Ухвала

від 23.07.2024 по справі 320/33876/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

23 липня 2024 року м. Київ № 320/33876/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримаються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, під час виконання судового рішення у справі №320/12772/21;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.07.2024 20 начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, недоплачених під час виконання судового рішення у справі №320/12772/21;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до суми боргу, починаючи з 26 червня 2024 року до моменту фактичного проведення розрахунку;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 моральну компенсацію у розмірі 109 623 гривень 75 коп.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Підставою звернення до суду із цим позовом позивач вказує не виконання відповідачем рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі 320/12772/21, згідно якого позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення на весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

Позивач, обґрунтовуючи підстави звернення до суду з даним позовом зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 320/12772/21 виконано не в повному обсязі, зокрема в частині належної до виплати суми індексації грошового забезпечення.

Суд констатує, що предметом цього адміністративного позову є незгода позивача з діями відповідача під час виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в частині невиплати, зокрема, сум компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати.

Тобто оскаржувані позивачем дії, які полягають у не нарахування та невиплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримаються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, пов`язані з невиконанням або неналежним виконанням судового рішення в адміністративній справі № 320/12772/21.

Фактично при розгляді позову суд має дослідити і перевірити порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 320/12772/21, яке набрало законної сили 26.03.2024.

Отже позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до оскарження дій відповідача щодо невиконання вказаного рішення суду.

Оцінюючі доводи позивача, суд виходив із такого.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Таким чином виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що зазначені норми процесуального закону мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивачки стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17.

Із аналізу предмета спору у цій справі суд доходить висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 320/12772/21.

Суд зауважує, що саме невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 320/12772/21 покладено позивачем в основу цього позову, у зв`язку із чим такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов`язані з виконанням цих судових рішень.

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дії відповідача, вчинені або не вчинені на виконання рішень суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та фактично перейшли до стадії виконання судових рішень.

Відтак, спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судових рішень.

Суд роз`яснює, що за вказаних обставин, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він повинен була звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

У зв`язку із цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17.

Враховуючи наведене суд уважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки позовна заява з додатками у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована в системі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про відмову у відкритті провадження без повернення матеріалів позовної заяви.

Керуючись статтями 170, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/33876/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Шевченко А.В.