Постанова
від 16.07.2024 по справі 158/339/24
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/339/24 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В. Провадження № 22-ц/802/636/24 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання Губарик К. А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Українські лінії»про відшкодуванняматеріальної шкодиза апеляційноюскаргою позивача ОСОБА_1 ,подану вїї інтересахпредставником ОСОБА_3 ,на ухвалуКіверцівського районногосуду Волинськоїобласті від02травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із позовом до ТОВ«Українські лінії»про відшкодуванняматеріальної шкоди, завданої смертю сина, в розмірі 3127 гривні 64 копійки щомісячно, починаючи з 25.01.2024 і довічно.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 травня 2024 року провадження у даній справі закрито.

Не погодившись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу незаконною, безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд покликався на зміст судового рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.11.2022 у справі №158/3445/21, з якого слідує, що позивач зверталася із позовом до ТОВ «Українські лінії» про відшкодування шкоди, завданою смертю сина, та просила відшкодувати матеріальну шкоду з дня смерті сина довічно. Апелянт не погоджується з висновком суду, що предметом даного спору у справі №158/339/24 є також відшкодування шкоди, завданою смертю сина довічно, тому сторони, предмет та підстави позову в обох справах є тотожними. Позивач вважає, що рішення суду, прийняте 23.11.2022 у справі №158/3445/21, не є тотожним позову у цій справі. Вказує, що в грудні 2021 року вона звернулася до суду із позовною заявою про стягнення матеріальної шкоди, завданою смертю сина, з 17.12.2018 довічно, відповідно до п.2 ч.1 ст.1200 ЦК України, однак рішенням суду від 23.11. 2022 у справі №158/3445/21, яке має преюдиційне значення в даній справі, позов було задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Українські лінії» на її користь відшкодування шкоди, завданої смертю сина, в розмірі 3127,64 грн щомісячно, починаючи з 17.12.2018 по 17.12.2023, із зменшенням загальної суми відшкодування на суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 119724 грн. Тобто, судом у рішенні від 23.11.2022 з власної ініціативи застосовано положення п.5 ч.1 ст.1200 ЦК України, як щодо іншої непрацездатної особи, яка перебувала на утриманні потерпілого, оскільки позивач не набула пенсійного віку, тому твердження суду, що в січні 2024 року вона звернулася до суду з тих самих підстав, що й у позові 2021 року у справі №158/3445/21, є безпідставними. Зазначає, що вказане рішення суду від 23.11.2022 у справі №158/3445/21 винесене на підставі п.5 ч.1 ст.1200 ЦК України, набрало законної сили 26.12.2022 та не оскаржувалося сторонами. Тому вважає, що з 25.01.2024 року по досягненню нею пенсійного віку, встановленого ч.1 ст.26 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в неї виникло право на звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача шкоди, завданої смертю сина, в порядку п.2 ч.1 ст.1200 ЦК України, як матері, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, - довічно. Тобто, вважає, що оскільки у справі №158/3445/21 судом винесене рішення на підставі п.5 ч.1 ст.1200 ЦК України, виплати протягом 5-ти років, а предметом та підставою позову у даній справі є саме п.2 ч.1 ст.1200 ЦК України довічне утримання, тому очевидно, що позови не є тотожними.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а ухвала Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 травня 2024 року про закриття провадження у справі 158/339/24 є законною та цілком обґрунтованою. Вказує, що відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 від 09.12.2021 року позивач просила суд стягнути з ТОВ «Українські лінії» на її користь, шкоду, завдану смертю сина, у вигляді фіксованої суми, яка має сплачуватися кожного місяця довічно. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на ст. 1200 Цивільного кодексу України. Однак, Ківерцівським районним судом Волинської області позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, оскільки на день смерті сина позивач не досягла пенсійного віку. Також зазначено, що ОСОБА_1 рішення суду від 23.11.2022 року у цивільній справі № 158/3445/21 не оскаржувалося, отже призначена сума та спосіб відшкодування її цілком задовольнили. Відповідачем завдану шкоду ОСОБА_1 смертю її сина було повністю компенсовано ТОВ "Українські лінії" на підставі вказаного рішення суду. Відповідно у справі №158/3445/21, в якій рішення набрало законної сили, сторони справи, предмет спору, підстави подання позову ті самі. Вказує, що той факт, що судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 частково та призначено відшкодування шкоди на підставі іншого пункту 5 ч. 1 ст. 1200 ЦК України не змінюють вказану обставину.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з наявністю рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.11.2022 року, яке ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у даній справі підлягає закриттю.

Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується у повній мірі з огляду на наступне.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно достатті 255ЦПК Українисуд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо:1)справа непідлягає розглядув порядкуцивільного судочинства; 2)відсутній предметспору; 3)набрали законноїсили рішеннясуду абоухвала судупро закриттяпровадження усправі,ухвалені абопостановлені зприводу споруміж тимисамими сторонами,про тойсамий предметі зтих самихпідстав,або єсудовий наказ,що набравзаконної силиза тимисамими вимогами; 4)позивач відмовивсявід позовуі відмоваприйнята судом; 5)сторони уклалимирову угодуі воназатверджена судом; 6)суд встановитьобставини,які єпідставою длявідмови увідкритті провадженняу справівідповідно допунктів 4,5частини першоїстатті 186цього Кодексу; 7)настала смертьфізичної особиабо оголошеноїї померлоючи припиненоюридичну особу,які булиоднією ізсторін усправі,якщо спірніправовідносини недопускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Отже, на суд покладено обов`язок перевірити наявність правових підстав, визначених статтею 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі.

Як убачається з матеріалів справи, 31 січня 2024 року до Ківерцівського районного суду Волинської області позивачем ОСОБА_1 подано позовну заяву про стягнення з ТОВ «Українські лінії» на її користь шкоди, завданої смертю сина, в розмірі по 3127 гривні 64 копійки щомісячно, починаючи з 25.01.2024 довічно.

24.02.2024 представником відповідача ОСОБА_2 через електронний суд подана заява про закриття провадження у цій цивільній справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Судом встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.11.2022 року у цивільній справі № 158/3445/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Українські лінії» про відшкодування шкоди, завданої смертю сина, було задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Українські лінії» на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди кошти в розмірі 3127, 64 грн щомісячно, починаючи з 17 грудня 2018 року по 17 грудня 2023 року, із зменшенням загальної суми відшкодування на суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 119724 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення не було оскаржене сторонами і набрало законної сили та є чинним і вже виконане відповідачем.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом у попередній справі, обґрунтовувала їх тим, що вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26.07.2019 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та встановлено, що він, будучи водієм у ТОВ «Українські лінії» та здійснюючи рейсове перевезення транспортним засобом - автобусом «Neoplan N1122/3L», д.н.з. НОМЕР_1 , 16.12.2018 приблизно о 03 год. 15 хв. на автодорозі Львів-Краківець, а саме в смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, здійснив зіткнення із автомобілем «Volvo 340», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 загинули на місці події. Позивач зазначала, що є матір`ю загиблого ОСОБА_5 та перебувала на його утриманні. Враховуючи наведене та посилаючись на положення статті 1200 ЦК України, позивач просила стягнути з відповідача на її користь на відшкодування шкоди, завданої смертю сина, кошти в розмірі 4433,04 грн щомісячно, починаючи з 17.12.2018 (від смерті сина) довічно, як матері, яка отримує пенсію. Позивачем на підтвердження факту перебування на утриманні сина надано суду копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 10.06.2019, з якого видно, що Пенсійним фондом України призначено довічно позивачу пенсію у разі втрати годувальника.

Судом першої інстанції у вказаній вище справі надано правову оцінку даним доводам та ухвалено рішення щодо даних вимог із частковим задоволенням позову щодо виплати шкоди протягом п`яти років після смерті потерпілого, на підставі п.5 ч.1 ст.1200 ЦК України, з якими позивачка погодилась і в апеляційному порядку не оскаржувала.

Зокрема, суд дійшов висновку, що як убачається із пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 10.06.2019, датою народження позивачки є 25.01.1964, тобто на день смерті сина (16.12.2018) вона не досягла пенсійного віку, встановленого законом. Відтак, твердження позивача про те, що вона має право на відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника довічно суд визнав безпідставними. Водночас, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення такого відшкодування на підставі п. 5 ч. 1 ст. 1200 ЦК України як непрацездатна особа, яка була на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Предметом даного позову у справі № 158/339/24 є також відшкодування шкоди, завданою смертю сина, щомісячно з 25 січня 2024 року довічно, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, як матері, яка 25 січня 2024 року досягла пенсійного віку, встановленого законом.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, постановлена без додержанням вимог закону з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі №753/9247/23 (провадження № 61-1258св24) викладений такий правовий висновок.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення змісту п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (ст. 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, сторони позову у цивільній справі № 158/339/24, в якій було ухвалено судове рішення про закриття провадження у справі, так і у цивільній справі № 158/3445/21, є тотожними.

Проте, як видно зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 від 02.02.2024, вона, покликаючись на вже ухвалене попередньо судом рішення від 23.11.2022, вказує, що після стягнення на її користь коштів на відшкодування шкоди, завданої смертю сина, у розмірі п`ятирічних виплат з 17.12.2018 по 17.12.2023, вона 25 січня 2024 року набула пенсійного віку, а тому з цього часу просить нараховувати їй суми на відшкодування шкоди, завданої смертю сина, починаючи з дати набуття нею 60-річного віку і довічно у розмірі по 3127,64 грн щомісячно, виходячи з норм п.2 ч.1 ст.1200 ЦК України.

Отже, колегія суддів вважає, що її позовні вимоги у даній справі різняться з вимогами у попередньому позові, оскільки вона вважає, що після смерті сина незалежно від отримання коштів як особа, яка перебувала на утриманні померлого, з часу набуття нею пенсійного віку в неї виникло право і на вказані виплати.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року в справі № 161/2823/19 (провадження № 61-6515св20) зазначено, що реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову), являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

На думку колегії суддів, суду слід було вирішити даний спір по суті.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про підставність доводів апеляційної скарги та, необхідність скасування ухвали суду про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Ківерцівськогорайонного судуВолинської областівід 02травня 2024 року в даній справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді:

СудВолинський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення16.07.2024
Оприлюднено26.07.2024
Номер документу120574347
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них

Судовий реєстр по справі —158/339/24

Ухвала від 15.10.2024

Цивільне

Ківерцівський районний суд Волинської області

Сіліч Ю. Л.

Ухвала від 15.10.2024

Цивільне

Ківерцівський районний суд Волинської області

Сіліч Ю. Л.

Ухвала від 10.09.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гудима Дмитро Анатолійович

Ухвала від 27.08.2024

Цивільне

Ківерцівський районний суд Волинської області

Сіліч Ю. Л.

Ухвала від 15.08.2024

Цивільне

Ківерцівський районний суд Волинської області

Сіліч Ю. Л.

Ухвала від 13.08.2024

Цивільне

Ківерцівський районний суд Волинської області

Сіліч Ю. Л.

Постанова від 16.07.2024

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Федонюк С. Ю.

Ухвала від 15.07.2024

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Федонюк С. Ю.

Ухвала від 22.05.2024

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Федонюк С. Ю.

Ухвала від 17.05.2024

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Федонюк С. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні