Рішення

від 22.07.2024 по справі 910/5505/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2024Справа № 910/5505/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Данилюк М.Д., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» (вул. Нивська, буд. 4-Г, приміщення 2М, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 38871512)

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (м. Вараш, Рівненська обл., 34400; ідентифікаційний код 05425046)

про стягнення 1 840 714, 48 грн,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Шолом Сергій

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» (далі за текстом - ТОВ «НВП «Атен», Позивач, Постачальник) з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі за текстом - АТ «НАЕК «Енергоатом», Замовник) в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом» (далі за текстом - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 53-122-01-23-12906 від 07.02.2023 (далі за текстом - Договір) в розмірі 1 744 800 грн, 3 % річних - 52 200, 59 грн, інфляційні втрати - 43 713, 89 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним здійснено поставку товару Відповідачу, який останнім не оплачено, що стало підставою для додаткового нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із наданих Відповідачем заяв по суті справи вбачається, що сума основного боргу за Договором останнім фактично не заперечується, доводи та аргументи сторони ґрунтуються на складному фінансовому становищі, яке виникло в результаті військової агресії Російської Федерації на території України та що є підставою для відмовити у стягненні 3 % річних та інфляційних втрати.

Також Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на шість місяців, у випадку задоволення позову.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 позовну заяву ТОВ «НВП «Атен» залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: належних доказів направлення копії позовної заяви з додатками відокремленому підрозділу; інформації щодо наявності у Позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; уточненої позовної заяви з приведеною у відповідність ціною позову.

14.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.06.2024.

20.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про розгляд справи без його участі.

Підготовче засідання 10.06.2024 відкладено на 24.06.2024.

10.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

11.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

24.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

У підготовчому засіданні 24.06.2024 судом закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 22.07.2024.

25.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на клопотання Відповідача про розстрочення виконання рішення суду

У судовому засіданні 22.07.2024 представник Позивача у засідання не з`явився.

Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову та просив суд відмовити.

Заслухавши вступне слово представника Відповідача , дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 22.07.2024 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

07.02.2023 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (Додаток 3).

Загальна сума Договору відповідно до пункту 2.2 та специфікації № 1 до Договору становить - 1 744 800 грн.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного договору - 31.12.2023, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно видаткової накладної № 3 від 10.03.2023 Позивачем здійснено поставку товару Відповідачу на суму 1 744 800 грн, який прийнято Відповідачем без зауважень та претензій.

З огляду на те, що Ярлик на придатну продукцію №Я-6-074-22 датується 20.03.2023, останнім днем оплати Замовника поставленої продукції є 04.05.2023 згідно пункту 6.1 Договору.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів оплати Відповідачу продукції на суму 1 744 800 грн у зв`язку з чим Позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Також з матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача з листом № 24_021 від 02.02.2024 та № 24_030 від 13.02.2024 щодо необхідність погашення заборгованості за Договором та претензією № 24_040 від 23.02.2024, однак остання станом на дату звернення до суду з позовом залишається не сплаченою.

Із відзиву Відповідача вбачається, що сума основного боргу за Договором ним не заперечується.

Заперечення стосуються нарахованих Позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, які на його переконання не можуть бути задоволенні з огляду на наступне:

- Відповідач належить до суб`єктів господарської діяльності у власності та користування яких є об`єкти підвищеної небезпеки, які мають для економіки і держави стратегічне значення;

- Відповідач відіграє надзвичайно важливу роль у забезпечення енергетичної безпеки держави;

- Запорізька АЕС, яка є виробником найбільшої частки електроенергії перебуває вже довгий час в окупації військовими формуваннями Російської Федерації;

- Відповідачем втрачено значні виробничі потужності, які забезпечували майже половину його доходу;

- Відповідач має збитковий фінансовий стан.

Також Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду у випадку його задоволення .

У відповіді на відзив Позивач зазначає, що обставини на які посилається Відповідач не є підставою для не виконання умов Договору.

Позивач заперечує щодо розстрочення виконання рішення суду оскільки в добровільному порядку пропозиції щодо мирного вирішення питання заборгованості Відповідачем ігнорувалися.

Крім того, Позивач як і Відповідач знаходиться в рівних економічних умовах, що призводить до незадовільного фінансового становища також і Позивача, а доцільність розстрочення рішення Відповідачем жодним чином не обґрунтовано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд зазначає, що Відповідачем допущено порушення зобов`язання за Договором в частині здійснення розрахунків за товар, яке у сторони настало 05.05.2023, а відтак заявлена до стягнення сума основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Відповідача.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Зобов`язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).

З огляду на зазначене, нарахування Позивачем 3 % річних та інфляційних втрат здійснено у відповідності до норм чинного законодавства.

Що стосується правильності нарахування Позивачем таких сум суд зазначає, що 3 % річних Позивачем нараховуються за період 05.05.2023 - 02.05.2024 в розмірі 52 200, 59 грн, що є арифметично вірним та обґрунтованим.

Що стосується суми нарахованих інфляційних втрат, то суд зазначає, що Позивачем зазначено некоректний період їх нарахування, що позбавляє суд можливості встановити та перевірити правильність їх нарахування, оскільки це потребуватиме встановлення судом кінцевої дати на власний розсуд, а відтак є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, суд зазначає, що згідно частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Що стосується клопотання Відповідача про розстрочення виконання рішення, суд зазначає, що відповідно до частини 1 та частини 4 статті 331 ГПК України за суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частинами 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, а відтак і не виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що подане Відповідачем клопотання є необґрунтованим та не містить відповідних доказів задля підтвердження викладених в ньому обставин, а тому не підлягає задоволенню.

Судом також враховано, що не тільки Відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й Позивач, при тому що спір виник внаслідок саме внаслідок дій Відповідача, який не здійснював оплату в позасудовому порядку за товар який поставлено на працюючу Рівненську АЕС.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наданих доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено прострочення виконання договірного зобов`язання Відповідачем в частині строків оплати поставленого товару, а відтак і наявність підстав для часткового задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК покладається покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (м. Вараш, Рівненська обл., 34400; ідентифікаційний код 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» (вул. Нивська, буд. 4-Г, приміщення 2М, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 38871512) суму боргу - 1 744 800 (один мільйон сімсот сорок чотири тисячі вісімсот) грн, 3 % річних - 52 200 (п`ятдесят дві тисячі двісті) грн 59 коп та судовий збір - 26 954 (двадцять шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 91 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. В розстроченні виконання рішення суду - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 24.07.2024

Суддя Антон ПУКАС