Рішення

від 15.07.2024 по справі 910/2518/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2024Справа № 910/2518/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК Інжиніринг" (ТОВ "ВІК ІНЖИНІРИНГ") (03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПИРОГОВСЬКОГО, будинок 19, корпус 6, офіс 1)

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (ПРАТ "ХК "КИЇВМІСЬКБУД") (01010, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ОМЕЛЯНОВИЧА-ПАВЛЕНКА, будинок 4/6)

про стягнення 4 731 709,32 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Валько І.В.;

Від відповідача: Варицький Є.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК Інжиніринг" (ТОВ "ВІК ІНЖИНІРИНГ") (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (ПРАТ "ХК "КИЇВМІСЬКБУД") (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 4 731 709,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки № 955/з від 27.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.03.2024.

11.03.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19.03.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог, оскільки копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку та не підтверджують розмір заборгованості. Крім того, у зв`язку з настанням форс - мажорних обставин відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних. Також, представник відповідача просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

19.03.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи.

Представник відповідача у підготовче засідання 25.03.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 відкладено підготовче засідання на 08.04.2024.

Представник позивача у підготовчому засіданні 08.04.2024 заперечив проти клопотання представника відповідача про призначення експертизи.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 08.04.2024 підтримав клопотання призначення експертизи.

Судом у підготовчому засіданні 08.04.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи, у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2024.

17.05.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції (повторно).

Представник відповідача у судовому засіданні 27.05.2024 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом.

Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2024 не заперечував проти усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 12.06.2024.

Представник позивача у судовому засідання 12.06.2024 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засідання 12.06.2024 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 08.07.2024.

08.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 08.07.2024 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви у судовому засіданні по справі №910/2518/24.

Представник позивача у судовому засіданні 08.07.2024 не заперечував щодо оголошення перерви у судовому засіданні.08.07.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 15.07.2024.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 15.07.2024 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «КИЇВМІСЬКБУД» (Замовник) було укладено Договір поставки №955/з, відповідно до умов якого Постачальник, в порядку і на умовах, передбачених даним договором, протягом 2021-2022 років зобов`язується поставити та передати у власність Замовника клапани димовидалення, вогнезатримуючі клапани, вентилятори димовидалення та підпору повітря для об`єктів замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов даного Договору. (п.1.1).

Кількість Товару, його характеристики, обумовлюються у заявках Замовника. (п.1.2 Договору)

Згідно з п.3.1 Договору загальна ціна цього Договору становить 25 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 4 166 666, 67 гривень.

У п.4.1 Договору визначено, що Замовник здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника у строк не пізніше 20 банківських днів після дати поставки партії Товару Постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4. даного Договору.

Відповідно до п.5.4 Договору датою поставки Товару вважається день, в який Товар фактично переданий від Постачальника до Замовника/Одержувача на місце поставки, визначене Замовником у заявці в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять: товарно-транспортна накладна; сертифікат (паспорт) якості виробника; видаткова накладна; гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого.

Згідно з п.5.5 Договору право власності на Товар виникає у Замовника з дати поставки Товару Постачальником. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару переходить до Замовника з дати поставки та належної передачі Замовнику/Одержувачу Товару відповідно до п.5.4 Договору.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що Сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором у випадку настання форс - мажорних обставин, а саме: стихійного лиха, військових дій, терористичних актів, блокад і страйків тощо за умови, що ці обставини безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань за цим Договором.

Якщо виконання зобов`язань за цим Договором стає неможливим через форс - мажорні обставини, Сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається пропорційно до часу дії форс - мажорних обставин (п.9.3 Договору).

У п.9.4 Договору визначено, що початок та період дії вказаних обставин підтверджує Сторона, яка підпала під дію таких обставин, довідкою відповідного органу.

Відповідно до пункту 11.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №955/з від 27.10.2021 року Позивач поставив товар, а Відповідач на підставі довіреності №8987 від 01.02.2022 року в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними № 5 від 04.02.2022 року на суму 644 258,40 грн, № 6 від 04.02.2022 року на суму 464 589,60 грн, № 51 від 09.02.2022 року на суму 47 107,20 грн, №52 від 09.02.2022 на суму 23 617,20 грн, № 53 від 09.02.2022 року на суму 23 617,20 грн, №54 від 09.02.2022 року на суму 51 805,20 грн, №55 від 09.02.2022 року на суму 51 805,20 грн, № 56 від 09.02.2022 року на суму 343 632,00 грн, №57 від 09.02.2022 року на суму 342 979,20 грн, №58 від 09.02.2022 року на суму 65 899,20 грн, № 60 від 10.02.2022 року на суму 412 495,20 грн, №61 від 10.02.2022 року на суму 185 029,20 грн, № 62 від 10.02.2022 року на суму 186 610,80 грн, № 63 від 10.02.2022 року на суму 135 744,00 грн, № 64 від 18.02.2022 на суму 184 708,80 грн, № 65 від 18.02.2022 року на суму 318 626,40 грн. На підтвердження поставки товарів на об`єкт замовника та передання технічної документації, позивачем долучено товарно-транспортні накладні та акти прийому-передачі обладнання.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 4 731 709,32 грн, з якої основна заборгованість - 3 482 524,80 грн, 3 % річних - 212 100, 07 грн, інфляційні витрати - 1 037 084,45 грн.

У відзиві на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, оскільки копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку та не підтверджують розмір заборгованості. Крім того, у зв`язку з настанням форс - мажорних обставин відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних. Також, представник відповідача просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Внаслідок укладення Договору поставки №955/з від 27.10.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №955/з від 27.10.2021 року Позивач поставив товар, а Відповідач на підставі довіреності №8987 від 01.02.2022 року в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №5 від 04.02.2022 року на суму 644 258,40 грн, №6 від 04.02.2022 року на суму 464 589,60 грн, №51 від 09.02.2022 року на суму 47 107,20 грн, №52 від 09.02.2022 на суму 23 617,20 грн, №53 від 09.02.2022 року на суму 23 617,20 грн, №54 від 09.02.2022 року на суму 51 805,20 грн, №55 від 09.02.2022 року на суму 51 805,20 грн, № 56 від 09.02.2022 року на суму 343 632,00 грн, №57 від 09.02.2022 року на суму 342 979,20 грн, №58 від 09.02.2022 року на суму 65 899,20 грн, № 60 від 10.02.2022 року на суму 412 495,20 грн, №61 від 10.02.2022 року на суму 185 029,20 грн, №62 від 10.02.2022 року на суму 186 610,80 грн, №63 від 10.02.2022 року на суму 135 744,00 грн, №64 від 18.02.2022 на суму 184 708,80 грн, №65 від 18.02.2022 року на суму 318 626,40 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Відповідно до п.5.4 Договору датою поставки Товару вважається день, в який Товар фактично переданий від Постачальника до Замовника/Одержувача на місце поставки, визначене Замовником у заявці в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять: товарно-транспортна накладна; сертифікат (паспорт) якості виробника; видаткова накладна; гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого.

Згідно з п.5.5 Договору право власності на Товар виникає у Замовника з дати поставки Товару Постачальником. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару переходить до Замовника з дати поставки та належної передачі Замовнику/Одержувачу Товару відповідно до п.5.4 Договору.

На підтвердження поставки товарів на об`єкт замовника та передання технічної документації, позивачем долучено товарно-транспортні накладні та акти прийому-передачі обладнання.

У п.4.1 Договору визначено, що Замовник здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника у строк не пізніше 20 банківських днів після дати поставки партії Товару Постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4. даного Договору.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до умов Договору поставки №955/з від 27.10.2021 року обов`язок відповідача по оплаті отриманого товару на загальну суму в розмірі 3 482 524 грн. 80 коп. на момент розгляду даної справи настав.

Щодо настання форс - мажорних обставин, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими Відповідачем, може їх підтверджувати.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим ТПП України або регіональною ТПП, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом відповідно до законодавства України. (п.7.2 Договору)

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що Сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором у випадку настання форс - мажорних обставин, а саме: стихійного лиха, військових дій, терористичних актів, блокад і страйків тощо за умови, що ці обставини безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань за цим Договором.

Якщо виконання зобов`язань за цим Договором стає неможливим через форс - мажорні обставини, Сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається пропорційно до часу дії форс - мажорних обставин. (п.9.3 Договору)

У п.9.4 Договору визначено, що початок та період дії вказаних обставин підтверджує Сторона, яка підпала під дію таких обставин, довідкою відповідного органу.

В той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати отриманого товару за укладеним Договором поставки №955/з від 27.10.2021 року внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин у строк, визначений п.9.3 Договору, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять докази оплати поставленого товару на загальну суму 3 482 524 грн. 80 коп., а відтак а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 212 100,07 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1 037 084,45 грн за період з 19.02.2022 по 19.02.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Також судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку перебігу прострочки відповідача, оскільки відповідно до п.4.1 Договору Замовник здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника у строк не пізніше 20 банківських днів після дати поставки партії Товару Постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4. даного Договору.

Таким чином, обов`язок по оплаті за зобов`язаннями від 04.02.2022 року настав 04.03.2022 року, прострочення з 05.03.2022 р., за зобов`язаннями від 09.02.2022 року - 09.03.2022 року, прострочення з 10.03.2022р., за зобов`язаннями від 10.02.2022 року - 10.03.2022 року, прострочення з 11.03.2022 р, за зобов`язаннями від 18.02.2022 року - 18.03.2022 року, прострочення з 19.03.2022 р

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 1 022 481 грн. 20 коп., 3 % річних у розмірі 206 623 грн. 61 коп.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ОМЕЛЯНОВИЧА-ПАВЛЕНКА, будинок 4/6; код ЄДРПОУ 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» (03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПИРОГОВСЬКОГО, будинок 19, корпус 6, офіс 1; код ЄДРПОУ 37415783) заборгованість у розмірі 3 482 524 (три мільйони чотириста вісімдесят дві тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 80 коп., інфляційні витрати в розмірі 1 022 481 (один мільйон двадцять дві тисячі чотириста вісідесят один) грн. 20 коп., 3 % річних у розмірі 206 623 (двісті шість тисяч шістсот двадцять три) грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 56 539 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 55 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складно та підписано: 23.07.2024.

Суддя Літвінова М.Є.