Постанова

від 24.07.2024 по справі 295/13373/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/13373/23 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 72 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Трояновської Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/13373/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Березівської сільської ради про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ОСОБА_5 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом у якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у період з 04.09.2004 по 22.12.2022 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21.11.22 шлюб розірвано. Одночасно даним рішенням суду було визначено місце проживання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з матір`ю ОСОБА_6 . На час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 та неповнолітні діти проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . До розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, а також на час слухання справи у суді першої інстанції ОСОБА_4 із сім`єю не проживав, оскільки проживав зі своєю матір`ю у сусідньому селі - Заможне, де і працював. Всіма питаннями життєдіяльності дітей опікувалась матір дітей ОСОБА_6 . У свою чергу, ОСОБА_4 обґрунтовував своє самоусунення від виконання батьківських обов`язків тим, що не має батьківського інстинкту, не брав жодної участі у житті дітей, не піклувався про їх здоров`я, фізичний та моральний розвиток, не проводив з ними вільний час, не організовував дозвілля, тобто не мав жодного зв`язку з дітьми. Своє ставлення від дітей та родичів дружини не приховував, відверто пояснюючи, що не має бажання виконувати батьківські обов`язки і буде доглядати не дітей, а свою матір, допоки вона жива.

У 2018 році ОСОБА_6 змушена була звільнитися з роботи і виїхати на заробітки за кордон у Фінляндію. На час її відсутності дітьми опікувався старший брат - ОСОБА_1 та баба дітей зі сторони матері ОСОБА_7 . У 2021 році матір дітей, ОСОБА_6 захворіла на швидко прогресуючу форму онкозахворювання. Догляд за хворою ОСОБА_6 взяла її матір, ОСОБА_7 , яка фактично без реєстрації з 2001 року проживає в будинку АДРЕСА_1 . З часу хвороби ОСОБА_6 і на час слухання справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_7 опікуються всіма питаннями життєдіяльності дітей: оплачують комунальні послуги у будинку за місцем проживання дітей; забезпечують ОСОБА_8 та ОСОБА_9 харчуванням та одягом, організовують та несуть витрати по лікуванню дітей, їх навчанню, в т.ч. музичній та художній школах, підтримують на попередньому рівні заходи, які за життя організовувала мати дітей щодо їх духовної освіти, а саме: діти продовжують відвідувати церкву, брати участь у заходах, які там організовуються. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 померла. Все вищенаведене свідчить про суто юридичний зв`язок відповідача з дітьми без багаторічного виконання ОСОБА_4 батьківських обов`язків, що змушує старшого сина ОСОБА_1 , який виступає в інтересах неповнолітньої сестри ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інтереси якої представляє адвокат Полонська Л.М. звернутися до суду за захистом своїх прав із вирішенням питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 червня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не встановив обставини невиконання відповідачем батьківських обов`язків, такий його висновок переважно ґрунтується на не притягненні відповідача до адміністративної відповідальності в межах вище вказаної справи та відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, на які позивачі посилаються, як на підставу своїх вимог. З такою позицією суду першої інстанції позивачі категорично не погоджуються, вважають, що поза увагою суду залишились ряд доказів на підтвердження обставин ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, яким суд першої інстанції, всупереч п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України не дав мотивованої оцінки - не прийняв та не відхилив їх, а також у рішенні суду не відображено визнання обставини не виконання відповідачем батьківських обов`язків, внаслідок чого має місце неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи.

Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на обставину обізнаності батька про перебування дітей у важкій життєвій ситуації, пов`язаній із хворобою та смертю їх матері та не вжиття ним заходів для забезпечення догляду за дітьми, які після смерті матері були позбавлені будь-якого батьківського піклування. Поза увагою суду першої інстанції залишився обов`язок з`ясування вказаної вище обставини, яка має значення для справи, що відповідає позиції, викладеній у Постанові ВС від 26.04.2022 у справі №520/8264/19, де наявність вказаної обставини визначено як достатня підстава для позбавлення відповідача батьківських прав. Зазначає, що стороною позивачів було надано належні та допустимі докази, які хоча і були досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду, однак яким суд першої інстанції не надав жодної оцінки - не прийняв та не відхилив їх, а саме: копії звернень матері дітей ОСОБА_6 , які адресовані Голові Житомирської районної ради, сільському голові Березівської сільської ради датованих липнем та серпнем 2021 року, з яких вбачається що ОСОБА_6 зверталась до відповідних органів з проханням надати їй матеріальну допомогу на лікування та одночасно повідомляла, що дізнавшись про її діагноз, чоловік - відповідач ОСОБА_4 залишив сім`ю та не проживає з нею і дітьми з липня 2021 року, акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 25.04.2023, з якого вбачається, що батько дітей проживає окремо.

В судовому засіданні 15.04.2024 відповідач визнав, що з 2021 року по теперішній час (в тому числі і після смерті матері дітей), має режим окремого проживання з дітьми, проживає в сусідньому АДРЕСА_2 , будучи обізнаним, що діти після смерті матері позбавлені батьківського піклування. Вказана обставина в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України є встановленою та доказуванню не підлягає. Дана обставина свідчить про відсутність інтересу відповідача до дітей та реальне небажання змінити поведінку. Матеріали справи не містять жодного доказу виконання батьком батьківських обов`язків щодо лікування, розвитку дітей, оплати рахунків, спілкування з дітьми, проведення з ними дозвілля, прибуття до дітей за місцем проживання після дня похорон їх матері тощо. Під час дачі пояснень в судовому засіданні 15.04.2024 ОСОБА_4 визнав, що має режим окремого проживання від дітей та не виконує батьківських обов`язків - дослівно «не може їх виконувати», бо йому здійснюються перешкоди бабою дітей ОСОБА_7 . Відповідно, обставина не виконання ОСОБА_4 своїх батьківських обов`язків була визнана відповідачем у його поясненнях та відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Судом першої інстанції не встановлено та матеріали справи не містять доказів поважної причини невиконання відповідачем його батьківських обов`язків відносно дітей та створення йому перешкод у виконанні батьківських обов`язків. Суд першої інстанції в цілому вірно визначив зміст спірних правовідносин та норми права, які підлягають до правозастосування, здійснив належне посилання на практику ЄСПЛ та Декларацію прав дитини, однак формально пославшись в рішенні на перелік вказаних норм права не здійснив їх реального правозастосування та не врахував ряд висновків щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 04 вересня 2004 року.

Згідно свідоцтв про народження: ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 . Батьками дітей вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 30.03.2023 ОСОБА_6 померла - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Із довідки виконавчого комітету Березівської сільської ради від 18.04.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно реєстраційного обліку проживає в АДРЕСА_1 , та його сім`я складається: сестра - ОСОБА_1 , 2009 р.н. сестра - ОСОБА_2 , 2011 р.н., баба - ОСОБА_7 , 1962 р.н., проживає без реєстраційного обліку.

Зі змісту довідки ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 29.05.2023 про результати розгляду матеріалів зареєстрованих в ЄО №3386 від 17.04.2023, №3577 від 22.04.2023 вбачається, що 17 та 22 квітня 2023 року до чергової частини відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області із заявою звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , з приводу неналежного виконання батьківських обов`язків батьком ОСОБА_4 .

У своєму зверненні ОСОБА_1 вказав, що протягом тривалого часу батько ОСОБА_4 не виконує свої батьківські обов`язки щодо нього та двох неповнолітніх сестер - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме не займається їх вихованням та не забезпечує всім необхідним. З метою проведення профілактичної роботи із ОСОБА_4 звернувсь до поліції.

Опитаний з даного приводу ОСОБА_4 , пояснив, що має на вихованні одного повнолітнього сина ОСОБА_1 та двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яких забезпечує всім необхідним для навчання та побуту хоча разом з ними не проживає. З якою метою син ОСОБА_1 звернувся до поліції йому не відомо. На даний момент з дітьми не спілкується, оскільки мати колишньої покійної дружини ОСОБА_7 , на думку ОСОБА_4 , налаштовує дітей проти нього.

З ОСОБА_4 проведено профілактичну бесіду, щодо належного виконання батьківських обов`язків, роз`яснено вимоги ст. 150 Сімейного Кодексу України та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, який направлено на розгляд до Житомирського районного суду Житомирської області. Враховуючи те, що в ході перевірки по даних матеріалах не встановлено фактів вчинення кримінального правопорушення, підстав для внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань не має.

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 липня 2023 року справу №278/2737/23 про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрито за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

ОСОБА_4 в суді першої інстанції пояснив, що не може здійснювати виховання своїх дітей оскільки вони самі не мають бажання з ним спілкуватися та разом проживати. Зазначив, що діти проживають із бабусею та дідусем. Оскільки діти не мають бажання з ним спілкуватися він відкрив їм рахунок в банку куди регулярно пересилав кошти для забезпечення їх життя, які останні не отримували у зв`язку із небажанням спілкуватися із батьком.

Допитаний в судовому засіданні син ОСОБА_4 ОСОБА_1 пояснив, що дійсно він та його малолітні сестри тривалий час проживають окремо від батька з бабусею та дідусем. Спілкуватися із батьком або мати будь-який зв`язок із ним не бажають, а тому не отримували кошти, які останній перераховував на банківський рахунок.

Зі змісту висновку органу опіки та піклування Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області недоцільно позбавляти батьківських прав ОСОБА_4 , відносно неповнолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про вирішення спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , щодо участі батька ОСОБА_4 у вихованні неповнолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рекомендовано вирішити спір дійшовши спільної згоди або розглянути його в судовому порядку.

За інформацією відповідних держаних установ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовував свою позицію тим, що відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, бажає проводити час з дітьми та приймати участь в їх вихованні. Крім того, матеріали справи не містять доказів притягнення відповідача до відповідальності за невиконання батьківських прав відносно малолітніх дітей, або жорстокого поводження з ними, ведення аморального способу життя, що негативно впливає на інтереси дітей. Як з`ясовано під час судового розгляду, сім`я ОСОБА_6 не перебувала на обліку як така, що перебуває в складних життєвих обставинах. За вказаних обставин, на переконання суду, такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітніх дітей, є невиправданим та не відповідатиме інтересам дітей. Суд першої інстанції не вбачав однозначних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 29.04.2020 у справі №522/10703/18.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі №645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі №640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі №331/5427/17. Тобто, судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції допитані діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 висловили свою думку, що вони не бажають спілкуватися з батьком.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №705/3040/18 (провадження №61-19878св21) зазначено, що озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував положення статті 164 СК України, з урахуванням висновку щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також взяв до уваги, що позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції, правильно розтлумачивши поняття винного ухилення від виконання батьківських обов`язків і з`ясувавши, що матеріали справи не містять доказів свідомого умисного ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення останнього батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Законодавцем визначено, що при вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

У даній справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 не бажає спілкуватися зі своїми доньками та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, які наразі проживають з братом ОСОБА_1 та бабусею.

При цьому, слід враховувати, що батьківські права засновані на спорідненості батька з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька і дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав. А та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дітей займається брат з бабусею, а батько проживає окремо від дітей, не свідчить безумовно про те, що батько не бажає приймати участь в утриманні та вихованні дітей, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги, що відповідач проживає окремо від дітей не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав та відповідно для скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок ООП Березівської сільської ради Житомирського району про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно дітей є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей спростовується матеріалами справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апеляційної скарги та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначено в апеляційній скарзі.

До того ж, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував положення п. 7 та п. 8 ст. 7, ст. 166 СК України, п. 1 та п. 2 ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в яких закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, у тому числі і при вирішенні питань щодо позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 25 липня 2024 року.

Головуючий

Судді