Постанова

від 08.10.2024 по справі 689/3253/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 689/3253/23

Провадження № 22-ц/4820/1807/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Шевчук Ю.Г.,

учасники справи: представники Хмельницької обласної державної адміністрації

Антонюк Н.В., Заяць Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року (суддя Соловйов А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземпроект», ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ТОВ «Західземпроект», ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач набув у власність житловий будинок із господарчими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 . Зазначає, що у спадкодавця у власності також були земельні ділянки: 0,25 га для обслуговування будівель, 0,08га для особистого підсобного господарства. Проте, при здійсненні державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав помилково вказано, що належна позивачу земельна ділянка для обслуговування житлового будинку віднесена розробником документації із землеустрою до земель лісогосподарського призначення, через що позивач не може розпорядитися своїм майном.

Враховуючи викладене, позивач просив суд: скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6825887200:02:021:0003; скасувати державну реєстрацію права власності Хмельницької обласної державної адміністрації на земельну ділянку кадастровий номер 6825887200:02:021:0003 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2585595768040, площею 78,5га.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо відповідачів Головного управління Держгеокадастру України у Хмельницькій області, ТОВ «Західземпроект», ОСОБА_4 .В суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли у позивача з особою, яка зареєстрована власником земельної ділянки, на частину якої претендує позивач, а тому належним відповідачем у справі є саме ця особа - зареєстрована як власник - Хмельницька обласна державна адміністрація. Відтак, у позові до інших відповідачів суд відмовив, оскільки такі є неналежними і дії яких не перебувають у прямому причинному зв`язку із порушенням чи невизнанням стверджуваних прав позивача.

Щодо заявлених позовних вимог до Хмельницької обласної державної адміністрації суд відмовив у їх задоволенні, виходячи із того що заявлений позивачем спосіб захисту порушеного права є неефективним. Заявлені позивачем позовні вимоги не відповідають принципам процесуальної економії, а їх задоволення не матиме наслідком набуття позивачем права власності на земельну ділянку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні позову до відповідачів: ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ТОВ «Західземпроект», ОСОБА_2 з підстав неналежності відповідачів. На думку апелянта, дії та бездіяльність всіх осіб, що залучені ним до справи в правовому статусі відповідачів перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку і їх дії та бездіяльність в їх сукупності призвели до порушення його прав. А саме, підрядником та безпосереднім виконавцем документації із землеустрою були ТОВ «Західземпроект» та ОСОБА_2 , вчинені ними дії по проведенню інвентаризації земельної ділянки не відповідають вимогам Порядку проведення інвентаризації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №476 від 05.06.2019 року та призвели до порушення прав позивача, а ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та його структурні підрозділи є відповідальними за ведення державного земельного кадастру та достовірності в ньому інформації. Щодо суті спору, апелянт зазначає, що зважаючи на статтю 120 ЗК України та статтю 377 ЦК України, правові позиції Верховного Суду, існує принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, а тому не вбачає потреби для звернення до суду із позовом про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.2004 року до апелянта перейшли всі ті права та обов`язки, які були у його спадкодавиці на час її смерті і не припинилися у зв`язку з її смертю, в тому числі і земельна ділянка під обслуговування його будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області заперечує проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Зазначає, що п.6 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» містить вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки і такі підстави були відсутні під час реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6825887200:02:021:0003. Відповідач зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та його підрозділи не здійснювали діяльності, спрямованої на порушення законних прав та свобод позивача, у зв`язку із чим заперечують проти позовних вимог в частині визначення співвідповідачем ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Хмельницька обласна державна адміністрація у своєму відзиві просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представником відповідача зазначено, що право власності спадкодавиці та позивача на земельні ділянки, на яких на думку позивача знаходиться будинок садибного типу нічим не підтверджується, ні спадкодавиця, ні позивач не почали процедури оформлення прав власності на земельні ділянки, на яких знаходиться будинок.

В судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. 30 вересня 2024 року до апеляційного суду надійшла заява від позивача, про розгляд справи без його участі . Апеляційну скаргу просив задовольнити.

Відповідачі ТОВ «Західземпроект» ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представники Хмельницької обласної державної адміністрації Антонюк Н.В., ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 16.02.2022 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Хмельницькою обласною державною адміністрацією зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 78,5га кадастровий номер 6825887200:02:021:0003 на території Солобковецької сільської ради із категорією земель землі лісогосподарського призначення. Реєстрацію проведено на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 06.12.2021 р. ТзОВ «Західземлепроект», ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з державного земельного кадастру від 25.07.2023 р., інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.07.2023 р..

Рішенням Ярмолинецького районного суду від 28.04.2023 року у справі №689/668/23 визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок загальною площею 41,2кв.м в АДРЕСА_1 , який належав на праві власності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаним судовим рішенням також встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, не сформована, відомості про неї в Державному земельному кадастрі відсутні. Такі ж відомості містяться у виписці з погосподарської книги, виданої секретарем сільської ради.

Згідно архівної виписки з рішення 7 сесії Солобковецької сільської ради народних депутатів Ярмолинецького району від 21.06.1996 р., вказаним рішенням надано право на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3 .

Висновком експерта №1072ед/023 від 14.11.2023 р. встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є будинок садибного типу повністю знаходиться в межах земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825887200:02:021:0003 (право власності на яку зареєстроване за Хмельницькою обласною державною адміністрацією).

Будинок в АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту є 1919 року побудови, тобто, він існував на дату державної реєстрації права на земельну ділянку за відповідачем Хмельницькою ОДА.

У відповідності до витягу з містобудівної документації з врахуванням графічної частини витягу з генплану с. Солобківці вбачається, що земельна ділянка, на якій розташований будинок ОСОБА_1 була віднесена не до земель лісогосподарського призначення, а до зони садибної забудови.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України 2004 року). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України 2004 року). Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року). Аналогічні положення передбачені і у чинному ЦПК України.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.02.2022 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Хмельницькою обласною державною адміністрацією зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 78,5 га кадастровий номер 6825887200:02:021:0003 на території колишньої Солобковецької сільської ради із категорією земель землі лісогосподарського призначення. Реєстрацію проведено на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 06.12.2021 р. ТзОВ «Західземлепроект», ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з державного земельного кадастру від 25.07.2023 р., інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.07.2023 р..

Оскаржуючи державну реєстрацію, позивач визначив відповідачами окрім особи, право власності якої було зареєстроване, також осіб, які приймали участь у інвентаризації земель: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західземпроект», ОСОБА_2 .

Оскільки відповідачі, а саме, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західземпроект», ОСОБА_2 , не мають безпосереднього зв`язку зі спірними матеріальними правовідносинами, а саме скасування державної реєстрації, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову щодо зазначених відповідачів.

Щодо суті спору до відповідача Хмельницької обласної державної адміністрації

Державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 6825887200:02:021:0003 з категорією земель - землі лісогосподарського призначення; та видом цільового призначення для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (09.01), була здійснена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-IX від 28.04.2021 р., як зазначено в інформації з державного реєстру речових прав.

У відповідності до додатку №4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, група «Ліси та інші лісовкриті землі» включає земельні лісові ділянки та інші лісовкриті землі незалежно від того, на яких землях за основним цільовим призначенням вони розміщені; але ця група не включає зелені насадження у межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів та інших лісовкритих земель; господарські будівлі і двори, господарські шляхи і прогони на сільськогосподарських угіддях, болота, води, а також сільськогосподарські угіддя, які розміщені у таких лісах.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст.. 27 цього закону, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованим відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Станом на дату проведення оскаржуваної реєстрації норми Земельного кодексу України, зокрема стаття 120, встановлювали засади єдності правового режиму об`єкта нерухомості та земельної ділянки, на якій він розташований. Частина 11 статті 120 ЗК України надає право набувачу будинку отримати у встановленому порядку й відповідне право на земельну ділянку. Проте, таких вимог позивачем не заявлялося.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Завданням цивільного судочинства є належний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, пункт 145, рішення від 15 листопада 1996 року) вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань (див. рішення у справі Vilvarajah and Others v. the United Kingdom; заяви №№13163/87, 13164/87, 13165/87, 13447/87, 13448/87 52854/99, пункт 122, від 30 жовтня 1991 року).

Також ЄСПЛ неодноразово зазначав (справа Afanasyev v. Ukraine, заява №38722/02, пункт 75, рішення від 5 квітня 2005 року), що стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасники мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення у справі Aydin v. Turkey від 25 вересня 1997 року п. 103 та рішення у справі Kaya v. Turkey від 19 лютого 1998 року, пункт 106).

Отже, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року (справа №908/976/19), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

16 лютого 2022 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Хмельницькою обласною державною адміністрацією зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 78,5 га кадастровий номер 6825887200:02:021:0003 на території колишньої Солобковецької сільської ради із категорією земель землі лісогосподарського призначення.

Скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер6825887200:02:021:0003, скасування державної реєстрації права власності Хмельницької обласної державної адміністрації на земельну ділянку із зазначеним кадастровим номером у Державному реєстрі речових прав, площею 78,5 не призведе до реального відновлення порушеного права позивача, оскільки для захисту порушеного права він змушений буде знову звертатися до суду.

Отже, в цій частині позову суд першої інстанції теж дійшов правильного висновку про відмову у позові до відповідача Хмельницької обласної державної адміністрації через обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права.

Отже, обрання позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позовній вимозі про скасування державної реєстрації, тому колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційної скарги.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення підстав для розподілу судових витрат не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 жовтня 2024 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк