Рішення

від 17.07.2024 по справі 910/1823/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2024Справа №910/1823/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення №50-р/тк від 24.11.2022

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Одинцова К.К.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (далі - позивач, ТОВ "Альянс Холдинг", товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Комітет, АМК) про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.11.2022 №50-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та стягнення штрафу".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 прийнято справу до розгляду та призначено підготовче засідання на 27.03.2024.

19.03.2024 через систему "Електронний Суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" надійшли письмові пояснення по суті спору з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2024.

26.03.2024 через систему "Електронний Суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" надійшло клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Через відділ діловодства суду 27.03.2024 від представника Антимонопольного комітету України надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 вирішено здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні та відкладено підготовче засідання на 30.04.2024.

24.04.2024 через систему "Електронний Суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 30.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2024.

Протокольною ухвалою суду від 28.05.2024 відкладено судовий розгляд на 17.07.2024.

У судовому засіданні 17.07.2024 суд заслухав вступне слово представників сторін.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін як щодо досліджених доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

У судовому засіданні 17.07.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.11.2022 тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 50-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що ТОВ «Альянс Холдинг» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 28.09.2021 № 128-29/01-14074 у встановлений ним строк.

За порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ «Альянс Холдинг» штраф у розмірі 43 452 318, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення Комітетом прийнято з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, оскільки товариство не є та ніколи не було учасником Північного потоку-2, та відповідно не володіє запитуваною інформацією чи будь-якими іншими даними, що стосуються даного проєкту. Так, позивач стверджує, що Комітет не проаналізував та не дослідив відсутність у ТОВ "Альянс Холдинг" запитуваної інформації та законність дії щодо ненадання запитуваної інформації; Комітет не довів, що товариством не вживались заходи для отримання запитуваної інформації та не встановив які заходи мали бути вжиті для її отримання, для визнання їх належними у разі неотримання запитуваної інформації.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що ТОВ «Альянс Холдинг» та компанії "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.", "Shell Overseas Investments B.V." є єдиним суб`єктом господарювання, а тому на підставі імперативного припису статті 63 Закону України "Про захист економічної конкуренції" були зобов`язані забезпечити обмін інформацією між собою, зокрема шляхом надання відомостей необхідних ТОВ «Альянс Холдинг» для надання відповіді на вимогу Комітету, з метою запобіганню вчиненню порушень, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Комітет стверджує, що невиконання вимог статті 63 Закону України "Про захист економічної конкуренції" компаніями "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V." та "Shell Overseas Investments B.V." не звільняє ТОВ «Альянс Холдинг» від відповідальності за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а тому рішення від 24.11.2022 №50-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та стягнення штрафу" є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили, чи була спрямована вимога про витребування інформації та документів на забезпечення захисту економічної конкуренції в Україні, ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин; чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин приписи статей 1, 63 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з урахуванням їх змісту; чи має позивач відношення до проекту стосовно якого запитувалась інформація, чи пов`язаний останній такими відносинами контролю з іншими встановленими суб`єктами господарювання (що є учасниками проєкту), які дають йому фактичну та юридичну можливість мати у розпорядженні, володінні/користуванні чи доступі запитувану АМК інформацію у розумінні приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції"; чи існували в АМК станом на час направлення Вимоги на адресу ТОВ «Альянс Холдинг» обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати саме у володінні особи, в якої вони запитуються - ТОВ «Альянс Холдинг» та в чому саме вони полягали;

Окрім того, Верховний Суд зазначив, що судам, насамперед, слід було встановити зміст документа від 18.10.2021 № 609, який надійшов до АМК від ТОВ «Альянс Холдинг» в аспекті поставлених АМК питань, власника/власників (володільця) запитуваної інформації; перевірити чи були в АМК визначені законом підстави вважати такий документ виключно клопотанням про продовження строку для надання відповіді на вимогу; які саме обов`язки із забезпечення обміну інформацією згідно з статтею 63 Закону України "Про захист економічної конкуренції" були виконані чи не виконані безпосередньо суб`єктом правопорушення.

Частиною 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки касаційної інстанції, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено й у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

У перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов`язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.

Судам у розгляді справ про неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з`ясовувати, чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктом господарювання відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено:

- юридичну особу незалежно від організаційно-правової форми;

- групу суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими.

При цьому, контролем у законодавстві про захист економічної конкуренції вважається вирішальний вплив на господарську діяльність.

Термін «суб`єкт господарювання» може позначати різні речі в різних контекстах та актах законодавства. Це може позначати економічну одиницю або групу, компоненти якої пов`язані з іншими таким чином, що вони складають єдину економічну одиницю.

Таким чином, суб`єкт господарювання у формі групи у розумінні статі 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» може не мати жодної організаційно-правової форми та не бути юридичною особою, оскільки вирішальним у випадку формування групи суб`єктів господарювання є наявність відносин контролю.

Розуміння суб`єкта господарювання як єдиної економічної одиниці неодноразово було схвалено Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 29.08.2019 у справі № 910/12465/18, від 31.10.2019 у справі № 910/12645/18, від 02.01.2021 року у справі № 910/17891/19.

Розкриваючи правову природу суб`єкта господарювання як єдиної економічної одиниці Верховний Суд у постанові від 02.01.2021 року у справі № 910/17891/19 зазначив, що встановлення відносин контролю однієї або декількох осіб над іншими має правове значення виключно для встановлення та визначення таких осіб як єдиного суб`єкта господарювання, тобто фіксації самого факту існування групи.

Декілька юридичних та/або фізичних осіб пов`язаних відносинами контролю становлять єдиний суб`єкт господарювання - групу у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Пов`язаність юридичних та/або фізичних осіб покладає на них додаткові зобов`язання, встановлені, зокрема, статтею 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якої суб`єкти господарювання, пов`язані відносинами контролю відповідно до статті 1 цього Закону, зобов`язані забезпечувати обмін інформацією між собою, в тому числі стосовно випадків, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону, та вживати інших заходів у такий спосіб та у такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Невиконання суб`єктами господарювання вимог частини першої цієї статті не звільняє інших суб`єктів господарювання, яким повинна бути надана інформація чи які повинні були вжити інших заходів, від відповідальності.

Стаття 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює обов`язок забезпечити обмін інформацією та вчинити інші дії (перелік яких не є вичерпним), які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Зважаючи на те, що стаття 63 Закону не конкретизує вид порушення, вона застосовується до будь-яких дій або бездіяльності, які визнаються порушенням згідно зі статтею 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у тому числі, до порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону.

Частина друга статті 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вказує на те, що у випадку, якщо суб`єктом господарювання для надання відповіді на вимогу має бути отримана інформація від пов`язаної із ним відносинами контролю особи, то факт не отримання такої інформації не звільняє саме першого суб`єкта господарювання від відповідальності за допущене порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У такому випадку під розпорядником інформації слід розглядати не конкретну юридичну та/або фізичну особу, а групу як єдиного суб`єкта господарювання, який зобов`язаний забезпечити внутрішньогрупову комунікацію таким чином та у такий спосіб, з метою забезпечення виконання обов`язків згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що на групу суб`єктів господарювання покладено, як обов`язок здійснювати обмін інформацією для цілей виконання вимог органу Комітету в порядку визначеному статтями 21, 21-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», так і надання цієї інформації юридичною та/або фізичною особи, яка входить до складу групи, незалежно від особи, яка є фактичним володільцем запитуваної інформації. При цьому, незабезпечення групою суб`єктів господарювання належного обміну інформації не звільняє юридичну та/або фізичну особу зі складу такого суб`єкта господарювання від відповідальності, встановленої законом.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2024 у справі №910/1823/23 зазначив також, що АМК, реалізуючи свої дискреційні повноваження на отримання документів та інформації, які необхідні йому для виконання завдань, діючи добросовісно та не допускаючи свавілля для запиту відповідної інформації у адресата, повинен мати обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати у володінні особи, в якої вони запитуються.

Як вбачається з п. 4 (абзац 7) оскаржуваного Рішення № 50-р/тк, Комітет на сайті Польського антимонопольного регулятора (https://decyzie.uokik.gov.pl/bp/dec_prez.nsf) виявив інформацію про укладання угод компаніями «Uniper Gas Transportation Finance B.V.», «Engie Energy Management Holding Switzerland AG», «OMV Gas Marketing Trading Finance B.V.», «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.», «Wintershall Nederland Transport and Trading B.V.» та приватним акціонерним товариством «Газпром» щодо фінансування проєкту «Північний потік-2» та розподілу повноважень між його учасниками. У зв`язку із цим, з метою вжиття заходів державного контролю з виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції в частині контролю за концентраціями та узгодженими діями суб`єктів господарювання розпочато дослідження та здійснення перевірки вказаної інформації.

АМК направив ТОВ «Альянс Холдинг» вимогу від 28.09.2021 № 128-29/01-14074 про надання інформації.

Необхідність направлення вказаної Вимоги, згідно з доводами Комітету, зумовило те, що дії іноземних компаній у вигляді укладення угод про фінансування проекту та розподілу повноважень між його учасниками згідно з абзацом першим частини першої статті 5 Закону можуть містити ознаки узгоджених дій.

У відповідь на Вимогу, ТОВ «Альянс Холдинг» листом від 18.10.2021 № 609 повідомило Комітет, що направило Вимогу компанії "Shell Overseas Investments B.V." (Нідерланди), з якою пов`язане відносинами контролю, та звернулося до Комітету щодо продовження строку надання інформації на Вимогу.

Листом від 27.10.2021 № 128-29/01-15365 Комітет продовжив ТОВ "Альянс Холдинг" строк надання інформації до 30.11.2021.

Листом від 29.11.2021 № 713 (зареєстрований у Комітеті 30.11.2021 за № 8-01/16466) ТОВ "Альянс Холдинг" повідомило Комітет, що за інформацією, отриманою від компанії "Shell Overseas Investments B.V.", триває процес внутрішніх погоджень між відповідними бізнес-департаментами, залученими до проєкту "Північний потік - 2", та звернулося до Комітету про продовження строку надання інформації на Вимогу.

Листом від 03.12.2021 № 128-29/01-17418 Комітет продовжив ТОВ "Альянс Холдинг" строк надання інформації до 10.12.2021.

Листом від 10.12.2021 № 729 (зареєстрований у Комітеті 13.12.2021 за № 8-01/1822-кі) ТОВ "Альянс Холдинг" повідомило, зокрема, що Вимога була передана компанії "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.", однак компанія відмовилася надати інформацію щодо договорів фінансування проєкту "Північний потік - 2", та не надало відповіді на Вимогу Комітету у строк встановлений державним уповноваженим Комітету у Вимозі.

Отже, ТОВ "Альянс Холдинг" у своєму листуванні з пов`язаними відносинами контролю іноземними суб`єктами господарювання не заперечує, що вони складають єдиний суб`єкт господарювання (Групу) та проводять внутрішньогрупову комунікацію.

Зазначене свідчить, що зібраними АМК доказами під час прийняття Рішення № 50-р/тк підтверджується, що ТОВ "Альянс Холдинг" та пов`язані із ним суб`єкти господарювання можуть та проводять обмін інформацією, у тому числі для цілей виконання вимог органів Комітету.

Під час розгляду справи з урахуванням наявних доказів можна дійти висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 1, 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції» з урахуванням їх змісту.

Обґрунтовуючи заявлений позов ТОВ "Альянс Холдинг" наголошувало, зокрема, що Товариство фактично було поставлене Комітетом у безвихідне становище, наслідком якого є безпідставне притягнення до відповідальності за правопорушення, яке воно не вчиняло, адже Товариство не мало у своєму розпорядженні запитуваної інформації та не мало жодних важелів впливу на розпорядника такої інформації.

Дійсно, ТОВ "Альянс Холдинг" у відносинах контролю не було тією особою, яка здійснювала контроль над іншими компаніями Групи, а, отже, відповідно до змісту статті 1 Закону, позивач не мав встановленої юридичної можливості чинити вирішальний вплив на їхню господарську діяльність безпосередньо або через інших осіб, зокрема, завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб`єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, наданню обов`язкових до виконання вказівок або виконувати функції органу управління суб`єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб`єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб`єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання.

Листом від 10.12.2021 уповноважений представник компанії "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V." повідомив, що SEP 71 не має змоги надати компанії Alliance Holding LLC запитувані договори, оскільки SEP 71 підлягає суворим зобов`язанням щодо збереження конфіденційності відповідно до умов зазначених договорів, які забороняють їх розголошення компанії Alliance Holding.

Отже, інформація не була подана на Вимогу АМК виключно у зв`язку із тим, що вона є інформацією з обмеженим доступом та не може бути надана позивачу та/або Комітету, що не спростовує можливість виконання Вимоги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» інформація - відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп`ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання

Документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання, надаються на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації, (ст. 22-1 Закону України Про Антимонопольний комітет України).

Таким чином, аналіз наведених положень законодавства про захист економічної конкуренції свідчить, що інформацією є будь-які відомості, тобто спроможність даних повідомити про певні обставини, факти та явища, яка може бути збережена на матеріальному носії або бути відображена у електронному вигляді, у тому числі на документі.

Тобто, обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення може надаватись інформація, доступ до якої необмежений.

Отже, у випадку неможливості іноземними юридичними особами пов`язаними з ТОВ "Альянс Холдинг" відносинами контролю розкрити позивачу та/або безпосередньо АМК інформацію з обмеженим доступом у зв`язку із зобов`язанням щодо збереження її конфіденційності, такі компанії на виконання вимог статті 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції» повинні надавати копії запитуваних документів, з яких, шляхом ретушування, вилучити відомості, доступ до яких обмежено.

Проте, Група, а також позивач не обґрунтували неможливість подання інформації у не конфіденційній версії копій підтвердних документів на виконання вимог пунктів 2 та 3 Вимоги.

З огляду на вказівки Верховного Суду, які викладені у постанові від 06.02.2024, суд під час нового розгляду справи встановив, що позивач пов`язаний відносинами контролю з іншими суб`єктами господарювання (що є учасниками проекту), які дають йому фактичну та юридичну можливість мати у розпорядженні, володінні/користуванні чи доступі запитувану АМК інформацію у розумінні приписів Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими.

Тобто, дефініція статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» охоплює не лише юридичних осіб, а й суб`єктів господарювання, що стосується будь-якої особи, яка займається господарською діяльністю (економічною діяльністю), незалежно від правового статусу цієї особи та способу її фінансування, і, таким чином, визначає економічну одиницю, навіть якщо ця економічна одиниця складається з кількох осіб, фізичних чи юридичних.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 910/17891/19, встановлення відносин контролю однієї або декількох осіб над іншими має правове значення виключно для встановлення та визначення таких осіб як єдиного суб`єкта господарювання, тобто фіксації самого факту існування групи.

АМК, реалізуючи свої дискреційні повноваження на отримання документів та інформації, які необхідні йому для виконання завдань, діючи добросовісно та не допускаючи свавілля для запиту відповідної інформації у адресата, повинен мати обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати у володінні особи, в якої вони запитуються. В іншому випадку матиме місце порушення принципу справедливості юридичної відповідальності, зокрема, відповідальність несе лише та особа, яка скоїла правопорушення.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 зі справи № 910/1546/22.

Пунктом 6 (абзац 36) Рішення № 50-р/тк встановлено, що ТОВ "Альянс Холдинг" пов`язане відносинами контролю, у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з компанією "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V." та "Shell Overseas Investments B.V." та є суб`єктом правопорушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Таким чином, зокрема, ТОВ "Альянс Холдинг" та "Shell Overseas Investments B.V." є єдиним суб`єктом господарювання Групою Shell на який покладено, як обов`язок здійснювати обмін інформацією для цілей виконання вимог органу Комітету, так і надання цієї інформації юридичною та/або фізичною особи, яка входить до складу групи, незалежно від особи, яка є фактичним володільцем запитуваної інформації. При цьому, незабезпечення групою суб`єктів господарювання належного обміну інформації не звільняє юридичну та/або фізичну особу зі складу такого суб`єкта господарювання від відповідальності встановленої законом.

Більше того, законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.

Таким чином, подання інформації в неповному обсязі у встановлені органом АМК строки відповідно до визначеного ним змісту обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази на спростування вимог позивача є більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на обґрунтування заявленого позову.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, оцінивши в сукупності обставини, встановлені Комітетом під час розгляду справи № 128-26.13/7-22, які знайшли своє відображення в оспорюваному Рішенні Антимонопольного комітету України № 50-р/тк "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу", суд приходить до висновку, що дане рішення Комітету прийняте при повному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, доведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, при відповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для відмови у задоволенні позову не спростовує.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242, 316 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.11.2022 №50-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та стягнення штрафу" - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення буде складено 24.07.2024.

Суддя Н.І. Зеленіна