Ухвала

від 24.07.2024 по справі 461/1733/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/1733/24 Головуючий у1інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/860/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 10.07.2024 року про відмову в накладенні арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

представників власника майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10.07.2024 року в задоволенні клопотання слідчого СВСУ ГУНП уЛьвівській області ОСОБА_10 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12023140000000288від 08грудня 2023року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.364КК України, а саме на: земельну ділянку із кадастровим номером 4623610100:01:005:0014, площею 2,1243 га., яка на праві власності належить Пустомитівській міській раді (ЄДРПОУ 04372187), та передана в право користування (оренду) ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КОМФОРТ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 44769567) РНОНМ: 2575357746060; - земельну ділянку із кадастровим номером 4623610100:01:005:0015 площею 2,9658 га., яка на праві власності належить Пустомитівській міській раді (ЄДРПОУ 04372187), та передана в право користування (оренду) ТОВ «КОМФОРТ СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ЄДРПОУ 44760894) РНОНМ: 2575369546060; - земельну ділянку із кадастровим номером 4623610100:01:005:0016 площею 2,6373 га., яка на праві власності належить Пустомитівській міській раді (ЄДРПОУ 04372187), та передана в право користування (оренду) ТОВ «ДК «Місто Комфорту» (ЄДРПОУ 43630280) РНОНМ: 2536270946060.

Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задоволити клопотання слідчого про арешт земельних діялном в межах розслідуваного кримінального провадження.

У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою оскільки вважає, що відсутність арешту на земельні ділянки, які є речовими доказами в кримінальному провадженні, призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі чи відчуження речового доказу.

Заслухавши доповідача та пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали клопотання і доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У свою чергу, викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Досліджуючи матеріали клопотання слідчого, на переконання суду апеляційної інстанції, слідчим суддею дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, обґрунтованими висновки слідчого судді про те, що на день розгляду клопотання, у кримінальному провадженні № 42023140000000288 від 08.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у межах якого подано клопотання про арешт майна, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, жодну особу не визнано потерпілим. Земельні ділянки, на які слідчий просить накласти арешт, перебувають у власності Пустомитівської міської ради та у користуванні ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КОМФОРТ ІНВЕСТ», ТОВ «КОМФОРТ СІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» і ТОВ «ДК «Місто Комфорту», та будь-яких доказів того, що юридична особа має намір чи вчиняє дії по відчуженню земельної ділянки прокурором не надано.

Також правильним слід визнати покликання слідчого судді, що в матеріалах клопотання, що подане слідчим, відсутнє належне обґрунтування необхідністю забезпечення збереження земельних ділянок, як речового доказу. Відомості того, що земельні ділянки зберегли на собі сліди злочину, також відсутні. Накладення арешту призведе до надмірного втручання в господарську діяльність товариств орендарів земельних ділянок, а саме призведе до автоматичного необґрунтованого зупинення будівництва багатоквартирних будинків. Слідчим не підтверджено жодними належними та допустимими доказами наявність ризиків, коли незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження, а також настання інших наслідків, які можуть перешкодити здійсненню кримінального провадження, в тому числі і відчуження майна.

Як наслідок слідчим та прокурором не доведено, як під час розгляду клопотання слідчим суддею, так і під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, а відтак застосування заходів забезпечення кримінального провадження є недопустимим (ч.3ст.132 КПК України).

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до обґрунтованого переконання про те, що оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити в законній силі.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою безумовне скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 10.07.2024 року про відмову в накладенні арешту на майно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: