Постанова

від 04.12.2024 по справі 910/2518/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа№ 910/2518/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Станіка С.Р.

Козир Т.П.

секретар судового засідання: Король Д.А.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 04.12.2024

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024

Повний текст рішення складено та підписано 26.08.2024

у справі № 910/2518/24 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг»

до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення 4 731 709,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК Інжиніринг" (ТОВ "ВІК ІНЖИНІРИНГ") (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (ПРАТ "ХК "КИЇВМІСЬКБУД") (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 4 731 709,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки № 955/з від 27.10.2021.

Крім того, 16.07.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг`надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Заяву обґрунтовано тим, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 51 875, 00 грн за послуги складання заяв по суті справи та представництво інтересів клієнта.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/2518/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» заборгованість у розмірі 3 482 524, 80 грн, інфляційні витрати в розмірі 1 022 481, 20 грн, 3 % річних у розмірі 206 623, 61 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 56 539, 55 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачем, в порушення умов Договору, не надано доказів оплати за поставлений товар на загальну суму 3 482 524, 80 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК Інжиніринг" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Додаткове рішення обґрунтовано тим, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом цієї справи, підлягають частковому задоволенню у сумі 15 000,00 грн виходячи з характеру правовідносин у цій справі та обсягу наданих послуг.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

08.08.2024 Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (через систему «Електронний суд») звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

12.09.2024 Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (через систему "Електронний суд") звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 у справі № 910/2518/24 та відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу.

Позиції учасників справи

08.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК Інжиніринг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач погодився з рішенням господарського суду міста Києва та вважав його таким, що ухвалене без порушення норм чинного законодавства, а доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не обґрунтованими та безпідставними.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024, матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» по справі № 910/2518/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024 справу № 910/2518/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді Вовк І.В., Гончаров С.А.

22.08.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2518/24.

05.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2518/24.

09.09.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/2518/24 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» має право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 84 809, 33 грн за оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/2518/24.

19.09.2024 від Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (через систему «Електронний суд»), до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

26.09.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/2518/24 та призначено справу до розгляду на 23.10.2024.

23.10.2024 судове засідання не відбулось в зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 справу № 910/2518/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Вовка І.В., Станіка С.Р.

25.10.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 по справі № 910/2518/24. Об`єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 в одне провадження для спільного розгляду у справі № 910/2518/24 та призначено до розгляду на 04.12.2024.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відставкою судді Вовка І.В.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 справу № 910/2518/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Козир Т.П., Станіка С.Р.

02.12.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду прийнято до свого провадження апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 року у справі № 910/2518/24 та призначено до розгляду на 04.12.2024.

Явка представників учасників справи

04.12.2024 у судове засідання з`явились представники позивача та відповідача. У судових дебатах представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «КИЇВМІСЬКБУД» (Замовник) було укладено Договір поставки №955/з, відповідно до умов якого Постачальник, в порядку і на умовах, передбачених даним договором, протягом 2021-2022 років зобов`язується поставити та передати у власність Замовника клапани димовидалення, вогнезатримуючі клапани, вентилятори димовидалення та підпору повітря для об`єктів замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов даного Договору. (п.1.1).

Кількість Товару, його характеристики, обумовлюються у заявках Замовника. (п.1.2 Договору)

Згідно з п.3.1 Договору загальна ціна цього Договору становить 25 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 4 166 666, 67 гривень.

У п.4.1 Договору визначено, що Замовник здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника у строк не пізніше 20 банківських днів після дати поставки партії Товару Постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4. даного Договору.

Відповідно до п.5.4 Договору датою поставки Товару вважається день, в який Товар фактично переданий від Постачальника до Замовника/Одержувача на місце поставки, визначене Замовником у заявці в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять: товарно-транспортна накладна; сертифікат (паспорт) якості виробника; видаткова накладна; гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого товару.

Згідно з п.5.5 Договору право власності на Товар виникає у Замовника з дати поставки Товару Постачальником. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару переходить до Замовника з дати поставки та належної передачі Замовнику/Одержувачу Товару відповідно до п.5.4 Договору.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що Сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором у випадку настання форс - мажорних обставин, а саме: стихійного лиха, військових дій, терористичних актів, блокад і страйків тощо за умови, що ці обставини безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань за цим Договором.

Якщо виконання зобов`язань за цим Договором стає неможливим через форс - мажорні обставини, Сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається пропорційно до часу дії форс - мажорних обставин (п.9.3 Договору).

У п.9.4 Договору визначено, що початок та період дії вказаних обставин підтверджує Сторона, яка підпала під дію таких обставин, довідкою відповідного органу.

Відповідно до пункту 11.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №955/з від 27.10.2021 року Позивачем було поставлено товар, а Відповідачем на підставі довіреності №8987 від 01.02.2022 року в свою чергу прийнято вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними № 5 від 04.02.2022 року на суму 644 258,40 грн, № 6 від 04.02.2022 року на суму 464 589,60 грн, № 51 від 09.02.2022 року на суму 47 107,20 грн, №52 від 09.02.2022 на суму 23 617,20 грн, № 53 від 09.02.2022 року на суму 23 617,20 грн, №54 від 09.02.2022 року на суму 51 805,20 грн, №55 від 09.02.2022 року на суму 51 805,20 грн, № 56 від 09.02.2022 року на суму 343 632,00 грн, №57 від 09.02.2022 року на суму 342 979,20 грн, №58 від 09.02.2022 року на суму 65 899,20 грн, № 60 від 10.02.2022 року на суму 412 495,20 грн, №61 від 10.02.2022 року на суму 185 029,20 грн, № 62 від 10.02.2022 року на суму 186 610,80 грн, № 63 від 10.02.2022 року на суму 135 744,00 грн, № 64 від 18.02.2022 на суму 184 708,80 грн, № 65 від 18.02.2022 року на суму 318 626,40 грн. На підтвердження поставки товарів на об`єкт замовника та передання технічної документації, позивачем долучено товарно-транспортні накладні та акти прийому-передачі обладнання.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідач не виконав належним чином договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 4 731 709,32 грн, з якої основна заборгованість - 3 482 524,80 грн, 3 % річних - 212 100, 07 грн, інфляційні витрати - 1 037 084,45 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи встановлене судом та наведені норми права суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем було порушено зобов`язання за Договором поставки в частині оплати поставленого товару.

Що стосується позиції скаржника стосовно відсутності підстав для нарахування інфляційних витрат та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів перевіривши розмір 3% річних та інфляційних витрат за період прострочення з 19.02.2022 по 19.02.2024 погоджується з висновком суду першої інстанції про арифметичну невірність розрахунків позивача в частині інфляційних нарахувань, з огляду на що обґрунтованими до стягнення є сума інфляційних втрат в розмірі 1 022 481, 20 грн та 3% річних у розмірі 206 623, 61 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження відповідача про те, що суд першої інстанції повинен був зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку, оскільки 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, з огляду на що відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на форс-мажорні обставини та як наслідок, неможливість стягнення з відповідача боргу у судовому порядку, зважаючи на наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі ст. ст. 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (п. 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі №927/25/21.

В обґрунтування наявності форс-мажорних обставин Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» посилається на введення на території України воєнного стану, ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Зокрема, відповідач звертає увагу суду, що наказом Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» "Про оголошення простою у зв`язку із введенням воєнного стану" від 25.02.2022 року, у Приватному акціонерному товаристві «Холдингова компанія «Київміськбуд» по 01.03.2022 року було оголошено початок простою, працівники товариства були фактично відсутні на робочих місцях, господарська діяльність в силу об`єктивних обставин була зупинена.

Таким чином, невиконання чи/або прострочення зобов`язань Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» сталося чи могло статися з незалежних обставин, які визнані форс-мажорними обставинами (обставиною непереборної сили), а тому, на думку відповідача, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з нього боргу у судовому порядку.

Колегія суддів зауважує, що воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими Відповідачем, може їх підтверджувати.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим ТПП України або регіональною ТПП, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом відповідно до законодавства України. (п.7.2 Договору)

Якщо виконання зобов`язань за цим Договором стає неможливим через форс - мажорні обставини, Сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається пропорційно до часу дії форс - мажорних обставин. (п.9.3 Договору)

В той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати отриманого товару за укладеним Договором поставки №955/з від 27.10.2021 року внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин у строк, визначений п.9.3 Договору, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача в цій частині.

З урахуванням наведеного доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції.

Зі змісту апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 слідує, що вона не містить жодних аргументів та правового обґрунтування, які є підставою для перегляду та скасування додаткового рішення, отже, враховуючи обставини справи та зміст додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішень, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача перед ним невиконаних зобов`язань по оплаті поставленого товару, а тому судом першої інстанції обґрунтовано постановлено оскаржуване рішення, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов?язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

3 урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 року у справі № 910/2518/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 року у справі № 910/2518/24 - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 у справі № 910/2518/24 - залишити без змін.

4. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

5. Матеріали справи № 910/2518/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13.12.2024

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді С.Р. Станік

Т.П. Козир