Ухвала

від 23.07.2024 по справі 499/798/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/798/24

Провадження № 2/499/416/24

У Х В А Л А

Іменем України

"23" липня 2024 р. селище .Іванівка

Суддя Іванівського районного суду Одеської області Погорєлов І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування запису державного реєстратора, визнання недійсною технічної документації та визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Іванівського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 про скасування запису державного реєстратора, визнання недійсною технічної документації та визнання права власності на земельну ділянку.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

П.2 ч.3 ст.175 ЦПК України передбачає що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Позивачем у справі визначено учасників у справі - треті особи: Іванівська селищна рада Одеської області; ТОВ "ЗЕМАГРОСЕРВІС"; Державний кадастровий реєстратор Відділу Держгеокадастру в Іванівському районі Одеської області Мамонтова Світлана Іванівна.

Відповідно до ст.52 ст.53 ЦПК України визначено статус третіх осіб, а саме які заявляють самостійні вимоги та які не заявляють самостійні вимоги.

Але позивачем по справі не визначено статус третьої особи, що є порушенням вимог ч.6 ст.175 ЦПК України та унеможливлює в подальшому участь особи, яка не має визначеного статусу в цивільному процесі.

Серед іншого, позивачем помилково визначено, що позов немайнового характеру, зважаючи на таке.

За приписами п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати право приватної власності ОСОБА_1 на оспорювану земельну ділянку, на якій відбулось повне накладення меж земельної ділянки, належній ОСОБА_2 та розроблення останнім відповідної технічної документації на оспорювану земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 .

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Водночас, у п.57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, згідно якого до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

Згідно з висновками Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, наданих 02 грудня 2020 року при розгляді справи № 905/105/20: «Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Обґрунтовуючи позицію щодо немайнового характеру позову, прокурор посилається на те, що предметом позову є вимога про повернення орендарем (товариством) земельної ділянки орендодавцю (міськраді), яка з комунальної власності не вибувала; право власності за згадану ділянку не оспорюється; спір не пов`язаний з підтвердженням права на земельну ділянку; позовні вимоги мають зобов`язальних характер, а безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог не стане зміна складу майна сторін. ОП КГС ВС погодилася з наведеними доводами прокурора щодо немайнового характеру позовної вимоги про повернення земельної ділянки, оскільки йдеться про правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився, а судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, лише у позадоговірних зобов`язаннях»

Суд зауважує, що в даній справі за позовом ОСОБА_1 йдеться про позадоговірні правовідносини між сторонами, рішення за результатами розгляду якої може вплинути на зміну складу майна сторін у вигляді визнання права власності на оспорювану земельну ділянку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що одна з вимог, зазначених позивачем у прохальній частині позовної заяви, а саме: «Визнати право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, передану Більчанською сільською радою Іванівського району Одеської області у 2007 році згідно Рішенням VII-oi сесії Більчанської сільської ради V скликання від 26.09.2007 року, безкоштовно в приватну власність земельну ділянку розміром 0.10 га (10 соток) із земель житлової та громадської забудови для індивідуального дачного будівництва, розташованого в АДРЕСА_1 .» є вимогою майнового характеру.

У зв`язку з наведеним позивачем не дотримано п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, за яким позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем сплачено судовий збір не в повному розмірі, оскільки при поданні позову не визначено позовну вимогу майнового характеру та суд позбавлений можливості визначити остаточний розмір судового збору через відсутність відомостей про ціну позову.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак, до позовної заяви не додані відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи, а також поштового індексу позивача.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява не може вважатися такою, що відповідає вимогам ст.175-177 ЦПК України.

У відповідності до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зазначені вище недоліки позовної заяви позивачу слід усунути шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви відповідно до вимог ст.175-177 ЦПК України із врахуванням вищезазначених посилань та сплатою судового збору в порядку встановленому ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.177, 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування запису державного реєстратора, визнання недійсною технічної документації та визнання права власності на земельну ділянку - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити вищевказані недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання ухвали .

Роз`яснити позивачу, що якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк вимоги ухвали суду будуть виконані, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання, а інакше заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяІ. В. Погорєлов