Рішення

від 22.07.2024 по справі 910/3532/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2024Справа № 910/3532/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Інфотех»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гартен - Консалтинг Груп»

про стягнення 3 630 501, 85 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.07.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 3 630 501, 85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 було відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.04.2024.

11.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гартен - Консалтинг Груп» надійшов відзив на позовну заяву.

19.04.2024 від Державного підприємства «Інфотех» надійшла відповідь на відзив.

22.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гартен - Консалтинг Груп» надійшло клопотання про продовження строку на подання доказів.

У судовому засіданні 22.04.2024 представники сторін були повідомлені про відкладення розгляду справи під розписку на 20.05.2024.

20.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гартен - Консалтинг Груп» надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 20.05.2024 представник позивача та відповідача надали усні пояснення по справі, представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з клопотаннями поданими відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 17.06.2024.

29.05.2024 від Державного підприємства «Інфотех» надійшли додаткові пояснення по справі.

14.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гартен - Консалтинг Груп» надійшло клопотання про долучення доказів та відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 17.06.2024 представник позивача надав усні пояснення по справі, на рахунок клопотань відповідача заперечував, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 було відкладено розгляд справи на 01.07.2024.

19.06.2024 від Державного підприємства «Інфотех» надійшли заперечення по справі.

28.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гартен - Консалтинг Груп» надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 01.07.2024 представник позивача та відповідача надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.07.2024.

У судовому засіданні 22.07.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.12.2021 між Державним підприємством «ІНФОТЕХ» (далі - Позивач/Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гартен - Консалтинг Груп» (попередня назва ТОВ «АМАЙНД») (далі - Відповідач/Постачальник) укладено Договір про закупівлю № 32522 щодо поставки телекомунікаційного обладнання на суму 33 150 000,00 гривень (далі - Договір).

У пункті 1.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити замовнику телекомунікаційне обладнання за предметом «Обладнання для модернізації єдиної цифрової відомчої телекомунікаційної мережі МВС» (далі - Обладнання), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити предмет закупівлі в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі.

Ціна даного Договору становить 28 749 523, 00 грн без ПДВ, безпосередньо ПДВ складає 4 400 477,00 грн., а разом з ПДВ 33 150 000,00 грн., з яких вартість програмного забезпечення складає 6 747 138,00 грн. (п. 3.1 Договору).

У відповідності до п. 3.3 Договору визначено, що оплата предмету закупівлі за цим Договором здійснюється за фактом постачання обладнання та шляхом здійснення попередньої оплати у розмірі не більше 30 % (тридцяти відсотків) від суми, передбаченої п.3.1. Договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, 22.12.2021 позивач здійснив оплату на рахунок відповідача в розмірі 4 648 862,40 грн. (з ПДВ) в якості попередньої оплати за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 98.

24 грудня 2021 Позивач сплатив відповідачу 4 686 600,00 грн. (з ПДВ) в якості попередньої оплати за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 99.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що виконання постачальником своїх зобов`язань здійснюється у відповідності до Графіку постачання (додаток 3), який є невід`ємною частиною даного Договору.

У відповідності до Графіку постачання (додаток 3 до Договору) Відповідач повинен був поставити 14 номенклатурних позицій у строк до 15.03.2022 та 21 номенклатурну позицію у строк до 23.12.2021.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що він діє до 31.03.2022, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно з положеннями п. 9.2 Договору закінчення строку дії Договору не звільняє жодну зі Сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Факт виконання зобов`язань постачальника за Договором підтверджується відповідним Актом приймання-передачі. що підписаний обома сторонами Договору (п. 4.2. Договору).

Однак, Відповідачем було поставлено позивачу товар та надано послуги на суму 8 129 487, 60 грн. з порушенням встановленого Договором строку, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі товару (надання послуг):

- акт від 06.07.2022 № 14 на суму 881 259, 6 грн;

- акт від 26.10.2022 № 23 на суму 1 998 086,4 грн;

- акт від 02.11.2022 № 24 на суму 1 835 076,0 грн;

- акт від 09.12.2022 № 26 на суму 287 472,0 грн;

- акт від 12.12.2022 № 28 на суму 3 127 593,6 грн.

Як зазначає позивач, він свій обов`язок за Договором виконав в частині здійснення попередньої оплати в розмірі 28,16 % ціни Договору, в свою чергу відповідач повинен був поставити товар до 15.03.2022 (включно), однак відповідач у визначений строк поставку не здійснив чим порушив умови Договору на 271 день.

29.11.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію №4176/02/2023 в якій позивач вимагав від відповідача сплатити пеню, штраф, 3 % річних та інфляційні втрати внаслідок прострочення останнім виконання зобов`язань за Договором., однак станом на день звернення до суду з цим позовом відповідь на зазначену претензію позивачем так і не отримана, в зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 1 444 226, 77 грн., штрафу в розмірі 812 948, 77 грн., 3 % річних у розмірі 145 045, 77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 228 280, 54 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Іншими словами, невиконання зобов`язання має знаходитись у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дією обставин непоборної дії.

Відповідач, обґрунтовуючи причини невиконання своїх зобов`язань за укладеним господарсько-правовим договором, посилається на наявність форс-мажорних обставин.

Крім того, Відповідач посилається на наступне.

Станом на 15.03.2022 по всій території України у тому числі і у Київській області відбувались активні бойові дії. Сторони договору зареєстровані та фактично знаходились у м. Києві, отже адреса місцезнаходження Позивача, за якою Відповідач мав поставити товар також знаходилась безпосередньо у Києві (п. 4.5. Договору)

У період з 24.02.2022 і щонайменше до 15.03.2022 усі офіси компаній у м. Києві були закриті, більшість не працювала навіть віддалено, враховуючи постійні обстріли та щоденні масовані атаки з боку країни агресора. Пересування по місту було обмежено, у більшість із днів до 15 березня 2022 року і після цієї дати було заборонено без потреби виїжджати у місто, діяла комендантська година по декілька діб поспіль, місцевий транспорт та метро не працювали. Сполучення між містами та областями було вкрай важке, велись бойові дії, більшість доріг була перекрита.

Відповідач наголошує, що у таких умовах Постачальник фізично не міг виконати фактичне постачання товару та надання послуг за Графіком до 15.03.2022.Постачальник був на зв`язку із замовником щодо продовження строку дії договору, враховуючи відсутність фізичної можливості виконати умови Договору за Графіком до 15.03.2022.

Постачальник посилається на те, що спілкування здебільшого відбувалось в усній формі, враховуючи невизначеність ситуації у країни з початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 року, а також окупації частини Київської області.

Відповідач зобов`язався виконати умови договору і поставити товар (виконати роботи/ послуги) як тільки це буде фізично можливо, що і було ним зроблено в подальшому вже влітку 2022 року.

10.03.2022 листом за вих. № 70 Відповідач повідомив Позивача про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) пов`язаних із військовими діями з боку російської федерації та введенням 24.02.2022 року в Україні воєнного стану та зазначив що ці обставини впливають на те, що Відповідач тимчасово не має змоги поставити Обладнання та продовжити надання послуг, що є предметом Договору (що передбачено розділом 8 Договору).

На початку березня 2022 року Відповідач, як і усі підприємства, посилалось на офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.022022 №2024/02.0-7.1, в обґрунтування настання форс-мажорних обставин, і посилання саме на цей лист було продиктовано його змістом.

В подальшому ТОВ «АМАЙНД» (Відповідач) продовжило виконувати умови Договору і вже 06.07.2022 було сторонами було підписано акт прийому-передачі товару №14 на суму 881 259,6 грн., акт від 26.10.2022 №23 на суму 1 998 086,4 грн; акт від 02.11.2022 №24 на суму 1 835 076,0 грн; акт від 09.12.2022 №26 на суму 287 472, 0 грн., акт від 12.12.2022 №28 на суму 3 127 593,6 грн.

Відповідач повідомляв Позивача про реальні строки виконання Договору і до грудня 2022 року зобов`язання з поставки товару/надання послуг були остаточно виконані.

Відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Окремо суд має зазначити, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3430-IX, Указом від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-IX, Указом від 06.05.2024 №271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 12 серпня 2024 року.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 6.3 Договору постачальник, у випадку порушення строків виконання своїх зобов`язань, на вимогу замовника сплачує у безспірному порядку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості невиконаних / невчасно виконаних зобов`язань за кожний календарний день прострочення, що нараховується протягом всього періоду такого прострочення. У разі прострочення виконання зобов`язання понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник зобов`язаний додатково сплатити на користь замовника також штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості невиконаних / невчасно виконаних зобов`язань.

Внаслідок порушення зобов`язань за Договором Позивачем нараховано до сплати з Відповідача штрафні санкції у розмірі 2 257 175, 54 грн з яких 812 948,77 грн штрафу та 1 444 226,77 грн. пені.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

Крім того, судом перевірено розрахунок штрафу на загальну суму 704 743, 20 грн., встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафу на 100 %, суд зазначає наступне.

У відповідності з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні та триває на даний час.

Як встановлено судом, відповідачем на виконання умов Договору із незначним простроченням, в повному обсязі поставлено обумовлений товар, а позивачем прийнято без зауважень та будь-яких заперечень.

10.03.2022 листом за вих. № 70 Відповідачем було повідомлено Позивача про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) посилалось на офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.022022 №2024/02.0-7.1, в обґрунтування настання форс-мажорних обставин пов`язаних із військовими діями з боку російської федерації та введенням 24.02.2022 року в Україні воєнного стану та зазначив що ці обставини впливають на те, що Відповідач тимчасово не має змоги поставити Обладнання та продовжити надання послуг.

Крім того Позивач посилається на копію листа від 07.12.2022 №207, яким Позивач звертався до ТПП України для підтвердження дійсності офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі ТПП України) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та правомірності його застосування при вирішенні спірних питань з контрагентами, що виникають внаслідок форс-мажорних обставин, та просив надати детальне роз`яснення, щодо листа ТПП України 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та умов його застосування та копію відповіді ТПП України від 15.12.2022 №2062/05-5.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер.

Тобто, обставина, приклад якої наведено в ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Відтак, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану та комендантської години самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.

Вони можуть набути статусу форс-мажорних виключно за умови правової кваліфікації їх такими судом в межах вирішення кожного окремого спору.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: - лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; - форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; - наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Господарський суд міста Києва не бере до уваги Сертифікат Кіровоградської регіональної Торгово - промислової палати №3500-24-1255 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 28.06.2024, оскільки Відповідачем не додано належних та допустимих доказів причин неотримання такого сертифікату з моменту, коли Відповідач направив Позивачу лист від 10.03.2022 вих. № 70, до якого долучено загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, аж до 28.06.2024 (фактична дата отримання Сертифікату) під час слухання справи.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що - ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); - вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; - лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Господарський суд наголошує на тому, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено, а умови договору виконані у повному обсязі, доказів зауважень щодо кількості та якості поставленого відповідачем позивачу товару, матеріали справи не містять.

Беручи до уваги наведені вище обставини, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, а також враховуючи те, що з боку позивача немає зауважень щодо його наданих послуг, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, зменшивши розмір присуджених до стягнення з відповідача штрафних санкцій на 50 % та в зв`язку з чим стягнення з відповідача підлягають пеня у розмірі 722 113, 39 грн. та штраф у розмірі 406 474, 39 грн., в іншій частині у задоволенні позовних вимог Господарський суд відмовляє.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 14.09.2021 у справі № 910/7256/20, від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Крім того, Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 145 045, 77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 228 280, 54 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в заявленій сумі, а саме в розмірі 1 228 280, 54 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 145 045, 77 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Відповідно до ст. 7 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАРТЕН-КОНСАЛТИНГ ГРУП» (Україна, 03067, місто Київ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА, будинок 4, ідентифікаційний код 38282958) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІНФОТЕХ» (Україна, 04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 15 Б, ідентифікаційний код 34239034) - пеню у розмірі 722 113 (сімсот двадцять дві тисячі сто тринадцять) грн. 39 коп., штраф у розмірі 406 474 (чотириста шість тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 39 коп., - втрат від інфляції в розмірі 1 228 280 (один мільйон двісті двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят) грн. 54 коп., - 3% річних у розмірі 145 045 (сто сорок п`ять тисяч сорок п`ять) грн. 77 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 37 528 (тридцять сім п`ятсот двадцять вісім) грн. 71 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.07.2024.

Суддя І.В. Алєєва