Рішення

від 25.07.2024 по справі 910/6339/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2024Справа № 910/6339/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілаб»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція»

про стягнення 1 109 936, 89 грн.

Без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 1 109 936, 89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

10.06.2024 від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач визнає позов в частині стягнення основного боргу, просить розподілити судові витрати та розстрочити виконання рішення суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛАБ» (далі-Позивач/ Постачальник) та ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ»), як Покупцем (далі - Відповідач/Покупець), в особі відокремленого підрозділу «Рівненьська АЄС» було укладено Договір поставки товару № 53-122-01-23-13259 від 18.04.2023 (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 - 1.2 вищезазначеного Договору, Постачальник зобов`язується передати Покупцю, у власність «Замовника» продукцію, а «Замовник», в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору). Предметом поставки по Договору була продукція: 38430000-8 Детектори та аналізатори, яка передбачена специфікацією № 1 (додаток №1 до даного Договору).

За умовами розділу 2 Договору (п. 2.1. та 2.2) вартість Договору становила разом: 873 140,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% : 174628,00 грн., всього з ПДВ: 1047768,00 грн. (один мільйон сорок сім тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата відбувається протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції та за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію (розділ 6 Договору).

Розділом 3 Договору, сторони визначили, що постачання Продукції здійснюється в період до 30.11.2023 року на умовах: DDP 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника Постачальника.

Згідно пункту 8 Договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору. Вищевказаний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді (з можливістю завантаження) і знаходиться на офіційному сайті ДП «НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: https://www.energoatom.com.ua/parts/pdf-file/sou/SOU NAEK 038 2021.pdf

Відповідно до розділу 8 Договору - товарно-супровідні документи, що надаються Постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, документи які підтверджують якість продукції (паспорт, або етикетка, або сертифікат якості оригінал або копія, завірена Постачальником). Успішне проходження продукцією вхідного контролю ВК-1 специфікації (додаток № 1 до даного договору), підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції.

До укладеного Договору, сторонами було погоджено та підписано Додаток № 1 «Специфікація», за якою, сторонами визначено наступне:

- найменування, тип товару: Колонка- пастка Metrosep I Trap 1 100/4.0, Меtrоhm, Швейцарiя у кількості 4 шт, вартістю 22 270,00грн. вартість з ПДВ 89 080,00 грн.; Колонка аналiтична Metrosep А Supp 74 mm, Metrohm, Швейцарiя, у кількості, 2 шт., вартістю 183530,00 грн., вартість з ПДВ 367 060,00 грн.;Колонка аналiтична Metrosep С Supp 14 mm, Metrohm, Швейцарiя у кількості 2 шт, вартістю без ПДВ, 208 500,00грн., всього вартість з ПДВ 417 000,00 грн.

Всього поставка продукції на загальну вартість з ПДВ 1047768,00 грн.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору та укладеної Специфікації, ним було проведено поставку товару на адресу Відповідача, що підтверджується видатковою накладною № 804 від 20.06.2023 року, на загальну суму 1047768 (один мільйон сорок сім тисяч сімсот шістдесят вісім гривень) 00 коп.

Товар будо доставлено на адресу Відповідача, Позивачем, про що свідчить Товарно-транспортна накладна від 20.06.2023 року № Р804, за формою Т№ 1-ТН. Вказана ТТН була підписана Відповідачем його уповноваженою особою, на підставі довіреності № 1/388 від 14.06.2023 року на отримання товарно матеріальних цінностей.

Поставлений товар, у відповідності до умов Договору пройшов вхідний контроль, свідченням чого є «Ярлик на придатку продукцію» № 1-7-331 від 04.07.2023 року згідно якого, Відповідачу було передано документи на виконання п. 3.2. Договору.

Позивачем, за фактом передачі у власність Відповідачу товару, було складено та зареєстровано податкову накладну від 20.06.2023 року №85, підтвердженням чого є квитанція про реєстрацію податкової накладеної від 10.07.2023 року № 9166497985.

Позивач зазначає, що всі первинні бухгалтерські документи були підписані обома сторонами без жодних заперечень, претензій до якості товару не заявлялось.

З урахуванням дати поставки товару, а саме 20.06.2023 року, дат виконання умов договору щодо поставки продукції, про що свідчить видаткова накладна, «Ярлик на придатну продукцію» № 1-7-331 від 04.07.2023 року, та податкова накладна, з урахуванням строку оплати, згідно пункту 2.2. Договору, розрахунок за поставлений товар повинен був бути проведений Відповідачем не пізніше 18.08.2023 року, проте, так і не був проведений, вартість поставленого товару так і не була оплачена Позивачу.

Станом на дату подання даного позову, за Відповідачем рахується заборгованість за поставлений належної якості товар у розмірі 1 047 768,00 грн. (один мільйон сорок сім тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Позивач також повідомляє про те , що наявність заборгованості за поставлений товар також підтверджується самим Відповідачем, яким на адресу Позивача було направлено лист від 22.12.2023 року № 24123/001-юр, про підтвердження наявність заборгованості та намір у подальшому провести розрахунки за поставлену Продукцію.

Станом на дуту подання позову, жодних платежів від Відповідача в оплату заборгованості не надходило.

На підставі викладеного, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 1 047 768, 00 грн. основного боргу, інфляційних втрат у розмірі 39 378, 23 грн. та 3% річних в розмірі 22 790, 66 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За умовами ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами абзацу 3 ч. 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За умовами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи норми зазначених статей та обставини справи, Господарський суд міста Києва вважає, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

10.06.2024 від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач визнає позов в частині стягнення основного боргу, просить розподілити судові витрати.

Щодо розподілу судових витрат Господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач визнає позов лише в стягненні основного боргу, без врахування штрафних санкцій, в такому випадку положення статті 130 ГПК України застосуванню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційнх втрат підлягають задоволенню в заявленому розмірі, а саме 39 378, 23 грн.

Перевіривши розрахунок позивача по 3 % річних та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 22 790, 66 грн.

Викладені у відзиві на позов аргументи не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідач також просить розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідач не долучив належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для розстрочення рішення суду. Суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення стягнення грошових коштів у зв`язку з його необґрунтованістю.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі ВІДОКРЕМЛЕНОГО ПІДРОЗДІЛУ «РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна, 34400, Рівненська обл., місто Вараш, Код ЄДРПОУ 05425046) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІЛАБ» (Україна, 04080, місто Київ, ВУЛ. НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 22/15, ЄДРПОУ 31175502) - основний борг у розмірі 1 047 768 (один мільйон сто дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять шість) грн. 00 коп. 3% річних у розмірі 22 790 (двадцять дві тисячі сімсот дев`яносто) грн. 66 коп., інфляційні втрати у розмірі 39 378 (тридцять дев`ять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 23 коп., та судовий збір у розмірі 16 649 (шістнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять ) грн. 05 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва