Рішення

від 16.07.2024 по справі 910/4747/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2024Справа № 910/4747/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча

компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ

«Централізовані закупівлі»

про стягнення 5.881.908,43 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Панкеєва Т.В., адвокат за довіреністю № 01-03/01-гп від 07.05.2024

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

18.04.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» про стягнення 5.881.908,43 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до договору поставки № 53-129-01-23-02785 від 09.06.2023 позивач здійснив постачання моторної оливи відповідачу на загальну суму 4.773.00,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі ТМЦ № 771 від 06.07.2023 та № 786/1 від 10.08.2023 та здійснив постачання оливи турбінної відповідно договору поставки № 53-129-01-23-0272 від 24.05.2023 на загальну суму 2.358.097,23 грн, що підтверджується актами приймання-передачі № 816 від 18.09.2023, № 816/3 від 18.09.2023, № 817/1 від 22.09.2023, № 817/2 від 22.09.2023 та № 041-37/1559 від 05.10.2023, товар частково був сплачений та з порушенням строків оплати. У зв`язку з тим, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, позивач на поштову адресу та на електронну пошту відповідача направив претензії № 01-03/01-п від 11.03.2024 та № 01-03/02-п від 11.03.2024, проте відповіді надано не було. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 5.881.908,43 грн, з яких 3.516.600,00 грн основного боргу, 17.972,57 грн пені, 117.182,47 грн інфляційних втрат, 53.906,91 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785 від 09.06.2023 та 2.096.199,71 грн основного боргу, 8.968,15 грн пені, 44.174,17 грн інфляційних втрат, 26.904,45 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 від 24.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4747/24 від 25.04.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

03.05.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 13.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/4747/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.06.2024.

21.05.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 4.501.861,66 грн, з яких 2.216.600,00 грн основного боргу, 17.972,57 грн пені, 117.182,47 грн інфляційних втрат, 53.906,91 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785 від 09.06.2023 та 2.096.199,71 грн основного боргу, 8.968,15 грн пені, 44.174,17 грн інфляційних втрат, 26.904,45 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 від 24.05.2023.

24.05.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про повернення судового збору в сумі 15.600,00 грн.

30.05.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що на виконання договору № 53-129-01-23-02772 від 24.05.2023 відповідачем перераховано позивачу оплату у розмірі 557.580,87 грн. Також зазначає, що на виконання договору № 53-129-01-23-02785 від 09.06.2023 відповідачем сплачено кошти у розмірі 2.557.000,00 грн. Зазначає, що в діях відповідача відсутня вина у неналежному виконанні зобов`язань за договорами з огляду на непростий фінансовий стан відповідачу, втрату відповідачем внаслідок воєнного стану і окупації значної частини своїх виробничих потужностей. Вважає, що позивач безпідставно здійснює нарахування пені у розмірі 1% річних, оскільки умовами договорів нарахування пені не передбачено.

03.06.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення 1% річних до 0,1 % річних.

03.06.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду на один рік.

03.06.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач здійснює повноцінну господарську діяльність; позивач так само як відповідач працює в умовах воєнного стану та має негативні наслідки від цих дій; позивач є постачальником мастильних матеріалів, які використовуються на підприємствах критичної інфраструктури, та наразі є виконавцем державних контрактів на постачання продукції для Міністерства оборони України, Національної гвардії України та ряду державних компаній; взагалі не платити за договорами настілки довго дозволяє лише відповідач і ПАТ «Центренерго»; відповідач мав право зменшити обсяг закупівлі та загальну суму договору від реального фінансування або з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця; у зв`язку з цим твердження відповідача про відсутність вини не знаходять свого підтвердження; відповідач почав сплачувати борги після направлення вимог, претензій та позову до суду; умовами п. 7.12 договорів сторони передбачили штрафну санкцію (пеню) у розмірі 1% річних від простроченої суми; даний пункт не містить посилання на ст. 625 ЦК України та в договорах не зазначено, що це зменшений розмір відсотків річних за цією статтею.

04.06.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про залучення до участі у справі представника - адвоката Панкеєву Т.В.

04.06.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.07.2024.

05.06.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 269.108,72 грн, з яких 17.972,57 грн пені, 117.182,47 грн інфляційних втрат, 53.906,91 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785 від 09.06.2023 та 8.968,15 грн пені, 44.174,17 грн інфляційних втрат, 26.904,45 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 від 24.05.2023. У заяві позивач також просить суд про повернення судового збору в сумі 67.353,60 грн.

06.06.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів надіслання відповідачу документів.

15.07.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.07.2024 у судовому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні 16.07.2024 позовні вимоги з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог підтримав повністю.

Відповідач у судове засідання 16.07.2024 не з`явився.

В судовому засіданні 16.07.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки товару № 53-129-01-23-02772 (далі - договір № 53-129-01-23-02772).

Відповідно до п. 1.1 договору № 53-129-01-23-02772 постачальник зобов`язується в порядку і не умовах, визначених у договорі, поставити оливи турбінні виробництва ТОВ «КСМ Протек», ТОВ «Енергоойл», Україна (далі - продукція) для потреб ВП «Рівненська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - кінцевий споживач), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

09.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки товару № 53-129-01-23-02785 (далі - договір № 53-129-01-23-02785).

Відповідно до п. 1.1 договору № 53-129-01-23-02785 постачальник зобов`язується в порядку і не умовах, визначених у договорі, поставити оливу моторну М-20Г2 виробництва ТОВ «КСМ Протек», Україна (далі - продукція) для потреб ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - кінцевий споживач), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань оплату отриманої продукції своєчасно не здійснив, у зв`язку з чим за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані 8.968,15 грн пені, 44.174,17 грн інфляційних втрат, 26.904,45 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 та 17.972,57 грн пені, 117.182,47 грн інфляційних втрат, 53.906,91 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785.

У свою чергу відповідач не визнає обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно п. 10.1 договору № 53-129-01-23-02772 та договору № 53-129-01-23-02785 вони є чинним з дати їх підписання сторонами і діють до 31.12.2023, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку.

Відповідно до п. 3.1 договору № 53-129-01-23-02772 загальна сума договору становить 2.423.777,87 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 договору № 53-129-01-23-02785 загальна сума договору становить 4.800.000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору № 53-129-01-23-02772 позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 2.396.199,71 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними

№ КСМ-0907-51 від 07.09.2023 на суму 945.000,00 грн;

№ КСМ-0914-41 від 14.09.2023 на суму 457.229,83 грн;

№ КСМ-0914-42 від 14.09.2023 на суму 270.024,28 грн;

№ КСМ-0914-21 від 14.09.2021 на суму 723.945,60 грн;

та актами приймання-передачі ТМЦ

№ 816 від 18.09.2023 на суму 945.000,00 грн;

№ 816/3 від 18.09.2023 на суму 38.102,48 грн;

№ 817/1 від 22.09.2023 на суму 419.127,35 грн;

№ 817/2 від 22.09.2023 на суму 270.024,28 грн;

№ 041-37/1559 від 05.10.2023 на суму 723.945,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору № 53-129-01-23-02785 позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 4.773.600,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними

№ КСМ-0705-7 від 05.07.2023 на суму 2.824.800,00 грн;

№ КСМ-0809-19 від 09.08.2023 на суму 1.948.800,0 грн;

та актами приймання-передачі ТМЦ

№ 771 від 06.07.2023 на суму 2.824.800,00 грн;

№ 786/1 від 10.08.2023 на суму 1.948.800,00 грн.

Отже, загалом за двома договорами позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 7.169.799,71 грн.

Пунктом 4.2 договору № 53-129-01-23-02772 визначено, що покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 45 робочих днів з дати підсипання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

Пунктом 4.2 договору № 53-129-01-23-02785 визначено, що покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 120 календарних днів з дати підсипання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, відповідач мав виконати зобов`язання по сплаті продукції у наступні строки

Згідно договору № 53-129-01-23-02772 за актами приймання-передачі ТМЦ

№ 816 від 18.09.2023 та № 816/3 від 18.09.2023 на загальну суму 983.102,48 грн у строк до 20.11.2023 включно;

№ 817/1 від 22.09.2023 та № 817/2 від 22.09.2023 на загальну суму 689.151,63 грн у строк до 24.11.2023 включно;

№ 041-37/1559 від 05.10.2023 на суму 723.945,60 грн у строк до 07.12.2023 включно.

Згідно договору № 53-129-01-23-02785 за актами приймання-передачі ТМЦ

№ 771 від 06.07.2023 на суму 2.824.800,00 грн у строк до 03.11.2023 включно;

№ 786/1 від 10.08.2023 на суму 1.948.800,00 грн у строк до 08.12.2023 включно.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено повну оплату поставленої продукції у розмірі 7.169.799,71 грн наступним чином

За договором № 53-129-01-23-02772 згідно платіжних інструкцій

№ 485 від 05.03.2024 в сумі 300.000,00 грн;

№ 1113 від 03.06.2024 в сумі 194.366,83 грн;

№ 1114 від 03.06.2024 в сумі 75.657,45 грн;

№ 1118 від 03.06.2024 в сумі 645.000,00 грн;

№ 1119 від 03.06.2024 в сумі 418.068,95 грн;

№ 1120 від 03.06.2024 в сумі 723.945,60 грн;

№ 1122 від 03.06.2024 в сумі 38.102,48 грн;

№ 1123 від 03.06.2024 в сумі 1.058,40 грн.

За договором № 53-129-01-23-02785 згідно платіжних інструкцій

№ 79 від 17.01.2024 в сумі 257.000,00 грн;

№ 206 від 06.02.2024 в сумі 500.000,00 грн;

№ 643 від 29.03.2024 в сумі 500.000,00 грн;

№ 785 від 06.05.2024 в сумі 1.300.00,00 грн;

№ 1116 від 03.06.2024 в сумі 267.800,00 грн;

№ 1117 від 03.06.2024 в сумі 1.948.800,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договорів, у визначений строк зобов`язання щодо оплати поставленої продукції не виконав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.12 договору № 53-129-01-23-02772 та договору № 53-129-01-23-02785 у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов`язання за договором у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 1% річних від простроченої суми.

З огляду на те, що даний пункт міститься у розділі VII договору «Відповідальність сторін», не має посилання на те, що ним визначено інший розмір процентів в порядку передбаченому ст. 625 Цивільного кодексу України та те, що пеня зазвичай встановлюється у відсотковому відношенні, суд приходить до висновку, що даним пунктом договору сторони узгодили штрафну санкцію - пеню.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленої продукції відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 8.882,66 грн за договором № 53-129-01-23-02772 та 17.707,77 грн за договором № 53-129-01-23-02785.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 8.882,66 грн за договором № 53-129-01-23-02772 та 17.707,77 грн за договором № 53-129-01-23-02785 обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині нарахування розміру пені в позові слід відмовити, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем порушено норми чинного законодавства України, а саме не вірно визначено періоди прострочення (без врахування положень ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України).

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати поставленої продукції позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 44.174,17 грн інфляційних втрат, 26.904,45 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 та 117.182,47 грн інфляційних втрат, 53.906,91 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Умовами договорів інший розмір процентів не визначений.

Оскільки умовами договорів не визначено розмір процентів річних позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення 1% річних (фактично позивачем заявлено 3% річних) до 0,1% річних підлягає відхиленню з огляду на наступне

Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір процентів передбачений ст. 625 Цивільного кодексу України не приймається судом до уваги, оскільки предметом розгляду у справі № 902/417/18 були вимоги про стягнення іншого розміру процентів річних (40% річних), що був визначений умовами договору, ніж встановлений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 26.648,01 грн за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 та 53.123,28 грн за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785 та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині 3% річних в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України, а саме невірно визначено періоди прострочення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 44.174,17 грн інфляційних втрат за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 та 99.116,07 грн інфляційних втрат за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785 та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині інфляційних втрат нарахованих за договором № 53-129-01-23-02785 на суму боргу 4.516.600,00 грн за період з 15.01.2024 по 05.02.2024 в розмірі 18.066,40 грн в позові слід відмовити, оскільки періодом прострочення по сплаті боргу у зазначеному розмірі є з 17.01.2024 по 05.02.2024, тобто прострочення мало не повний місяць.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом враховано, що судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Суд розглянувши подане відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення суду на один рік відзначає наступне

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» створено у жовтні 1996 року.

Компанія є оператором чотирьох діючих атомних електростанцій України, на яких експлуатується 15 атомних енергоблоків (13 енергоблоків типу ВВЕР-1000 і два - ВВЕР-440) загальною встановленою потужністю 13835 МВт, 2 гідроагрегати Олександрівської ГЕС (25 МВт), 3 гідроагрегати Ташлицької ГАЕС (453 МВт) (гідроагрегат № 3 у 2022 році було приєднано до енергосистеми).

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у 2021 році забезпечувало більше 55% потреби України в електроенергії.

Засновник - Кабінет Міністрів України. Підприємство утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1268 від 17.10.1996 «Про створення Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» на базі майна атомних електростанцій та їхніх інфраструктур - ВО «Запорізька АЕС», ВО «Південноукраїнська АЕС», ВО «Чорнобильська АЕС», ВО «Рівненська АЕС», ВО «Хмельницька АЕС». У 2001 році Чорнобильську АЕС виведено зі складу НАЕК «Енергоатом».

У 2021 році Кабінет Міністрів України розпорядженням від 20.01.2021 № 50-р взяв на себе функції з управління єдиним майновим комплексом НАЕК «Енергоатом».

Основні види економічної діяльності детально викладено у статуті НАЕК «Енергоатом», зокрема, підприємство утворено з метою виробництва електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, введення в експлуатацію та зняття з експлуатації ядерних установок, безперебійного енергопостачання суб`єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості, дотримання вимог ядерного законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1268 від 17.10.1996 на Компанію покладено функції експлуатуючої організації. Завданнями Енергоатом є безпечне виробництво електроенергії, підвищення рівня безпеки діючих енергоблоків АЕС та продовження терміну їх експлуатації, будівництво енергоблоків АЕС та зняття їх з експлуатації, придбання свіжого і вивезення відпрацьованого ядерного палива, створення національної інфраструктури поводження з опроміненим ядерним паливом, фізичний захист ядерних установок та ядерних матеріалів, підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, вирішення соціальних питань працівників тощо.

НАЕК «Енергоатом» входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»).

НАЕК «Енергоатом» належить до суб`єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки».

Постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 вирішено утворити Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661).

06.02.2023 прийнято Закон України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», який набрав чинності 23.03.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК «Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»» Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 11.01.2024 вчинено запис про державну реєстрації юридичної особи - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); номер запису 1000741450000105879.

Також згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 11.01.2024 вчинено запис про припинення юридичної особи - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); номер запису 1000741120251000221.

Отже, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661).

Суд враховує, що викладені у заяві про відстрочення виконання рішення обставини свідчать про значне погіршення фінансового стану відповідача у зв`язку із зупиненням роботи Запорізької АЕС як об`єкта основних виробничих потужностей відповідача.

Водночас суд зазначає, що через масові ракетні удари з боку російської федерації по об`єктам інфраструктури України, їх пошкодженням, в нашій країні існує проблема з енергопостачанням. У зв`язку із дефіцитом потужності енергоносіїв запроваджені аварійні, планові та непланові відключення електроенергії у багатьох містах і селах України. Тоді як, метою діяльності АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є безпечне та надійне виробництво електроенергії задля енергетичної безпеки, енергонезалежності, безпеки життєдіяльності персоналу та населення, сталого розвитку економіки та без вуглецевого енергетичного майбутнього України.

За наведених обставин відстрочення виконання рішення суду для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання судового рішення, а відповідною заявою він лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити у майбутньому повне виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення, а тому вважає можливим відстрочити виконання дане рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4747/24 на шість місяців, тобто до 16.01.2024.

Таким чином, заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/4747/24 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» (01054, м. Київ, вул. Франка Івана, 31; код ЄДРПОУ 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 15, літера А; код ЄДРПОУ 37333587) 17.707 (сімнадцять тисяч сімсот сім) грн 77 коп. пені, 99.116 (дев`яносто дев`ять тисяч сто шістнадцять) грн 07 коп. інфляційних втрат, 53.123 (п`ятдесят три тисячі сто двадцять три) грн 28 коп. 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785 від 09.06.2023 та 8.882 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 66 коп. пені, 44.174, (сорок чотири тисячі сто сімдесят чотири) грн 17 коп. інфляційних втрат, 26.648 (двадцять шість тисяч шістсот сорок вісім) грн 01 коп. 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 від 24.05.2023, 2.995 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 82 коп. витрат по сплаті судового збору, відстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/4747/24 від 16.07.2024 до 16.01.2025.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 25.07.2024.

СуддяВ.В. Сівакова