Ухвала

від 24.07.2024 по справі 922/2536/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

24 липня 2024 року Справа № 922/2536/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Харківської міської ради (вх. № 18441 від 22.07.2024) про забезпечення позову, подану у справі

за позовом Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ 04059243) до 1) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс» (адреса: 61145, м. Харків, вул. Шатілова дача, буд. 9; код ЄДРПОУ 44510436) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу - Клопотов Станіслав Давидович (адреса: 61003, м. Харків, пров. Короленка, буд. 19). про скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) ОСОБА_1 та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс», в якій просить суд:

1) скасувати державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу на нежитлові будівлі літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» по АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416491363101, індексний номер рішення 59454531; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416489563101, індексний номер рішення 59454445; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416485263101, індексний номер рішення 59454367);

2) акт прийому-передачі майнового внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс» нерухомого майна нежитлові будівлі літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» по вул. Шатилова дача, буд. 9 у м. Харкові № 2664, 2665 від 21.09.2021 визнати недійсним;

3) скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» по вул. Шатилова дача, буд. 9 у м. Харкові за Товариством з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416491363101, індексний номер рішення 60639888; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416489563101, індексний номер рішення 60640135; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416485263101, індексний номер рішення 60641439);

4) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс» код ЄДРПОУ 44510436 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по вул. Шатилова дача, буд. 9 у м. Харкові від нежитлових будівель літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 відкрито провадження у справі № 922/2536/24; призначено підготовче засідання на 19.08.2024, розгляд справи постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; встановлено сторонам та третій особі строк на подання заяв по суті спору.

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з заявою про забезпечення позову (вх. № 18441 від 22.07.2024), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс» (код ЄДРПОУ 44510436) вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлових будівель літ. «В-1» загальною площею 31,5 кв. м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416491363101, літ. «Г-1» загальною площею 32,5 кв. м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416489563101, літ. «Д-1» загальною площею 26,9 кв. м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416485263101, що розташовані по вул. Шатилова дача, 9 у м. Харкові.

Подана заява обгрунтована з посиланням на те, що з метою гарантування виконання рішення суду, в разі його винесення на користь позивача, необхідно вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження майна, оскільки зазначене унеможливить вчнення несумлінних дій відповідача. Позивач наголошує на тому, що заходи забезпечення позову лише обмежують право другого відповідача на відчуження нерухомого майна, проте не позбавляють його права користування та володіння ним, носить тимчасовий характер та не порушують права інших осіб.

Розглянувши заяву позивача (вх. № 18441 від 22.07.2024) про забезпечення позову, суд зазначає.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі N 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі N 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі N 922/3502/19).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у цій справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

У даному випадку, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про скасування державної реєстрацію права власності з відкриттям розділу на нежитлові будівлі літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» по вул. Шатилова дача, буд. 9 у м. Харкові за ОСОБА_1 та за Товариством з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс»; визнання недійсним акту прийому-передачі майнового внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс» та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс» код ЄДРПОУ 44510436 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по вул. Шатилова дача, буд. 9 у м. Харкові від нежитлових будівель літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

В обгрунтування своїх вимог позивач, зокрема, вказує, що як зазначає позивач, на час ухвалення рішень державного реєстратора 24.07.2021 земельна ділянка для будівництва нежитлових будівель літ. «В-1», «Г-1», «Д-1» по вул. Шатилова Дача, буд. 9 у м. Харкові не відводилась, правовстановлюючі документи на ділянку не видавались.

З огляду на викладене, позивач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс» самовільно займає земельну ділянку по вул. Шатилова дача, буд. 9 у м. Харкові.

Таким чином, в межах даної справи існує спір про правомірність державної реєстрації прав власності з відкриттям розділу на нежитлові будівлі літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» по вул. Шатилова дача, буд. 9 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416491363101, індексний номер рішення 59454531; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416489563101, індексний номер рішення 59454445; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416485263101, індексний номер рішення 59454367) та про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по вул. Шатилова дача, буд. 9 у м. Харкові від нежитлових будівель літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-1» з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Разом з тим, станом на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс» має право вільного розпорядження цим майном, в т.ч. щодо його відчуження.

Відтак, у разі невжиття заходів забезпечення позову може відбуватись подальше відчуження необмеженому колу осіб зазначеного вище нерухомого майна, стосовно якого існує спір який передано на розгляд суду в межах даної справи, що у подальшому може унеможливити чи істотно ускладнить відновлення порушених прав позивача, у випадку винесення судом рішення на його користь, може призвести до необхідності залучення у справі інших осіб, зміни позивачем предмет позову, або звертатися з іншими позовами.

Суд зазначає, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, порушення чого у випадку задоволення позову нівелюватиме ефективність обраного позивачем способу захисту та може зумовити понесення збитків чи додаткових витрат іншими учасниками спірних правовідносин.

При прийнятті ухвали суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2020 по справі № 381/4019/18, а так само постанові КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23 в яких наголошується що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати та знецінити.

За таких обставин, суд вважає за доцільне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс» (код ЄДРПОУ 44510436) вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлових будівель літ. «В-1» загальною площею 31,5 кв. м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416491363101, літ. «Г-1» загальною площею 32,5 кв. м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416489563101, літ. «Д-1» загальною площею 26,9 кв. м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416485263101, що розташовані по вул. Шатилова дача, 9 у м. Харкові.

Суд враховує, що обраний спосіб забезпечення позову не порушує прав осіб, що не є учасниками судового процесу, та співвідноситься з предметом позову, а отже існує зв`язок між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позову, а тому вжиті судом заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити ефективне поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

При цьому, суд враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом встановлення відповідних заборон мають тимчасовий характер, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін спірних правовідносин, та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Суд також враховує, що вжиття заходів забезпечення позову не позбавить його теперішнього власника права володіння та користування ним за власним розсудом.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Проте, у даному випадку суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні.

Суд враховує, що відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої Харківською міською радою заяви (вх. № 18441 від 22.07.2024) про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву Харківської міської ради (вх. № 18441 від 22.07.2024) про забезпечення позову.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс» (код ЄДРПОУ 44510436) вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлових будівель літ. «В-1» загальною площею 31,5 кв. м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416491363101, літ. «Г-1» загальною площею 32,5 кв. м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416489563101, літ. «Д-1» загальною площею 26,9 кв. м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2416485263101, що розташовані по вул. Шатилова дача, 9 у м. Харкові.

Ухвала набирає чинності негайно після її підписання суддею - 24.07.2024.

Ухвала може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України з урахуванням п. 4 Прикінцевих положень ГПК України та п. 17.5 перехідних положень ГПК України.

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження має статус виконавчого документа. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

В силу ст. 124 Конституції України та ГПК України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Стягувачем за даною ухвалою є:

Харківська міська рада (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ 04059243).

Боржником за даною ухвалою є:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дівалекс Плюс» (адреса: 61145, м. Харків, вул. Шатілова дача, буд. 9; код ЄДРПОУ 44510436).

СуддяО.І. Байбак

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.