Постанова

від 25.07.2024 по справі 626/1992/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 626/1992/23 Головуючий суддя І інстанції Зимовський О. С.

Провадження № 22-ц/818/2047/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мастюгіна Євгенія Дмитровича на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 11 березня 2024 року, по цивільній справі №626/1992/23, за позовною заявою ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 09.09.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 4745693 про надання споживчого кредиту (далі Кредитний договір). Згідно умов Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту 09.10.2021 року. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору, (п. 1.4. Кредитного договору). ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.

21 червня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено Договір факторингу № 21-06/2022.

Після відступлення права грошової вимоги відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Отже, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу № 21-06/2022 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі 65600 грн.

На підставі вищевикладеного, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором сума кредиту 20000 грн. 00 коп., сума процентів за користування кредитом - 45600 грн 00 коп., всього 65600 грн., а також інфляційні втрати - 16793,60 грн., три відсотки річних - 2900,78 грн. та судові витрати по сплаченому судовому збору у розмірі 2 147,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 11 березня 2024 року було частково задоволено позов.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором № 4745693 про надання споживчого кредиту від 09 вересня 2021 року в розмірі 65600,00 грн, з яких 20000,00 грн - заборгованість за кредитом, 45600,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 09 вересня 2021 року по 07 січня 2022 року, інфляційних втрат за період з 08 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 1915,52 грн та трьох відсотків річних за період з 08 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 253,41 грн, а всього 67768,93 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1465 грн. 25 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000, а разом 6465 грн. 25 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кредитний договір підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 , будучи обізнаним з умовами кредитування, свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту та відсотками на користь позивача, який набув право вимоги первинного кредитора згідно з договорами факторингу. Оскільки відповідно до умов договору строк його дії було продовжено, а тому позивачем обґрунтовано нараховано відсотки за користування кредитними коштами.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мастюгін Є.Д. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, є незаконним та обґрунтованим внаслідок неправильного встановлення обставин по справі, неналежної оцінки доказів.

В обґрунтування скарги посилався на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Зазначав, що позивач не мав права додатково нарахувати проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування з 09.10.2021 року.

Посилається на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року у справі №209/1141/23.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За правилом ч. 1 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4745693 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає споживачу кредит в розмірі 20000,00 грн строком на 30 днів, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а. с. 83-92).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А175730, 09.09.2021, 09:31:44 (а. с. 92).

У пункті 1.5.1 договору сторони погодили фіксовану стандартну процентну ставку 1,90% в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до пункту 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась авто пролонгація відповідно до пункту 4.3 договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

За положеннями підпункту 4.3.1 Договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача відповідно до пунктів 4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених підпунктом 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача у порядку, передбаченому в пункті 4.2 договору (підпункт 4.3.2).

Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором додаток № 1 до договору таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а. с. 93) та паспорт споживчого кредиту (а. с. 101- 105).

09 вересня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» перераховано на картку № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 20000,00 грн, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 2047 від 29 червня 2022 року (а. с. 95-97).

21 червня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» як фактором укладено договір факторингу № 21-06/2022, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 4745693, укладеним з ОСОБА_1 у розмірі 65600,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 4745693 від 09 вересня 2021 року станом на 20 червня 2022 року позивачем нарахована заборгованість у загальному розмірі 65600,00 гривень, з яких 20000,00 гривень - заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 45600,00 гривень - сума заборгованості за процентами, що підтверджується карткою обліку договору (а. с. 68-82).

Пропозиція щодо пролонгації строку кредитування відповідачем не відкликана.

21 червня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено Договір факторингу № 21-06/2022.

Після відступлення права грошової вимоги відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Отже, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу № 21-06/2022 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі 65600 грн.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу paskhin1997@gmail.com, зазначену при укладання кредитного договору.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Суди встановили, що оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про надання фінансового кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 09 вересня 2021 року правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між не був би укладений.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Аргументи апеляційної скарги про безпідставне стягнення з ОСОБА_1 процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування є необґрунтованими, оскільки на підставі положень договору строк його дії було продовжено.

Згідно пункту 1 частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З договору № 4745693 від 09 вересня 2021року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 вбачається,що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус України» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором А175730), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Пунктом 2.1. договору № 4745693 про надання споживчого кредиту від 09 вересня 2021 року передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно пункту 2.1 договору (пункт 2.4 договору).

09 вересня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» виконано свої зобов`язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_1 , номер якої надано йому позичальником та вказано в кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 20000,00 грн, транзакція у системі «EASY PAY» № 988795667 , що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 2047 від 29 червня 2022 року (а. с. 95-97).

Згідно листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 20.12.2023 року 3 БТ/9752. Банківська картка НОМЕР_2 випускалась та належить ОСОБА_1 . Кошти зараховувались не по реквізитах, а через платіжну систему EasyPay, тому у Банку відсутня інформація, щодо призначення та рахунків відправників, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платежі надходили від ТОВ «АВЕНТУС Україна» банк не може (а.с. 229).

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», ані позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» не є банківськими установами, не відкривали позичальнику рахунку у банку, а лише перерахували за допомогою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» кредитні кошти на вже наявну у нього картку. Отже, позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 20000,00 грн.

На підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 позивачем наданий поденний розрахунок заборгованості (картка обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача за цим договором.

Як вбачається з умов кредитного договору від 09 вересня 2021 року його укладено строком на 30 днів, тобто до 09 жовтня 2021 року. Водночас, пунктом 4.3.1 договору передбачено автоматичну пролонгацію строку кредиту не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом.

З розрахунку заборгованості (картки обліку), наданого позивачем, ОСОБА_1 у період з 09 вересня 2021 року по 09 жовтня 2021 року жодних платежів з погашення кредиту та сплати відсотків не здійснював.

Отже, після спливу 09 жовтня 2021 року 30 днів погодженого строку кредиту відбувалась неодноразова пролонгація строку кредиту, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, тобто по 07 січня 2022 року включно.

За вказаний період (09 вересня 2021 року 07 січня 2022 року) позивачем нараховано позичальнику проценти за користування кредитом у розмірі 45600,00 грн, що відповідає умовам кредитного договору про сплату процентів за фіксованою ставкою 1,90% на день (20000,00 грн *1,9%*120 днів).

Виходячи з викладеного, встановивши укладення між Товариством «Авентус Україна» та ОСОБА_1 09 вересня 2021 року кредитного договору № 4745693, продовження строку користування кредитом через автопролонгацію відповідно до вимог пункту 4.3 на 90 календарних днів поспіль, відсутність сплати боргу, перехід права вимоги до позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 20 000,00 грн та відсотків за користування кредитом у межах строку кредитування за період з 09 вересня 2021 року по 07 січня 2022 року в сумі 45600,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 3% від простроченої суми за період з 08 січня 2022 року по 30 червня 2023 року та інфляційних втрат, нарахованих за період лютий 2022 року по травень 2023 року, то слід зазначити наступне.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX(набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Отже, підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат після 24 лютого 2022 року немає, і стягненню підлягають відповідні нарахування лише за період з 08 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року.

За період з 08 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року індексація на суму 65600,00 грн становить:

Сукупний індекс інфляції = 101,30% х 101,60% = 102,921% (за період січень 2022, лютий 2022)

Інфляційні нарахування = 65600,00 грн (сума боргу) х 102,921% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 65600,00 грн (сума боргу) = 1915,52 грн.

3% річних:

65340,00 грн (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 47 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 253,41грн.

Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволення та стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 65600,00 грн, з яких 20000,00 грн - заборгованість за кредитом, 45600,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 09 вересня 2021 року по 07 січня 2022 року, інфляційних втрат за період з 08 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 1915,52 грн та трьох відсотків річних за період з 08 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 253,41 грн, а всього 67768,93 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в іншій частині позовні вимоги задоволенню Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» не підлягали.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» представляє адвокат Крюкова М.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, ордер № 1075167 від 29 липня 2023 року.

Пунктом 3 договору передбачено, що оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі. Факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги. Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги в день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Зі звіту про надання правової допомоги від 29 червня 2023 року та рахунку на оплату по замовленню № 61/29/06 від 29 червня 2023 року вбачається, що адвокатом Крюковою М.В. надано товариству наступні послуги професійної правничої допомоги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором протягом 2 годин вартістю 4 000,00 грн, складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором протягом 5 годин вартістю 5 000,00 грн та подання її до суду в інтересах клієнта протягом 1 години вартістю 1 000,00 грн, на загальну суму 10 000,00 грн (а.с. 100, 106).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» сплачено адвокату Крюковій М.В. за надання правової допомоги 10000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 598 від 29 червня 2023 року (а.с. 99).

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» послуг адвоката Крюкової М.В. з надання правової допомоги. Зокрема, адвокатом в інтересах товариства подано до суду позовну заяву.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», положення якої знайшли свій розвиток у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20.

Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, які стягнуті з них, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465 заі 18); від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26 цс 21); від 07 липня 2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження № 12-94 гс 20).

Отже, враховуючи, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» задоволено частково, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 5 000,00 грн.

Докази та обставини, на які посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом обставин справи були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції відповідно до ст. 89 ЦПК України дав правильну правову оцінку наявним доказам у справі, а доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та висновків суду не спростували.

Наведені обставини та правове обґрунтування свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мастюгіна Євгенія Дмитровича - залишити без задоволення.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 11 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 25 липня 2024 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді Ю.М. Мальований.

О.В. Маміна.