Ухвала

від 18.07.2024 по справі 913/527/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18 липня 2024 року м.Харків Справа № 913/527/21

Провадження №33/913/527/21

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кінотеатр Україна від 01.07.2024 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 23.01.2024 у справі №913/527/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Кінотеатр Україна (вул.Оборонная, буд. 4 К, м. Луганськ, 91011)

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-розважальний центр Україна (вул. Оборонная, буд. 4 К, м. Луганськ, 91011)

про стягнення 1 000 000 грн 00 коп.,

секретар судового засідання Багацький А.О.,

у засіданні брали участь:

від позивача: адвокат Басула Б.І., свідоцтво про право на здійснення адвокатською діяльностю серії ЗП №002397 від 22.10.2019, довіреність №01/2024/139 від 16.01.2024 (у режимі відеоконференції);

від відповідача-1: адвокат Ісаєв І.С., свідоцтво про право на здійснення адвокатською діяльністю серії КВ №000052 від 11.10.2017, довіреність б/н від 01.11.2023 (у режимі відеоконференції);

від відповідача-2: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі - ТОВ "ФК "Форінт") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Україна" (далі - ТОВ "Кінотеатр "Україна") та другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр "Україна" (далі - ТОВ "ТРЦ "Україна") про стягнення солідарно з відповідачів частини боргу за тілом кредиту в сумі 1 000 000 грн 00 коп. по кредитному договору №0420/03 від 20.04.2007, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Актив Банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Україна".

Рішенням Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 позов було задоволено повністю та залишено без змін постановою Східного апеляційного Господарського суду від 19.06.2023.

В подальшому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №913/527/21 касаційну скаргу ТОВ "Кінотеатр "Україна" задоволено частково; рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №913/527/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи Господарським судом Луганської області у справі №913/527/21 прийнято рішення 23.01.2024, яким позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Україна" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" заборгованість в сумі 1 000 000 грн 00 коп.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" судовий збір у сумі 7 500 грн 00 коп.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" судовий збір у сумі 7 500 грн 00 коп.

01.07.2021 через систему Електронний суд до Господарського суду Луганської області надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю Кінотеатр Україна про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 23.01.2024 у справі №913/527/21.

Як було з`ясовано судом, 24.06.2024 Східним апеляційним господарським судом у справі №913/527/21 було прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр Україна» на рішення Господарського суду Луганської області від 23.01.2024 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 23.01.2024 у справі №913/527/21 залишено без змін.

Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду повний текст постанови апеляційним судом складено 27.06.2024, а матеріали справи №913/527/21 станом на 02.07.2024 перебували ще у Східному апеляційному господарському суді та до Господарського суду Луганської області не повернулися.

Тому ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.07.2024 було відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ТОВ Кінотеатр Україна від 01.07.2024 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 23.01.2024 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Луганської області.

10.07.2024 до Господарського суду Луганської області повернулись матеріали справи №913/527/21.

Ухвалою суду від 10.07.2024 прийнято до розгляду заяву ТОВ Кінотеатр Україна про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 23.01.2024 у справі № 913/527/21; призначено судове засідання з розгляду заяви на 18 липня 2024 року о 12:00 год.; запропоновано позивачу та відповідачу-2 у строк до 17.07.2024 включно надати письмові пояснення з викладенням власних правових позицій щодо поданої заяви відповідача-1; явку представників сторін в судове засідання визнано необов`язковою.

В поданій заяві про відстрочення виконання рішення відповідач-1 в обґрунтування посилається на те, що станом на сьогоднішній день залишається заборгованість по кредиту згідно із судовим рішенням у розмірі 1 000000 грн; погашення кредиту до квітня 2014 року виконувалося за договором без жодної затримки та належним чином, а неповернення кредиту має лише одну причину це військова агресія Російської Федерації проти України, окупація м.Луганська, захоплення підприємства відповідача, його приміщень, обладнання та документації, відповідач-1 був незаконно позбавлений права власності на усе своє майно.

Заявник зазначає, що через військову агресією Російської Федерації та знаходження підприємства відповідача-1 на окупованій території України в м.Луганську було зупинено та неможливо здійснювати господарську діяльність та отримувати доходи, основним видом діяльності товариства були послуги з демонстрації кінофільмів; інших доходів на неокупованій території підприємство не має, а перереєструвати податкову адресу не має можливості.

Також заявник зауважує про те, що не входить до груп під спільним контролем контрагентів, що мають джерела доходів на неокупованій частині України; заставлене майно за кредитом знаходиться також на окупованій території. Після деокупації території Луганської області, відповідач-1 має намір поновити свою господарську діяльність та вирішити питання з існуючими боргами, але на даний час, за твердженням відповідача-1, це не можливо; натомість у разі ненадання відстрочення виконання рішення товариство опиниться у катастрофічному положенні, буде накладено арешт на всі рахунки та майно, що призведе до знищення кінотеатру.

В обґрунтування заяви відповідач-1 також зазначає, що застосування відстрочки виконання рішення суду не завдасть шкоди стягувачу, який фактично не надавав кредит, а лише придбав права на стягнення за договором про відступлення права вимоги за 337000 грн., що становить меншу суму ніж сума кредиту, первісно надана банком відповідачу.

За твердженням заявника, зазначені ним обставини (введення воєнного стану, зупинення діяльності товариства) об`єктивно не залежать від його волі та підтверджують відсутність на даний момент об`єктивної можливості у відповідача-1 виконати рішення Господарського суду Луганської області від 23.01.2024 у справі № 913/527/21, свідчать про значне погіршення фінансового стану, тобто є винятковим випадком у розумінні ст. 331 ГПК України.

У судовому засіданні 18.07.2024 з розгляду поданої заяви в режимі відеоконференції прийняли участь представники позивача та відповідача-1. Відповідач-2 участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання в порядку ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" шляхом розміщення судом відповідного повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади, також на сайті суду.

Ухвала суду від 10.07.2024 також була своєчасно розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним та загальнодоступним.

Явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, неприбуття представника відповідача-2 в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви, тому суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представника відповідача-2.

17.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення від 17.07.2024, в яких позивач просить відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, посилаючись на те, що доводи відповідача-1 носять маніпулятивний характер та частково не відповідають дійсності, що свідчить лише про небажання виконувати рішення суду.

Зокрема, позивач звертає увагу на різницю між сумою заборгованості за тілом кредиту, стягнутої за рішенням суду у цій справі за невиконання умов кредитного договору №0420/03, що складає 1 000 000 грн (та заявлена була до стягнення лише за прострочені платежі останнього зі сплати тіла кредиту з кінцевим терміном сплати до 31.08.2018 (в частині щомісячних платежів за період серпень - грудень 2018 року) тоді як сума реальної заборгованості ТОВ «Кінотеатр «Україна» (неповернутого кредиту та відсотків) за цим кредитним договором складає загалом 40 743 418,17 грн.

Доводи відповідача-1 про те, що зобов`язання по договору погашення кредиту до квітня 2014 року виконувалося за договором без жодної затримки та належним чином, а невиплата кредиту має лише одну причину - це військова агресія росії, окупація м. Луганська, захоплення підприємства відповідача, в повній мірі не відповідають дійсності. Позивач зауважує, що м.Луганськ, де зареєстроване місцезнаходження боржника, є окупованим Російською Федерацією територією України ще з 2014 року. Однак, ознаки стійкої неплатоспроможності виникли у боржника ще задовго до 2014 року, що підтверджується доданими документами - .копіями фінансових звітів боржника за період з 2011 по 2014 роки та листами боржника до банку та чисельними додатковими угодами до кредитного договору, з яких вбачається, що баланс компанії неліквідний, аналіз фінансової звітності свідчить про негативну динаміку показників діяльності протягом звітних періодів ще до 2014 року, що боржник не мав змоги обслуговувати свою кредитну заборгованість ще задовго до окупації м.Луганськ та неодноразово клопотав про перенесення банком чергових платежів та зменшення відсоткової ставки по кредиту у зв`язку із складним фінансовим станом; сторони постійно переносини графік погашення процентів та тіла за кредитним договором на новий строк.

Також стягувач зазначає, що у боржника станом на 2013 рік наявний борг перед АТ «Банк «Фінанси та кредит» за кредитними договорами згідно з рішенням Господарського суду Луганської області від 06.06.2013 року у справі №913/1039/13.

Крім того, стягувач, заперечуючи проти відстрочення виконання рішення у цій справі, зауважує про те, що боржником взагалі не наводяться конкретні обставини, які б допомогли йому через рік виконати рішення. Так, боржник вказує, що будь-яка діяльність не ведеться, інших доходів на неокупованих територіях підприємство не має, перереєструвати податкову адресу немає можливості. Вказане, на переконання стягувача, свідчіть про те, що у боржника відсутні конкретні плани на поновлення діяльності на підконтрольній території України, відсутні будь-які укладені господарські договори спрямовані на поновлення господарської діяльності. А тому, у разі настання негативних наслідків, про які зазначає відповідач-1 у своїй заяві (таких як накладання арешту на банківські рахунки та майно) ніяким чином не вплине на стан боржника, оскільки будь-якої діяльності боржник не здійснює.

В судовому засіданні 18.07.2024 суд заслухав пояснення та заперечення представників позивача та відповідача-1, встановив обставини за поданою заявою та дослідив їх доказами.

В судовому засіданні за результатами розгляду заяви судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши подану відповідачем-1 заяву про відстрочення виконання рішення суду, заслухавши представників сторін, оцінивши надані сторонами пояснення та докази, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з вимогами частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012). Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997). Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003). У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) Європейський суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).

Отже, на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Враховуючи зазначене, необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення. Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Оскільки існування заборгованості (підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями) надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 20.06.2018 у справі №905/2135/17, від 12.10.2018 у справі №910/9026/13, від 30.08.2018 у справі №916/4106/14, від 07.12.2022 у справі №910/11949/21 тощо.

Надаючи оцінку доводам і запереченням відповідача-1 та позивача, долученим доказам на підтвердження, суд зазначає наступне.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача-1, ТОВ Кінотеатр Україна є: вул.Оборонная, буд.4 К, м.Луганськ, 91011.

Зазначена адреса також є раєстрованою адресою місцезнаходження відповідача-2 у справі, ТОВ Торгово-розважальний центр Україна.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено неодноразово, який діє в країні й на даний час. Зокрема, Указом Президента України №271/2024 від 06.05.2024 року та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 14.05.2024 року строком на 90 діб.

Згідно даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 вся територія Луганського району, зокрема м.Луганськ, є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України ще з 07.04.2014.

Разом з тим, за висновком суду, відповідна обставина (місцезнаходження відповідачів на тимчасово окупованій території України), хоча і призводить до тяжких наслідків (які суд оцінює з усім можливим розумінням), однак сама по собі не може свідчити про те, що майновий стан боржників унеможливлює виконання рішення суду без його відстрочення, з огляду на наступне.

У відповідності до положень ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з метою cтягнення часткової кредитної заборгованості боржника (заявленої у зв`язку з несплатою платежів по тілу кредиту з кінцевим терміном сплати до 31.08.2018, в частині щомісячних платежів за період серпень - грудень 2018 року) звернувся в серпні 2021 року до господарського суду із позовом до боржника (ТОВ Кінотеатр Україна) та поручителя (ТОВ Торгово-розважальний центр Україна) про стягнення солідарно з відповідачів частини боргу за тілом кредиту в сумі 1 000 000 грн.

За рішенням суду від 23.01.2024 за наслідками нового розгляду справи (яке було залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2024) було на користь позивача присуджено до стягнення в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості 1 000 000 грн з обох відповідачів ТОВ Кінотеатр Україна та ТОВ Торгово-розважальний центр Україна солідарно.

Отже, для надання оцінки обставинам щодо неможливості виконання судового рішення та застосування відстрочення має бути досліджено всю сукупність доказів, що можуть свідчити про майновий стан обох боржників.

Однак, як вбачається, із відповідною заявою про відстрочення виконання рішення з посиланням на неможливість його виконання до суду звернувся лише відповідач-1, ТОВ Кінотеатр Україна, другий відповідач (ТОВ Торгово-розважальний центр Україна) із такою заявою до суду не звертався, про неможливість виконання ним рішення суду та наявність обґрунтованих підстав для його відстрочення суд не повідомляв та їх перед судом не доводив. В матеріалах справи також відсутні докази того, що відповідач-2 взагалі підтримує подану відповідачем-1 заяву про відстрочення виконання рішення у цій справі.

Суд констатує, що будь-які належні докази в розумінні вимог ст.ст.74, 76-78 ГПК України (документи бухгалтерської та податкової звітності, дані з банківських виписок по рахункам, дані про належне відповідачу-2 рухоме та нерухоме майно тощо) в обґрунтування реального матеріального стану боржника (в т.ч. саме скрутного матеріального становища) відповідача-2, ТОВ Торгово-розважальний центр Україна, на час вирішення заяви в матеріалах справи взагалі відсутні.

В свою чергу, відповідач-1 (ТОВ Кінотеатр Україна), обґрунтовуючи вимоги про наявність виключних підстав для відстрочення виконання рішення у цій справі, також не посилається про неможливість виконання рішення суду другим відповідачем (ТОВ Торгово-розважальний центр Україна), та такі обставини суду не доводить.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що згідно з даними, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань окрім основного виду діяльності відповідача-2 - ТОВ Торгово-розважальний центр Україна, демонстрація кінофільмів також визначені й інші види діяльності товариства - 92.00 організування азартних ігор; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 обслуговування напоями; 68.31 агентства нерухомості.

Засновниками та учасниками цієї юридичної особи є: 1) ТОВ Кінотеатр Україна та 2) громадянин ОСОБА_1 , який також є керівником товариства.

Натомість, згідно з даними, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача-1 - ТОВ Кінотеатр Україна, визначено - 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що спростовує доводи відповідача-1, викладені в заяві, що основним його видом діяльності є демонстрація кінофільмів. Інші дані в матеріалах справи відсутні, належні актуальні докази на підтвердження вказаних обставин відповідачем зі статуправління суду не надавалися.

Серед інших видів діяльності відповідача-1 зазначені також: 93.29 організування інших видів відпочинку та розваг; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 56.30 обслуговування напоями; 59.14 демонстрація кінофільмів.

Як вбачається, засновником та учасником ТОВ Кінотеатр Україна є: Міжнародна комерційна компанія «PRADO INVESTMENTS LIMITED», місцезнаходження якої: Сейшельські Острови, Острів МАЕ, Вікторія, Прем`єр Білдінг.

Керівником відповідача-2 також визначено громадянина ОСОБА_1 , який як зазначалося вище, є керівником також відповідача-1 та безпосередньо засновником і учасником відповідача-1.

Як зазначалося вище, в поданій заяві про відстрочення виконання рішення відповідач-1 в обґрунтування посилається на те, що станом на сьогоднішній день залишається заборгованість по кредиту згідно із судовим рішенням у розмірі 1 000000 грн; погашення кредиту до квітня 2014 року виконувалося за договором без жодної затримки та належним чином, а неповернення кредиту має лише одну причину це військова агресія Російської Федерації проти України, окупація м.Луганська, захоплення підприємства відповідача, його приміщень, обладнання та документації, відповідач-1 був незаконно позбавлений права власності на усе своє майно.

Заявник зазначає, що через військову агресією Російської Федерації та знаходження підприємства відповідача-1 на окупованій території України в м.Луганську було зупинено та неможливо здійснювати господарську діяльність та отримувати доходи, інших доходів на неокупованій території підприємство не має, а перереєструвати податкову адресу не має можливості.

Після деокупації території Луганської області, відповідач-1 має намір поновити свою господарську діяльність та вирішити питання з існуючими боргами, але на даний час, за твердженням відповідача-1, це не можливо.

Відповідно до вимог ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, сам факт введення воєнного стану в країні, тимчасова окупація агресором Російською Федерацією, частини території України, перебування боржника на тимчасово окупованій території, не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань за договором такою стороною або винятковою беззаперечною підставою неможливості виконання рішення суду. Сторона, яка посилається на вказані обставини, повинна довести суду об`єктивну неможливість/ утруднення виконання рішення суду та безпосередній зв`язок між об`єктивною неможливістю виконання рішення та вказаними обставинами. Тобто, такі доводи сторони мають оцінюватися судом з урахуванням конкретних обставин та у сукупності з наданими доказами.

Надаючи оцінку доводам заявника, суд зауважує про те, що в порушення вказаних вимог наразі відповідачем-1 не надано суду жодного доказу на підтвердження викладених в заяві доводів.

Будь-які документи в обґрунтування реального матеріального стану відповідача-1, ТОВ Кінотеатр Україна, в т.ч. саме скрутного матеріального становища на час вирішення заяви, заявником суду не надано. В матеріалах справи відсутні докази зупинення господарської діяльності відповідача-1 з 2014 року (відповідні накази про прийняті керівництвом з цього приводу рішень, інші документи), як і будь-які докази звернення відповідача-1 до правоохоронних органів України за фактами скоєних злочинів, на які посилається заявник, щодо захоплення майна товариства, позбавлення його прав власності тощо (відповідні акти, витяги з єдиного реєстру досудових розслідувань, інші докази) відповідачем-1 до заяви не долучалися.

Суд зауважує про те, що на час вирішення заяви в матеріалах справи взагалі відсутні дані про належне відповідачу-1 рухоме та нерухоме майно, де воно знаходиться; такі дані, як зазначалося вище, також відсутні відносно і майна, що належить відповідачу-2. Відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, інші докази, суду заявником не надавалися.

Крім того, на підтвердження неможливості виконання рішення суду, скрутного матеріального становища, заявником також не надано суду жодного доказу в розумінні вимог ст.ст.74, 76-78 ГПК України.

Відповідачем-1 суду не надано ні бухгалтерської, ні податкової звітності, даних про відкриті рахунки в банківських установах (банківські виписки з рахунків про наявні кошти, тощо).

За вказаних обставин, суд не має можливості перевірити доводи відповідача-1 та з`ясувати реальний матеріальний стан боржників на час вирішення цієї заяви, що підтверджувало б неможливість виконання рішення.

Тому суд критично оцінює доводи відповідача-1 про те, що заявнику належить лише майно, що знаходиться на окупованій території, та яке перебуває в заставі, інших доходів, майна на неокупованій території України відповідач-1 не має.

З огляду на неподання заявником належних доказів про його майновий стан, а також відсутність в матеріалах справи таких доказів відносно майнового стану і відповідача-2, суд дійшов висновку про недоведеність обставин неможливості (утруднення) виконання рішення суду (щодо неплатоспроможності боржників або відсутності джерел для можливості погашення відповідачами заборгованості перед позивачем, тобто виконанням рішення суду).

З приводу доводів відповідача-1 щодо неможливості наразі перереєструвати податкову адресу товариства; після деокупації території Луганської області відповідач-1 має намір поновити свою господарську діяльність та вирішити питання з існуючими боргами, але на даний час це не можливо, суд зауважує наступне.

Як зазначалося вище, м.Луганськ, є тимчасово окупованою агресором- Російською Федерацією, територією України ще з 07.04.2014 (тобто, на жаль, вже більше 10 років).

Дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дійсно свідчать про те, що протягом цих 10 років ані відповідачем-1, ані відповідачем-2, не було здійснено перереєстрацію місцезнаходження товариств на неокупованій території України.

Також, як вказує відповідач-1, товариством не було змінено за цей час і податкову адресу товариства.

Згідно положень ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. Під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території. Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

Разом з цим, посилаючись на неможливість зміни податкової адреси, відповідач-1 не навів суду жодних обґрунтованих підстав щодо неможливості вчинення таких дій протягом 10 років.

Як вбачається, до заяви про відстрочення виконання рішення заявником подана довіреніть б/н від 01.11.2023, якою ТОВ Кінотеатр Україна в особі директора ОСОБА_1 доручає адвокату Ісаєву І.С. представляти інтереси товариства у судовій справі №913/527/21.

Зміст довіреності підтверджує, що вона складена директором відповідача-1 - Трофімовим С.К. в місті Києві (який є також керівником і учасником відповідача-2, ТОВ Торгово-розважальний центр Україна), що свідчить про його перебування в місті Києві, наявність печатки підприємства та всіх необхідних повноважень для здійснення перереєстрації підприємства на підконтрольній території України, зміни податкової адреси на іншу територію України.

Оскільки ОСОБА_1 є також директором та засновником/учасником відповідача-2 (ТОВ Торгово-розважальний центр Україна) та надавав за вказаною довіреністю як керівник повноваження представляти інтереси саме відповідача-1 (ТОВ Кінотеатр Україна) у цій справі про солідарне стягнення з обох відповідачів вказаної кредитної заборгованості, зазначені обставини додатково свідчать про обізнаність вочевидь відповідача-2 про прийняте судове рішення у справі та про подання на розгляд суду іншим відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення.

Однак, як зазначалося вище, ТОВ Торгово-розважальний центр Україна власну правову позицію щодо поданої заяви відповідача-1 суду не надав та не повідомляв про наявність обґрунтованих підстав щодо неможливості (утруднення) виконання рішення.

Також суд звертає увагу на заперечення позивача, який на спростування аргументів відповідача-1 (про фактичну наявність заборгованості по вказаному кредитному договору лише в розмірі 1000000 грн, належне виконання кредитного договору, сплати кредитних платежів без затримки до квітня 2014 року, і що неповернення кредиту має лише одну причину це військова агресія Російської Федерації проти України, окупація м.Луганська, захоплення підприємства відповідача) зауважує про те, що наявні у справі матеріали (додаткові угоди, укладені між сторонами, погоджені графіки погашення процентів та тіла за кредитним договором на новий строк), а також додані позивачем до заперечень на заяву про відстрочення документи (копіями фінансових звітів боржника за період з 2011 по 2014 роки та листами боржника до банку із клопотаннями про перенесення банком чергових платежів та зменшення відсоткової ставки по кредиту у зв`язку із складним фінансовим станом позичальника) свідчать про наявність негативної динаміки показників діяльності відповідача-1 протягом звітних періодів 2011- 2013 років, тобто ще до квітня 2014 року (окупації м. Луганськ), та наявність складнощей у позивальника із виконанням умов кредитного договору, внесення своєчасно кредитних платежів.

Крім того, зазначаючи про незадовільний фінансовий стан позичальника, який виник у останнього за довго ще до квітня 2014 року, стягувач також зауважує про наявність у боржника станом на 2013 рік заборгованості АТ «Банк «Фінанси та кредит» за кредитними договорами згідно з рішенням Господарського суду Луганської області від 06.06.2013 року у справі №913/1039/13.

Дійсно, згідно даних системи «Діловодства спеціалізованого суду», а також реєстру судових рішень вбачається, що 06.06.2013 року Господарським судом Луганської області у справі №913/1039/13 було ухвалено рішення (набрало законної сили 18.06.2013), яким позов було задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Луганської філії Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором №119-01-07 від 15.11.2007 в загальному розмірі 319 511 грн. 58 коп.; заборгованість за кредитним договором №125-01-07 від 03.12.2007 в загальному розмірі 12418 грн. 21 коп.; витрати по сплаті судового збору в розмірі 6638 грн. 60 коп.

В судовому засіданні 18.07.2024 представник відповідача-1 послався на те, що вказане рішення наразі вже виконане відповідачем-1. Разом з цим, суд зауважує про те, що на час розгляду заяви в матеріалах справи відсутні докази виконання вказаного рішення суду у справі №913/1039/13; дані в системі «Діловодство спеціалізованого суду» щодо виконання наказу суду у цій справі також відсутні.

Як вбачається зі змісту рішення суду від 23.01.2024 у справі №913/527/21 ще під час розгляду спору з наявних матеріалів у справі (кредитного договору, додаткових угод до нього, погоджених неодноразово графіків погашення заборгованості) судом було встановлено, що ще 20.04.2007 між ТОВ «Комерційний банк «Актив-банк», як банком та ТОВ «Кінотеатр «Україна», як позичальником, укладений кредитний договір (невідновлювальна лінія, юридична особа) №0420/03 (з наступними неодноразовими змінами та доповненнями).

Долучені позивачем копії листів боржника до банку за вих.№70 від 26.11.2012, вих.№56 від 05.07.2011, №134/1 від 29.12.2010, свідчать про те, що відповідач-1 неодноразово звертався до банку та просив, зокрема, про пролонгацію строку погашення кредиту на п`ять років, зменшення відсоткової ставки по кредиту, дозволити погашати заборгованість по відсоткам до 30 числа наступного за місяцем нарахування, обґрунтовуючи це складним фінансовим станом товариства.

Окрім інших додаткових угод, сторонами також були укладені додаткові договори із новими графіками погашення нарахованих та несплачених процентів, розстрочення залишку заборгованості.

Зокрема, сторонами 19.04.2013 укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень, яким кредитний договір від 20.04.2007 № 0420/03 викладено в новій редакції. Додатковим договором від 19.04.2013, зокрема встановлено розмір кредиту, який надається позичальнику - 237777100,00 грн (пункт 2.1 договору) та строк повернення кредиту - до 25.12.2018 (пункт 6.1 договору).

В додатку № 1 до кредитного договору "Графік погашення нарахованих та несплачених процентів за період з 01.06.2012 по 31.03.2013 включно згідно кредитного договору від 20.04.2007 № 0420/03" сторони передбачили відповідний графік погашення нарахованих та несплачених процентів за період з 01.06.2012 до 31.03.2013 включно, який фактично передбачав розстрочення погашення існуючої заборгованості за процентами з 31.05.2013 до 31.12.2015 у загальній сумі 1826317,33 грн.

В додатку № 2 до кредитного договору "Графік погашення заборгованості згідно кредитного договору від 20.04.2007 № 0420/03" сторони передбачили відповідний графік погашення заборгованості за кредитом, який фактично передбачає розстрочення погашення вже існуючої заборгованості за наданим кредитом в сумі 23777100,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що 15.07.2013 сторонами укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007, в якому сторони дійшли згоди додаток №2 до договору викласти в новій редакції, оформити у вигляді додатку, визначили графік розтрочення залишку заборгованості в сумі 23 677 100 грн, визначивши щомісячні кінцеві терміни погашення частини боргу в період з 30.06.2013 до 25.12.2018.

В подальшому, 31.03.2014 сторонами укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007.

В додатку № 1 до кредитного договору "Графік погашення нарахованих та несплачених процентів за період з 01.06.2012 по 31.03.2013 включно згідно кредитного договору № 0420/03 від 20.04.2007" сторони погодили відповідний графік погашення нарахованих та несплачених процентів за період з 01.06.2012 до 31.03.2013 включно, який передбачає розстрочення погашення існуючої заборгованості за процентами з кінцевими термінами сплати в період з 31.05.2013 до 31.12.2015 у загальній сумі 1 826 317,33 грн.

Крім того, додатковим договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 31.03.2014 сторони дійшли згоди додаток №2 до договору викласти в новій редакції та оформити у вигляді додатку до цього додаткового договору про внесення змін та доповнень до договору - визначили графік розтрочення залишку заборгованості в сумі 23 677100 грн, визначивши щомісячні кінцеві терміни погашення частини боргу в період з 30.06.2013 до 25.12.2018.

На виконання вказаних умов кредитного договору банком було надано відповідачеві-1 на підставі його клопотань та листів кредит у загальній сумі 23777100 грн 00 коп., який позичальник своєчасно не повернув.

Матеріали справи свідчать про те, що 27.06.2019 відбувся електронний аукціон з реалізації прав вимоги за кредитним договором від 20.04.2007 №0420/03.

Відповідно до протоколу електронних торгів №UA-EA-2019-06-03-000016-b переможцем визначено позивача - ТОВ "ФК "Форінт".

17.07.2019 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених указаним протоколом електронного аукціону між ПАТ "КБ "Актив-банк" та ТОВ "ФК "Форінт" укладено договір №52-UA-EA-2019-06-03-000016-b про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор набув право вимоги до позичальника за кредитним договором від 20.04.2007р. №0420/03.

Крім того, 17.07.2019 між ПАТ "Комерційний Банк "Актив-Банк" (надалі - цедент) та ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" (надалі - цесіонарій) було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором поруки, який не посвідчено нотаріально, відповідно до умов якого цесіонарій набув право вимоги до поручителя за договором поруки від 23.02.2009.

Позивач зазначав про те, що після відступлення прав вимоги відповідачі на користь позивача заборгованість за кредитним договором також не погашали, що і стало підставою для звернення в серпні 2021 року позивачем до господарського суду з позовною заявою до ТОВ "Кінотеатр "Україна" та ТОВ "Торгово-розважальний центр "Україна" про стягнення солідарно лише частини боргу за тілом кредиту у розмірі 1000000 грн (яка обрахована, враховуючи кінцевий термін сплати до 31.08.2018, за зобов`язаннями лише серпня грудня 2018 року, тобто з урахуванням наявних строків позовної давності по цим останнім платежам), хоча загальна сума боргу по тілу кредиту за кредитним договором складає 22 607 100 грн 00 коп., яка залишалася незмінною з липня 2019 року - часу відступлення права вимоги позивачу первісним кредитором.

Зазначені обставини та докази (зміст укладених додаткових угод, перекладених графіків погашення заборгованості, листи позивача до банку, в сукупності із даними копій фінансових звітів, балансу по підприємству відповідача-1 за звітні періоди 2011 та перший квартал 2014 року, які надані позивачем із поясненнями) дійсно свідчать про наявність у позичальника певних фінансових складнощів у господарській діяльності, які мали місце ще до квітня 2014 року (окупації м. Луганськ), а також спростовують доводи відповідача-1 про належне виконання договору та своєчасне внесення кредитних платежів до квітня 2014 року.

Підсумовуючи викладене, з огляду на не подання відповідачем-1 належних доказів на обґрунтування наведених в заяві доводів щодо наявності виключних підстав для відстрочення виконання рішення суду, за відсутності достовірних даних про майновий стан боржників (належне їм рухоме та нерухоме майно, наявність або відсутність на рахунках коштів), суд дійшов висновку про недоведеність заявником наявності виключних підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Такий висновок на переконання суду сприятиме дотриманню балансу інтересів обох сторін (як стягувача так боржників), а необґрунтоване відстрочення виконання судового рішення в даній справі не сприятиме невиправданому зволіканню із виконанням вказаного рішення, враховуючи також, те що боржниками (зокрема, відповідачем-1) не обґрунтовано перспектив подальшої зміни свого майнового стану.

Зокрема, відповідачем-1 взагалі не наведено які дії ним вчинялися протягом 10 років для відновлення господарської діяльності та можливості погашення заборгованості (або об`єктивно плануються вчиняться).

Про будь-які інші можливі джерела погашення боргу, що з`являться після закінчення відстрочки виконання рішення, відповідачем-1 суду також не зазначено.

За вказаних вище обставин, встановити дійсний майновий стан боржників та перевірити наявність/відсутність належного боржникам рухомого та нерухомого майна на неокупованій території України, коштів на банківських рахунках, наявність інших джерел у боржників для виконання рішення суду можливо, зокрема, під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду.

Разом з цим, суд зважає на те, що пред`явлення наказів суду до примусового виконання є правом, а не обов`язком стягувача. Отримання стягувачем на виконання ст.327 ГПК України наказів ще не свідчить беззаперечно про бажання стягувача пред`явити їх до примусового виконання в найкоротші строки.

В той же час, боржники не обмежені в своїх правах за наявності обґрунтованих підстав звернутися повторно та клопотати про відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Таким чином, аргументи відповідача-1 не знайшли підтвердження під час розгляду заяви, а тому суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви ТОВ Кінотеатр Україна від 01.07.2024 про відстрочення виконання рішення суду від 23.01.2024 у справі №913/527/21 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Кінотеатр Україна від 01.07.2024 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 23.01.2024 у справі №913/527/21 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у строк та в порядку, передбаченому ст.ст.256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текс ухвали складено та підписано 23.07.2024.

Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ