Рішення

від 22.07.2024 по справі 442/5136/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/5136/24

Провадження №2/442/1285/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого - судді Крамара О.В. розглянувши в приміщенні суду в м.Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Маціпура Наталія Ігорівна до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська мануфактура новин» про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із вказаним вище позовом, в якому просить: визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію поширену інформацію стосовно ОСОБА_1 , громадянкою ОСОБА_2 на своїй особистій сторінці у Фейсбук, шляхом публікування відео від 05 березня 2024 року, де зазначено: цитата « ОСОБА_3 після того, як він вбив свою жінку і справу замнули» (час на відео із початком перебігу вищевказаного факту: 05:35).

Визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію поширену інформацію, стосовно, ОСОБА_1 , громадянкою ОСОБА_2 , шляхом надання інтерв`ю та розміщення 11 березня 2024 року цього відео на відеохостингу YouTube каналу «Львівська мануфактура новин», який належить ТзОВ «Львівська мануфактура новин», а саме: цитата «факт нанесення своїй рідній жінці тілесних ушкоджень, що привело його дружину до смерті, як там кримінальна справа розвивається нам не відомо, але факт мав місце» (час на відео із початком перебігу вищевказаного факту: 09:14).

Визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію поширену інформацію стосовно, ОСОБА_1 , громадянкою ОСОБА_2 на своїй особистій сторінці у Фейсбук, шляхом опублікування ІНФОРМАЦІЯ_1 , допису, а саме де остання зазначає про те, що цитата: « ОСОБА_3 , який в пяному угарі вбив свою жінку».

Зобов`язати ОСОБА_2 видалити із належної їй інтернет сторінки Фейсбук відео, яке опубліковане ІНФОРМАЦІЯ_2 , де зафіксовано про те, що ОСОБА_2 поширює щодо, ОСОБА_1 , недостовірну інформацію, яка порушує його честь, гідність та ділову репутацію, а саме зазначає про те, що цитата « ОСОБА_3 після того, як він вбив свою жінку і справу замнули» (час на відео із початком перебігу вищевказаного факту: 05:35).

Зобов`язати уповноважену особу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська мануфактура новин» видалити із належного їм YouTube каналу «Львівська мануфактура новин» відео, яке опубліковане 11 березня 2024 року, де зафіксовано про те, що ОСОБА_2 поширює щодо, ОСОБА_1 , недостовірну інформацію, яка порушує його честь, гідність та ділову репутацію, а саме: цитата «факт нанесення своїй рідній жінці тілесних ушкоджень, що привело його дружину до смерті, як там кримінальна справа розвивається нам не відомо, але факт мав місце» (час на відео із початком перебігу вищевказаного факту: 09:14).

Зобов`язати ОСОБА_2 не пізніше наступного дня від набрання рішенням суду у цій справі законної сили спростувати поширену нею інформацію, шляхом розміщення на своїй особистій сторінці у Фейсбук статті із зазначенням у ній тексту такого змісту: «Поширена мною інформація, щодо ОСОБА_1 у відео від 11.03.2024, 05.03.2024, та у дописі 23.05.2024, зокрема про те, що «останній завдав тілесних ушкоджень своїй жінці та вбив її», «факт нанесення своїй рідній жінці тілесних ушкоджень, що привело його дружину до смерті, як там кримінальна справа розвивається нам не відомо, але факт мав місце», а також про те, що « ОСОБА_3 , який в пяному угарі вбив свою жінку» - є недостовірною», з одночасним розміщенням резолютивної частини рішення суду.

Зобов`язати ОСОБА_2 видалити із належної їй інтернет сторінки Фейсбук допис, який опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_1 , де зафіксовано про те, що ОСОБА_2 поширює щодо, ОСОБА_1 , недостовірну інформацію, яка порушує його честь, гідність та ділову репутацію, а саме зазначає про те, що цитата « ОСОБА_3 , який в пяному угарі вбив свою жінку».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська мануфактура новин», не пізніше наступного дня від набрання рішенням суду у цій справі законної сили спростувати поширену ними інформацію, шляхом розміщення на відеохостингу YouTube каналу «Львівська мануфактура новин» відео, із зазначенням у ньому тексту такого змісту: «Поширена нами інформація, щодо ОСОБА_1 у відео від 11.03.2024, зокрема про те, що останній завдав тілесних ушкоджень своїй жінці та вбив її» - є недостовірною», з одночасним розміщенням резолютивної частини рішення суду.

У рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська мануфактура новин» на користь ОСОБА_1 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з відповідачів сплачений позивачем судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 11 березня 2024 року на відеохостингу YouTube каналу «Львівська мануфактура новин» (посилання на сайт: https://www.youtube.com/watch?v=KVQEtXRa6Cs), власником цього YouTube каналу є власник веб - сайту https://www.lmn.in.ua, який належить ТзОВ «ЛЬВІВСЬКАМАНУФАКТУРА НОВИН» (відповідачу - 2), було розміщено відео, на якому ОСОБА_2 (Відповідач-1) надала інтерв`ю, та поширила недостовірну інформацію щодо, ОСОБА_1 , особисто та членів його сім`ї, а саме ствердила таку інформацію: цитата з відео: «факт нанесення своїй рідній жінці тілесних ушкоджень, що привело його дружину до смерті, як там кримінальна справа розвивається нам не відомо, але факт мав місце», що підтверджується відео яке долучено до матеріалів справи (час на відео, із початком перебігу вищевказаного факту: 08:10).

Окрім того, ОСОБА_2 , опублікувала в соціальній мережі «Фейсбук», на своїй особистій сторінці, відео від ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якому остання поширила недостовірну інформацію щодо, ОСОБА_1 , особисто та членів його сім`ї, та ствердила наступний факт: цитата з відео: « ОСОБА_3 після того, як він вбив свою жінку і справу замнули», що підтверджується відео яке долучено до матеріалів справи (час на відео, із початком перебігу вищевказаного факту: 05:35).

ОСОБА_2 , 23.05.2024 вкотре в соціальній мережі «Фейсбук», на своїй особистій сторінці, було опубліковано допис, в якому остання зазначали, щодо, ОСОБА_1 , негативну та недостовірну інформацію, яка є фактичним твердженням, та порушує його честь, гідність та ділову репутацію, а саме про те, що цитата з допису: « ОСОБА_3 , який в пяному угарі вбив свою жінку».

Вказаними такими, регулярними своїми діями ОСОБА_2 порушила честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , оскільки, інформація, яка була нею сказана та опублікована в засобах масової інформації, не відповідає дійсності, стосується його честі, гідності та ділової репутації, формує негативно його морально-етичний портрет в очах членів його сім`ї та громадськості, а як наслідок підлягає спростуванню.

Ухвалою від 25.06.2024 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 22.07.2024, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Дана ухвала надсилалась сторонам по справі.

Відповідно до ч. 5 ст.279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Відповідачем відзиву на позовну заяву суду не надано.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.81 КПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу, своїх вимог або заперечень.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини вбачається, що у випадку ухвалення рішення по суті спору органом, якому прямо не властива судова функція, ч. 1 ст. 6 Конвенції підлягатиме застосуванню у разі, якщо таке рішення підлягає подальшому контролю з боку «судового органу, який має повну компетенцію» (рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України»).

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У п. 3 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Необхідність зазначення в судових рішення чіткого обґрунтування результатів оцінки доказів передбачена й у ст.263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, суд повинен зазначити мотиви його прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно з роз`ясненнями, наданими в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 При розгляді справ про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні точно і неухильно застосувати положення Конституції України, Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК), законів України від 16 листопада 1992 року № 2782-XII "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"(далі - Закон про пресу),від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII "Про інформацію",від 21 грудня 1993 року № 3759-XII "Про телебачення і радіомовлення"(у редакціїЗакону від 12 січня 2006 року № 3317-IV),від 23 вересня 1997 року № 540/97-ВР "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів"та інших нормативно-правових актів, що регулюють вказані суспільні відносини.

Крім того, враховуючи положення статті 9Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом Українивід 17липня 1997року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 рокуіПершого протоколутапротоколів № 2,4,7,11до Конвенції та прийняттяЗакону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року; далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, а також враховувати роз`ясненняпостанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

У п. 14 вищевказаної постанови регламентовано, що позовна заяви повинна відповідати вимогам, визначеним ЦПК України. Така заява має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно достатті 275 ЦКзахист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановленийглавою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Під час розгляду справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі в будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації; 2) недостовірності цієї інформації.

Водночас, у п.18 зазначеної постанови Пленуму вказано, що згідно з положеннямистатті 277 ЦКістатті 10 ЦПКобов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на відеохостингу YouTube каналу «Львівська мануфактура новин» (посилання на сайт: https://www.youtube.com/watch?v=KVQEtXRa6Cs), власником цього YouTube каналу є власник веб - сайту https://www.lmn.in.ua, який належить ТзОВ «ЛЬВІВСЬКАМАНУФАКТУРА НОВИН» розміщено відео, на якому Лідія Надкернична надала інтерв`ю, а саме ствердила таку інформацію: цитата з відео: «факт нанесення своїй рідній жінці тілесних ушкоджень, що привело його дружину до смерті, як там кримінальна справа розвивається нам не відомо, але факт мав місце».

ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , опублікувала в соціальній мережі «Фейсбук», на своїй особистій сторінці, відео, на якому ствердила наступний факт: цитата з відео: « ОСОБА_3 після того, як він вбив свою жінку і справу замнули».

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , в соціальній мережі «Фейсбук», на своїй особистій сторінці, опубліковано допис, цитата з допису: « ОСОБА_3 , який в пяному угарі вбив свою жінку».

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №753/13197/18 (провадження №61-7891св21) зазначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Предметом судового захисту не є оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №753/13197/18 (провадження № 61-7891св21) вказано, що суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 278/1638/19 (провадження № 61-3525св21).

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) зроблено висновок, що згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи, або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес.

За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.

Судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша та друга статті 30 Закону України «Про інформацію»).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Згідно із частинами першою, другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункт 46 рішення від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Згідно з частинами четвертою та сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Що стосується інтерв`ю ОСОБА_2 від 11 березня 2024 року розміщеного на відеохостингу YouTube каналу «Львівська мануфактура новин», цитата з відео: «факт нанесення своїй рідній жінці тілесних ушкоджень, що привело його дружину до смерті, як там кримінальна справа розвивається нам не відомо, але факт мав місце», а також публікацій Надкерничною Лідією: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в соціальній мережі «Фейсбук», цитата з відео: « ОСОБА_3 після того, як він вбив свою жінку і справу замнули» та ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , в соціальній мережі «Фейсбук», на своїй особистій сторінці, опубліковано допис, цитата з допису: « ОСОБА_3 , який в пяному угарі вбив свою жінку».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права. Так, статтею 10 Конвенції встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

З огляду на викладене суд прийшов до переконання, що вищенаведені фрази, які позивач просить спростувати, становлять основу права на свободу вираження поглядів та захищені на рівні національного законодавства і Конституції України, навіть у тих випадках, коли зміст висловлювань суб`єктивно здатний викликати негативну реакцію особи, стосовно якої вони поширені.

З таких підстав, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам законодавця щодо обов`язку доказування у даній категорії справ, в розпорядження суду позивачем не представлено беззаперечних доказів, на підставі, яких би можна було ідентифікувати, що мова йде саме за позивача ( ОСОБА_1 ), адже відповідачем згадується лише прізвище ОСОБА_3 , з огляду на вказане у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати, відповідно до вимог п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК Українислід віднести на його рахунок.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10-13, 76, 81, 141, 258-259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Маціпура Наталія Ігорівна до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська мануфактура новин» про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя О.В. Крамар