Постанова

від 23.07.2024 по справі 527/2557/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 527/2557/21

провадження № 61-7701 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Одринської Т. В., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання до вчинення певних дій.

Позовна заява обґрунтована тим, що по адміністративній території с. Новий Виселок Глобинського району Полтавської області проходить магістральний газопровід-відвід до газорозподільної станції «Троїцьке» Ду 150 мм. Розмір охоронної зони з обох боків від осі вказаного газопроводу становить 100 м.

Вказаний магістральний газопровід перебуває на балансі ТОВ «Оператор ГТС України», що підтверджується відомостями про державне майно від 01 січня 2020 року, форма № 2б (к)/

Під час обстеження охоронної зони зазначеного газопроводу працівниками Кременчуцького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (далі - Кременчуцьке ЛВУМГ) ТОВ «Оператор ГТС України» було виявлено порушення на земельній ділянці з кадастровим номером 5320685805:05:002:0024, власником якої є ОСОБА_1 , яка знаходиться в охоронній зоні магістрального газопроводу-відводу до газорозподільної станції «Троїцьке» Ду 150 мм, а саме: на території побудована огорожа земельної ділянки та будівлі, що є порушенням частини четвертої статті 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів». Відповідно до ситуаційного плану позначено чітку відстань магістрального газопроводу-відводу до ГРС «Троїцьке» - 27 м до найближчої будівлі та 16, 08 м - до огорожі, що свідчить про порушення охоронної зони у розмірі 100 м, передбаченої статтею 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів».

Відповідно до п. п. 10.1.7, п. 10.1.9 ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» земляні роботи в охоронній зоні кабелів високої напруги, діючих газопроводів та інших комунікацій необхідно виконувати за нарядом-допуском після одержання дозволу від організацій, що їх експлуатують; виконання земляних робіт в охоронній зоні кабелів, що перебувають під напругою або діючих газопроводів необхідно здійснювати під безпосереднім наглядом керівника робіт та працівників організацій, що експлуатують ці комунікації.

Дозволу на проведення будь-яких робіт в охоронній зоні позивач відповідачу не надавав.

Кременчуцьким ЛВУМГ надсилалися листи, якими здійснювалось повідомлення органів державної влади, місцевого самоврядування та Держгеокадастру про проходження по території Глобинського району магістрального газопроводу. За результатами розгляду звернень Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю було складено припис від 10 липня 2002 року № 8 про заборону попередньому власнику земельної ділянки ОСОБА_2 здійснювати будівництво житлового будинку у с. Новий Виселок у зв`язку з тим, що відстань від газопроводу високого тиску менше 100 м. Крім того, з метою запобігання порушень охоронних зон, здійснювалися публікації оголошень-попереджень про проходження територією Полтавської області магістральних газопроводів та газопроводів-відводів у засобах масової інформації.

Обов`язком власника земельної ділянки є дотримання обмежень, встановлених охоронними зонами, проте дії відповідача щодо будівництва будівель та огорожі на земельній ділянці, яка знаходиться в охоронній зоні магістрального газопроводу-відводу, є грубим порушенням вимог законодавства України.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Оператор ГТС України» просило суд зобов`язати відповідача усунути загрозу магістральному газопроводу-відводу до газорозподільчої станції «Троїцьке» Ду 150 мм шляхом невідкладного знесення (демонтажу) залізобетонної огорожі та будівель на земельній ділянці з кадастровим номером 5320685805:05:002:0024, яка знаходиться в охоронній зоні магістрального газопроводу-відводу до газорозподільної станції «Троїцьке» Ду 150 мм, а також стягнути судові витрати по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2022 року у складі судді Левицької Т. В. у задоволенні позову ТОВ «Оператор ГТС України» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не зазначив, яким чином залізобетонні огорожі та будівлі, які розташовані на земельній ділянці відповідача, становлять загрозу для магістрального газопроводу, що призводить до порушення його експлуатації чи безпеки, а лише формально вказав про факт їх розташування у охоронній зоні. Прийнявши в експлуатацію житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснивши його державну реєстрацію, держава визнала як факт відповідності закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, так і факт набуття речового права ОСОБА_2 (попереднім власником) на нерухоме майно. В свою чергу, ОСОБА_1 , уклавши нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу, на законних підставах набув у власність земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями за вказаною адресою. Врахувавши те, що у витязі з Державного земельного кадастру не було зазначено відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачу не було відомо про те, що її місце розташування знаходиться в межах охоронної зони магістрального газопроводу-відводу до газорозподільної станції «Троїцьке» Ду 150 мм, отже відповідач є добросовісним набувачем як земельної ділянки, так і житлового будинку з господарськими будівлями на ній.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що помилка органу державної влади не може мати наслідком непропорційного втручання в нове право відповідача та перекладати на нього всі негативні наслідки такої помилки, оскільки задоволення позову, яке полягає у знесенні залізобетонної огорожі та будівель на земельній ділянці покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу, яка мирно володіє земельною ділянкою та житловим будинком протягом тривалого часу, оскільки фактично позбавить його права власності, яке було ним набуте правомірно.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Оператор ГТС України» задоволено.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ «Оператор ГТС України» задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути загрозу магістральному газопроводу-відводу до газорозподільної станції «Троїцьке» Ду 150 мм шляхом невідкладного знесення (демонтажу) залізобетонної огорожі та будівель, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 5320685805:05:002:0024, що знаходиться в охоронній зоні магістрального газопроводу-відводу до газорозподільної станції «Троїцьке» Ду 150 мм.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що режим використання земель охоронної зони магістрального газопроводу регулюється спеціальним Законом України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», частинами першою, четвертою статті 22 якого передбачено, що власники та користувачі земельних ділянок при здійсненні ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватись особливого режиму господарської діяльності та обмежень, які поділяються на загальні обмеження, що діють в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів незалежно від зовнішніх зон безпеки, та особливі обмеження, що встановлюються в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зони безпеки. До особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить, зокрема заборона будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівлі та споруди, господарські будівлі, огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності.

Апеляційний суд виходив із того, що у ситуаційному плані позначено чітку відстань магістрального газопроводу-відводу до ГРС «Троїцьке» - 27 м до найближчої будівлі та 16, 08 м до огорожі, що свідчить про порушення охоронної зони для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів у розмірі 100 м, передбаченої статтею 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронної зон об`єктів магістральних трубопроводів».

Отже, зведення відповідачем будівлі та залізобетонної огорожі земельної ділянки відбулось із порушенням норм, передбачених частиною четвертою статті 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» та перешкоджає ТОВ «Оператор ГТС України» забезпечувати безпечну експлуатацію магістрального газопроводу-відводу до газорозподільної станції «Троїцьке» Ду 150 мм.

У зв`язку із цим порушені у такий спосіб права позивача слід захистити та зобов`язати відповідача усунути загрозу магістральному газопроводу, вчинивши дії по знесенню (демонтажу) будівель та залізобетонної огорожі земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року й залишити в силі рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2022 року.

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16, від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 527/2557/21 із Глобинського районного суду Полтавської області.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

У липні 2023 року від ТОВ «Оператор ГТС України» надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, яке мотивовано тим, що правові висновки щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду та на які посилається заявник касаційної скарги, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, яка переглядається (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України). Крім того, вважав, що касаційне провадження підлягає закриття на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки Верховний Суд викладав висновок щодо питання застосування приписів Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року зупинено виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, щосуд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд не врахував, що згідно з сертифікатом відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам № ПТ000623 від 19 липня 2010 року інспекція державного архітектурно-будівельного контрою у Полтавській області засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта - житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , державним стандартам, будівельним нормам і правилам, забудовник об`єкта - ОСОБА_2 .

Отже, органом державної влади було визнано факт відповідності закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а отже і факт набуттяречового права ОСОБА_2 на нерухоме майно.

Крім того, станом 18 серпня 1993 року - дату оформлення та отримання ОСОБА_2 дозволу на будівництво вказаного житлового будинку та станом на 12 вересня 2001 року - дату складання технічної документації на вказану земельну ділянку на картах землекористувачів не було відображено газопровід-відвід до ГРС «Троїцьке», який введено в експлуатацію ще у 1985 році, а у витягах з Державного земельного кадастру № НВ-5300693982013 від 12 вересня 2013 року, № НВ-9900148412022 від 18 січня 2022 року про земельну ділянку з кадастровим номером 5320685805:05:002:0024 не зареєстровані відомості про обмеження у використанніземельної ділянки.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 111 ЗК України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Отже безпосередньо ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог законодавства охоронної зони, оскільки ним було придбано вже побудований на земельній ділянці з кадастровим номером 5320685805:05:002:0024 житловий будинок з господарськими будівлями, він є добросовісним набувачем як земельної ділянки, так і житлового будинку з господарськими будівлями на ній.

Звертає увагу на те, що вся територія земельної ділянки з кадастровим номером 5320685805:05:002:0024, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, знаходиться з охоронній зоні (100 м), що позбавляє його можливості використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. При цьому зазначає, що помилка органу державної влади не може мати наслідком непропорційного втручання у право відповідача та перекладати на нього всі негативні наслідки такої помилки, оскільки задоволення позову, яке полягає у знесенні залізобетонної огорожі та будівель на земельній ділянці покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу, яка мирно володіє земельною ділянкою та житловим будинком протягом тривалого часу, оскільки фактично позбавить його права власності, яке було ним набуте правомірно.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року ТОВ «Оператор ГТС України» подало відзив на касаційну скаргу, який Верховним Судом не приймається, оскільки поданий за межами строку, встановленого для подання відзиву.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Із акту приймання закінченого будівництва газопроводу-відводу до ГРС «Троїцьке» та технічного паспорту вбачається, що останній уведено в експлуатацію у 1985 році (а.с. 132-137, т. 1).

01 січня 2020 року магістральний газопровід-відвід до газорозподільної станції «Троїцьке» Ду 150 мм передано на баланс ТОВ «Оператор ГТС України» (а .с. 18-23, т. 1).

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0, 1061 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення (вид використання): 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 5320685805:05:002:0024, яку придбав у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок від 13 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 4241 (а. с. 100-104, т. 1).

У пункті 6 договору купівлі-продажу земельних ділянок від 13 грудня 2016 року, зазначено що згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-0000252852016, № НВ-0000252882016 відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, не зареєстровані.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями від 13 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А .Г., зареєстрованого в реєстрі за № 4239, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 37, 0 кв. м, загальною площею 74, 5 кв. м, який в цілому складається з житлового будинку літ. «А, а», погрібу літ. «Бп», сараю-літньої кухні літ. «Б», гаражу літ. «В», убиральні літ. «Г», огорожі «№ 1», воріт «№ 2», колодязю літ. «К». Вказаний будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5320685805:05:002:0024 (а. с. 107-109, т. 1).

Зі змісту сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам № ПТ000623 від 19 липня 2010 року вбачається, що інспекція державного архітектурно-будівельного контрою у Полтавській області засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта житлового будинку садибного типу, одноповерхового, загальною площею 74, 5 кв. м, з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , державним стандартам, будівельним нормам і правилам, забудовник об`єкта: ОСОБА_2 (а. с. 113 ,т. 1).

Водночас відповідно до припису Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю № 8 від 10 липня 2002 року ОСОБА_2 було запропоновано призупинити будівництво житлового будинку до з`ясування обставин, оскільки відстань від газопроводу високого тиску менше 100 м (а. с. 30, т.1).

Відповідно до топографічного плану, земельна ділянка, площею 0, 1061 га, кадастровий номер 5320685805:05:002:0024, яка має цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована в межах охоронної зони газопроводу-відводу до ГРС «Троїцьке» Ду 150 мм, а відстань до найближчої будівлі, розташованої на вказаній земельній ділянці, становить 27 м та 16, 08 м - до огорожі (а. с. 24, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 1163 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа, життю, здоров`ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.

У разі неусунення загрози життю, здоров`ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: 1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; 2) відшкодування завданої шкоди; 3) заборони діяльності, яка створює загрозу (стаття 1164 ЦК України).

За змістом частин першої та другої статті 111 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 112 ЗК України охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

У свою чергу, стаття 73 ЗК України визначає, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об`єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Режим використання земель охоронної зони магістрального газопроводу, незалежно від того як вони використовуються, регулюється Законом України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів».

Згідно з абзацом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» охоронна зона об`єктів магістральних трубопроводів - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

При цьому, абзацами 8-9 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» визначено, що підприємства магістральних трубопроводів - суб`єкти господарської діяльності, які здійснюють експлуатацію об`єктів магістральних трубопроводів, а правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів - установлений законодавством особливий режим використання земель власниками та користувачами земельних ділянок, а також підприємствами магістральних трубопроводів, що встановлюється в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів для забезпечення належних умов їх експлуатації, запобігання їх ушкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» на використання власником або користувачем земельної ділянки чи її частини в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому цим Законом. Обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об`єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію. Перехід права власності чи користування земельною ділянкою не є підставою для припинення дії обмежень на використання земельної ділянки в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, для газопроводу I класу, умовним діаметром до 300 міліметрів, який проходить по земельній ділянці відповідача,встановлюється охоронна зона у розмірі 100 м.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів, не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Зазначені обмеження встановлюються для власників та користувачів земельних ділянок на провадження ними господарської діяльності в цих охоронних зонах залежно від визначених внутрішніх зон безпеки охоронних зон або в межах всієї охоронної зони об`єктів магістральних трубопроводів.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» будівельні, ремонтні, земляні, геологорозвідувальні, бурові, вибухові, гірничі та днопоглиблювальні роботи на земельних ділянках, розташованих в охоронних зонах, у місцях, де магістральні трубопроводи проходять через водні об`єкти, болота, торфорозробки та місця видобутку корисних копалин, а також всі інші роботи, пов`язані з розробкою ґрунту на глибину більше 30 сантиметрів на таких земельних ділянках, проводяться лише на підставі письмового погодження з підприємствами магістральних трубопроводів. На зрошуваних землях, розташованих у межах охоронних зон, роботи, пов`язані з тимчасовим затопленням земель, проводяться на підставі письмового погодження з підприємствами магістральних трубопроводів. У разі відмови у наданні погодження на тимчасове затоплення зрошуваних земель, розташованих в охоронних зонах, підприємства магістральних трубопроводів письмово повідомляють про це власників та користувачів земельних ділянок із зазначенням причин і строку, протягом якого не може проводитися тимчасове затоплення. Особи, які отримали письмове погодження на проведення робіт на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, зобов`язані виконувати ці роботи з дотриманням умов їх проведення та додержанням правового режиму земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів. Умови проведення будівельних, ремонтних, земляних та інших робіт визначаються підприємствами магістральних трубопроводів. Зазначені умови визначають комплекс заходів, вжиття яких є необхідним для виключення можливості виникнення аварій, аварійних ситуацій на об`єкті магістральних трубопроводів під час проведення відповідних робіт. Надання письмового погодження на проведення робіт в охоронних зонах, з визначенням умов проведення будівельних, ремонтних, земляних та інших робіт у таких зонах, а також письмової відмови в їх проведенні здійснюються протягом одного місяця з дня отримання підприємством магістрального трубопроводу клопотання про їх надання. Відмова в наданні письмового погодження на проведення робіт на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, надається у разі якщо: проведення робіт заборонено цим Законом; проведення робіт створить загрозу виникнення аварії (аварійної ситуації) на об`єкті магістрального трубопроводу.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» до особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить, зокрема заборона будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівлі та споруди, громадські будівлі,огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності, лісових ділянок, садів, виноградників тощо.

Аналогічна заборона міститься у пункті 11 Правил охорони магістральних трубопроводів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747 (далі - Правила № 1747).

Таким чином, встановлення охоронних зон вздовж об`єктів магістральних газопроводів та обмежень у використанні власниками таких земель спрямоване на забезпечення належної експлуатації магістральних трубопроводів, запобігання їх ушкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому, тому у разі недотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон, підприємства магістральних трубопроводів наділені правом звертатися до суду з позовами про усунення порушень правового використання земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів. У зазначеній категорії справ позивачі звільнені від обов`язку доказування можливості настання негативних наслідків.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 509/3712/16-ц (провадження № 61-13603св20).

Установивши, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5320685805:05:002:0024 в охоронній зоні магістрального газопроводу-відводу до газорозподільної станції «Троїцьке» Ду 150 мм збудовано залізобетонну огорожу земельної ділянки та встановлено побутові споруди, тоді як на цю земельну ділянку поширюються визначені частиною четвертою статті 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» та пунктом 11 Правил № 1747 особливі обмеження, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову про усунення порушень правового використання земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів.

У межах доводів касаційної скарги, оцінивши доводи касаційної скарги, зміст судового рішення, зміст резолютивної частини рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з такого.

Процес ухвалення рішення обов`язково має передбачати належне з`ясування судом усіх обставин справи; у справах, в яких відбувається втручання держави у право власності особи, розгляд справи має забезпечити справедливу рівновагу між конкуруючими інтересами, а саме між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); обов`язкове виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та поновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам «верховенства права» (правовладдя) та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист [перше речення абзацу восьмого, абзац чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р (ІІ)/2019].

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що будь-який припис, що міститься в судовому рішенні або виданий на його підставі, повинен бути викладений чіткою й недвозначною мовою так, щоб його можна було ввести в дію або, коли йдеться про припис зробити або сплатити щось чи навпаки, виконати. Згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 ЄКПЛ, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту (пункти 53-54).

Ухваливши рішення про задоволення позову та зобов`язавши ОСОБА_1 знести (демонтувати) залізобетонну огорожу та будівлі, розташовані на земельній ділянці, що знаходиться в охоронній зоні магістрального газопроводу-відводу до газорозподільної станції «Троїцьке» Ду 150 мм, суд апеляційної інстанції не конкретизував, які саме будівлі необхідно знести, їх розмір та конфігурацію.

Верховний Суд зазначає, що у цій справі виклад резолютивної частини рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню, не забезпечує виконання судового рішення у справі, яке є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

На схемі ситуаційного плану позначено точки магістрального зони газопроводу-відводу до ГРС «Троїцьке» Ду 150 мм та охоронної зони, вказано про належну відповідачу земельну ділянку, кадастровий номер 5320685805:05:002:0024, площею 0, 1061 га (а. с.24 ,т. 1).

ОСОБА_1 при розгляді справи вказував, що є власником земельної ділянки, площею 0, 1061 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення (вид використання): 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 5320685805:05:002:0024, яку придбав у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок від 13 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 4241.

Крім того, ОСОБА_1 вказував, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями від 13 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А .Г., зареєстрованого в реєстрі за № 4239, він є власником житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 37, 0 кв. м, загальною площею 74, 5 кв. м, який в цілому складається з житлового будинку літ. «А, а», погрібу літ. «Бп», сараю-літньої кухні літ. «Б», гаражу літ. «В», убиральні літ. «Г», огорожі «№ 1», воріт «№ 2», колодязю літ. «К». Вказаний будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5320685805:05:002:0024.

Відповідач також зазначав, що згідно з сертифікатом відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам № ПТ000623 від 19 липня 2010 року, інспекція державного архітектурно-будівельного контрою у Полтавській області засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта - житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , державним стандартам, будівельним нормам і правилам (забудовник об`єкта - ОСОБА_2 ) (а. с. 43, т. 1).

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що покладення на ОСОБА_1 обов`язку знести (демонтувати) залізобетонну огорожу та будівлі, які знаходяться на належній йому земельній ділянці, є втручанням держави у право відповідача на мирне володіння його майном, а тому таке втручання має бути виправданим, співмірним та відповідати суспільним інтересам з огляду на викладені відповідачем обставини про те, що відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, кадастровий номером 5320685805:05:002:0024, у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку не зареєстровані, що свідчить про відсутність інформації про наявність будь-яких обмежень у використанні земельної ділянки на час її придбання відповідачем, та з урахуванням наданих відповідачем доказів(сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам № ПТ000623 від 19 липня 2010 року) щодо відповідності розташованого на цій земельній ділянку житлового будинку державним стандартам, будівельним нормам і правилам.

Згідно з частинами першою, сьомою статті 23 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» до осіб, які мають право на відшкодування шкоди, належать особи, які набули право власності або право користування (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) земельними ділянками до надання земельної ділянки для будівництва відповідного об`єкта магістрального трубопроводу. Не підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна власникам та користувачам земельних ділянок, розташованих у межах охоронних зон магістральних трубопроводів, внаслідок недотримання ними обмежень щодо використання таких земельних ділянок, встановлених цим Законом.

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив обставини, які мають значення для оцінки втручання держави у право власності відповідача, а отже, порушення Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини у справі «Байкін та інші проти Росії», рішення від 11 лютого 2020 року, яка стосувалася загрози знесення будинку, розташованого біля підземного трубопроводу, та виселення мешканців, в якій встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, що не було доведено, що положення про зони з мінімальними відстаннями застосовувалися під час будівництва будинку і на той час мали обов`язковий характер.

Таким чином суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не повно встановив фактичні обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, тому ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо клопотання позивача про закриття касаційного провадження

У липні 2023 року від ТОВ «Оператор ГТС України» надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, яке мотивовано тим, що правові висновки щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду та на які посилається заявник касаційної скарги, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, яка переглядається (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Крім того, вважало, що касаційне провадження підлягає закриття на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки Верховний Суд викладав висновок щодо питання застосування приписів Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» у подібних правовідносинах.

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Разом із цим, колегія суддів уважає, що відповідним правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги та які стали підставою для відкриття касаційного провадження, необхідно дати правову оцінку під час касаційного перегляду справи, а тому Верховний Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Посилання позивача на наявність правових висновків Верховного Суду щодо застосування приписів Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», з огляду на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, а також фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, не свідчить про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно надати належну оцінку всім вищевикладеним обставинам та застосувати норми права у відповідності до висновків суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович