Ухвала

від 24.07.2024 по справі 903/1011/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

24 липня 2024 року Справа № 903/1011/23 за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Контракт, м. Київ

до відповідача за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул, с. Жидичин, Луцький р-н., Волинська обл.

про стягнення 500 000 грн. 00 коп.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул, с. Жидичин, Луцький р-н., Волинська обл.

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Контракт, м. Київ

про визнання укладеним договору купівлі-продажу №1 від 20.02.2023

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від боржника: н/з

від стягувача: Дубчак Л.С., ордер від 26.08.2023

встановив: рішенням суду від 21.02.2024 відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Контракт про визнання укладеним договору купівлі-продажу №1 від 20.02.2023. Первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віп Контракт 500 000 грн 00 коп безпідставно набутих коштів та 7 500 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору, а всього 507 500 грн 00 коп (п`ятсот сім тисяч п`ятсот грн 00 коп).

На виконання рішення суду видано наказ №903/1011/23-1 від 21.06.2024.

16.07.2024 на адресу суду надійшла заява ТОВ Вінтул про відстрочення виконання рішення суду на сім місяців до 21.02.2025.

Ухвалою суду від 16.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул від 16.07.2024 про відстрочення виконання рішення суду прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні 24.07.2024 о 12 год 00 хв. Запропоновано стягувачу до 22.07.2024 подати суду пояснення по суті заяви.

Стягувач у заяві від 22.07.2024 та представник у судовому засіданні 24.07.2024 відстрочення виконання рішення суду заперечує, оскільки боржник належним чином не обґрунтував наявність підстав для відстрочки, не надав жодних належних, достовірних та допустимих доказів на їх підтвердження. Оборотно-сальдові відомості не є первинним документом та достатнім доказом наявності дебіторської заборгованості та її розміру. Докази на підтвердження вжиття заходів із погашення дебіторської заборгованості відсутні. Боржник згідно інформації, яка розміщена на веб порталі Судової влади України та в автоматизованій системі виконавчих проваджень, не є учасником інших господарських чи цивільних справ про стягнення коштів, не є стягувачем за жодним виконавчим провадженням. Не мав права розпоряджатися безпідставно отриманими коштами. Ринок з продажу автомобілів за останній час значно зріс, тому збитковість товариства є сумнівною. Згідно інформації Open Data Bot боржник є прибутковим. Докази простою в роботі товариства відсутні. Складне фінансове становище боржника не може бути безумовною підставою для надання відстрочки. Можливість виконання рішення суду через сім місяців не обґрунтована. У разі задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства, які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, та майно цього товариства в межах 551 500 грн 00 коп.

Боржник правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

При цьому судом врахований встановлений ст. 331 ГПК України строк розгляду заяви.

Заслухавши пояснення представника стягувача, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

в с т а н о в и в:

Рішенням від 21.02.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Контракт про визнання укладеним договору купівлі-продажу №1 від 20.02.2023. Первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віп Контракт 500 000 грн 00 коп безпідставно набутих коштів та 7 500 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору, а всього 507 500 грн 00 коп (п`ятсот сім тисяч п`ятсот грн 00 коп).

На виконання рішення суду видано наказ №903/1011/23-1 від 21.06.2024.

У заяві від 16.07.2024 ТОВ «Вінтул» просить відстрочити виконання рішення суду на сім місяців до 21.02.2025.

Заява обґрунтована тим, що на даний час товариством здійснюються заходи щодо стягнення заборгованості із своїх партнерів за поставлений товар. Загальна заборгованість перед товариством становить близько 20 мільйонів гривень, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю. Фінансове становище товариства є складним, зумовлене передусім війною в Україні, динамічною інфляцією. З початком війни спостерігаються значні проблеми з логістикою, пов`язані із ввезенням продукції, що імпортується, адже відбулась блокада польських мітингувальників, що призвело до збільшення вартості логістичних послуг. Загальна заборгованість товариства за імпортований товар становить близько 20 мільйонів грн. У товариства наявний критичний фінансово-господарський стан, зменшення прибутку підприємства. Кошти, що надходять підприємству, ідуть на сплату зобов`язань за імпортований товар, щоб підприємство не припинило свою діяльність. Товариство має намір повністю добровільно погасити борг перед ТОВ «Віп Контракт», проте одномоментне виконання рішення суду паралізує господарську діяльність товариства.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Підставою, зокрема, для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує надання відстрочки виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. Отже, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

Положеннями частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

В матеріалах справи відсутні докази часткового виконання рішення суду, що свідчило б про дійсний намір боржника погасити борг в добровільному порядку.

На підтвердження викладених у заяві про відстрочку виконання судового рішення обставин заявником додано лише оборотно-сальдову відомість по рахунку товариства за період з 01.01.2020 по 03.07.2024.

В той же час, докази скрутного матеріального становища (відсутність коштів), зменшення вартості продукції, що призвело до складнощів у її реалізації, вчинення заходів щодо стягнення заборгованості з дебіторів, зниження попиту на придбання транспортних засобів, понесення збитків заявником не подані.

Посилання товариства, що введення воєнного стану негативно вплинуло на його фінансовий стан не приймається судом до уваги, оскільки кошти від стягувача отримані боржником 09.03.2023, тобто у період збройної агресії проти України.

Поряд з цим суд відзначає, що тяжка економічна ситуація в країні, спричинена військовою агресією, носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Судом враховано також, що предметом спору було стягнення помилково перерахованих стягувачем 09.03.2023 на рахунок боржника коштів, які утримано останнім без будь якої правової підстави та не повернуто стягувачу протягом більше одного року.

Боржником не підтверджено відсутності грошових коштів на банківських рахунках у необхідній сумі.

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Як передбачено ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п. 1, абз. 4 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Боржником належним чином не обґрунтовано можливість погашення боргу після 7-ми місяців, в межах яких він просить відстрочити виконання судового рішення, зокрема документально не підтверджено джерела, розмір та строки надходження грошових коштів, за рахунок яких буде здійснюватись погашення боргу.

З матеріалів справи не вбачається та боржником не надано доказів можливості зарахування коштів на їх рахунок (після надання судом відстрочки), розмір таких сум із визначенням конкретних джерел надходження грошових коштів або ж контрагентів.

Також, як зазначає Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18, саме дослідження таких обставин повинно відбуватись із дотриманням вимог ч. 1 ст. 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та положень ст. 236 ГПК України, відповідно до яких обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З викладених норм вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Тобто, передбачена процесуальним законодавством можливість суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочити виконання рішення не є безумовною, адже передбачає доведення заявником дійсного існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів скрутного фінансового становища боржника, ефективності організації системи виконання рішення у даній справі шляхом надання відстрочення такого виконання, доказів можливості виконання рішення суду у період відстрочки, що наведені заявником доводи є необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимим доказами, не є доказами наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання рішення суду, з врахуванням інтересів обох сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Довготривале невиконання рішення суду порушить право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Керуючись ст.ст. 234-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул від 16.07.2024 про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвала суду підписана 25.07.2024.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук