Постанова

від 17.07.2024 по справі 740/5796/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 липня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/5796/23

Головуючий у першій інстанції Карпусь І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/466/24

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональний

центр металопрокату, ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Карпуся І.М. від 12 січня 2024 року, місце постановлення ухвали м.Ніжин, у справі за заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр металопрокату, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним акта приймання-передачі та скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Регіональний центр металопрокату, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021 року, оформлене протоколом № 167, в частині:

- проведення розрахунку з ОСОБА_4 по сплаті йому грошових коштів за належну вартість майна товариства, що підлягає виплаті грошовими коштами в розмірі 49% від вартості чистих активів товариства, яка є пропорційною долі ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства, на підставі балансу, складеному на дату його виходу з товариства, замінити передачею йому майна, а саме: нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , разом із земельною ділянкою площею 0,0601 га, кадастровий номер 7410400000:04:024:0011, на якій розташована вказана будівля та 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (п.5 порядку денного);

- проведення розрахунку з ОСОБА_2 по сплаті йому грошових коштів за належну вартість майна товариства, що підлягає виплаті грошовими коштами в розмірі 49% від вартості чистих активів товариства, яка є пропорційною долі ОСОБА_2 в статутному капіталі товариства, на підставі балансу, складеному на дату його виходу з товариства, замінити передачею йому майна, а саме: нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , та 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (п.6 порядку денного);

- визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021 року, укладеного між ПКФ Інжен та ОСОБА_4 щодо передачі майна, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кузьменком О.В. та зареєстрованого в реєстрі №33, 34;

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю загальною площею 261,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчинену 01.02.2021 року за номером запису про право власності 40404427 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274472274104) на ім`я ОСОБА_4 ;

- скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненої 20.01.2021 року за номером запису про право власності 40252540 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104) на ім`я ОСОБА_4 ;

- визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021 року, укладеного між ТОВ ПКФ Інжен та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кузьменком О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №35,36;

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю загальною площею 383,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , вчиненої 20.01.2021 року за номером запису про право власності 40232013 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945389074104) на ім`я ОСОБА_2 ;

- скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненої 20.01.2021 року за номером запису про право власності 40232565 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104) на ім`я ОСОБА_2 ;

- визнання недійсним договору дарування нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , від 20.07.2021 року за номером 508, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кузьменком О.В., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю загальною площею 261,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненої 20.07.2021 року за номером запису про право власності 43054211 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274472274104) на ім`я ОСОБА_3 ;

- визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину №785 від 02.09.2022 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 . приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кострицею С.В. на 1/2 частку нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненої 02.09.2022 року за номером запису про право власності 47757350 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104) на ім`я ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що 15.06.2018 року позивачем було підписано заяву, адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма Інжен (на даний час - Регіональний центр металопрокату (далі - 1-й відповідач) про вихід з числа учасників. Відповідно до статуту даного товариства, позивачу належало 20% статутного капіталу. У нотаріально посвідченій заяві, адресованій загальним зборам учасникам товариства, позивач висловив вимогу щодо проведення розрахунків із позивачем за належну частку в статутному капіталі товариства, у відповідності з діючим законодавством. Окрім позивача ОСОБА_1 , до складу учасників 1-го відповідача також входили: ОСОБА_4 , з часткою 20% статутного капіталу, ОСОБА_5 , з часткою 20% статутного капіталу, ОСОБА_6 , з часткою 20% статутного капіталу, ОСОБА_7 , з часткою 20% статутного капіталу. 20.06.2018 року на адресу 1-го відповідача позивачем було направлено лист із вимогою виконати дії, передбачені статтею 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю щодо визначення вартості належної позивачу частки, надання відповідного розрахунку та документів на його обґрунтування. 20.06.2018 року 1-м відповідачем було проведено загальні збори учасників товариства (1-го відповідача), що підтверджується випискою з протоколу № 125. За результатами голосування на вказаних зборах прийнято наступні рішення:

...l. Ha підставі заяви про вихід з Товариства Учасника ТОВ ПКФ Інжен, ОСОБА_1 , частка якого в статутному капіталі Товариства становить 20%, вважати ОСОБА_1 таким, що вийшов зі складу засновників ТОВ ПКФ Інжен з дня державної реєстрації його виходу.

2. Здійснити визначення вартості частки колишнього учасника ТОВ ПКФ Інжен ОСОБА_1 та виплатити йому вартість його частки згідно вимог діючого законодавства України станом на день, що передував дню подання ОСОБА_1 відповідної заяви, у Порядку, передбаченому Законодавством України.

3. Виплату вартості частки колишньому засновнику ТОВ ПКФ Інжен ОСОБА_1 здійснити протягом одного року з дня, коли товариству стало відомо про вихід ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ ПКФ Інжен.

19.07.2018 року за вих. № 35 на адресу позивача 1-м відповідачем було направлено розрахунок вартості частки учасника товариства, що вибув з доданими документами. Оскільки вартість частки, визначеної 1-м відповідачем, була очевидно занижена, та розрахунки щодо сплати вартості такої частки з позивачем проведено було лише частково, позивач був змушений в липні 2019 року звернутись до Господарського суду Чернігівської області із позовною заявою про стягнення вартості частки. На момент виходу позивача зі складу учасників та розгляду зазначеної справи у Господарському суді, 1-й відповідач не займався господарською діяльністю та не мав достатніх обігових коштів, тому задовольнити кредиторські вимоги позивача було можливо лише за рахунок наявних активів, при цьому, основні активи 1-го відповідача, наявні на момент розгляду справи, складались із наступного майна:

- нежитлова будівля площею 383,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 516364, в подальшому реєстраційний номер майна 1945389074104);

- нежитлова будівля, (двоповерховий корпус) площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 18497597, в подальшому реєстраційний номер майна 1946117274104);

- нежитлова будівля площею 261,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 516580);

- земельна ділянка площею 0,0601га, кадастровий номер 7410400000:04:024:0011 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- об`єкт незавершеного будівництва, магазин, об`єкт нерухомості загальною площею 91.81 кв.м, Опис: літера А; відсоток готовності 13% (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1720181374104) за адресою: АДРЕСА_3 .

16.03.2021 року Господарським судом Чернігівської області було винесено рішення по справі №927/615/19, яким задоволено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма Інжен на користь ОСОБА_1 1 868 460 грн. вартості частки, що підлягає виплаті учаснику, який вийшов з товариства, 64 900 грн. 54 коп. витрат за проведення судової експертизи, 20 003 грн. 60 коп. витрат на правничу допомогу, 28 027 грн. 26 коп. витрат зі сплати судового збору. В ході виконання зазначеного вище судового рішення з`ясувались обставини, що зробили неможливим його виконання, які полягають у наступному. 17.10.2019 року 1-й відповідач, на підставі наказу №10-42/15 начальника відділу містобудування та архітектури виконкому Ніжинської міської ради, змінив адресу об`єкта нерухомості: нежитлова будівля, (двоповерховий корпус) площею 1656,9 кв.м (реєстраційний номер майна 18497597) з АДРЕСА_4 . 04.03.2019 року зі складу учасників 1 відповідача, вийшов ОСОБА_8 (частка в статутному капіталі - 20%). 20.03.2019 року зі складу учасників відповідача вийшла ОСОБА_7 (частка в статутному капіталі - 20%). 01.07.2020 року відбулись загальні збори учасників 1-го відповідача, оформлені протоколом №148, за участю ОСОБА_4 (далі за текстом - особа 1), який на момент проведення зборів обіймав посаду заступника директора 1-го відповідача, та ОСОБА_5 , який на момент проведення зборів обіймав посаду директора 1-го відповідача. На цих зборах було прийнято рішення про: збільшення частки особа 1 в статутному капіталі до 494 грн. 90 коп., шляхом внесення додаткових грошових коштів в розмірі 484 грн. 80 коп.; прийняття до складу 1-го відповідача двох нових учасників, а саме: ОСОБА_2 (далі - 2-й відповідач) та ОСОБА_9 ; визначення розміру внесків до статутного капіталу: ОСОБА_2 в розмірі 494 грн. 90 коп., ОСОБА_9 в розмірі 10 грн. 10 коп.; затвердження статуту 1-го відповідача в новій редакції. При цьому, позивач зазначав, що матеріали реєстраційної справи 1-го відповідача не містять нової редакції статуту, затвердженої на зборах від 01.07.2020 року, а в протоколі загальних зборів відповідача 1 за №148, відсутні відомості щодо збільшення або наміру збільшення статутного капіталу. 15.07.2020 року відбулись загальні збори учасників 1-го відповідача оформлені протоколом №149, за участю ОСОБА_4 (особа 1), який на момент проведення зборів обіймав посаду заступника директора відповідача 1, ОСОБА_5 , який на момент проведення зборів обіймав посаду директора 1-го відповідача, ОСОБА_9 , ОСОБА_2 (2-й відповідач). На цих зборах було прийнято рішення про затвердження статуту 1-го відповідача в новій редакції. В протоколі зборів №149, при визначені наявності кворуму на зборах, враховувалась кількість голосів учасників у процентному співвідношенні до розміру статутного капіталу, при цьому, розмір статутного капіталу попередньо не був збільшений та не був визначений у грошовому виразі, розміри часток учасників в статутному капіталі також не були визначені.

06.01.2021 року особа 1 підписав заяву, адресовану 1-му відповідачу, про вихід зі складу учасників товариства, при цьому, особа 1 запропонував повернути належну йому частку у статутному капіталі - 49%, в натуральній формі, а саме:

- за рахунок нежитлової будівлі площею 261,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 516580) та земельної ділянки площею 0,0601га, кадастровий номер 7410400000:04:024:0011 за адресою: АДРЕСА_1 , що на думку особи 1, дорівнювало 24.5% вартості активів ТОВ ПКФ Інжен;

- за рахунок 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю, площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 1946117274104), що на думку особи 1, дорівнювало 24.5% вартості активів ТОВ КФ Інжен.

13.01.2021 року 2-й відповідач підписав заяву, адресовану 1-му відповідачу, про вихід зі складу учасників товариства, при цьому, 2-й відповідач запропонував повернути належну йому частку в статутному капіталі - 49%, в натуральній формі, а саме:

- за рахунок нежитлової будівлі площею 383,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 516364, в подальшому реєстраційний номер майна 1945389074104), що на думку 2-го відповідача, дорівнювало 24.5% вартості активів ТОВ ПКФ Інжен;

- за рахунок 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю, площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 1946117274104), що на думку 2-го відповідача, дорівнювало 24.5% вартості активів ТОВ ПКФ Інжен.

13.01.2021 року відбулись загальні збори учасників 1-го відповідача, оформлені протоколом №167 за участю ОСОБА_4 (особа 1), який на момент проведення зборів обіймав посаду заступника директора відповідача 1, ОСОБА_5 , який на момент проведення зборів обіймав посаду директора 1-го відповідача, ОСОБА_9 , ОСОБА_2 (2-й відповідач). На вказаних зборах було прийнято рішення про:

- встановлення розміру часток активів Товариства, а саме: встановлено вартість кожної 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю за (адресою: АДРЕСА_1 в 24,5% вартості активів ТОВ ПКФ Інжен;

- встановлення вартості нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 в 24,5% вартості активів ТОВ ПКФ Інжен;

- встановлення вартості нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , разом із земельною ділянкою площею 0,0601га, кадастровий номер 7410400000:04:024:0011, на якій розташована вказана будівля, в 24,5% вартості активів ТОВ ПКФ Інжен;

- надання згоди на вихід ОСОБА_4 (особа 1) з товариства;

- надання згоди на вихід ОСОБА_2 (2-й відповідач) з товариства;

- проведення розрахунку із ОСОБА_4 (особа 1) по сплаті йому грошових коштів за (належну вартість майна товариства, що підлягає виплаті грошовими коштами в розмірі 49% від вартості чистих активів товариства, яка є пропорційною долі ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства, на підставі балансу, складеного на дату виходу ОСОБА_4 з товариства, замінити передачею йому майна, а саме: нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , разом із земельною ділянкою площею 0,0601га, кадастровий номер 7410400000:04:024:0011 на якій розташована вказана будівля та 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 ;

- проведення розрахунку із ОСОБА_2 (2-й відповідач) по сплаті йому грошових коштів за належну вартість майна товариства, що підлягає виплаті грошовими коштами в розмірі 49% від вартості чистих активів товариства, яка є пропорційною долі ОСОБА_2 в статутному капіталі товариства, на підставі балансу, складеного на дату виходу ОСОБА_2 з товариства, замінити передачею йому майна, а саме: нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 та 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 ;

- уповноваження директора ТОВ ПКФ Інжен Кондратюка М.В. підписати із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (2-й відповідач) акти прийому - передачі майна товариства, що передається кожному із них замість виплати грошових коштів, пропорційних вартості чистих активів товариства, які відповідають їх часткам у статутному капіталі товариства;

- поповнення статутного капіталу товариства шляхом внесення додаткових коштів учасниками ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , і проведено перерозподіл часток в розмірі 50% на кожного учасника;

- затверджено нову редакцію статуту.

13.01.2021 року між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем підписано акт приймання - передачі частки в статутному капіталі ТОВ ПКФ Інжен відповідно до якого, 2-му відповідачу, в рахунок його частки в статутному капіталі - 49% передано нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 та 1/2 частку у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

13.01.2021 року між 1-м відповідачем та ОСОБА_4 підписано акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ ПКФ Інжен відповідно до якого, особі 1, в рахунок його частки в статутному капіталі - 49% передано нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , разом із земельною ділянкою, площею 0,0601га, кадастровий номер 7410400000:04:024:0011, на якій розташована вказана будівля та 1/2 частку у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

15.01.2021 року 1-й відповідач провів державну реєстрацію виходу 2-го відповідача і ОСОБА_4 зі складу учасників товариства. 01.02.2021 року ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , разом із земельною ділянкою, площею 0,0601га, кадастровий номер 7410400000:04:024:0011, на якій розташована вказана будівля, та 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 . 20.02.2021 року 2-й відповідач зареєстрував за собою право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , та 1/2 частку у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 . 12.05.2021 року ОСОБА_9 та ОСОБА_5 продали свої частки громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_10 , а 14.05.2021 року останній провів державну реєстрацію змін складу засновників. 17.05.2021 року ОСОБА_11 провів реєстрацію змін назви та місця реєстрації 1-го відповідача. Згідно проведених змін, ТОВ ПКФ Інжен було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональний центр металопрокату, адресу місця реєстрації змінено з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_5 . 20.07.2021 року ОСОБА_4 зробив відчуження нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , разом із земельною ділянкою площею 0,0601га., кадастровий номер 7410400000:04:024:0011, на якій розташована вказана будівля, подарувавши своїй дочці - ОСОБА_3 (далі - 3-й відповідач), шляхом укладення договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кузьменком О.В.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Спадщину після його смерті прийняла його дочка ОСОБА_3 02.09.2022 року, 3-й відповідач в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 , набула право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №785, виданого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу С.В. Кострицею.

Відповідно до інформації, отриманої приватним виконавцем в ході примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області по справі №927/615/19 про стягнення з ТОВ ПКФ Інжен на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2 101 640 грн. - вартості частки, що підлягає виплаті учаснику, який вийшов з товариства, 1-й відповідач на розрахункових рахунках не має грошових коштів, нерухоме майно за рахунок якого можливо було б виконати рішення суду, відсутнє.

За доводами позивача, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності, та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 року у справі №693/624/19 зазначено, що боржник (ТОВ Автобастіон), який відчужує майно (транспортні засоби) на підставі договорів купівлі-продажу на користь свого учасника (ОСОБА 2) після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчинив оспорювані договори купівлі-продажу, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України Про нотаріат. Оскільки на підставі акта приймання-передачі майна здійснюється реєстрація переходу права власності на нерухоме майно від товариства до учасника, який вибув, такий акт є правовстановлюючим документом, достатнім для підтвердження набуття права власності. Двосторонній акт у даних правовідносинах свідчить про погоджену дію, шляхом волевиявлення обох сторін даного двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому у даних правовідносинах саме оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні ст.202 Цивільного кодексу України), є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків, у розумінні ст.16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 року у справі № 927/352/18 та від 10.09.2019 року у справі № 918/370/18. Відповідно до п.п. 4.1,5-8,10 статті 24 Закону України Про товариства з обмеженою та Додатковою відповідальністю учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється. Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати. Вартість частки учасника визначається, виходячи із ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства, пропорційно до розміру частки такого учасника. Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Після прийняття рішення загальними зборами учасників від 20.06.2018 року (протокол №125), 1-й відповідач, в силу наведених положень Законів, протягом 12 місяців з (моменту виходу позивача з числа учасників товариства) був зобов`язаний виплатити належну позивачу вартість частини майна товариства, пропорційно частці позивача у статутному капіталі. Після спливу вказаного строку, в даному випадку, після 19.06.2019 року, 1-й відповідач вважався боржником відносно позивача, а позивач відносно 1-го відповідача вважався кредитором. 1-й відповідач, діючи у законний та добросовісний спосіб, зобов`язаний був здійснювати свою діяльність у такий спосіб, який би дозволив йому провести повний розрахунок зі своїми кредиторами. Натомість, достовірно знаючи про непроведення розрахунку із позивачем відповідно до закону, а також знаючи про розгляд Господарським судом Чернігівської області справи № 927/615/19 про стягнення коштів з 1-го відповідача в сумі 2 101 640 грн., 1-й відповідач відчужує все належне йому нерухоме майно, при цьому не проводячи повного розрахунку. Поняття та процедура вступу/приймання нового учасника в товариство не була передбачена як положеннями Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, так і положеннями Статуту 1-го відповідача, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Верховний Суд у складі судів Касаційного господарського суду у постановах від 13.11.2018 року по справі № 910/605/18, від 24.01.2022 року по справі № 912/3711/19 зазначив, що право власності на частку в статутному капіталі ТОВ або ТДВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до ТОВ. Право участі у ТОВ або ТДВ є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства, у зв`язку із набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі, не відбувається. Право безпосередньої участі у ТОВ або ТДВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства. Закон не пов`язує момент виникнення права участі у ТОВ або ТДВ з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ або ТДВ. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.01.2018 року у справі № 804/1395/13-а зробив правовий висновок про те, що здійснення платником податку грошового внеску до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю як прямої інвестиції в обмін на корпоративні права є операцією купівлі-продажу корпоративних прав у емітента, і цей платник податку є покупцем корпоративних прав.

Позивач стверджував, що рішення загальних зборів учасників 1-го відповідача, оформлене протоколом №148 від 01.07.2020 року, в частині прийняття нових учасників ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (2-й відповідач), та визначення розміру внесків до статутного капіталу, є рішенням про продаж корпоративних права (частки в статутному капіталі). Разом з цим, 1-й відповідач не укладав ніяких договорів купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) із ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (2-й відповідач), не підписував акти приймання - передачі таких часток, а останні, в свою чергу, не вносили грошових коштів за придбані частки. У зв`язку з цим, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (2-й відповідач) не набули корпоративних прав (прав на частку в статутному капіталі) та не оплатили їх вартість. ОСОБА_4 також не провів внесення додаткових грошових коштів в сумі 484 грн. 80 коп. на оплату вартості збільшеної частки, не підписав акт приймання - передачі частки у визначеному розмірі, у зв`язку з чим, частка останнього, в статутному капіталі не була збільшена до 49%. Оскільки положеннями ч. 10 статті 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю передбачено, що товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника, 2-й та 3-й відповідачі взагалі не набули права на отримання компенсації за частку в статутному капіталі розміром 49%. В свою чергу, 1-й відповідач не мав правових підстав проводити розрахунок із 2-м відповідачем, шляхом передання майна взагалі, а з 3-м відповідачем не мав правових підстав приводити розрахунок за частку розміром 49%. Подавши заяви про вихід із товариства, 2-й відповідач і особа 1 відразу зазначили в цих заявах про те, що належна кожному з них часта в статутному капіталі розміром 49%, а вартістю 494 грн. 90 коп. дорівнює вартості основних активів товариства, наявних на момент виходу. 2-й відповідач і особа 1 самостійно без будь-яких обґрунтувань, визначили перелік майна товариства, яке на їх думку, за своєю вартістю дорівнює вартості належних їм часток, і яке вони бажають забрати повністю в натуральній формі. Заяви про вихід 2-го відповідача і ОСОБА_4 розглядались на загальних зборах 1-го відповідача (протокол №167 від 13.01.2021 року), і учасник ОСОБА_9 , який в свою чергу, є пов`язаною особою із ОСОБА_4 , оскільки одружений на дочці останнього, зробив пропозицію про встановлення вартості активів товариства відносно до вартості часток 2-го відповідача і ОСОБА_4 , із посиланням на п.15.9 статуту товариства. За вказану пропозицію проголосували одноголосно, не зважаючи на те, що відповідно до п.15.9 статуту товариства, передбачалась можливість визначення розміру частки без проведення оцінки, лише за згодою між товариством та учасником, що вже вибув (аналогічне положення міститься в ч.9 статті 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю). У голосуванні за вказану пропозицію також приймали участь 2-й відповідач і ОСОБА_4 . Без будь-яких обґрунтувань загальні збори вирішили визначити, що вартість часток 2-го відповідача і особи 1, які в сукупності складають 98% статутного капіталу, відповідають вартості активів товариства, визначених у заявах про вихід. ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (на момент проведення зборів обіймав посаду директора 2-го відповідача), запропонували провести розрахунок з 2-м відповідачем і ОСОБА_4 за належні їм частки в статутному капіталі, шляхом передання майна визначеного в заявах про вихід, що є пропорційним долі останніх в статутному капіталі товариства від вартості чистих активів, на підставі балансу, складеному на дату виходу. У голосуванні за вказану пропозицію також приймали участь 2-й відповідач і ОСОБА_4 ОСОБА_5 який є пов`язаною з 2-м відповідачем ( ОСОБА_2 ) особою, оскільки доводиться останньому батьком, не доповів на загальних зборах, під час голосування про наявність зобов`язань 1-го відповідача (ТОВ ПКФ Інжен) перед учасниками, які вибули раніше ( ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), в сумі близько 6 500 000 грн. За доводами позивача, дана бездіяльність з боку ОСОБА_5 безпосередньо вплинула на правильність визначення чистих активів 1-го відповідача, у зв`язку з чим, штучно збільшилась вартість часток 2-го відповідача і ОСОБА_4 . Факт передачі майна 2-му відповідачу і ОСОБА_4 , в рахунок належної їм частки в статутному капіталі, був підтверджений не актом приймання-передачі майна, як того вимагає ч.50 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, а актом приймання-передачі частки у статутному капіталі. Підписуючи 13.01.2021 року акти приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ ПКФ Інжен (1-й відповідач), як на підставу передачі майна, посилається на протокол загальних зборів №167 від 30.12.2020 року, дата якого передує даті виходу 2-го відповідача і ОСОБА_4 зі складу учасників товариства, проте, в матеріалах реєстраційної справи вказаний протокол відсутній взагалі. Натомість, як зазначав позивач, у матеріалах реєстраційної справи наявний протокол загальних зборів №167, який датований 13.01.2021 року, але нотаріально посвідчений 14.01.2021 року, тобто, на момент підписання актів приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ ПКФ Інжен, у 1-го відповідача взагалі було відсутнє волевиявлення вищого органу управління товариства щодо надання згоди на відчуження майна. Позивач стверджував, що зазначені акти містять неправдиві відомості про те, що передане майно становить у сукупності 98% від вартості чистих активів товариства. Відповідно до статті 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, зобов`язання зі сплати вартості частки, виникає у товариства з моменту виходу особи зі складу учасників. В свою чергу, вказана норма передбачає, що учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Оскільки заяви 2-го відповідача і ОСОБА_4 розглядались на загальних зборах 13.01.2021 року, а державна реєстрації їх виходу відбулась 15.01.2021 року, відповідно до поданої директором 1-го відповідача заяви, останні вважались членами товариства. У зв`язку із вищевказаним, у 1-го відповідача ще не вникло зобов`язання зі сплати вартості часток вибувшим учасникам, а рівно, була відсутня правова підстава для передання майна за актами приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ ПКФ Інжен. За викладених обставин, позивач вважає, що 13.01.2021 року, на момент проведення зборів і голосування, а також підписання актів приймання-передачі частки, 1-й та 2-й відповідачі і ОСОБА_4 діяли недобросовісно, оскільки були обізнані про наявність майнового спору між позивачем та товариством, а також усвідомлювали про відсутність права претендувати на майно товариства за спільно визначеною та явно завищеною вартістю їх часток, без врахування реальної вартості активів товариства (чистих активів). За доводами позивача, оскільки ОСОБА_4 набув право власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна у протиправний спосіб, та не маючи законних прав на нього, в подальшому здійснив його відчуження для приховування, зазначений договір дарування має бути визнаний недійсним, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України. Порушення у зв`язку із видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.09.2022 року №387/379/17). За доводами позивача, оскільки ОСОБА_4 набув право власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна у протиправний спосіб, вказаний об`єкт безпідставно був зареєстрований за останнім на праві власності, і як наслідок, безпідставно був включений до складу спадщини та успадкований 3-м відповідачем, на підставі свідоцтва про право на спадщину.

В ході розгляду даної справи судом першої інстанції, 09.01.2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме:

- на нежитлову будівлю загальною площею 383,1 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , за номером запису про право власності 40232013 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945389074104), зареєстровану на ім`я ОСОБА_2 ;

- на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 40232565 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104), зареєстровану на ім`я ОСОБА_2 ;

- на нежитлову будівлю загальною площею 261,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 43054211 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274472274104), зареєстровану на ім`я ОСОБА_3 ;

- на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 47757350 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104), зареєстровану на ім`я ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог поданої заяви позивач вказував, що позов у даній справі направлено на захист його майнових прав, який має відбуватись шляхом відновлення становища, що існувало до моменту порушення права, тобто, повернення спірного нерухомого майна у власність 1-го відповідача - ТОВ Регіональний центр металопрокату, а у подальшому, вказане нерухоме майно має реалізуватись у виконавчому провадженні для погашення майнових вимог позивача. ОСОБА_1 стверджував, що спірне майно може бути відчужене відповідачами в ході розгляду даної цивільної справи для унеможливлення виконання рішення, і тому існує необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.01.2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, задоволено. Судом накладено заборону на відчуження нерухомого майна, а саме:

- нежитлової будівлі загальною площею 383,1 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , за номером запису про право власності 40232013 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945389074104), зареєстрованої на ім`я ОСОБА_2 ;

- 1/2 частки нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 40232565 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104), зареєстрованої на ім`я ОСОБА_2 ;

- нежитлової будівлі загальною площею 261,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 43054211 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274472274104), зареєстрованої на ім`я ОСОБА_3 ;

- 1/2 частки нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 47757350 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104), зареєстрованої на ім`я ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції вказав, що ухвала про забезпечення позову виконується негайно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 12.01.2024 року про задоволення заяви про забезпечення позову у справі № 740/5796/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 12.01.2024 року є необґрунтованою, безпідставною та такою, що постановлена судом без дотримання законодавчо визначеного порядку. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що припущення позивача відносно того, що спірне майно буде відчужене ОСОБА_3 , з метою ухилення від виконання рішення суду, стало єдиною підставою для задоволення судом першої інстанції заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості доводів ОСОБА_1 про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки ні у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову, ні у оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції від 12.01.2024 року не було зазначено про жодний доказ, який був наданий позивачем, і який би свідчив про наявність реального обґрунтованого припущення або реальних ризиків того, що майно перебуває у процесі відчуження ОСОБА_3 , з метою ухилення від виконання рішення суду. Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року у справі № 522/3999/23, апелянт вказує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась із такою заявою, позовним вимогам. За доводами апелянта, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має приймати до уваги інтереси не тільки позивача, а і інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову. Апелянт посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19, від 17.06.2022 року у справі № 908/2382/21, та стверджує, що враховуючи, що задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову судом першої інстанції було здійснено з підстав оцінки обґрунтованості доводів заявника (яких не було надано до суду), та із посиланням на аргумент, що заборона на відчуження спірного нерухомого майна до вирішення спору по суті, не завдасть шкоди сторонам, оскільки заборона відчуження майна тимчасово перешкоджає вчиняти дії щодо його відчуження, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є безпідставною, та не може бути визнана таким, що є законною, справедливою і постановленою із дотриманням принципу розумності. Апелянт звертає увагу, що навіть якщо заборона вчинення дій щодо відчуження об`єкту майна, у якості забезпечення позову, не перешкоджає користуванню даним об`єктом, вжиття таких заходів забезпечення позову не може застосовуватись виключно з цих підстав, оскільки інститут забезпечення позову - це в будь-якому випадку, обмеження прав сторони процесу, а навмисне обмеження прав, без наявних доказів, а лише з підстав, що це не завдасть стороні серйозних перешкод і шкоди, є необґрунтованим, передчасним і свідчить про зловживання правами. Апелянт вказує, що позивач ОСОБА_1 вже звертався до господарського суду із такими ж вимогами, як і по даній справі №740/5796/23, при цьому, відповідач ОСОБА_3 активно приймала участь в судовому розгляді справи через представника, була повідомлена про обсяг вимог до неї, оцінювала ризики, і розуміла наслідки задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 , проте, не вчиняла дій, які б могли свідчити про її наміри щодо відчуження майна, з метою ухилення від виконання можливого рішення суду. ОСОБА_3 зазначає, що вона є добросовісним набувачем спірного майна, що підтверджується достатніми доказами, і тому застосування заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчинення дій добросовісному набувачу, право власності якої не було спростовано позивачем, є втручанням у її право власності та є недопустимим.

Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що апеляційна скарга подана ОСОБА_3 у своїх інтересах, ухвала Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.01.2024 року переглядається апеляційним судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 , та в частині задоволених судом вимог заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить апелянту - відповідачу ОСОБА_3 .

В судовому засіданні апеляційного суду 24.04.2024 року, в режимі відеоконференції, представник апелянта - адвокат Чорнолуцький Р.В. підтримав вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційного суду 17.07.2024 року сторони справи та їх представники, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Від представників відповідача ОСОБА_3 - адвоката Чорнолуцького Р.В. та ОСОБА_12 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши виділені матеріали справи №740/5796/23 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр металопрокату, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним акта приймання-передачі та скасування державної реєстрації права власності, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Регіональний центр металопрокату, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021 року, оформлене протоколом № 167, в частині:

- проведення розрахунку з ОСОБА_4 по сплаті йому грошових коштів за належну вартість майна товариства, що підлягає виплаті грошовими коштами в розмірі 49% від вартості чистих активів товариства, яка є пропорційною долі ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства, на підставі балансу, складеному на дату його виходу з товариства, замінити передачею йому майна, а саме: нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , разом із земельною ділянкою площею 0,0601 га, кадастровий номер 7410400000:04:024:0011, на якій розташована вказана будівля та 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (п.5 порядку денного);

- проведення розрахунку з ОСОБА_2 по сплаті йому грошових коштів за належну вартість майна товариства, що підлягає виплаті грошовими коштами в розмірі 49% від вартості чистих активів товариства, яка є пропорційною долі ОСОБА_2 в статутному капіталі товариства, на підставі балансу, складеному на дату його виходу з товариства, замінити передачею йому майна, а саме: нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , та 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (п.6 порядку денного);

- визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021 року, укладеного між ПКФ Інжен та ОСОБА_4 щодо передачі майна, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кузьменком О.В. та зареєстрованого в реєстрі №33, 34;

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю загальною площею 261,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчинену 01.02.2021 року за номером запису про право власності 40404427 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274472274104) на ім`я ОСОБА_4 ;

- скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненої 20.01.2021 року за номером запису про право власності 40252540 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104) на ім`я ОСОБА_4 ;

- визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021 року, укладеного між ТОВ ПКФ Інжен та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кузьменком О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №35,36;

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю загальною площею 383,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , вчиненої 20.01.2021 року за номером запису про право власності 40232013 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945389074104) на ім`я ОСОБА_2 ;

- скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненої 20.01.2021 року за номером запису про право власності 40232565 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104) на ім`я ОСОБА_2 ;

- визнання недійсним договору дарування нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , від 20.07.2021 року за номером 508, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кузьменком О.В., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю загальною площею 261,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненої 20.07.2021 року за номером запису про право власності 43054211 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274472274104) на ім`я ОСОБА_3 ;

- визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину №785 від 02.09.2022 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 . приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кострицею С.В. на 1/2 частку нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненої 02.09.2022 року за номером запису про право власності 47757350 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104) на ім`я ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач ОСОБА_1 просив провести забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме:

- на нежитлову будівлю загальною площею 383,1 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , за номером запису про право власності 40232013 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945389074104), зареєстровану на ім`я ОСОБА_2 ;

- на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 40232565 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104), зареєстровану на ім`я ОСОБА_2 ;

- на нежитлову будівлю загальною площею 261,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 43054211 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274472274104), зареєстровану на ім`я ОСОБА_3 ;

- на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 47757350 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104), зареєстровану на ім`я ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог поданої заяви про забезпечення позову, позивач вказував, що позов у даній справі направлено на захист його майнових прав, який має відбуватись шляхом відновлення становища, що існувало до моменту порушення права, тобто, повернення спірного нерухомого майна у власність 1-го відповідача - ТОВ Регіональний центр металопрокату, а у подальшому, вказане нерухоме майно має реалізуватись у виконавчому провадженні для погашення майнових вимог позивача. ОСОБА_1 стверджував, що спірне майно може бути відчужене відповідачами в ході розгляду даної цивільної справи для унеможливлення виконання рішення, і тому існує необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.01.2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, було задоволено. Як вбачається із ухвали Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.01.2024 року, задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції прийняв до уваги положення статей: 149, 150, 153 ЦПК України, роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову. Розглядаючи вказану заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із оцінки обґрунтованості доводів ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, із врахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходами забезпечення позову і заявленими позовними вимогами. Суд першої інстанції встановив, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна, в якому позивач стверджує про протиправне вибуття спірного майна із власності 1-го відповідача, внаслідок чого позивач позбавлений можливості у виконавчому провадженні задовольнити свої вимоги про стягнення за судовим рішенням грошових коштів на свою користь з 1-го відповідача, за рахунок вказаного майна. Суд першої інстанції зазначив, що позивач просить скасувати протиправні, на його думку, рішення органу управління господарського товариства про виділення з майна 1-го відповідача спірного майна у власність 2-го відповідача та ОСОБА_4 , після якого спірне майно за договором дарування та у порядку спадкування набула 3-й відповідач, а також визнати недійсними документи щодо виділення майна, і скасувати державну реєстрацію прав власності на спірне майно за 2-м відповідачем та ОСОБА_4 , визнати недійсними наступні документи про перехід права власності на спірне майно від ОСОБА_4 до 3-го відповідача, та скасувати державну реєстрацію прав власності на спірне майно за 3-м відповідачем. Враховуючи обставини даної справи, суд першої інстанції вказав, що забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб, а саме, шляхом заборони на відчуження спірного нерухомого майна до вирішення спору по суті, не завдасть шкоди сторонам, оскільки заборона відчуження майна тимчасово перешкоджає вчиняти дії щодо його відчуження. При цьому, майно залишається у повному володінні та користуванні власника такого майна, та у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки у разі задоволення позову, право власності на спірне нерухоме майно матиме 1-й відповідач, і позивач матиме право і можливість у рамках виконавчого провадження ініціювати вчинення виконавчих дій, направлених на виконання судового рішення про стягнення з 1-го відповідача на користь позивача грошових коштів за рахунок спірних об`єктів нерухомості, тоді як у разі задоволення позову при умові, що на час ухвалення рішення спірне нерухоме майно буде відчужено іншим особам, наслідком цього не буде повернення у власність 1-го відповідача спірного майна, без заявлення відповідних позовних вимог та залучення відповідачами осіб, яким відчужено майно, а відтак, неможливим буде і ефективний захист інтересів позивача, які полягають у стягненні з 1-го відповідача присуджених йому судом коштів, за рахунок спірного майна.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що ухвала суду першої інстанції від 12.01.2024 року є необґрунтованою, безпідставною та такою, що постановлена судом без дотримання законодавчо визначеного порядку, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, не можуть бути підставами для скасування ухвали Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.01.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що припущення позивача відносно того, що спірне майно буде відчужене ОСОБА_3 , з метою ухилення від виконання рішення суду, стало єдиною підставою для задоволення судом першої інстанції заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості доводів ОСОБА_1 про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки ні у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову, ні у оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції від 12.01.2024 року не було зазначено про жодний доказ, який був наданий позивачем, і який би свідчив про наявність реального обґрунтованого припущення або реальних ризиків того, що майно перебуває у процесі відчуження ОСОБА_3 , з метою ухилення від виконання рішення суду. Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року у справі № 522/3999/23, апелянт вказує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась із такою заявою, позовним вимогам. За доводами апелянта, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має приймати до уваги інтереси не тільки позивача, а і інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову. Апелянт посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19, від 17.06.2022 року у справі № 908/2382/21, та стверджує, що враховуючи, що задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову судом першої інстанції було здійснено з підстав оцінки обґрунтованості доводів заявника (яких не було надано до суду), та із посиланням на аргумент, що заборона на відчуження спірного нерухомого майна до вирішення спору по суті, не завдасть шкоди сторонам, оскільки заборона відчуження майна тимчасово перешкоджає вчиняти дії щодо його відчуження, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є безпідставною, та не може бути визнана таким, що є законною, справедливою і постановленою із дотриманням принципу розумності. Апелянт звертає увагу, що навіть якщо заборона вчинення дій щодо відчуження об`єкту майна, у якості забезпечення позову, не перешкоджає користуванню даним об`єктом, вжиття таких заходів забезпечення позову не може застосовуватись виключно з цих підстав, оскільки інститут забезпечення позову - це в будь-якому випадку, обмеження прав сторони процесу, а навмисне обмеження прав, без наявних доказів, а лише з підстав, що це не завдасть стороні серйозних перешкод і шкоди, є необґрунтованим, передчасним і свідчить про зловживання правами. Апелянт вказує, що позивач ОСОБА_1 вже звертався до господарського суду із такими ж вимогами, як і по даній справі №740/5796/23, при цьому, відповідач ОСОБА_3 активно приймала участь в судовому розгляді справи через представника, була повідомлена про обсяг вимог до неї, оцінювала ризики, і розуміла наслідки задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 , проте, не вчиняла дій, які б могли свідчити про її наміри щодо відчуження майна, з метою ухилення від виконання можливого рішення суду. ОСОБА_3 зазначає, що вона є добросовісним набувачем спірного майна, що підтверджується достатніми доказами, і тому застосування заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчинення дій добросовісному набувачу, право власності якої не було спростовано позивачем, є втручанням у її право власності та є недопустимим.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема, заборона вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову (із наступними змінами), забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19, вказано, що …співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, необхідно зазначити, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі, в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав, та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому, існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17, провадження №14-88цс20, зазначено, що …умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, спірне майно належало Товариству з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма Інжен (на даний час - ТОВ Регіональний центр металопрокату (далі - 1-й відповідач), 20% статутного капіталу якого належало позивачу на момент його звернення із заявою про вихід із числа учасників та проведення розрахунків за належну йому частку в статутному капіталі товариства. В доводах позовної заяви позивач вказував, що, у зв`язку із бездіяльністю відповідача-1, 16.03.2021 року Господарським судом Чернігівської області було винесено рішення по справі №927/615/19, яким задоволено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма Інжен на користь ОСОБА_1 1 868 460 грн. вартості частки, що підлягає виплаті учаснику, який вийшов з товариства, 64 900 грн. 54 коп. витрат за проведення судової експертизи, 20 003 грн. 60 коп. витрат на правничу допомогу, 28 027 грн. 26 коп. витрат зі сплати судового збору. В ході виконання зазначеного вище судового рішення з`ясувались обставини, які зробили неможливим його виконання, оскільки, відповідно до інформації, отриманої приватним виконавцем в ході примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/615/19 про стягнення з ТОВ ПКФ Інжен на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2 101 640 грн. - вартості частки, що підлягає виплаті учаснику, який вийшов із товариства, 1-й відповідач на розрахункових рахунках не має грошових коштів, нерухоме майно за рахунок якого можливо було б виконати рішення суду, відсутнє.

За доводами позивача, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності, та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що після прийняття рішення загальними зборами учасників від 20.06.2018 року (протокол №125), 1-й відповідач, в силу наведених положень Законів, протягом 12 місяців з (моменту виходу позивача з числа учасників товариства) був зобов`язаний виплатити належну позивачу вартість частини майна товариства, пропорційно частці позивача у статутному капіталі. Після спливу вказаного строку, в даному випадку, після 19.06.2019 року, 1-й відповідач вважався боржником відносно позивача, а позивач відносно 1-го відповідача вважався кредитором. 1-й відповідач, діючи у законний та добросовісний спосіб, зобов`язаний був здійснювати свою діяльність у такий спосіб, який би дозволив йому провести повний розрахунок зі своїми кредиторами. Натомість, достовірно знаючи про непроведення розрахунку із позивачем відповідно до закону, а також знаючи про розгляд Господарським судом Чернігівської області справи № 927/615/19 про стягнення коштів з 1-го відповідача в сумі 2 101 640 грн., як стверджує позивач, 1-й відповідач відчужує все належне йому нерухоме майно, при цьому не проводячи повного розрахунку.

Необхідно зазначити, що доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та безпідставності ухвали суду першої інстанції від 12.01.2024 року, у оскаржуваній частині, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції від 12.01.2024 року, оскільки задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній цивільній справі, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги предмет заявленого позову, суб`єктний склад відповідачів, характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами спору, обсяг заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову (із наступними змінами), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець. Наявності вказаних обставин перешкоджання відповідній діяльності, за наслідками задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, судом не встановлено.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 12.01.2024 року, оскільки судом при постановленні даної ухвали надано оцінку обґрунтованості доводів позивача ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, із врахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог ОСОБА_1 щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходами забезпечення позову і заявленими позовними вимогами. Суд першої інстанції встановив, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна, в якому позивач стверджує про протиправне вибуття спірного майна із власності 1-го відповідача, внаслідок чого позивач позбавлений можливості у виконавчому провадженні задовольнити свої вимоги про стягнення за судовим рішенням грошових коштів на свою користь із 1-го відповідача, за рахунок вказаного майна. Судом першої інстанції зазначено, що позивач просить скасувати протиправні, на його думку, рішення органу управління господарського товариства про виділення із майна 1-го відповідача спірного майна у власність 2-го відповідача та ОСОБА_4 , після якого спірне майно за договором дарування та у порядку спадкування набула 3-й відповідач, а також позивач просить визнати недійсними документи щодо виділення майна і скасувати державну реєстрацію прав власності на спірне майно за 2-м відповідачем та ОСОБА_4 , визнати недійсними наступні документи про перехід права власності на спірне майно від ОСОБА_4 до 3-го відповідача, та скасувати державну реєстрацію прав власності на спірне майно за 3-м відповідачем. Враховуючи обставини даної справи, суд першої інстанції вказав, що забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб - шляхом заборони на відчуження спірного нерухомого майна до вирішення спору по суті, не завдасть шкоди сторонам, оскільки заборона відчуження майна тимчасово перешкоджає вчиняти дії щодо його відчуження. При цьому, майно залишається у повному володінні та користуванні власника такого майна, та у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки у разі можливого задоволення позову, право власності на спірне нерухоме майно матиме 1-й відповідач, і позивач матиме право і можливість у рамках виконавчого провадження ініціювати вчинення виконавчих дій, направлених на виконання судового рішення про стягнення з 1-го відповідача на користь позивача грошових коштів, за рахунок спірних об`єктів нерухомості, тоді як у разі задоволення позову при умові, що на час ухвалення рішення спірне нерухоме майно буде відчужено іншим особам, наслідком цього не буде повернення у власність 1-го відповідача спірного майна, без заявлення відповідних позовних вимог та залучення відповідачами осіб, яким відчужено майно, а відтак, неможливим буде і ефективний захист інтересів позивача, які полягають у стягненні з 1-го відповідача присуджених йому судом коштів за рахунок спірного майна. За даних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за можливе, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, зокрема, в частині накладення заборони на відчуження нерухомого майна, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3 , а саме: на нежитлову будівлю загальною площею 261,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 43054211 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274472274104), та на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 47757350 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104).

Згідно матеріалів справи, співвідповідач ОСОБА_2 , на частку майна якого ухвалою суду першої інстанції від 12.01.2024 року було накладено заборону на відчуження нерухомого майна, із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 12.01.2024 року, не звертався. За даних обставин, в силу приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції від 12.01.2024 року у вказаній частині, апеляційним судом не переглядається.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.01.2024 року, у оскаржуваній частині, необхідно залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків ухвали суду першої інстанції від 12.01.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, які узгоджуються із встановленими судом документально підтвердженими обставинами, та нормами права, які регламентують спірні правовідносини.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 січня 2024 року, у оскаржуваній частині, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: