Ухвала

від 23.07.2024 по справі 320/34974/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

23 липня 2024 року Справа №320/34974/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні заяву представника позивача Медведської В.В. про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1

до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправними, скасування постанов, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) , у якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 01.07.2024 ВП №51730046 в розмірі 2 683,94 дол. США та 50 93, 02 грн., винесену начальником Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнком Романом Володимировичем.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №75421778 від 01.07.2024 про примусове виконання постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 про стягнення виконавчого збору в розмірі 2 683, 94 дол. США з ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправною бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не закінчення виконавчого провадження № 75421778 з виконання постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 2 683, 94 дол. США.

4. Зобов`язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження № 75421778 з виконання постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 2 683, 94 дол. США.

5. Визнати протиправною бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неприпинення чинності арештів та будь-яких інших обтяжень, накладених у межах виконавчого провадження №75421778 з виконання постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 2 683, 94 дол. США.

6. Зобов`язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) припинити чинність арештів та будь-яких інших обтяжень, накладених у межах виконавчого провадження № 75421778 від 01.07.2024, з виконання постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 2 683, 94 дол. США.

До позовної заяви представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити стягнення на підставі постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 №51730046 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 2 683, 94 дол. США.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає про те, що підставою поданого позову до суду є наявність обставин, що свідчать про протиправність прийняття постанови відповідачем про стягнення з позивача виконавчого збору від 01.07.2024 ВП №51730046, яка була прийнята незважаючи на фактичне виконання рішення приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М. та сплату останньому основної винагороди позивачем. На підставі постанови відповідача про стягнення з позивача виконавчого збору від 01.07.2024 ВП №51730046 відповідач відкрив виконавче провадження № 75421778, наклав арешт на кошти та нерухоме майно позивача, що створює для позивача негативні наслідки.

Відтак невжиття заходів забезпечення позову призведе до безперспективності та відсутності необхідності здійснювати розгляд даної справи по суті, оскільки втратиться сам предмет спору, та може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Вказуючи на п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України, за яким позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, зазначає, що виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову (зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа) підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа, оскільки саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, та метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне, ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та покладені в її основу обґрунтування, перевіривши надані до заяви матеріали та дослідивши докази, суддя зазначає слідуюче.

Частинами першою і другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У частині першій статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно зі сталою практикою застосування адміністративними судами наведених положень КАС України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанова від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 та від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Представник позивача вважає, що застосування вказаних заходів забезпечення позову визначені п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, застосовує положення ч.1 та ч. 2 ст. 150 КАС України як підстави для забезпечення позову за наявності очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, наполягає, що такий захід відповідає меті та вимогам співмірності, а також надає правову охорону прав та інтересів позивача.

Дослідивши заяву представника позивача про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування щодо вжиття відповідних заходів, підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Суддя зазначає, що вказані обґрунтування в поданій заяві не наводять належних та достатніх підстав, не надано доказів для застосування ч. 2 ст. 150 КАС України та відповідно життя судом заходів забезпечення позову шляхом визначеним п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України.

Не згода позивача із діями та рішеннями виконавця за виконавчими провадженнями №51730046, №75421778, наявності на переконання представника обставин порушення прав та законних інтересів позивача, фактичного виконання виконавчого документа № 361/3722/15 від 19.01.2016, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М., та сплату останньому основної винагороди позивачем, перевірка таких обставин, дій та рішень є обов`язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним рішенням до ухвалення рішення по суті та, суд зазначає, що ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, не відповідає меті інституту забезпечення позову.

Суддя зауважує, що застосування заходів у спосіб визначений п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України щодо спірної постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 №51730046 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 2 683, 94 дол. США. є необґрунтованим, оскільки вказана постанова не є такою, за якою стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Та, суддя звертає увагу, що без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову, представник позивача не надав доказів існування очевидних ознак протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи яка звернулась до суду, такими рішеннями, дією або бездіяльністю та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, враховуючи обставини ведення виконавчих дій державним виконавцем з примусового виконання виконавчого листа № 2/361/1928/15 від 19.01.2016, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області ще з 20.07.2016 та зокрема прийняття постанови 31.07.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М. про закінчення виконавчого провадження №58922778 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно не обґрунтовано причини неможливості захисту (поновлення) таких прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому.

Також, суддя зазначає що факт оскарження виконавчого документа в судовому порядку ще не свідчить про існування реальної загрози не виконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, та подання такого позову до суду не є безумовною підставою для задоволення судом заяви про забезпечення позову.

Накладення арешту на кошти та майно боржника з метою забезпечення виконання виконаного документа є діями виконавця, які він вчиняє у виконавчому провадженні та такі дії хоча й несуть негативні наслідки для боржника, та в даній справі вони підлягають перевірці судом в межах розгляду справи, заявлених позовних вимог, враховуючи усі встановлені судом обставини та надані до справи сторонами докази.

Відповідно, представником не доведені та документально не підтверджені обставини протиправності спірного рішення та заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, неможливості відновлення таких прав та наявності ускладнень на їх відновлення без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.

Суддя наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний представником позивача, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.

Аналогічний правовий висновок викладений в абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене, з викладених представником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Войтович І.І.