Ухвала

від 24.07.2024 по справі 917/631/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

24.07.2024 Справа № 917/631/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши (без виклику сторін) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" вх. № 9659 від 12.07.2024 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №917/631/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка", вул. А.Герасимовича, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул. І.Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, пл.Перемоги, 2, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

про визнання договору дійсним та визнання права власності,

установив:

У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/631/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" про:

- визнання договору № 15, укладеного 26.10.2005 року між Закритим акціонерним товариством "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" та Відкритим акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод", згідно якого Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" передало Закритому акціонерному товариству "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" незавершене будівництво житлового будинку № 3 по вул. Дем`яна Бєдного, технічну документацію на будівництво житлового будинку № 3 по вул. Дем`яна Бєдного, освоєний будівельний майданчик житлового будинку № 3 по вул. Дем`яна Бєдного, дійсним;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" права власності на незавершений будівництвом житловий будинок № 3 з вбудовано-прибудованими адміністративно-торговими приміщеннями по вул. Олександра Білаша в м. Кременчуці, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436500:12:004:0188.

12.07.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" було подано до Господарського суду Полтавської області заяву вх. №9654 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 917/631/24 шляхом заборони Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області :

- вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо розпорядження (в тому числі, але не виключно, щодо продажу земельної ділянки на земельних торгах, підготовки лоту до проведення земельних торгів, передачі земельної ділянки у власність, постійне користування або оренду, зміни цільового призначення, поділу чи об`єднання земельної ділянки, виділу частки, надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, зміни конфігурації земельної ділянки, зміни цільового призначення або складу угідь) земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436500:12:004:0188;

- звільняти земельну ділянку з кадастровим номером 5310436500:12:004:0188 від незавершеного будівництвом житлового будинку № 3 з вбудовано-прибудованими адміністративно-торговими приміщеннями по вул. Олександра Білаша в м. Кременчуці.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що постановою від 05.07.2024 року приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. з огляду на фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом виконавче провадження ВП № 74966954 закінчено. Отже, внаслідок примусового виконання наказу № 917/1762/21, виданого 19.03.2024 року Господарським судом Полтавської області про зобов`язання повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:12:004:0188 загальною площею 2 568 кв.м., вказана земельна ділянка фактично передана Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області разом з об`єктом незавершеного будівництва - незавершений будівництвом житловий будинок № 3 з вбудовано-прибудованими адміністративно-торговими приміщеннями по вул. Олександра Білаша в м. Кременчуці, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436500:12:004:0188.

На думку заявника, існує реальна загроза настання негативних наслідків, у тому числі вчинення третьою особою дій, спрямованих на відчуження земельної ділянки разом зі спірним майном, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, оскільки об`єкт незавершеного будівництва, право на який є предметом спору у цій справі, у зв`язку з передачею земельної ділянки фактично переданий третій особі у справі, в майбутньому може бути знищений чи переданий третім особам і витребування такого майна у набувачів буде практично неможливим.

Суд розглянув вказану заяву про забезпечення позову та дійшов висновку про наступне:

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтями 73 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року у справі № 917/1610/23.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №910/19775/20, яка враховується судом при винесенні даної ухвали.

Крім того, у постанові від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Оскільки заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд зауважує про те, що предметом спору у даній справі є право на об`єкт незавершеного будівництва, проте заява про забезпечення позову з огляду на обраний позивачем засіб забезпечення позову пов`язана також із забороною третій особі як власнику земельної ділянки вчиняти дії щодо цієї земельної ділянки, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва.

З огляду на викладене з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка", суд дійшов висновку про те, що співмірними, адекватними та справедливими в даному випадку є заходи забезпечення позову в частині заборони Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області звільняти земельну ділянку з кадастровим номером 5310436500:12:004:0188 від незавершеного будівництвом житлового будинки, оскільки наведене вище вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним об`єктом через його розташування на належній Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області земельній ділянці.

Наведене може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованим припущення позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області звільняти земельну ділянку з кадастровим номером 5310436500:12:004:0188 від незавершеного будівництвом житлового будинку № 3 з вбудовано-прибудованими адміністративно-торговими приміщеннями по АДРЕСА_1 може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, по захист яких позивач звернувся до суду.

При цьому суд вбачає наявний зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, співмірність вказаних заходів забезпечення позову і предмету позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вищевказаний захід забезпечення позову відповідає статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Крім того, вжиття вказаного заходу забезпечення даного позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження спірного об`єкта у відповідному правовому статусі) з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи характер спору, обраний позивачем захід забезпечення є співрозмірним до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін.

Щодо заборони Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо розпорядження (в тому числі, але не виключно, щодо продажу земельної ділянки на земельних торгах, підготовки лоту до проведення земельних торгів, передачі земельної ділянки у власність, постійне користування або оренду, зміни цільового призначення, поділу чи об`єднання земельної ділянки, виділу частки, надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, зміни конфігурації земельної ділянки, зміни цільового призначення або складу угідь) земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436500:12:004:0188, на думку суду, всупереч зазначеним вище положенням закону, позивачем в заяві не наведено жодного суттєвого доказу існування обставин, з якими закон пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову обраним засобом. Зокрема, заявником належними та допустимими доказами не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним шляхом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у випадку задоволення позову) та про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів з огляду на обраний предмет позовних вимог.

Характер запропонованих заходів забезпечення позову у цій частині не є співрозмірним із заявленими позовними вимогами з огляду на вимогу заборонити вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельною ділянкою з наведенням часткового переліку таких, що суперечить приписам ст. 6 ГПК України, а також, з огляду на предмет спору у цій справі (визнання дійсним договору щодо незавершеного будівництво об`єкту та визнання права на незавершений будівництвом об`єкт), не відповідає засобам забезпечення позову, встановленим законом.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника з урахуванням критеріїв співмірності та адекватності заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Крім того, суд зауважує, що питання розподілу судових витрат вирішується за результатами розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" вх. № 9659 від 12.07.2024 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №917/631/24 задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 917/631/24, а саме заборонити Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області звільняти земельну ділянку з кадастровим номером 5310436500:12:004:0188 від незавершеного будівництвом житлового будинку № 3 з вбудовано-прибудованими адміністративно-торговими приміщеннями по вул. Олександра Білаша в м. Кременчуці.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», протягом трьох років.

5. За даною ухвалою:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка", вул. А.Герасимовича, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39621 (код ЄДРПОУ 33733402).

Боржник: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м.Кременчук, Полтавська область, 39600 (код ЄДРПОУ 24388300).

6. Примірник ухвали з гербовою печаткою надіслати позивачу.

7. Копію ухвали надіслати учасникам процесу в порядку ст. 242 ГПК України.

Ухвала підписана 24.07.2024 року

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суддя О.В.Ківшик