Постанова

від 24.07.2024 по справі 280/8851/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/8851/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Конишева О.В.) в адміністративній справі №280/8851/23 за позовом Приватного акціонерного товариства Електротехнологія до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

23.10.2023 Приватне акціонерне товариство Електротехнологія звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Запорізькій області №141/4-0801 від 25.07.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з оскаржуваним рішенням, оскільки воно не містить посилань на вид податкового боргу, а також стверджує про відсутність податкового боргу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача. Так борг за позивачем існував безперервно. А спірне рішення прийнято щодо новоствореного боргу у розмірі 147303грн за декларацією від 20.03.2023 №9054527891.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначає, що у спірному рішення не визначено а ні суму боргу а ні підстави його виникнення, а отже воно є протиправним.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 липня 2023 уповноваженою особою ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №141/4-0801 в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішив(ла) здійснити погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 147307,00 грн шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

Відповідно до розрахунку до рішення (а.с.43, Т.1 зворотній) зазначено, що нараховано ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість №9054527891 від 20.03.2023 на суму 147307 грн.

Податкова декларація з податку на додану вартість №9054527891 від 20.03.2023, термін сплати 30.03.2023, додана до матеріалів справи (а.с.16, Т.1).

На виконання зазначеного рішення, податковим органом здійснювалось примусове списання коштів з рахунків позивача, відповідно до пункту 95.5 статі 95 ПК України.

На підставі рішення №141/4-0801 від 25.07.2023 контролюючим органом виставлено платіжні інструкції про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, а саме:

№1282 від 25.07.2023, №1287 від 25.07.2023, №1289 від 25.07.2023, №1290 від 25.07.2023, №1291 від 25.07.2023, №1292 від 25.07.2023, №1293 від 25.07.2023, №1294 від 25.07.2023, №1317 від 14.08.2023, №1318 від 07.08.2023, №1319 від 07.08.2023, №1320 під 07.08.2023 , №1321 під 07.08.2023, №1322, №1323 від 07.08.2023, №1324 від 07.08.2023, №1325 від 07.08.2023, №1326 від 07.08.2023, №1327 від 07.08.2023, №1328 від 14.08.2023, №1329 від 07.08.2023, №1330 від 07.08.2023, №1429 від 14.08.2023, №1430 від 14.08.2023, №1431 від 14.08.2023, № 1432 від 14.08.2023, №1433 від 14.08.2023, №1434 від 14.08.2023, №1435 від 14.08.2023, №1436 від 14.08.2023, №1437 від 14.08.2023, №1438 від 14.08.2023, №1439 від 14.08.2023, №1440 від 14.08.2023, №1441 від 14.08.2023, №1442 від 14.08.2023, №1453 від 14.08.2023, №1454 від 14.08.2023, №1455 від 14.08.2023, №1456 від 14.08.2023, які повернулися без виконання, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку.

Однак, згідно із платіжними інструкціями (а.с.13, Т.1)

-№ N8AC0DRI62 від 10.08.2023 з рахунку в АТ КБ ПриватБанк було стягнуто 2183,95 грн;

-№ N8LC0OHZ8U від 21.08.2023 з рахунку із АТ КБ ПриватБанк було стягнуто 129,65 грн.

В якості призначення платежу, за наведеними платіжними інструкціями, вказано рішення №141/4-0801 від 25.07.2023.

На звернення товариства до відповідача, у листі ГУ ДПС у Запорізькій області зазначено, що 25.07.2023 року, на підставі рішення уповноваженої особи ГУ ДПС у Запорізькій області № 141/4-0801 від 25 липня 2023 року, з боку ГУ ДПС у Запорізькій області виставлено платіжні інструкції про стягнення податкового боргу з ПДВ, з орендної плати з юридичних осіб та з земельного податку з юридичних осіб на суму 147 307,00 гривень. До листа приєднано копію оскаржуваного рішення ГУ ДПС у Запорізькій області № 141/4-0801 від 25 липня 2023 року, а також таблицю із розрахунком податкового боргу по ПДВ.

Не погодившись з рішенням відповідача про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з даними позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 95. 1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

При цьому зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків за перелічених вище умов.

Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1244 від 29 грудня 2010 р. "Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України".

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками контролюючого органу з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 95.5 статті 95 ПК України, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків, здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, яке видається за формою згідно з додатком 3.

Так спірне рішення прийнято відповідачем на підставі пункту 95.5 статті 95 ПК України, а саме: - наявність податкового боргу; - підстава виникнення податкового боргу (несплата грошових зобов`язань, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках); несплата такого податкового боргу протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного рішення відповідача необхідно перевірити обставини виникнення у позивача податкового боргу (коли саме він виник, яка його конкретна сума, на протязі якого часу він не сплачувався).

Як свідчать встановлені обставини справи, відповідно до інформації, що міститься в інтегрованій картці платника податку (далі ІКП) ПрАТ Електротехнологія (а.с.83-141, Т.1) судом встановлений період, коли саме у позивача був відсутній податковий бог і з якого саме моменту він почав знов збільшуватися.

30.10.2015 в ІКП було проведено нарахування згідно податкової декларації N9214059658 від 19.10.2015 з терміном сплати 30.10.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 91 269 грн.

В результаті нарахувань, у позивача виникла недоїмка у розмірі 61 776,20 грн.

В подальшому, ПрАТ Електротехнологія було сплачено до бюджету 70 271 грн, внаслідок чого, станом на 27.11.2015 у позивача виникла переплата у розмірі 8 494,80 грн, тобто на цей момент борг у позивач був відсутній.

Вже 30.11.2015 в ІКП було проведено нарахування згідно податкової декларації N9236240034 від 18.11.2015 з терміном сплати 30.11.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 70 271 грн.

В результаті нарахувань, у позивача виникла недоїмка у розмірі 61 776,20 грн. В подальшому, ПрАТ Електротехнологія було сплачено до бюджету 158 грн, внаслідок чого зменшено суму недоїмки до 61 618,20 грн.

16.12.2015 в ІКІП було проведено нарахування згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку па додану вартість, у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок N9254947089 у розмірі 158 грн.

В результаті нарахувань, позивачу збільшено суму недоїмки до 61 776,20 грн.

В подальшому, ПрАТ Електротехнологія було сплачено до бюджету 55 517 грн, внаслідок чого зменшено суму недоїмки до 6 259,20 грн.

30.12.2015 було проведено нарахування згідно податкової декларації N9256389320 від 18.12.2015, з терміном сплати 30.12.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 55517грн.

В результаті нарахувань, позивачу збільшено суму недоїмки до 61776,20грн. В подальшому, згідно ІКП платника податків з ПДВ, податковий борг мав тенденцію до збільшення/зменшення, але був безперервним.

Таким чином, судом встановлено, що моментом виникнення безперервного податкового богу у позивача є 30.11.2015, внаслідок нарахувань самостійно визначених податкових зобов`язань за податковою декларацією № 9236240034 від 18.11.2015 в сумі 70271грн і в подальшому, так як існувала заборгованість (що відслідковується по ІКП), всі погашення податкового боргу які здійснював позивач, зараховувалися в порядку черговості, в погашення попередніх боргів та відповідно нараховувалася пеня за несвоєчасну сплату.

Однак, відповідно до ІКП, станом на 31.12.2022 за позивачем рахувалася недоїмка за минулі періоди у розмірі 922260,62грн. (а.с. 141)

Судом встановлено, що відповідно розрахунку до оскаржуваного рішення (а.с.43, Т.1 зворотній), нараховано ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість №9054527891 від 20.03.2023 на суму 147307 грн (за лютий 2023 року), граничний термін сплати за декларацією 30.03.2023.

Також судом встановлено, що позивачем 23.03.2023 було сплачено 123305 грн (платіжне доручення №482274278) та 24.03.2023 було сплачено 24002 грн (платіжне доручення №482474046), як стверджує позивач, саме ці суми і були спрямовані на погашення податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ від 20.03.2023 (за лютий 2023 року).

Крім того, судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що 31.03.2023 по 25.07.2023 (по дату прийняття оскаржуваного рішення) позивачем проводилися оплати (125 998 грн+9485 грн+167 263 грн+123 252 грн+9470 грн+ 155 530 грн+40 000 грн) на загальну суму 630998 грн.

25.07.2023 позивачем була погашена недоїмка у сумі 51288,90 грн (платіжне доручення №530315656 від 25.07.2023), того ж дня нарахована пеня 878,23 грн та на суму 40 000 грн (платіжне доручення №5304458875 від 25.07.2023), того ж дня нарахована пеня 684,93 грн, зазначені суми були враховані відповідачем у погашення недоїмки по податковій декларації з ПДВ №9054527891.

Отже є вірними висновки суду, що станом на 25.07.2023, а саме на момент прийняття оскаржуваного рішення № 141/4-0801, вже відбулося часткове погашення недоїмки по податковій декларації з ПДВ №9054527891 за лютий 2023 року, що свідчить про те, що сума боргу, яка зазначена в оскаржуваному рішенні, була визначена не вірно.

Відповідач зазначив в апеляційній скарзі, що станом на 25.07.2023 у позивача був наявний податковий борг 491486,10грн.

Проте такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки враховуючи у тому числі вищезазначене, відповідачем не надано суду ІКП на підтвердження того, що станом на час прийняття спірного рішення був наявний податковий борг саме у тій сумі, який надавав би право відповідачу прийняти рішення відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України.

Також є безпідставними доводи скаржника про не володіння інформації про часткову сплату грошових зобов`язань, оскільки це прямі функції і обов`язок податкового органу.

Доводи скаржника стосовно помилковості позиції позивача про те, що органи казначейства не відносяться до банківських установ, є вірними. Проте зазначене не було підставою для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для їх задоволення та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року в адміністративній справі №280/8851/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник

суддяА.А. Щербак