Постанова

від 24.07.2024 по справі 295/5060/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/5060/24 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.

Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/5060/24 за заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Богунським районним судом м. Житомира по цивільній справі за заявою Приватного підприємства «КВЖРЕП №8» про видачу судового наказу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 19 червня 2024 року, постановлену під головуванням судді Воробйової Т.А. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У травні 2024 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив скасувати судовий наказ, виданий Богунським районним судом м. Житомира від 18.04.2024 по цивільній справі №295/5060/24 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «КВЖРЕП №8» заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 6 135,92 грн., що утворилась за період з 01.05.2021 по 04.04.2024, заборгованість за надані послуги з поводження з побутовими відходами в розмірі 4059,16 грн., що утворилась за період з 01.05.2021 по 04.04.2024, заборгованості за надані послуги за абонентське обслуговування в розмірі 76,46 грн., що утворилась за період з 01.09.2021 по 04.04.2024 та витрат по сплаті судового збору в розмірі 302,80 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу задоволено.

12 червня 2024 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про стягнення з ПП «КВЖРЕП №8» витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено розподіл судових витрат між сторонами, докази які подаються до закінчення судових дебатів у справі, або протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду, за умови що сторона зробила відповідну заяву про це. Представник заявника у заяві про скасування судового наказу заявляв вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Вважає, що має право звернутися з клопотанням про поновлення такого строку на підставі ст. 43 ЦПК України. Вказує, що з моменту вступу у справу, ним було надано наступні послуги: 09.04.2024 клопотання про ознайомлення з матеріалами справи 500 грн; 09.04.2024 консультація по справі №295/5060/24 1000 грн; 15.04.2024 моніторинг справи по сайту «Судова влада» 200 грн; 18.04.2024 запланований візит до помічника судді, секретаря судді з метою отримання можливості для ознайомлення з матеріалами справи 500 грн; 30.04.2024 ознайомлення з матеріалами справи 1500 грн; 30.04.2024 оцифровка файлів фото та виготовлення заявнику примірника справ 500 грн; 01.05.2024 усна консультація з приводу подальшого процесу 1000 грн; 10.05.2024 виготовлення проекту заяви на скасування судового наказу 3000 грн; 15.05.2024 оформлення та передача заяви з додатками для суду заявнику, для подачі поштою 300 грн; 10.06.2024 виготовлення заяви про отримання копії ухвали суду 500 грн; 10.06.2024 усна консультація про подальші процесуальні дії 1000 грн; 11.06.2024 виготовлення заяви про стягнення судових витрат 1500 грн; 12.06.2024 подання до суду вказаної заяви з додатками 500 грн. Загальні витрати, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, складають 12 000 грн. У заяві заявник просив поновити строк для подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 19 червня 2024 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги щодо стягнення витрат за надання правничої допомоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що предметом спору по справі №295/5060/24 було скасування судового наказу. Судом першої інстанції даний наказ було скасовано. Зазначає, що у справі брав участь адвокат - Ткачук В.В., з якими були договірні відносини. Нормами ЦПК України, окремими статтями, передбачені вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу або судових розподілу витрат, проте суд першої інстанції, відмовляючи в повному обсязі щодо стягнення витрат, мотивує це тим що категорія справи №295/5060/24 є окремим провадженням, а нормами ЦПК України не передбачено стягнення витрат зі сторони стягувача, боржником. Така норма порушує інші статті ЦПК України, які дають право та гарантії на витрати щодо правничої допомоги. Крім того, наказне провадження, регулюється ЦПК України, яким і передбачено стягнення витрат.

Також адвокатом, було подано попередньо заяву про ознайомлення з матеріалами справи, з метою викладення заперечення на видачу судового наказу, натомість суд першої інстанції проігнорував такі вимоги та виніс судовий наказ, який в процесі було скасовано за заявою адвоката. Усі ці дії є наслідком ігнорування судом першої інстанції можливості вчасно подати заперечення, а також зловживанням процесуальними правами стягувача, оскільки попередньо стягувач вже подавав таку заяву за таким самим предметом спору, про що було наголошено. Апеляційна скарга полягає в тому, що адвокатом заявника, як учасником процесу, були намагання вжити заходів про недопущення, винесення судового наказу, через поведінку стягувача. Як наслідок між ОСОБА_1 та АБ «Володимира Ткачука», виникла необхідність в договірних відносинах. Дані договірні відносини передбачені ЦПК України та гарантовані. Судом першої інстанції винесено неправомірне рішення щодо незадоволення вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 19 червня 2024 року та вирішити питання стягнення витрат на правничу допомогу надану в суді першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.

Як доступ до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom)).

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

Встановлено, що 04 квітня 2024 року ПП «КВЖРЕП №8» звернулося до Богунського районного суду м. Житомира із заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу за надані послуги з ОСОБА_1

09 квітня 2024 року адвокат Ткачук В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про ознайомлення із матеріалами справи. До заяви додав копію ордеру, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 18.04.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «КВЖРЕП №8» заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 6135,92 грн., що утворилась за період з 01.05.2021 по 04.04.2024, заборгованість за надані послуги з поводження з побутовими відходами в розмірі 4059,16 грн., що утворилась за період з 01.05.2021 по 04.04.2024 заборгованість за надані послуги за абонентське обслуговування в розмірі 76,46 грн., що утворилась за період з 01.09.2021 по 04.04.2024, та судовий збір в сумі 302,80 грн.

ОСОБА_1 не погодилася із судовим наказом та 22.05.2024 подала заяву про скасування судового наказу. В заяві ОСОБА_1 просила скасувати судовий наказ від 18.04. 2024 та стягнути із заявника/стягувача, витрати пов`язані з оплатою послуг адвоката. До заяви додала копію посвідчення інваліда, копію паспорта, копію ІПН.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24.05.2024 заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано судовий наказ, виданий 18.04.2024 у цивільній справі №295/5060/24.

12 червня 2024 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив поновити пропущений строк для подачі заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнути з ПП «КВЖРЕП» №8 на користь ОСОБА_1 12 000,00 грн витрат понесених нею на правничу допомогу.

У заяві вказував, що ним в заяві про скасування судового наказу було заявлено вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу, про ухвалу суду першої інстанції від 24.05.2024 йому стало відомо - 10.06.2024. Тому вважав, що строк для подачі заяви про ухвалення додаткового рішення пропущений з поважних причин. З моменту вступу у справу ним було надано наступні послуги: 09.04.2024 клопотання про ознайомлення з матеріалами справи 500 грн; 09.04.2024 консультація по справі №295/5060/24 1000 грн; 15.04.2024 моніторинг справи по сайту «судова влада» 200 грн; 18.04.2024 запланований візит до помічника судді, секретаря судді з метою отримання можливості для ознайомлення з матеріалами справи 500 грн; 30.04.2024 ознайомлення з матеріалами справи 1500 грн; 30.04.2024 оцифровка файлів фото та виготовлення заявнику примірника справ 500 грн; 01.05.2024 усна консультація з приводу подальшого процесу 1000 грн; 10.05.2024 виготовлення проекту заяви на скасування судового наказу 3000 грн; 15.05.2024 оформлення та передача заяви з додатками для суду заявнику, для подачі поштою 300 грн; 10.06.2024 виготовлення заяви про отримання копії ухвали суду 500 грн; 10.06.2024 усна консультація про подальші процесуальні дії 1000 грн; 11.06.2024 виготовлення заяви про стягнення судових витрат 1500 грн; 12.06.2024 подання до суду вказаної заяви з додатками 500 грн. Загальні витрати, пов`язані з розглядом справи в суді, складають 12 000 грн. У заяві заявник просив поновити строк для подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що нормами ЦПК України не передбачено стягнення на користь боржника із стягувача судових витрат, понесених у зв`язку із зверненням до суду із заявою про скасування судового наказу. Наказне провадження регулюється розділом ІІ ЦПК України, та у ньому визначений вичерпний перелік питань, які вирішуються судом у порядку наказного провадження. Вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справах, які розглядаються у порядку наказного провадження, нормами ЦПК України не передбачено.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Під час розгляду справи як в суді першої інстанції учасники процесу несуть певні витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється з правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження ( загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб

Учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №9901/350/18 (провадження №11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18 (провадження №12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18 (провадження №14-26цс).

На підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції надано: копію ордеру, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію договору про надання правничої допомоги №077-24 від 09 04.2024 укладеного між АБ «Володимир Ткачук» та ОСОБА_1 , копію додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №077-24 від 09 04.2024 та акт приймання передачі надання послуг від 12.06.2024 №1 на суму 12 000,00 грн.

Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.

Розділ II ЦПК України «Наказне провадження» регламентує процедуру наказного провадження та вимоги наказу як особливої форми судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наказне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи.

Статтею 171 ЦПК України регламентовано розгляд заяви про скасування судового наказу.

За правилами ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Тобто подача заяви про скасування судового наказу є реалізацією принципу змагальності сторін ( п. 4 ч. 3 ст. 2 та ст. 12 ЦПК України).

Подача заяви про скасування судового наказу вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності заяви про скасування судового наказу.

Тому у випадку скасування судового наказу мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням до суду із заявою про скасування судового наказу.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20 (провадження №14-20цс22).

Посилання суду першої інстанції на те, що вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справах, які розглядаються у порядку наказного провадження, нормами ЦПК України не передбачено, не є підставою для відмови у задоволенні вимоги сторони про відшкодування понесених нею судових витрат.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що підстави для ухвалення додаткового рішення, передбачені ст. 270 ЦПК України відсутні.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).

Заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 містить обґрунтування поважних причин неподання ними доказів, що підтверджують розмір судових витрат до постановлення ухвали про скасування судового наказу, тому підлягає задоволенню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №757/29103/20-ц (провадження №61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Проаналізувавши подані ОСОБА_1 докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а саме: копію договору про надання правничої допомоги №077-24 від 09.04.2024, копію додатку №1 до договору про надання правничої допомги №077-24 від 09 04.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 12.06.2024, заяву про ознайомлення з матеріалами справи, заяву про скасування судового наказу, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 довела понесення нею витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, враховуючи складність цієї справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, дотримуючись критерію розумності розміру понесених стороною витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ПП «КВЖРЕП №8» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн на відшкодування судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги в суді першої інстанції.

Витрати на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

З урахуванням викладеного, колегія судді вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому на підставі статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Ткачуком В.В.

Керуючись статтями 259, 268, 270, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 19 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви.

Стягнути з Приватного підприємства«КВЖРЕП№8» на користь ОСОБА_1 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 25 липня 2024 року.

Головуючий

Судді