Рішення

від 11.07.2024 по справі 914/1308/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2024 Справа № 914/1308/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДАГРОХІМ ГРУП», м. Козятин, Вінницька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРРОУ МІНЕРАЛС», м. Львів

про стягнення 322 056,00 грн

за участю представників:

від позивача: Кошик М.Й. - адвокат

від відповідача: Фіцала Ю.А. - адвокат

Обставини розгляду справи.

21.05.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДАГРОХІМ ГРУП», м. Козятин, Вінницька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРРОУ МІНЕРАЛС», м. Львів про стягнення 322 056,00 грн.

Ухвалою суду від 24.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.06.2024.

07.06.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРРОУ МІНЕРАЛС» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №15212/24 від 07.06.2024).

В підготовчому засіданні 17.06.2024 було оголошено перерву до 01.07.2024.

28.06.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДАГРОХІМ ГРУП» надійшла відповідь на відзив (вх. №16855/24 від 28.06.2024).

В підготовчому засіданні 01.07.2024 було оголошено перерву до 08.07.2024.

В підготовчому засіданні 08.07.2024 суд за згодою учасників постановив закрити підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті. В судовому засіданні 08.07.2024 було оголошено перерву до 11.07.2024.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 26.12.2023 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №146, відповідно до якого відповідач на умовах FCA Ізов зобов`язувався поставити до січня 2024 селітру аміачну на загальну суму 8 316 000,00 грн. Позивач виконав умови договору щодо поставки, однак, надалі відповідачем було надано позивачу транспортну інструкцію на поставку товару на станцію Деренівка (Тернопільська область). На виконання умов вказаної інструкції позивачем було здійснено переадресацію вагонів зі станції Ягодин на станцію Деренівка, у зв`язку із чим ним було позивачем понесено додаткові витрати в сумі 322 056,00 грн, які не було враховано у ціні товару. У зв`язку із тим, що відповідач відмовився відшкодувати йому ці витрати, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 322 056,00 грн.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у поданому відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості товару виконав у повному обсязі. Натомість позивач свої зобов`язання щодо своєчасної поставки товару в термін до січня 2024 не виконав, тому 15.01.2024 сторонами було укладено додаток №2 до договору на постачання товару на умовах CPT - станція призначення Деренівка. Водночас, не відповідають дійсності доводи позивача про те, що поставка відбувалась на умовах FCA, оскільки позивачем не була виконана жодна умова, яка б свідчила про те, що поставка товару відбувалась на умовах FCA. Проте, вчинені сторонами дії свідчать, що поставка товару відбувалась на умовах CPT - станція Деренівка, про що було зазначено у додатку №2. З огляду на те, що поставка відбувалась на умовах CPT, витрати, пов`язані з поставкою товару у місце призначення, повинен нести позивач. Також зазначив, що умовами договору не передбачено покладення на відповідача зобов`язання із відшкодування залізничного тарифу, сторонами умова про ціну не змінювалась.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

26.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДАГРОХІМ ГРУП» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПАРРОУ МІНЕРАЛС» (покупець) укладено договір поставки №146 (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору у строки, передбачені цим договором, постачальник (позивач) зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, визначений сторонами у специфікаціях до даного договору (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором (специфікаціями до нього) .

Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у специфікаціях, підписаних постачальником та покупцем, які є невід`ємними частинами цього договору. Ціна товару, вказана у специфікаціях, визначена на дату їх складання (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається загальною кількістю товару, зазначеною у всіх специфікаціях (видаткових накладних), підписаних в рамках цього договору.

Згідно п. 3.1. та п. 3.2. договору ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у специфікаціях до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у іноземній валюті (доларах США або Євро). Загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій (видаткових накладних), підписаних в рамках цього договору.

Поставка товару покупцю здійснюється постачальником на умовах ЕХW у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2020 року), якщо інше не передбачено у специфікації (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у строки, що визначені у специфікаціях, при умові належного виконання покупцем своїх зобов`язань щодо порядку та строків оплати товару, передбачених даним договором та специфікаціями до нього. Товар може поставлятися покупцю достроково, а також партіями в кількості, визначеній постачальником на свій розсуд. Конкретна дата поставки товару в межах строків поставки, передбачених цим договором та специфікаціями до нього, повідомляється постачальником покупцю після виконання останнім своїх зобов`язань в частині оплати вартості товару за номером телефону, вказаним у реквізитах до цього договору.

Згідно п. 5.5. договору порядок та строки оплати товару визначаються у відповідних специфікаціях щодо умов поставки такого товару.

Підписанням видаткової накладної покупець засвідчує факт передачі йому постачальником товару, вказаного у відповідній видатковій накладній, а також разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікатів якості (відповідності), інструкції щодо використання та застосування даного Товару. Датою фактичної передачі товару покупцю є дата, зазначена у видатковій накладній (п. 6.8. договору).

27.12.2023 сторонами укладено специфікацію №1 (додаток №1 до договору №146 від 26.12.2023). Згідно специфікації №1 сторони визначили, що постачальник передає в повну власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в кількості, номенклатурі, ціні, строках та умовах поставки, а саме: селітра аміачна в кількості 462 т, на загальну суму 8 316 000,00 грн, на умовах поставки - FCA Ізов, з терміном поставки до січня 2024. Умови оплати - 100% передплата.

Відповідач на виконання умов договору та специфікації до нього здійснив оплату товару на суму 8 316 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №108 від 27.12.2024.

Надалі відповідачем було надано позивачу транспортну інструкцію (додаток №2 до договору №146 на постачання мінеральних добрив на умовах CPT) на поставку товару на станцію Деренівка (Тернопільська область), вантажоодержувач - ТзОВ «АГРО ПРЕСТИЖ».

На виконання умов вказаної інструкції позивачем було здійснено переадресацію вагонів із товаром зі станції Ягодин на станцію Деренівка, що підтверджується актами загальної форми та залізничною накладною.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару на загальну суму 8 316 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №137 від 07.02.2024 та №138 від 17.02.2024. Вказані накладні відповідачем не підписані, однак факт поставки товару на вищевказану суму ним не оспорюється.

Як ствердив позивач, у зв`язку із переадресацією вагонів із товаром він поніс витрати на залізничне перевезення, які не було враховано при формуванні ціни на товар. Розмір таких витрат становить 322 056,00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №481 від 27.02.2024 та додатком до нього. 05.04.2024 позивач оплатив вартість послуг залізниці, що підтверджується платіжною інструкцією №2563194319 від 05.04.2024.

20.03.2024 позивач надіслав відповідачу лист за вих. №38 з проханням компенсувати витрати на залізничне перевезення товару до станції Деренівка у розмірі 322 056,00 грн.

У відповідь на вищевказаний лист відповідач листом за вих. №319 від 19.03.2024 відмовив позивачу у компенсації витрат на залізничне перевезення, посилаючись на те, що договором поставки не передбачено компенсації залізничного тарифу.

У зв`язку із відмовою відшкодувати позивачу додаткові витрати, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 322 056,00 грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами 27.12.2023 було укладено специфікацію №1 (додаток №1 до договору №146 від 26.12.2023), згідно якої визначено ціну товару - 8 316 000,00 грн. Позивачем було поставлено товар на вказану суму, а відповідачем оплачено вартість товару у повному обсязі. Факт поставки товару та оплати його вартості сторонами не оспорюється.

Як ствердив позивач, на виконання інструкції відповідача, позивачем було здійснено переадресацію вагонів із товаром зі станції Ягодин на станцію Деренівка, у зв`язку із чим він поніс витрати на залізничне перевезення, розмір яких становить 322 056,00 грн.

В силу положень ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторонами після укладення договору було погоджено (укладено додаткову угоду) надання додаткових послуг та зміну (збільшення) ціни договору на суму 322 056,00 грн.

Щодо посилання позивача на листування, яке, на думку позивача, підтверджує факт узгодження додаткових витрат позивача, то такі доводи судом до уваги не беруться, оскільки із вказаного листування не вбачається, що таке здійснювалося уповноваженими особами сторін та що сторонами (зокрема відповідачем) було досягнуто згоди (повної і безумовної) щодо збільшення ціни договору на суму 322 056,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що договір поставки №146 від 26.12.2023 в частині визначення ціни був визнаний в установленому законом порядку недійсними у зв`язку з її заниженням.

Відповідно до 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Як зазначалося судом вище, 27.12.2023 сторони узгодили специфікацію №1 щодо поставки товару вартістю 8 316 000,00 грн на умовах FCA - Ізов.

Термін FCA згідно правил Інкотермс (в редакції 2020) означає, що продавець зобов`язаний поставити товар перевізнику або іншій особі, які призначені покупцем, в узгодженому пункті, якщо такий є, в названому місці або забезпечити надання товару, поставленого у такий спосіб.

Поставка вважається здійсненою також коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названим місцем є приміщення продавця, або у будь-якому іншому разі, коли товар надано у розпорядження перевізника, або іншої особи, які призначені покупцем, на транспортному засобі продавця і готовим до розвантаження.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників сторін, позивач як постачальник товару на станції Ізов у відповідності до вимог специфікації №1 від 27.12.2023 товар відповідачу чи уповноваженому ним перевізнику не передав. Зокрема, товар не був завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, в приміщенні продавця, товар не було надано у розпорядження перевізника, який призначений покупцем або іншої особи, яка призначена покупцем, та товар не було надано на транспортному засобі продавця і такий товар не був готовим до розвантаження, що вказує на невиконання позивачем зобов`язань за умовами FCA.

Водночас, відповідачем було надано позивачу транспортну інструкцію (додаток №2 до договору №146 на постачання мінеральних добрив на умовах CPT) на поставку товару на станцію Деренівка (Тернопільська область), вантажоодержувач - ТзОВ «АГРО ПРЕСТИЖ».

Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Із змісту даної статті вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.

Як встановлено судом, позивачем вказана інструкція була прийнята до виконання (на прийняття вказаної інструкції позивач посилається у позовній заяві, копію якої долучив до позовної заяви) та надалі виконана в повному обсязі шляхом поставки товару на станцію Деренівка.

Згідно правил Інкотермс (в редакції 2020) термін CPT означає, що продавець платить за перевезення товару до зазначеного пункту призначення.

Таким чином, у відповідача не виникло обов`язку щодо оплати вартості доставки товару у зв`язку із виконанням транспортної інструкції (додаток №2 до договору №146 на постачання мінеральних добрив на умовах CPT).

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

З матеріалів справи та доказів, поданих позивачем, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог, оскільки позивачем не доведено вини відповідача у заподіянні позивачу збитків у розмірі 322 056,00 грн.

Водночас, відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини позивача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 11.07.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 22.07.2024.

Суддя Мазовіта А.Б.