Рішення

від 25.07.2024 по справі 689/3253/23

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/3253/23

Провадження № 2/689/108/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25 липня 2024 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючий - суддя Соловйов А.В.

за участю секретаря судового засідання Цмикайло Т.В.

представника відповідача 1 Зайця Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Хмельницької обласної державної адміністрації,

Головного управління Держгеокадастру України у Хмельницькій області,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземпроект»,

ОСОБА_2 ,

про скасування державної реєстрації,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до відповідачів про скасування права власності Хмельницької обласної державної адміністрації на земельну ділянку кадастровий номер 6825887200:02:021:0003 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2585595768040, площею 78,5 га. Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який розташований в межах зареєстрованої за відповідачем 1 земельної ділянки. Вважає, що при здійсненні державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав помилково вказано, що належна позивачу земельна ділянка для обслуговування житлового будинку віднесена розробником до земель лісогосподарського призначення, через що позивач не може розпорядитися своїм майном.

Позивач в судове засідання не з`являвся, подавши заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача 1 Хмельницької обласної військової адміністрації проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, що право державної власності було зареєстровано за відповідачем 1 на підставі матеріалів технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель 16.02.2022 р.. На цей час жодних прав позивача чи інших осіб щодо об`єктів нерухомого майна в межах земельної ділянки 78,5 га кадастровий номер 6825887200:02:021:0003 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було. Посилається на недоведеність належності позивачеві права власності на земельну ділянку, неможливість передачі у власність позивачеві земельної ділянки державної власності що належить до земель лісогосподарського призначення після переходу права власності на житловий будинок.

Відповідач 2 ГУ Держгеокадастру України у Хмельницькій області проти позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Посилається на те, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. У відповідності до п. 4 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору подаються заява та документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки. Такі документи були подані, а підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації, передбачені в п. 6 цієї статті були відсутні. Оскільки жодної діяльності, спрямованої на порушення прав позивача відповідач 2 не вчиняв, просить відмовити у задоволенні позову щодо себе.

Відповідач 3 ТзОВ «Західземпроект» проти позову заперечив з мотивів, зазначених у клопотанні. Ствердив, що на підставі договору від 22.10.2021 р. №84, укладеного між ним та замовником ГУ Держгеокадастру України у Хмельницькій області «Проведення державної інвентаризації земель державної власності у Хмельницькій області», на підставі вихідних даних, наданих замовником, ним проводились відповідні роботи по інвентаризації. Просив розглядати справу без участі свого представника.

Відповідач 4 просив розглядати справу без його участі, додатково зазначивши, що рішенням кваліфікаційної комісії з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника від 25.01.2024 р. позивачу було відмовлено у зверненні із відповідним поданням.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

16.02.2022 р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було зареєстровано за Хмельницькою обласною державною адміністрацією право власності на земельну ділянку площею 78,5 га кадастровий номер 6825887200:02:021:0003 на території колишньої Солобковецької сільської ради із категорією земель землі лісогосподарського призначення. Реєстрацію проведено на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 06.12.2021 р. ТзОВ «Західземлепроект», ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з державного земельного кадастру від 25.07.2023 р., інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.07.2023 р..

Оскаржуючи державну реєстрацію, позивач визначив відповідачами окрім особи, право власності якої було зареєстровано, також осіб, які приймали участь в інвентаризації земель: ГУ Держгеокадастру України у Хмельницькій області, ТзОВ «Західземпроект», ОСОБА_2 , мотивуючи це спільною їх співучастю, обумовленою «матеріальним правом множинністю загального та спільного обов`язку». Окремих вимог до вказаних осіб позивач не заявляв.

У постанові Верховного суду від 28.10.2020 р. у справі №761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача і відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного суду від 29.08.2019 р. у справі №523/9076/16-ц).

Оскільки спірні відносини виникли у позивача з особою, яка зареєстрована власником земельної ділянки, на частину якої претендує позивач, то належним відповідачем у справі є саме ця особа зареєстрована як власник Хмельницька обласна державна адміністрація.

Відтак, у позові до інших відповідачів слід відмовити, оскільки такі є неналежними і дії яких не перебувають у прямому причиновому зв`язку із порушенням чи невизнанням стверджуваних прав позивача.

Рішенням Ярмолинецького районного суду від 28.04.2023 р. у справі №689/668/23 було визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок загальною площею 41,2 кв.м. в АДРЕСА_1 , який належав на праві власності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Право на земельну ділянку, на якій розташований цей будинок, судом за позивачем не визнавалось, судовим рішенням встановлено, що ця земельна ділянка не сформована, відомості про неї в Державному земельному кадастрі відсутні. Такі ж відомості містяться у виписці з погосподарської книги, виданої секретарем сільської ради.

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання позивача про належність йому в порядку спадкування ще й земельної ділянки 0,25 га для обслуговування будівель і 0,08 га для розширення особистого підсобного господарства не заслуговує на увагу виходячи з фактів встановлених у вказаному судовому рішенні. Такі твердження позивача ґрунтуються лише на архівній виписці з рішення 7 сесії Солобковецької сільської ради народних депутатів Ярмолинецького району від 21.06.1996 р., яким надано лише право, у т.ч. ОСОБА_4 на приватизацію такої земельної ділянки. При цьому, рішення не містить посилання на Декрет КМУ від 26.12.1992 р. як на підставу його прийняття. Жодних доказів вжиття будь-яких заходів, спрямованих на реалізацію цього рішення суду не надано.

Згідно із п. 1 розд. Х «Перехідні положення» ЗК України, рішення пронадання вкористування земельнихділянок,а такожпро вилучення(викуп)земель,прийняті відповіднимиорганами,але невиконані намомент введенняу діюцього Кодексу,підлягають виконаннювідповідно довимог цьогоКодексу.

ЗК України у редакції, чинній до 01.01.2013 р., встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розд. Х «Перехідні положення» ЗК України.

Як зазначено у постанові ВП ВС від 20.03.2019 р. у справі № 350/67/15-ц, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Станом на дату розгляду справи жодні заходи позивачем не вживались.

Позивачем до матеріалів справи долучено свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 21.12.2004 р., зареєстроване в реєстрі за №4103 (спадкова справа №768-04) після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 3,26 га на території Солобковецької сільської ради. Однак, зазначена земельна ділянка є іншою, не стосується суті спору, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала спадкодавцеві на підставі державного акту від 16.01.2001 р., виданого на підставі іншого рішення Солобковецької сільської ради - №8 від 10.04.2001 р.. Право на цю земельну ділянку (кадастровий номер 6825887200:02:002:0135) було зареєстроване за позивачем 29.07.2013 р.

Відтак, позивачем не доведено належність йому права чи майнового інтересу на конкретну земельну ділянку конкретною площею та конкретною конфігурацією в АДРЕСА_1 .

У той же час, позивачем доведено належність йому на праві власності житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Висновком експерта №1072ед/023 від 14.11.2023 р. встановлено, що цей будинок садибного типу повністю знаходиться в межах земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825887200:02:021:0003 (право власності на яку зареєстроване за Хмельницькою обласною державною адміністрацією). Доказів зворотнього суду не надано, представник відповідача 1 цю обставину не заперечив, посилаючись лише на те, що право на цю земельну ділянку було зареєстроване за відповідачем 1 раніше, аніж право власності на житловий будинок за позивачем.

У той же час, суд не приймає до уваги висновок експерта в частині, що стосується земельної ділянки біля будинку в т.зв. «орієнтовних межах фактичного користування», визначених експертом по межі розташування гілок та сміття, як такий що не породжує для позивача жодних правових наслідків та не є рівнозначним висновку про площу земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку. Окрім того, зазначаючи у висновку про наявність на земельній ділянці окрім житлового будинку ще й господарських споруд, експерт лише переписує поставлене перед ним питання, однак, згідно висновку та фототаблиці будь-які господарські будівлі відсутні, а рішенням Ярмолинецького районного суду від 28.04.2023 р. у справі №689/668/23 за ОСОБА_3 було визнано право власності лише на житловий будинок загальною площею 41,2 кв.м.. Відсутність будь-яких господарських споруд підтверджується також технічним паспортом.

Посилання відповідача 1 на недоведеність позивачем порушення його прав щодо земельної ділянки проведеною на користь відповідача - 1 державною реєстрацією, тим не менш, не відповідає законодавству та спростовується матеріалами справи.

Будинок в АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту є 1919 року побудови. Тобто, він існував на дату державної реєстрації права на земельну ділянку за відповідачем 1.

У відповідності до витягу з містобудівної документації з врахуванням графічної частини витягу з генплану с. Солобківці вбачається, що земельна ділянка, на якій розташований будинок ОСОБА_1 була віднесена не до земель лісогосподарського призначення, а до зони садибної забудови.

У відповідності до додатку №4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, група «Ліси та інші лісовкриті землі» включає земельні лісові ділянки та інші лісовкриті землі незалежно від того, на яких землях за основним цільовим призначенням вони розміщені; але ця група не включає зелені насадження у межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів та інших лісовкритих земель; господарські будівлі і двори, господарські шляхи і прогони на сільськогосподарських угіддях, болота, води, а також сільськогосподарські угіддя, які розміщені у таких лісах.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст.. 27 цього закону, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованим відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 6825887200:02:021:0003 з категорією земель - землі лісогосподарського призначення; та видом цільового призначення для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (09.01), була здійснена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-IX від 28.04.2021 р., як зазначено в інформації з державного реєстру речових прав.

Станом надату проведенняоскаржуваної державноїреєстрації,норми ЗКУкраїни,зокрема,ст.120,встановлюють засадуєдності правовогорежиму об`єктанерухомості таземельної ділянки,на якійвін розташований.Ч. 11 ст. 120 ЗК України надає право набувачу будинку отримати у встановленому порядку й відповідне право на земельну ділянку. Однак, пов`язаних із цим вимог позивач не заявляв.

ВП ВС неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам. Подібні висновки сформульовані у постановах від 05.06.2018 р. у справі №338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 р. у справі №569/17272/15-ц. ВП ВС також звертала увагу на те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових способів захисту. Такі висновки містяться у постановах ВП ВС від 22.09.2020 р. у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 р. у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 р. у справі №910/2681/18.

На думку суду, заявлені позивачем позовні вимоги цим положенням не відповідають, а їх гіпотетичне задоволення не матиме наслідком набуття позивачем права власності на земельну ділянку. Окрім того, позивач просить скасувати державну реєстрацію права на цілу земельну ділянку площею 78,5 га, що значно перевищує максимальну площу, визначену в ЗК України для земельних ділянок відповідної категорії, не конкретизуючи конкретної площі та конфігурації тієї частини земельної ділянки, в межах яких позивач вважає свої права порушеними.

Визначення судом тієї частини земельної ділянки, право власності на яку було зареєстровано безпідставно, виходить за рамки предмету позову у даній справі.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог до відповідача 1 слід відмовити.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивча.

Керуючись ст. ст. 10, 174, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25.07.2024 р..

Суддя Соловйов А.В.