Ухвала

від 22.07.2024 по справі 2-1151/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2024 року

м. Київ

справа № 2-1151/11

провадження № 61-9526ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шкварка Андрія Володимировича, на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2024 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 березня 2011 року стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 40 490,70 грн, здійснено розподіл судових витрат.

18 квітня 2011 року ОСОБА_1 звенулася до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16 червня 2011 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення від 29 березня 2011 року.

01 квітня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулася до місцевого суду із заявою про перегляд заочного рішення цього ж суду від 29 березня 2011 року.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про перегляд заочного рішення від 29 березня 2011 року, оскільки відповідачка скористалась своїм правом на перегляд заочного рішення, і суд за наслідками розгляду відповідної заяви по суті виніс ухвалу про відмову в задоволені заяви.

Не погоджуючись з заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 березня 2011 року, ОСОБА_1 30 квітня 2024 року звернулася з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 червня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 березня 2011 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявниця була обізнана про розгляд справи місцевим судом, у квітні 2011 року зверталася до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявницею не наведено виключних обставин пропуску процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції внаслідок виникнення обставин непереборної сили, а тому відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шкварка А. В., на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2024 року.

У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд дійшов до помилкового висновку щодо дати, з якої слід обраховувати строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції від 29 березня 2011 року, оскільки таке рішення заявниця отримала лише 20 лютого 2024 року.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа «Рябих проти Росії» від 03 грудня 2003 року).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 березня 2011 року подана заявницею 30 квітня 2024 року, тобто після спливу більше одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

ОСОБА_1 була обізнана про ухвалення заочного рішення Деснянським районним судом міста Києва 29 березня 2011 року, що підтверджується поданою нею 18 квітня 2011 року заяви про перегляд вказаного заочного рішення.

З огляду на вказані обставини, враховуючи, що апеляційну скаргу подано після спливу одного року (понад 13 років) з моменту винесення оскаржуваного судового рішення, а апеляційна скарга позивача не містить підтвердження наявності обставин, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Отже, оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановлена із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для її скасування відсутні.

Довід касаційної скарги, що апеляційний суд дійшов до помилкового висновку щодо дати, з якої слід обраховувати строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції від 29 березня 2011 року, оскільки таке рішення заявниця отримала лише 20 лютого 2024 року, є неспроможним, оскільки спростовується встановленими апеляційним судом обставинами справи, а саме, що ОСОБА_1 у квітні 2011 року зверталася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення від 29 березня 2011 року.

Зазначене заявницею не спростовано, так само ОСОБА_1 не наведено жодних об`єктивних доводів та міркувань неможливості оскарження заочного рішення у межах відповідних процесуальних строків, з часу відмови їй 16 червня 2011 року в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення від 29 березня 2011 року.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2024 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шкварка Андрія Володимировича, на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2024 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян