Постанова

від 23.07.2024 по справі 910/15178/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15178/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Друченко А. Ю.,

відповідача - Бестаєв І. Л., Липовенко Г. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Метробуд"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

у складі судді Кирилюк Т. Ю.

від 12.12.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шаптала Є. Ю., Гончаров С. А., Яковлєв М. Л.

від 20.03.2024

за позовом Приватного акціонерного товариства "Метробуд"

до Акціонерного товариства "Київметробуд"

про визнання недійсним акта приймання-передачі обладнання та застосування односторонньої реституції,

Розпорядженням в. о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/1350 від 09.07.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/15178/23 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Бакуліної С. В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024 для розгляду справи № 910/15178/23 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: Губенко Н. М. - головуючий; судді Баранець О. М., Кондратова І. Д.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Метробуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київметробуд" про:

- визнання недійсним акта приймання-передачі обладнання від 24.04.2018, підписаного посадовими особами Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" та Приватного акціонерного товариства "Метробуд"; - застосування наслідків недійсності акта приймання-передачі обладнання від 24.04.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Київметробуд" та Приватним акціонерним товариством "Метробуд", шляхом повернення сторін у початковий стан, а саме: визнати право власності Приватного акціонерного товариства "Метробуд" на наступне майно: 1) комплекс wirth тв628н/ерв (00008397); 2) тунелепрох. Компл. Herrenknecht ф6,35 (00008398); 3) навісне обладнання Сasagrande в125 (00008406); 4) навісне обладнання Сasagrande в125 (00008732); 5) холодильна установка ПХУ-50 (00008713); 6) бурова установка УМГБ-1,5 в комплекті (1); 7) бурова установка УМГБ -1,5 в комплекті (2); 8) бетононасос Сifa PC 506-30986 в комплекті з 100м стального бетоновода (00008503); 9) блок-модуль 6м*2,34м (00008568); 10) блок-модуль 6м*2,34м (00008569); 11) водо охолоджуюча установка снеск-мате 1000 (gytdv/hfvf3 для 200л бочки, насос king 50:1 686965 (000084); 12) контейнер 20" з полицями і електрообладнанням (00008591); 13) установка "Мюллер" для забивки цвай (00008825); - зобов`язання Публічне акціонерне товариство "Київметробуд" повернути Приватному акціонерному товариству "Метробуд" вищевказане майно.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/15178/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, позов Приватного акціонерного товариства "Метробуд" залишено без розгляду на підставі частини 3 статті 43 та частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- у даному випадку позивачем оспорено акт приймання-передачі, який за своєю правовою природою є документом первинного бухгалтерського обліку і не має ознак правочину;

- позивач у даній справі 14.05.2020 вже звертався до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача у даній справі про визнання недійсним договору застави рухомого майна № К-16/1 від 05.07.2017. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2021 прийнято відмову позивача від позову та закрито провадження у справі №911/1349/20 за позовом приватного акціонерного товариства «Метробуд» до акціонерного товариства «Київметробуд» про визнання недійсним договору;

- даний позов про визнання недійсним акта приймання-передачі (який не має ознак правочину) та застосування односторонньої реституції поза розумним сумнівом заявлено з метою ухилення від імперативної заборони процесуально-правових приписів частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а тому цей позов заявлено з метою перегляду судового рішення, що набуло законної сили і є остаточним, у непередбачений процесуальним законом спосіб;

- враховуючи наведене, суди дійшли висновку, що заявлений Приватним акціонерним товариством "Метробуд" позов про визнання недійсним акта приймання-передачі та застосування односторонньої реституції є зловживанням процесуальними правами.

Крім того, відхиляючи доводи позивача про те, що позов заявлено з метою захисту порушених його прав, і суд першої інстанції був зобов`язаний вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не спростований факт наявності спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у справі №911/1349/20, провадження у якій було закрито у зв`язку з відмовою Приватного акціонерного товариства «Метробуд» від позову, а відповідно до приписів частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій було порушено положення статей 2, 4, 14, 43, 185 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, скаржник зазначив, що:

- право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя;

- враховуючи вищезазначене Приватне акціонерне товариство "Метробуд" з метою ефективного захисту своїх порушених прав звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київметробуд" про визнання недійсним акта приймання-передачі обладнання та застосування односторонньої реституції та з огляду на принцип диспозитивності закріплений у статті 14 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд визначив предмет та підстави позову і таких прав він не може бути позбавлений. У свою чергу, суд зобов`язаний був вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні;

- судами попередніх інстанцій не зазначено жодної дії вчиненої позивачем, яка б вважалась зловживанням процесуальними правами передбаченої будь-яким із пунктів частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, чим порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення ними незаконних рішень, якими обмежено доступ до правосуддя, оскільки останні фактично ухилилися від розгляду справи по суті та ухвалення рішення суду;

- суди попередніх інстанцій не зазначили, у чому, на їх думку, дії позивача суперечать завданням та цілям господарського судочинства, визначеним статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, і не навели жодних аргументів та доводів на підтвердження того, що метою позивача не є захист власних прав та законних інтересів.

Крім того, скаржник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач повторно звернувся до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у справі №911/1349/20 не відповідають дійсності, оскільки предмет спору та у зв`язку з цим і підстави позову у справах №911/1349/20 та №910/15178/23 є різними, а саме: - у справі №911/1349/20 позовні вимоги: визнати недійсним договір застави рухомого майна №К-16/1 від 05.07.2017, укладений між ПАТ «Київметробуд» та ПАТ «Метробуд»; застосувати наслідки недійсності договору застави рухомого майна № К-16/1 від 05.07.2017, укладеного між ПАТ «Київметробуд» та ПАТ «Метробуд» шляхом повернення сторін у початковий стан, а саме: зобов`язати ПАТ «Київметробуд» повернути в натурі ПАТ «Метробуд» належне йому на праві власності наступне майно...; - у справі №910/15178/23 позовні вимоги: визнати недійсним акт приймання-передачі обладнання від 24.04.2018, укладений між ПАТ «Київметробуд» та ПАТ «Метробуд»; застосувати наслідки недійсності акта приймання-передачі обладнання від 24.04.2018, укладеного між ПАТ «Київметробуд» та ПАТ «Метробуд» шляхом повернення сторін у початковий стан, а саме: визнати право власності ПАТ «Метробуд» на наступне майно…та зобов`язати ПАТ «Київметробуд» повернути ПАТ «Метробуд» вищевказане майно.

Акціонерне товариство "Київметробуд" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

При цьому, Акціонерне товариство "Київметробуд" зазначило, що:

- суди попередніх інстанції зробили абсолютно правильний висновок, що спір з тих самих підстав та про той самий предмет, а саме стосовно договору застави рухомого майна № К-16/1 від 05.07.2017 та його виконання вже розглядався та позивач самостійно та добровільно відмовився від позову, а суд прийняв відмову. Отже, спроба позивача оскаржити акт приймання-передачі від 24.04.2018 до договору застави рухомого майна № К-16/1 від 05.07.2017 є нічим іншим, аніж спробою якимось чином обійти факт закриття провадження у справі та знову винести на розгляд суду питання законності договору застави рухомого майна № К-16/1 від 05.07.2017;

- в даному випадку акт приймання-передачі від 24.04.2018 до договору застави рухомого майна № К-16/1 від 05.07.2017 не має жодної ознаки правочину, він не укладався, а лише фіксував факт виконання умов договору застави рухомого майна № К-16/1 від 05.07.2017;

- шляхом оскарження акта приймання-передачі від 24.04.2018 до договору застави рухомого майна № К-16/1 від 05.07.2017 позивач намагався повторно винести на розгляд питання законності саме договору, що вже було предметом розгляду у справі №911/1349/20.

4. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1 і 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно із положеннями частин 1- 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Водночас положення Господарського процесуального кодексу України не містять критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не вбачається за можливе.

Висновок про штучний характер позову або про те, що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, залишення позовної заяви без розгляду може бути розцінене як порушення права позивача на судовий захист.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21.

У частині 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу суд перевіряє доводи позивача і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.07.2019 у справі № 910/16436/18, від 22.07.2019 у справі № 910/16407/18, від 05.09.2019 у справі № 910/16404/18, від 24.10.2019 у справі № 910/16413/18, від 18.11.2021 у справі № 910/4650/21, від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21.

Суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності позбавлений можливості достеменно встановити усі обставини, що могли б свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності позову, а тому визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні пункту 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України та залишення з цих підстав позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципів рівності і змагальності.

Такі висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18.11.2021 № 910/4650/21, від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21.

Крім того, подання позивачем нового позову є реалізацією передбаченого статтею 4 Господарського процесуального кодексу України права на звернення до господарського суду, і саме по собі звернення з таким позовом за недоведеності обставин, зазначених у частині 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не свідчить про процесуальне зловживання своїми правами позивачем.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 916/3416/19, від 18.11.2021 № 910/4650/21, від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України та залишення з цих підстав позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження.

До того ж, суд першої інстанції взагалі не зазначив, яким пунктом частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України він керувався приймаючи оскаржувану ухвалу.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, не усунув зазначені порушення.

Крім того, Суд погоджується із доводами касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивач повторно звернувся до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки: позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 761/7978/15-ц); у справі, що переглядається на відміну від справи №911/1349/20, зовсім інші предмет та підстави позову, що свідчить про нетотожність позовів.

З огляду на наведене, суд касаційної інстанцій вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі частини 3 статті 43 та частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин 3, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Метробуд" задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/15178/23.

3. Справу № 910/15178/23 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова