Рішення

від 18.11.2024 по справі 320/34974/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року Справа № 320/34974/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі відповідач), у якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 01.07.2024 ВП №51730046 в розмірі 2 683,94 дол. США та 50 93, 02 грн., винесену начальником Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнком Романом Володимировичем.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №75421778 від 01.07.2024 про примусове виконання постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 про стягнення виконавчого збору в розмірі 2 683, 94 дол. США з ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправною бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не закінчення виконавчого провадження № 75421778 з виконання постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 2 683, 94 дол. США.

4. Зобов`язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження № 75421778 з виконання постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 2 683, 94 дол. США.

5. Визнати протиправною бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неприпинення чинності арештів та будь-яких інших обтяжень, накладених у межах виконавчого провадження №75421778 з виконання постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 2 683, 94 дол. США.

6. Зобов`язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) припинити чинність арештів та будь-яких інших обтяжень, накладених у межах виконавчого провадження № 75421778 від 01.07.2024, з виконання постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 2 683, 94 дол. США.

В обґрунтування позову позивач вказує про наявність обставин подвійного стягнення з нього витрат виконавчого збору за виконавчим документом ВП № 51730046 від 01.07.2024, та який потім було виведено державним виконавцем в окреме виконавче провадження №75421778. ОСОБА_1 відмітив, що з 17.04.2019 виконавчий лист Броварського районного суду Київської області від 19.01.2016 №361/3722/15-ц перебував на виконанні у приватного виконавця, який виконавче провадження №58922778 завершив на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 31.07.2019, припинив чинність арешту.

Позивач вважає протиправними дії державного виконавця щодо відновлення постановою від 01.07.2024 виконавчого провадження № 51730046 зі стягнення виконавчого збору, виведення даного виконавчого документа у ВП №75421778 після того, як постановою від 11.06.2018 виконавчий документ від 19.01.2016 №361/3722/15-ц було повернуто стягувачу за п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», та коли ще у 2019 році приватним виконавцем було стягнуто винагороду у виконавчому провадженні №58922778, завершено у зв`язку із повним виконанням Боржником виконавчого документа. Позивач вказує також на порушенні строків прийняття відповідачем постанов та відповідно про невірне визначення суми виконавчого збору, яку визначив до примусового стягнення.

ОСОБА_1 зауважив, що у лютому 2024 року йому стало відомо про арешт його квартири, накладеного ще у 2016 році державним виконавцем у межах виконавчого провадження №51730046. Позивач звернувся 16.04.2024 із заявою до відповідача в якій просив внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення чинності арешту та отримав лист від 24.04.2024 №37211, в якому повідомлено позивача про те, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження №51730046 боржником було сплачено виконавчий збір у розмірі 10 % від суми стягнення у гривні, при цьому не сплачено виконавчий збір від суми боргу у дол.США, у зв`язку із чим залишок несплаченого збору становить 2 683,94 дол. США, та після сплати зазначеної суми буде прийнято державним виконавцем відповідне рішення. Зазначені дій позивач оскаржує до суду у справі №320/20477/24.

Позивач відповідно зазначає про протиправність постанови державного виконавця від 01.07.2024 №75421778 про арешт коштів на суму звернення до стягнення (виконавчого збору) 108576,65 грн., постанови від 03.07.2024 про арешт майна боржника у заданому виконавчому провадженні на суму звернення виконавчого збору 2 683,94 дол.США та 369 грн. витрат виконавчого провадження.

Додав, що 11.07.2024 він сплатив приватному виконавцю основну винагороду, та 11.07.2024 звернувся із заявою до відповідача про скасування постанови від 01.07.2024 №75421778 та про закінчення виконавчого провадження №75421778 щодо стягнення виконавчого збору, припинення чинності арештів, накладених в межах даного виконавчого провадження та відповідач продовжує вчиняти дії у виконавчому провадженні №75421778.

Вказану бездіяльність та спірні постанови позивач просить визнати протиправними і скасувати, зобов`язати закінчити виконавче провадження на підставі приписів ч. 8 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 та зняти арешт з коштів та нерухомого майна застосовуючи ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

23.07.2024 ухвалою суду у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовлено.

23.07.2024 ухвалою суду позовну заяву відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України залишено без руху у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ч. 6 ст. 161 цього ж кодексу, а саме в частині оскарження постанови №51730046 від 01.07.2024 про стягнення виконавчого збору.

29.07.2024 позивач подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду.

03.10.2024 ухвалою суду судом встановлено відсутність обставин та підстав вважати пропущеним позивачем строк звернення до суду із позовними вимогами щодо оскарження постанови №51730046 від 01.07.2024 про стягнення виконавчого збору, строк звернення до суду визнано таким, що дотримано; відкрито провадження у справі, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України; призначити судове засідання на 22 жовтня 2024 року о 10:30 год. Також судом витребувано від відповідача додаткові докази.

22.10.2024 до суду прибули сторони.

Представником відповідача подано до суду відзив та витребувані судом докази.

Відповідач у відзиві зазначає про необґрунтованість доводів та вимог позивача, просить відмовити в позові, наполягає на правомірності постанов від 01.07.2024 ВП №51730046 та від 01.07.2024 ВП №75421778 щодо стягнення виконавчого збору та про арешти не рухомого майна та коштів боржника ОСОБА_1 накладених постановами від 01.07.2024 та від 03.07.2024 в межах виконавчого провадження №75421778.

Зазначає, що під час перевірки в червні 2024 року виконавчого провадження №51730046 від 20.07.2016 з примусового виконання виконавчого листа Броварського районного суду Київської області №361/3722/15-ц від 19.01.2016, встановлено, що у даному виконавчому провадженні постановою від 11.06.2018 державним виконавцем було повернуто виконавчий документ стягувачу, оскільки відповідно до акту державного виконавця, майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості по кредиту, за боржником відсутнє та згідно повідомлення Територіального сервісного центру 3243 регіонального сервісного центру автотранспортні засоби за боржником не значаться, згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно державного реєстру іпотек за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці банку та підпадає під мораторій за Законом України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Та, у зв`язку із надходженням заяви стягувача від 25.07.2019 №110/22768/2019 із повідомленням про виконання боржником виконавчого документу у приватного виконавця, виконавче провадження №51730046 було відновлено державним виконавцем та постановою останнього від 12.08.2019 закінчено як фактично виконане, а саме виконане приватним виконавцем Филипівим А.М. за ВП №58922778, відповідно виконавче провадження №51730046 закінчено за п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач вказує, що за ВП №51730046 боржником було частково сплачено судовий збір у розмірі 10% від суми стягнення, встановлений виконавчим документом у гривні, при цьому не було сплачено виконавчий збір від суми боргу, визначеного судом у дол. США., у зв`язку з чим залишок несплаченого у межах ВП №51730046 виконавчого збору становить 2683,94 дол.США.

Додав, що в ході проведеної перевірки ВП №51730046, за наслідками здійсненого запиту в червні 2024 року до приватного виконавця Филипіва А.М. щодо ВП №58922778, отримано відповідь від 04.06.2024 вих. №47889 в якій зазначено про те, що постановою від 31.07.2019 виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та ОСОБА_3 не сплачено основної винагороди приватного виконавця.

Відмічає, що у постанові від 31.07.2019 за ВП №58922778 відсутні відомості приватного виконавця про сплату основної винагороди боржником.

Також, відповідач звернув увагу, що враховуючи відповідь приватного виконавця Филипіва А.М. (отримана відповідачем 28.06.2024), підтверджено не сплату боржником основної винагороди приватного виконавця, відомостей у державного виконавця про сплату основної винагороди не було та про таку він не міг знати, відповідно виключається така сплата у межах ВП №58922778 до закінчення даного виконавчого провадження, яке здійснювалось до 31.07.2019 і не відновлювалось після його закінчення. Приватний виконавець постанову від 17.04.2019 про стягнення з боржника основної винагороди яка є виконавчим документом до примусового виконання не звертав.

Відповідач наполягає, що оскільки основну винагороду приватним виконавцем не стягнуто, така сплата у ВП №58922778 до закінчення даного виконавчого провадження до 31.07.2019 не проводилась, тому за ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений правом та виключними повноваженнями на стягнення виконавчого збору. Зазначив також, що державний виконавець не передавав виконавчий документ приватному виконавцю, тому підстав для застосування ч. 8 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Як наслідок, враховуючи отриману відповідь від приватного виконавця, за результатами проведеної перевірки 28.06.2024 у ВП №51730046, постанову державного виконавця від 12.08.2019 ВП №51730046 про закінчення виконавчого провадження визнана така, що винесена без урахуванням вимог ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно, 01.07.2024 державним виконавцем було винесено правомірну постанову ВП №51730046 про стягнення виконавчого збору та постановою від 01.07.2024 виділено в окреме виконавче провадження №75421778 примусове виконання виконавчого документу постанови №51730046 про стягнення виконавчого збору в частині стягнення 2683,94 дол.США згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.07.2024 у сумі 108 576,65 грн.

Також, в межах ВП №75421778 постановами від 01.07.2024 та 03.07.2024 накладено арешт на виявлене не рухоме майно та на кошти боржника. Постановою від 04.07.2024 припинено арешт майна боржника, оскільки сума на яку здійснювалось обтяження значно перевищує суму заборгованості боржника та є непропорційним тягарем для боржника.

Відповідач наполягає також на відсутності підстав для завершення виконавчого провадження № 75421778 виходячи із положень ч. 1 ст. 5, ст. 10, ч. 1 ст. 37, ч. 1 ст. 39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають виключний перелік підстав для завершення виконавчого провадження, які виключають підставу таку як рішення суду. Закон України «Про виконавче провадження» містить імперативні норми щодо порядку завершення виконавчого провадження та припинення обтяжень, такі правовідносини врегульовані законодавством та віднесені до виключної компетенції виконавця.

15.10.2024 відповідачем також подано до суду заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті, призначене на 22.10.2024 о 10 год. 30 хв., підготовчим засіданням.

Суд зазначає, що вказані заперечення подані як необґрунтовані, у суду відсутні підстави для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження враховуючи предмет спору, подані сторонами правові позиції та докази, у зв`зку з чим, заперечення суд залишає без задоволення.

22.10.2024 ухвалою суду вирішено здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін.

Таким чином, адміністративна справа вирішується судом у порядку письмового провадження за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм наступну правову оцінку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.08.2015 у справі №361/3722/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 73/08/840 від 22.08.2008 року в сумі 26 839,39 дол. США, яка складається із заборгованості по кредиту 23 651,60 дол. США, заборгованості по процентах 3 187,79 дол. США, пеню в сумі 17 630,47 грн; штраф в сумі 29 645,75 грн, а також 3 654,00 грн за сплачений судовий збір.

На виконання вище вказаного судового рішення Броварським міськрайонним судом Київської області був виданий виконавчий лист №2/361/3722/15-ц від 19.01.2016.

20 липня 2016 року постановою головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лопатинської Н.О. відкрито виконавче провадження ВП №51730046 з примусового виконання виконавчого листа №2/361/1928/15 від 19.01.2016, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 839, 39 дол. США, пені в сумі 17 630,47 грн, штрафу у сумі 29 645, 75 грн, судового збору у сумі 3 654,00 грн.

20 липня 2016 року постановою головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лопатинської Н.О. накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить.

На підставі вищевказаної постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 15.03.2018 головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лопатипською Н.О. було внесено запис про державну реєстрацію обтяжень №25249108 до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме арешт всього нерухомого майна, належного ОСОБА_1

11 червня 2018 року постановою головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лопатинської Н.О. виконавчий лист №2/361/1928/15 від 19.01.2016 повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Стягувач в наступному пред`явив виконавчий лист №2/361/1928/15 від 19.01.2016 до виконання приватному виконавцю.

Відтак, 17 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М. було відкрито виконавче провадження ВП № 58922778 з примусового виконання виконавчого листа №361/3722/15 від 19.01.2016, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 839, 39 дол. США, пені в сумі 17 630,47 грн, штрафу у сумі 29 645, 75 грн, судового збору у сумі 3 654,00 грн. Загальна сума стягнення 768 139,83 грн.

17 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до якої із ОСОБА_1 зазначено стягнути основну винагороду приватного виконавця у сумі 76 811, 98 грн.

Вказана сума визначена приватним виконавцем відповідно до ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою КМУ №643 від 08.09.2016, виходячи із загальної суми стягнення за виконавчим листом 768 139,83 грн. 10 % стягнутої суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

17 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М. прийнято постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 844 953, 81 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М. у межах виконавчого провадження ВП №58922778 було прийнято постанови про: арешт коштів боржника від 17.04.2019; опис та арешт майна (коштів) боржника від 23.04.2019; призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 06.05.2019; стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22.07.2019; виправлення помилки у процесуальному документі від 23.07.2019.

31 липня 2019 року, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Филипівим А.М. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 58922778 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Цією постановою встановлено, що 31.07.2019 від стягувача публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» надійшла заява про факт повного виконання боржником ОСОБА_1 виконавчого документа (виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області № 361/3722/15-ц від 19.01.2016) на користь стягувача шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок стягувача. У зв`язку з цим приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів А.М. закінчив виконавче провадження ВП № 58922778 та припинив чинність арешту коштів боржника та чинність арешту всього рухомого та нерухомого майна боржника.

Відповідно, виконавчий лист № 361/3722/15-ц від 19.01.2016, виданий Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 839, 39 дол. США, пені в сумі 17 630,47 грн, штрафу у сумі 29645, 75 грн, судового збору у сумі 3 654,00 грн був виконаний ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження № 58922778, що перебувало на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва А.М.

Після виконання приватним виконавцем виконавчого документа №361/3722/15-ц від 19.01.2016, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області, Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області продовжив здійснення виконавчих дій щодо примусового виконання того ж самого виконавчого документу у межах ВП №51730046, в якому виконавчий документ був повернутий стягувачу постановою від 11.06.2018.

Зокрема, з наявних у справі матеріалів та доводів сторін вбачається, що 12 cерпня 2019 року постановою в.о. начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Роєнка Р.В. скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.06.2018, що видала ОСОБА_5 , у зв`язку з надходженням заяви стягувача про виконання рішення.

12 серпня 2019 року постановою заступника начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Роєнка Р.В. стягнуто з боржника ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 269,00 грн.

12 серпня 2019 року постановою заступника начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Роєнка Р.В закінчено виконавче провадження у зв`язку із фактичним повним виконанням виконавчого документа. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

12 вересня 2019 року постановою заступника начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Роєнка Р.В. постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 12.08.2019 була скасована.

16 квітня 2024 року ОСОБА_1 та його представник 19 квітня 2024 року, надіславши заяву та запит адвоката, звернулись до відповідача із заявою про зняття арешту з майна та вчинення інших дій, зокрема, просили внести запис до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення чинності арешту всього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (номер запису про обтяження: 25249108 від 15.03.2018) накладеного в межах ВП №51730046.

Відповідач листом від 24 квітня 2024 року №37211 повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №51730046 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 839, 39 дол. США, пені в сумі 17 630,47 грн, штрафу у сумі 29645,75 грн, судового збору у сумі 3 654,00 грн. Відповідно до матеріалів виконавчого провадження боржником частково сплачено виконавчий збір у розмірі 10 % від суми стягнення у гривні, при цьому не сплачено виконавчий збір від суми боргу в дол. США. Таким чином, залишок несплаченого виконавчого збору становить 2 683,94 дол. США. Після сплати виконавчого збору в повному обсязі буде прийнято процесуальне рішення, про що сторонам виконавчого провадження буде повідомлено додатково.

Отримавши вказану відповідь, позивач оскаржив бездіяльність відповідача щодо не припинення чинності арешту нерухомого майна накладеного в межах ВП №51730046, до суду.

Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі № 320/20477/24, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неприпинення чинності арешту нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного у межах виконавчого провадження №51730046, зобов`язано Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити необхідні дії для припинення чинності арешту нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , номер запису про обтяження: 25249108 (спеціальний розділ), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 березня 2018 року державним реєстратором - головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лопатинською Надією Олексіївною на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 51730046, виданої 20.07.2016 головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лопатинською Надією Олексіївною.

Рішення суду у справі №320/20477/24 не набрало чинності у зв`язку із його апеляційним оскарженням.

В свою чергу, за даною справою встановлено слідуюче.

01.07.2024 начальником Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнком Р.В. було прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження № 51730046 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 839, 39 дол. США; пені в сумі 17 630,47 грн., штрафу у сумі 29 645, 75 грн, судового збору у сумі 3 654, 00 грн.

Зокрема, в даній постанові зазначено, що постановою № 16 від 28.06.2024 про результати перевірки виконавчого провадження скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 51730046 від 12.08.2019 як таку, що винесена без врахування вимог частини 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно, 01.07.2024 начальником Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнком Р.В. прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої вирішено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 2 683, 94 дол. США та 5 093, 02 грн.

01.07.2024 начальником Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнком Р.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 51730046, відповідно до якої вирішено:

1) закінчити виконавче провадження № 51730046;

2) постанову про стягнення виконавчого збору № 51730046 від 01.07.2024 в частині стягнення 2 683, 94 дол. США виділити в окреме виконавче провадження.

01.07.2024 начальником Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнком Р.В. відкрито виконавче провадження № 75421778 про примусове виконання постанови № 51730046 від 01.07.2024, виданої державним виконавцем, про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 2 683, 94 дол. США.

01.07.2024 начальником Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнком Р.В. прийнято постанову про арешт коштів, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/ електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 108576,65 грн.

03.07.2024 начальником Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнком Р.В. прийнято постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 75421778, відповідно до якої накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме:

1) кадастровий номер 3221281600:05:005:0175, місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н, с/ рада Гоголівська (земельна ділянка);

2) кадастровий номер 2889339132060, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , (квартира), у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2 683, 94 дол. США та 369,00 грн.

ОСОБА_1 отримав листа від приватного виконавця від 03.07.2024 за № 399 щодо сплати основної винагороди стягнутої за постановою виконавця від 17.04.2019, із посиланням на п. 5 ч 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків пред`явлення виконавчого документу до виконання який становить -протягом трьох років та п. 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», за яким строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

11.07.2024 ОСОБА_1 сплачено приватному виконавцю виконавчого округу Київської області ОСОБА_6 основну винагороду у сумі 76 811, 98 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.3754927484.1. від 11.07.2024.

Як наслідок, 11.07.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про скасування постанови від 01.07.2024 №75421778 та про закінчення виконавчого провадження №75421778 щодо стягнення виконавчого збору, припинення чинності арештів, накладених в межах даного виконавчого провадження, надавши відповідні докази сплати основної винагороди.

Не погоджуючись із бездіяльністю та постановами відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом задля захисту порушених прав та інтересів.

Відповідно, предметом спору є постанови державного виконавця від 01.07.2024 ВП №51730046 про стягнення виконавчого збору, про відкриття виконавчого провадження №75421778 від 01.07.2024 щодо примусового виконання постанови від 01.07.2024 про стягнення виконавчого збору, бездіяльність державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження № 75421778 з виконання постанови від 01.07.2024 про стягнення виконавчого збору та щодо неприпинення чинності арештів та будь-яких інших обтяжень, накладених у межах виконавчого провадження №75421778, у зв`язку з чим, судом підлягає перевірці та встановленню протиправності чи законності постанов та дій чи бездіяльності відповідача за ВП №51730046 та ВП № 75421778, відповідність їх вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, із дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначеного ч. 3 вказаної статті цього кодексу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Правовідносини щодо здійснення виконавчих дій до 05 жовтня 2016 року регулювались Законом України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі Закон №606-XIV).

З 05 жовтня 2016 року вступив у силу Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до пункту 6, 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-ХІІІ рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Тому до правовідносин у цій справі застосовуються Закон № 606-XIV та Закон № 1404- VIII з урахуванням часу вчинених виконавчих дій.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі державні виконавці).

Станом на 20.07.2016, тобто на момент відкриття виконавчого провадження № 51730046, порядок стягнення виконавчого збору регулювався ст. 28 Закону № 606-XIV, частина 1 якої передбачала, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону № 606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Станом на 11.06.2018, тобто на момент прийняття відповідачем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 51730046, порядок стягнення виконавчого збору регулювався ст. 27 Закону № 1404- XIIІ.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону № 1404-ХІІІ у редакції, чинній станом на 11.06.2018, виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Закону № 1404-ХІІІ у редакції, чинній станом на 11.06.2018, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Суд зазначає та враховує, що за постановою від 11.06.2018 ВП №51730046 про повернення виконавчого документу стягувачу за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-ХІІІ, фактичного стягнення суми заборгованості за виконавчим листом №361/3722/15-ц від 19.01.2016 не відбулось, зокрема відсутнє у боржника майно на яке може бути звернуто стягнення та запровадження законодавством мораторій на іпотечне майно.

Тобто, на момент виникнення спірної заборгованості та відкриття виконавчого провадження №51730046 діяв Закон №606-XIV, а під час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору - Закон №1404-VIII.

Відповідно, до 28 серпня 2018 року частиною другою статі 27 Закону №1404-VIII визначалось, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII, який вступив у силу з 28 серпня 2018 року, до частини другої статті 27 Закону №1404-VIII внесено зміни, відповідно до яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з моменту виникнення заборгованості ОСОБА_1 та до прийняття постанови про стягнення виконавчого збору змінювалось законодавство щодо здійснення обрахунку виконавчого збору, а саме: з 10% від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом до 10% від суми, що підлягає примусовому стягненню.

Та, за даною справою судом не встановлено наявність постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору в межах ВП №51730046 враховуючи положення ст. 26, та зокрема, ст. 27 Закону №1404-VIII до внесених змін Законом №2475-VIII, доказів погашення боржником заборгованості за виконавчим листом в повному обсязі чи в частині відсутні. Зокрема, враховуючи відсутність на червень 2018 року у боржника майна на яке може бути звернено стягнення та діючий мораторій на іпотечне майно, відповідно державним виконавцем і не було прийнято постанови про стягнення виконавчого збору, а було повернуто виконавчий документ стягувачу.

Відповідно, з квітня 2019 року і в подальшому діяла редакція ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» враховуючи зміни внесені Законом №2475-VIII, розмір виконавчого збору визначався як 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника.

Застосовуючи висновки Верховного Суду сформовані у постановах від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, від 28.04.2020 у справі №520/11908/18, суд зазначає, що положення статті 46 Закону №606-XIV в редакції, яка була чинною на момент виникнення заборгованості, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні із нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції, яка була чинною на момент винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору. Відтак, оскільки внесені Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VIII погіршили становище боржника (позивача), а державний виконавець фактично не стягнув з нього коштів за виконавчим документом, то зазначені обставини свідчать про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору у визначеному виконавцем розмірі.

Відповідач у справі вказує про отримання заяви від стягувача від 25.07.2019 про фактичне виконання рішення суду, у зв`язку з чим, державним виконавцем постановою від 12.08.2019 за ВП №51730046 було скасовано постанову від 11.06.2018 оскільки така була прийнята без урахування обставин фактичного виконання рішення суду, та як наслідок прийнято постанову від 12.08.2019 про закінчення виконавчого провадження за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, припинення чинності арешту.

В наступному, за наслідками проведеної перевірки ВП №51730046 в червні 2024 року державним виконавцем було відновлено виконавче провадження спірною постановою від 01.07.2024, скасовано постанову від 12.08.2019 про закінчення виконавчого провадження №51730046 оскільки вона була винесена без урахування вимог ч. 3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», тобто після прийняття постанови 12.08.2019 не було вирішено питання щодо стягнення виконавчого збору з боржника в межах даного виконавчого провадження.

Зокрема, державним виконавцем прийнято постанову від 01.07.2024 за ВП №51730046 про стягнення виконавчого збору з боржника, відповідно, прийнято постанову від 01.07.2024 про закінчення виконавчого провадження №51730046 та постанову від 01.07.2024 про стягнення виконавчого збору в частині стягнення 2 683,94 дол.США виділити в окреме виконавче провадження. Відповідно, постановою від 01.07.2024 виконавчий документ виділено в окреме виконавче провадження №75421778 та постановами від 01.07.2023 і від 03.07.2024 накладено арешти на майно та кошти боржника.

Та, в даній справі наявні обставини пред`явлення виконавчого документа суду до виконання до приватного виконавця, який постановою 17.04.2019 за ВП №58922778 зазначив про стягнення основної винагороди у сумі 76 811,98 грн., наклав арешт на все майно постановою від 17.04.2019 та постановою від 31.07.2019 закінчив виконавче провадження №58922778 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» і припинив чинність арешту, що підтверджується та не заперечується сторонами.

Сторонами не оспорюється факт сплати боржником 11.07.2024 в межах ВП №58922778 приватному виконавцю основної винагороди, при цьому, відповідач наполягає, що приватний виконавець не пред`являв до виконання постанови про стягнення основної винагороди та на червень 2024 року за наслідками перевірки виконавчого провадження №51730046 йому не було відомо про сплату боржником основної винагороди приватному виконавцю, приватний виконавець таких відомостей не надав, тому свої дії та постанови вважає правомірними.

Суд вважає необхідним відмітити, що доводи відповідача про наявність підстав для стягнення визначеної у спірній постанові розміру виконавчого збору як залишок несплаченого виконавчого збору від суми боргу визначеного в дол.США, суд вважає недоведеним належним та достатніми доказами. Зазначення в постанові від 01.07.2024 про закінчення ВП 51730046 та виділення стягнення виконавчого збору в окреме провадження, про те, що частково збір стягнуто у розмірі 5093,02 грн. відповідачем не доведено суду. Відтак, твердження відповідача про часткову сплату боржником за ВП №51730046 виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення визначеній у виконавчому документі у гривні, не знайшли свого підтвердження за наданими до справи письмовими доказами.

В наступному, суд зазначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону № 1403-VIII).

Пунктом 1 та пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України та постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно ч. 5 та ч.6 даної статті у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом (абз. 2 та 3 ч. 5 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно приписів частини п`ятої статті 26 Закону Закон № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга).

Частиною восьмою статті 27 Закон № 1404-VІІІ встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Відповідно до ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 42 Закону № 1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Статтею 45 Закону № 1404-VІІІ визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Як визначено в ст. 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Згідно з приписами частин першої - п`ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За частиною шостою цієї статті основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.

За п. 19 Порядку №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, виконавчий збір є видом збору, що справляється боржником на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби та стягується з боржника до Державного бюджету України, його розмір визначається з урахуванням ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Такий збір, його розмір зазначається державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження та за умов, визначених чинним законом № 1404-VІІІ, в разі не стягнення виконавчого збору, таке стягнення здійснюється виконавцем в окремому порядку за наслідками виведення виконавчого документа про таке стягнення у окреме провадження. Та, за ч. 8 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ вбачається, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі, а у разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Законодавство також виділяє та розрізняє органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом № 1403-VIII, які уповноважені вчиняти дії по виконанню виконавчого документа на користь Стягувача, та наділені правом зокрема, державним виконавцем на стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватним виконавцем.

Відповідно, суд зазначає, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору та за своїм призначенням основана винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі. При цьому розмір основної винагороди приватного виконавця залежить від фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі, що узгоджуються із правовою позицією викладено Верховним Судом, зокрема, у своїй постанові від 03 березня 2020 у справі № 260/801/19.

Суд вважає необхідним зазначити, що за п. 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Як встановлено вище, суд враховує, що відомостей щодо стягнутих сум виконавчого збору/основної винагороди державного виконавця за спірними виконавчими провадженнями судом не встановлено.

11.07.2024 позивач сплатив основну винагороду приватному виконавцю у сумі 76 811, 98 грн., що підтверджено наданою до справи квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.3754927484.1. від 11.07.2024.

За наслідками розгляду даної справи суд зазначає, що в силу діючого законодавства основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону № 1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення.

За згаданою вище ч. 8 ст. 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що «під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі та у разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає».

Суд погоджується, що в даній справі на час звернення позивача до суду з даним позовом існує факт передачі в квітні 2019 року стягувачем виконавчого документу №361/3722/15-ц від 19.01.2016 виданого за рішенням Броварського районного суду Київської області до виконання приватному виконавцю та враховує, що в даній справі позивач просить суд скасувати постанови від 01.07.2024 про стягнення виконавчого збору за ВП №5130096, постанову про відкриття виконавчого провадження №75421778 від 01.07.2024 про примусове виконання виконавчого документу, зобов`язати державного виконавця закінчити спірне виконавче провадження №75421778 та припинити чинність накладених постановами від 01.07.2024 та 03.04.2024 арештів.

Суд зазначає, що положення ч. 8 ст. 27 Закону № 1404-VIII містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець, відповідно її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати або продовжувати стягнення виконавчого збору державним виконавцем в разі передачі виконавчого документа до приватного виконавця.

Також, суд зазначає та погоджується, що дана норма ч. 8 ст. 27 Закону № 1404-VIII передбачає не допущення одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород, покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів, та її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, так і ч. 8 ст. 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно, зважаючи на вжиті у ч. 8 ст. 27 Закону № 1404-VIII часові маркери для її застосування: , , то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє виснувати, що право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця та водночас строк на оскарження у такому випадку пов`язується не з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору, а з діями державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, вчиненими після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того ж самого виконавчого листа.

Як висновок, до способів судового захисту у подібних ситуаціях можна віднести, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними; зобов`язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору.

Вирішуючи даний спір суд зазначає, що подвійна плата боржника коштів виконавчого збору та основної винагороди боржника має бути наявна та підтверджуватись належними діями державного та приватного виконавця, або в разі звернення до виконавця про закінчення виконавчого провадження з вказаних вище підстав, протиправна бездіяльність останнього.

Як встановлено судом, державний виконавець вчиняв дії по забезпеченню стягнення виконавчого збору/основної винагороди в межах спірних виконавчих проваджень, накладав арешти на рахунки та майно боржника постановами від 01.07.2024 та 03.07.2024, та виконавчого збору не було стягнуто, сума що пред`явлена до стягнення не підтверджена, відповідно спірні виконавчі провадження не закінчені.

Позивач звернувся до державного виконавця із проханням закінчити виконавче провадження з метою уникнення подвійного стягнення виконавчого збору/основної винагороди та позитивної відповіді не отримав.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд вважає що відмова державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження №75421778 є протиправною бездіяльністю, яка порушує майнові інтереси позивача, призводить до подвійного стягнення із боржника спірних витрат за виконавчими провадженнями та є порушенням ч. 8 ст. 27 Закону № 1404-VIII.

Таким чином, суд робить висновок, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у відповідному розмірі, то надалі виконавчий збір не стягується, та, задля уникнення подвійного стягнення з боржника сум виконавчого збору, у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, гарантовані ст. 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією сформованою Верховним Судом постанові від 21 липня 2022 року у справі № 320/6215/19.

Як згадано вище за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно, враховуючи вищезазначене та встановлене судом, суд робить висновок про протиправність постанови державного виконавця від 01.07.2024 про відкриття виконавчого провадження №5130046 щодо стягнення виконавчого збору за постановою державного виконавця (виконавчим документом) від 01.07.2024 ВП №51340046, оскільки підстав для відновлення виконавчого провадження у відповідача законних не встановлено, відповідачу було відомо про перебування виконавчого листа №361/3722/15-ц від 19.01.2016 на виконанні у приватного виконавця з квітня 2019 року, закінчення ним виконавчого провадження №58922778 постановою від 31.07.2019 за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, що також не є підставою для відновлення виконавчого провадження №51340046 враховуючи строки визначені ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» для прийняття постанов державним виконавцем щодо стягнення з боржник виконавчого збору, який в даній справі відповідачем порушений. Також, навіть за наявності факту часткової сплати виконавчого збору державному виконавцю боржником, враховуючи вищезазначене положення ч. 8 ст. 27 Закону № 1404-VIII та висновки Верховного Суду у справі № 320/6215/19 за фактом передачі у квітні 2019 року виконавчого листа до приватного виконавця, все що стягнув державний виконавець (виконавчий збір) не повертається, залишається у виконавця, а подальше стягнення виконавчого збору заборонено.

Також, суд у висновку зазначає про протиправність постанови від 01.07.2024 ВП №75421778 про стягнення виконавчого збору враховуючи вище зазначені висновки суду щодо положень ч. 8 ст. 27 Закону № 1404-VIII та висновки Верховного Суду у справі № 320/6215/19.

Відтак, спірні постанови від 01.07.2024 ВП №51340046 та ВП №75421778 підлягають скасуванню, виконавче провадження № 75421778 підлягає закінченню за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII із врахуванням ч. 8 ст. 27 даного Закону № 1404-VIII.

Для відповідача суд звертає увагу, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання визначені ст. 12 Закону № 1404-VIII та положення ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII щодо виділення в окреме виконавче провадження виконавчого документа по стягненню виконавчого збору, не розповсюджуються на приватного виконавця, враховуючи положення вказаного Закону та ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою КМУ №643 від 08.09.2016, приватний виконавець вправі пред`явити до виконання постанову про стягнення основної винагороди протягом трьох років, а не протягом трьох місяців що застосовується до постанов державного виконавця як виконавчого документу органу державної влади. В силу положень п. 10-2 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 1404-VIII строки пред`явлення до виконання через воєнний стан в країні перериваються до припинення або скасування воєнного стану. Також, законодавство не передбачає виділення в окреме виконавче провадження стягнення приватним виконавцем основної винагороди, що безпосередньо визначено для державних виконавців.

За ч. 5 ст. 5 Закону № 1404-VIII за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову. Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Суд зазначає відповідачу, що за даною справою стягувач не звертався до державного виконавця із заявою про передачу виконавчого листа до приватного виконавця, та безпосередньо право на звернення стягувача до приватного виконавця після отримання виконавчого документа повернутого державним виконавцем за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII не залежить від того, що саме через державного виконавця має бути переданий виконавчий документ до приватного виконавця, стягувач самостійно вправі пред`явити такий документ до виконання приватним виконавцем із дотриманням строків такого пред`явлення до виконання та вимог до виконавчого документа.

Також, суд вважає необхідним зазначити, що дії державного виконавця, вчинені в межах виконавчого провадження № 51730046 та №75421778, перевірки постанов державного виконавця від 11.08.2018, прийняття постанови від 12.08.2019 про скасування постанови від 11.08.2019, перевірки постанови від 12.08.2019 та прийняття постанови від 01.07.2024 про відновлення ВП №51730046 у зв`язку із необхідністю врахувати ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII, на переконання суду не мають за собою нести тягар відповідальності за боржником, враховуючи відомі державному виконавцю в червні 2024 року обставини перебування виконавчого листа №361/3722/15-ц від 19.1.2016 на виконанні з квітня 2019 року у приватного виконавця за ВП №58922778, який постановою від 12.08.2019 закінчив виконавче провадження у зв`язку із повним виконанням боржником рішення суду за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, а також строки для державних виконавців щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору. Та, як зазначено судом вище строки для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору у ВП №51730046 відповідачем не дотримано.

Суд також вважає необхідним зазначити, що за Законом № 1404-VIII завершеним виконавчим провадженням вважається, зокрема, у разі виконання виконавчого документа боржником та виплати боржником виконавчого збору/основної винагороди та витрат виконавчого провадження, у зв`язку з чим, суд вважає, що за виконавчим листом №361/3722/15-ц від 19.01.2016 виконавче провадження яке перебувало у приватного виконавця у ВП 58922778 вважається завершеним, виходячи із встановленого факту виконання виконавчого документа боржником згідно постанови від 12.08.2019, сплати основної винагороди приватному виконавцю 11.07.2024.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч. 2 ст. 40 Закону № 1404-VIII).

Враховуючи скасування судом спірних постанов відповідача, встановлення обставин та підстав зобов`язати державного виконавця закінчити виконавче провадження №75421778 за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII із врахуванням ч. 8 ст. 27 даного Закону № 1404-VIII, враховуючи чинні спірні постанови про накладення арешту на кошти та майно боржника від 01.07.2024 та від 03.07.2024, арешт накладений даними постановами підлягає зняттю у судовому порядку через визнання судом протиправною бездіяльності відповідача по не зняттю спірного арешту та зобов`язання вчинити останнім відповідних дій.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Статтею 13 Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод. (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах у розрізі конвенціонального та конституційного права та системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Решта доводів та тверджень не впливають на висновки суду.

Позивачем сплачено судового збору 4875 грн. за звернення до суду із даним позовом та відповідно до наслідків вирішення судом даного спору, враховуючи положення ч. 1 ст. 139, ст. 143 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем вказані судові витрати.

Позивачем також зазначено про орієнтовний розрахунок понесених витрат на правничу допомогу в даній справі у сумі до 30 000 грн., та на час розгляду справи, визначена сума та докази понесення витрат на правничу допомогу із заявленням до їх розподілу судом, не заявлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 01.07.2024 ВП №51730046 в розмірі 2 683,94 дол. США та 50 93, 02 грн., винесену начальником Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнком Романом Володимировичем.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №75421778 від 01.07.2024 про примусове виконання постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 про стягнення виконавчого збору в розмірі 2 683, 94 дол. США з ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не закінчення виконавчого провадження № 75421778 з виконання постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 2 683, 94 дол. США.

Зобов`язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження № 75421778 з виконання постанови Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 2 683, 94 дол. США., згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII із врахуванням ч. 8 ст. 27 даного Закону.

Визнати протиправною бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неприпинення чинності арештів, накладених у межах виконавчого провадження №75421778 постановами від 01.07.2024 та від 03.07.2024.

Зобов`язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) припинити чинність арештів накладених у межах виконавчого провадження № 75421778, постановами від 01.07.2024 про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 108576,65 грн. та від 03.07.2024 про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2 683, 94 дол. США та 369,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34837745) витрати по сплаті судового збору у сумі 4875,00 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п`ять гривень 00 копійок) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (підписання) суддею.

Суддя Войтович І.І.