Постанова

від 22.07.2024 по справі 910/2619/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. Справа№ 910/2619/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Палія В.В.

суддів: Сибіги О.М.

Вовка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 про повернення зустрічної позовної заяви

у справі №910/2619/23 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ»

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 46 318 311,05 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ» про стягнення пайового внеску у розмірі 46 318 311,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним збереженням відповідачем коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ» звернулось до суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якій заявляє вимогу: визнати відсутність права вимоги у Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ» щодо стягнення пайового внеску у сумі 46 318 311,05 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ» про поновлення строку на пред`явлення зустрічного позову.

Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ» до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання відсутнім права вимоги повернуто заявнику.

Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ» звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою поза межами строків встановлених ухвалою суду про відкриття провадження та поважних причин пропуску строку на пред`явлення зустрічного позову не зазначено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/2619/24 та направити матеріали справи до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття зустрічного позову ТОВ «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ» до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання відсутності права вимоги щодо стягнення пайового внеску у сумі 46 318 311, 05 грн. на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при винесенні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не в повній мірі досліджені причини поважності пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви та зроблено невірний висновок щодо їх відсутності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/2619/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/2619/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 08.05.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/2619/24 до надходження матеріалів справи (матеріалів оскарження ухвали) на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали оскарження справи.

Ухвалою суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/2619/24 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, одним із спеціальних прав відповідача є право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Метою пред`явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.

Разом з цим, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Процесуальний порядок сумісного розгляду в межах однієї справи первісного та зустрічного позовів регулюється нормами ст. 180 ГПК України, за змістом ч. ч. 1, 2 якої відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, строк для подання відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 165 ГПК України, судом першої інстанції встановлювався ухвалою від 19.03.2024 (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі).

Відповідно до матеріалів справи, ухвала Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 про відкриття провадження у справі була вручена відповідачу (шляхом її надіслання засобами поштового зв`язку) 29.03.2024.

Отже, відповідач мав право пред`явити зустрічний позов, згідно ст. 180 ГПК України, у строк до 15.04.2024 (з урахуванням вихідних днів).

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, зустрічна позовна заява була подана відповідачем лише 29.04.2024, що підтверджується відміткою канцелярії суду, тобто поза межами строку, визначеного в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.03.2024.

Повертаючи зустрічну позову заяву, суд першої інстанції зазначив, що наведені обставини пропуску строку на звернення з зустрічним позовом є неповажними, оскільки відповідач був обізнаний про відкриття провадження у справі, а хвороба генерального директора не доводить поважності причин пропуску строку.

Судова колегія погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції за наступних підстав.

Статями 113 - 116 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, -встановлюються судом.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи, тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку.

Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причин його пропуску.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Із правового контексту норм ст. ст. 118, 119 ГПК України вбачається, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/19, від 19.05.2021 у справі №916/2657/20.

Частиною 4 статті 13 ГПК України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову не містить посилання на обставини, що завадили відповідачу звернутися до суду із зустрічним позовом в межах встановленого судом строку, а наведені ним причини пропуску строку не містять посилання на обставини, що є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення відповідача та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії щодо пред`явлення зустрічного позову у встановлений строк. Отже, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на пред`явлення зустрічного позову.

За приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ» заявлено зустрічний позов у справі №910/2619/24 після спливу встановленого законом строку для подання зустрічного позову, а наведені заявником причини його пропуску не є поважними, зустрічна позовна заява правомірно повернута господарським судом першої інстанції на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/2619/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/2619/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/2619/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМПОРІУМ ПРОПЕРТІЗ».

4. Матеріали оскарження справи №910/2619/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді О.М. Сибіга

І.В. Вовк