім вивчення документів, приїде дядько, який візьме той акт, який Латишев тримає зараз в таємниці»; «..тобто, громадянин росії Латишев приїхав і отримав землю в Україні, вот, а дальше як би то ментальность така, не розумію чому, тільки отжать землі можна у Світанка, інакше не получається». Крім того просить стягнути на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за розповсюдження недостовірної інформації моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн кожному, судові витрати по справі, а саме витрати по сплаті судового збору в розмірі 17147,20 грн та витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 33500,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначила наступне. Позивач ОСОБА_5 , яка є дружиною позивача ОСОБА_4 , є власником земельної ділянки без к/н загальною площею 0,056 га, яка знаходиться у селі Хотянівка, Вишгородського району, Київської області, з цільовим призначенням під садівництво.

У червні 2021 року ОСОБА_5 як власник земельної ділянки через землевпорядну організацію ТОВ «ГЕОФЕКТОРІ» звернулася до державного реєстратора з метою отримання кадастрового номера земельної ділянки та державної реєстрації земельної ділянки. Однак в проведенні державної реєстрації було відмовлено у зв`язку з наявністю в межах її земельної ділянки іншої земельної ділянки СТ «Світанок».

На дату подання цього позову, в провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 363/1596/22за позовом ОСОБА_5 до Садівницького товариства «Світанок», Вишгородської районної військової адміністрації Київської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, державний реєстратор Вишгородської міської ради Київської області Мельничук Ірина Анатоліївна про визнання недійсним та скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про передачу у власність Садівницькому товариству «Світанок» земельної ділянки, державного акту на право власності на вказану земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстратора, припинення права власності. Підставою подання вказаного позову було те, що набуття та реєстрація Відповідачем права власності на земельну ділянку призвело до виникнення накладення на земельну ділянку ОСОБА_5 і унеможливило реалізацію її права власності, зокрема, присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

03.06.2023 0 14 год 00 хв у с. Хотянівка Київської області та території садівницького товариства «Світанок» була проведена зустріч близько двадцяти членів садівницького товариства «Світанок». На вказаній зустрічі головою правління СТ «Світанок» ОСОБА_2 , серед іншого, було поширено наступну недостовірну інформацію: перекручено висвітлені дійсні обставини щодо судової справи № 363/1596/22, що перебуває в провадженні Вишгородського районного суду Київської області за позовом ОСОБА_5 ; поширено недостовірну інформацію, що ОСОБА_4 нібито є громадянином Російської Федерації, який приїхав і отримав землю в Україні та здійснює незаконні дії щодо рейдерського захоплення земельної ділянки Відповідача та інші цитати. Також, було перекручено інформацію щодо причини відмови в державній реєстрації земельної ділянки у ДЗК, а саме головою правління кооперативу ОСОБА_2 було зачитано причину відмови у державній реєстрації земельної ділянки ОСОБА_4 як невідповідність електронного документу установленим вимогам, і не висвітлено дійсну причину відмови. Голова правління Відповідача ОСОБА_2 поширив недостовірну інформацію щодо позивачів серед близько 20 членів СТ «Світанок» на проведеній зустрічі 03.06.023, а згодом, вона стала відома всім членам СТ «Світанок» та стала предметом численних розмов між ними, критики та звинувачень в сторону позивачів. Доказами обставин поширення вказаної недостовірної інформації є відеозаписи, які проводилися у відкритому вигляді членами СТ «Світанок» та свідчення безпосередніх очевидців - членів кооперативу СТ «Світанок». Поширена інформація про позивачів є недостовірною інформацією, яка висловлена в принизливій та непристойній формі, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів та порушує немайнові права останніх.

Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що він не визнає пред`явлених до них позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки ці вимоги надумані, а обґрунтування та доводи безпідставні з огляду на наступне. Позивачі не надали жодного вагомого доводу, а долучений відеозапис не є належним доказом так як отриманий із неофіційних зборів та не доводить вину і причетність СТ «Світанок» як належного відповідача. Також позивачем не доведено, що відповідачем у викладеному ними тексті позові в наведеному контексті порушує особисті немайнові права позивача, або завдала шкоди його особистим немайновим благам, або перешкоджає займатись будь-якою діяльністю, або стала наслідком звільнення позивача із займаної посади, а оціночні судження спростуванню не підлягають. Крім того позивачами всупереч норм чинного законодавства, не зазначено в чому саме полягає завдана їм моральна шкода, не надано доказів, які б підтверджували характер порушення їх прав, доказів на підтвердження їх моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв`язків. Просить покласти судові витрати на позивачів.

22.09.2023 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

13.12.2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представники відповідача в судовому засіданні наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що вони є не обґрунтованими та не підтвердженими доказами.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив наступне. 03 червня 2023 року у будинку правління ОСОБА_2 під відеозапис зробив збори СТ «Світанок», про що він дізнався з оголошення в групі у «Вайбері». На зборах ОСОБА_2 доповідав про землю на яку є накладення зареєстрованих ним доріг на ділянки людей. Вони неодноразово спілкувались з ОСОБА_2 на цю тему щоб вирішити дану проблему мирним шляхом, проте розуміння не досягли. Після чого ОСОБА_4 подав до суду позов. На цих зборах ОСОБА_2 почав говорили що рейдери хочуть відняти землю, крім того було сказано що з приводу позову з судом була якась змова, після цього було сказано що ОСОБА_4 громадянин РФ і приїхав в Україну та отримав землю, ще було озвучено про рейдерство, захват та інше, і це транслювалося на 20 і більше осіб на протязі двох годин. Після чого члени кооперативу були обурені на ОСОБА_6 . На цих зборах ОСОБА_6 не були присутні. Після цих зборів він пішов до ОСОБА_4 і приніс флешку з відеозаписом і коли вони переглянули його ОСОБА_4 був дуже пригнічений та сказав що ніколи не був громадянином Росії та є власником землі на законних підставах. Свідок зазначив, що відеозаписів було як мінімум два. На зборах він сидів в першому ряду з початку і до кінця. Його дружина здійснювала відеозапис зборів відкрито. Даний відеозапис в мережу не викладався.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила наступне. Вона відкрито вела відеозапис зборів членів кооперативу СТ «Світанок». Про збори дізналася з оголошення у «Вайбері» від ОСОБА_2 . На зустрічі було близько 20 членів кооперативу. Від ОСОБА_2 почула про належність ОСОБА_4 до громадянства Росії. Після цієї зустрічі у свідка була розмова з Латишевими, вони були шоковані. Після зборів до ОСОБА_6 було більш негативне відношення від членів кооперативу. Зі сторони свідка відеозапис в мережу не розповсюджувався.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила наступне. Про зустріч кооперативу що сталася раніше у будинку правління вона дізналася в групі у «Вайбері» і пішла з мамою. Там було приблизно 20 людей і йшла мова про землю та організаційні питання, а ОСОБА_2 контролює всі ці питання. Він спілкується з іншими головами кооперативів спілкується. СТ «Світанок» не прибуткова організація і коли ОСОБА_2 став головою він став на захист берегу та зробив інші гарні речі. Щодо моральної шкоди свідок не розуміє чому СТ «Світанок» повинен витрачати великі кошти на суди з Латишевими. На зустрічі обурення людей було тільки з приводу судового процесу про скасування акту землі СТ «Світанок» та чому ОСОБА_4 не може зареєструвати землю, оскільки у інших людей такої проблеми майже не було. На зустрічі з цього приводу у людей були запитання до організатора ОСОБА_10 це людина яка займається приватизацією. Свідок зазначила, що розмови саме про ОСОБА_6 не було. Ніяких виказувань в їх сторону не було. Зустріч відкрито знімалась родичами ОСОБА_11 та самим свідком. Ці відеозаписи не розповсюджувались у групах СТ «Світанок» у «Вайбері».

Заслухавши пояснення представників та свідків, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У частині першійстатті 4 ЦПК Українизазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Устатті 34 Конституції Українипередбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас, відповідно достатті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно достатті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

Суд наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (абзац 4 пункту 1постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Статтею 201 ЦК Українипередбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першійстатті 277 ЦК Українипередбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумаченнястатті 277 ЦК Українисвідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положеньстатті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Упостанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»судам роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Крім цього, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; встановити факт поширення недостовірної інформації та, що поширена інформація стосується саме особи позивача й порушує його особисті немайнові права або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Таким чином, згідно зістаттею 277 ЦК Українине є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положеньстатті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 6.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено правовий висновок про те, що не можна визнати інформацію такою, що має характер оціночних суджень, якщо ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, тобто…повідомляється чітко, точно та є констатацією факту.

Подібних за змістом правових висновків, Верховний Суд дійшов у постановах: від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц,від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц, від 28 лютого 2024 року у справі № 755/10024/21.

Відповідно до частини другоїстатті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку. Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.

Таким чином, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Позивач в своїх позовних вимогах просив суд, визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену на зборах членів кооперативу СТ «Світанок».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 , яка є дружиною ОСОБА_4 , є власником земельної ділянки без к/н загальною площею 0,056 га, яка знаходиться у селі Хотянівка, Вишгородського району, Київської області, з цільовим призначенням під садівництво, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія номер II- КВ 098324 від 21.06.1998 року.

У червні 2021 року ОСОБА_5 як власник земельної ділянки через землевпорядну організацію ТОВ «ГЕОФЕКТОРІ» звернулася до державного реєстратора з метою отримання кадастрового номера земельної ділянки та державної реєстрації земельної ділянки. Як вбачається з копії рішення № РВ-7401836752021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 29.09.2021 року в проведенні державної реєстрації було відмовлено у зв`язку з наявністю в межах її земельної ділянки іншої земельної ділянки СТ «Світанок».

ОСОБА_5 з даного приводу зверталась до СТ «Світанок» про що в матеріалах справи наявні копії претензій ОСОБА_5 до СТ «Світанок» від 17.07.2021 року, копія листа ТОВ «Світанок» № 16 від 16.08.2021 року, копія листа ОСОБА_5 від 28.08.2021 року.

На дату подання цього позову, в провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 363/1596/22за позовом ОСОБА_5 до Садівницького товариства «Світанок», Вишгородської районної військової адміністрації Київської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, державний реєстратор Вишгородської міської ради Київської області Мельничук Ірина Анатоліївна про визнання недійсним та скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про передачу у власність Садівницькому товариству «Світанок» земельної ділянки, державного акту на право власності на вказану земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстратора, припинення права власності.

Як вбачається з копії роздрукованого оголошення з чату членів СТ «Світанок» у застосунку «Вайбер» від ОСОБА_12 03.06.2023 року планується проведення зустрічі членів СТ «Світанок» по наступних питаннях: реєстраційні зміни щодо землі СТ «Світанок» (дороги, проїзди); стан судової справи щодо позову ОСОБА_5 про визнання недійсним органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки у приватну власність юридичної особи, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку до СТ «Світанок» (дороги, проїзди). Цивільна справа № 363/1596/22 та інші.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні відеозапису, на вказаній зустрічі03.06.2023 року ОСОБА_2 було висловлено наступну інформацію, яка є предметом даного судового розгляду та яку позивач просить спростувати, а саме:

«..з метою просто запобігти експропріації землі» (відеозапис 1, час

1:53);

« ..захищаємо землю від рейдерів» (відеозапис 2, час 01:57);

«...тобто будь-які спроби з Латишевою вирішити це питання шляхом перемовин або ... кроки, вони не мали успіху» (відеозапис 2, час 05:51);

«дуже багато маніпуляцій і брехні в этой позовній заяві» (відеозапис 2, час 08:14);

«.. Згідно даних ДЗК перетинів немає» (відеозапис 3, час 00:25);

«..до суду пані Латишева відкинула всі наші пропозиції, сказала мені байдуже як ви це зробите, але земля має бути прокладена саме так, як вона є» (відеозапис 3, час 03:59);

«.. Сторона позивача відмовилася на досудовому етапі...» (відеозапис 3, час 9:37;

«..Латишеви відмовляються надати та показати, як має лежати земельна ділянка відповідно до їх державного акту» (відеозапис 3, час 11:14);

«тобто, громадянин Росії Латишев приїхав і отримав землю в Україні, вот, а дальше як би то ментальность така, не розумію чому, тільки отжать землі можна у Світанка, інакше не получається» (відеозапис 3, час 12:44 ):

«..а там, крім вивчення документів, приїде дядько, який візьме той акт, який Латишев тримає зараз в таємниці...» (відеозапис 3, час 36:31).

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як на доказ факту поширення недостовірної інформації, позивач посилається на відеозаписи, які проводилися у відкритому вигляді членами СТ «Світанок» та свідчення безпосередніх очевидців - членів кооперативу СТ «Світанок».

Так, на час розміщення оспорюваної інформації ОСОБА_2 був головою правління СТ «Світанок».

Разом з тим, з матеріалів справи та показів свідків не можливо достовірно встановити на підставі належних, допустимих та достатніх доказів відповідальність саме відповідача за спростування поширеної інформації, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач СТ «Світанок» має відношення до поширення недостовірної інформації.

Щодо допиту свідків позивача, суд зазначає, що, дані свідчення були упередженими, оскільки обидва свідка висловили свою позицію стосовно того факту, що вони мають максимально дружні відносини з позивачами, та мають упереджене ставлення до представника відповідача ОСОБА_2 . Свідки позивачів не надали жодних ґрунтовних свідчень про неправдиві вислови представника відповідача ОСОБА_2 . Також свідки не підтвердили чи дійсно мали місце будь-які моральні страждання чи фізичні у позивачів чи порушення будь-яким способом іх честі чи гідності.

Під час допиту свідків позивача, ними було вказано на те, що саме вони робили відеозаписи, надані позивачами, і саме ними дані відео було розповсюджено (показано позивачам та іншим особам) та саме із їх слів позивачами було оголошено та описано суб`єктивні події зустрічі, на якій позивачі не були присутні. Із пояснень свідків також стало відомо про те, що наявні відеозаписи, які містяться в матеріалах не є оригіналами, а отже не можуть слугувати належним, достатнім та достовірним доказом.

Згідно із постановою Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №908/1120/17, для оцінки належності відеозапису як доказу береться до уваги наявність у ньому необхідних реквізитів електронного доказу, таких як фіксація дати та часу зйомки, місця події. Й це йде мова про оригінал такого відеозапису, на практиці часто виникають проблеми з неможливістю виявити ознаки монтажу навіть шляхом проведення судової експертизи у випадку, якщо використовується копія аудіозапису чи відеозапису, а не їх оригінал (постанова Верховного Суду від 31.10.2019 р. у справі №404/700/17).

Згідно ч. 1 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У відповідності з п. 3 ч. 2 цієї статті моральна шкода полягає у душевних

стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи

пошкодженням її майна.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 відшкодування від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про моральної (немайнової) шкоди»).

Окрім того, згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач має навести у заяві, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тобто, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності

обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або

бездіяльністю інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, представник позивача посилався на те, що завдана моральна шкода виразилася в душевних стражданнях, поширення вказаної інформації, яка є неправдивою, стала для позивачів психотравмуючою ситуацією, відбулися зміни в їх емоційному стані внаслідок безпідставних обвинувачень та наклепу. Переживання після перегляду відеозапису, де позивачі почули образливу брехливу інформацію щодо себе та подальше негативне ставлення до них інших членів кооперативу, визвало інтенсивні емоції потрясіння, розгубленість, тривога, емоційне збудження, розпач, гнів, що також негативно вплинуло і на їх фізичний стан (головні болі, підвищення тиску, біль в області грудної клітини).

Проте представником позивача не зазначено в чому саме полягає завдана моральна шкода позивачам, не надано доказів, які б підтверджували характер порушення їх прав, доказів на підтвердження їх моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв`язків.

Суд вважає за необхідне наголосити, що із матеріалів справи не вбачається, що поширена інформація ганьбить честь та гідність позивача, завдає йому шкоди.Позивачем не доведено, що розповсюджена інформація призвела до негативних наслідків, та, що вона була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про її правдивість чи неправдивість, а не з метою висловлення власної думки та позиції.

Спірні висловлювання стосуються виключно дій позивача як сторони конфлікту, а тому в діях ОСОБА_2 не вбачається порушень немайнових прав позивача. Спірні вислови фактично свідчать про його власну оцінку ситуації, що склалася між сторонами.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши усі надані письмові докази та покази свідків, суд доходить висновку, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження її позовних вимог, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Приймаючи до уваги те, що суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення його особистих немайнових прав, тому позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що зустріч членів СТ «Світанок» відбувалася не в форматі офіційних зборів, про що свідчить відсутність протоколу зборів членів садового товариства та пояснення свідків, а в форматі неофіційної зустрічі.

Суд вважає, що даний позов помилково пред`явлений до СТ «Світанок». Будь-яких клопотань зі сторони позивача про заміну не належного відповідача суду не подано. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, на позивача покладаються всі судові витрати по справі

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями76-81,89,141,258,259,263-266,268,273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 доСадового товариства "Світанок" про про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлений 12.07.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачі: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ); ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: : АДРЕСА_1 )

Відповідач: Садове товариство "Світанок" (код ЄДРПОУ 26189897, місцезнаходження: с. Хотянівка, Київська обл., Вишгородський р-н, 07301)

Суддя Т.В. Шубочкіна