Ухвала

від 25.07.2024 по справі 753/2323/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 753/2323/23

провадження № 61-10321ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуримського Олега Віталійовича, на постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича, ОСОБА_1 , державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька Ольга Андріївна, про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, визнання недійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із указаним вище позовом.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року

у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника

ОСОБА_2 - адвоката Качмара Вячеслава Олександровича, про повернення приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Мілоцькому О. Л. заяви про ухвалення додаткового рішення

Заяву представника приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_4 - адвоката Ярошенка Д. В., про ухвалення додаткового рішення

задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О. Л. витрати на правничу допомогу у розмірі

9 300,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Качмара В. О., задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада

2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсними електронні торги, оформлені протоколом проведення електронних торгів № 420238

від 19 липня 2019 року, з продажу квартири

АДРЕСА_1 , загальною площею 199,30 кв. м., житловою площею 127,40 кв. м. (лот 350768).

Скасовано прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О. А. рішення від 29 липня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 47999332, яким зареєстровано право власності ОСОБА_1 на квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею - 199,30 кв. м., житловою площею - 127,40 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882652980000.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гуримський О. В., шляхом формування документа у системі «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду

від 27 травня 2024 року, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати. Рішення Дарницького районного суду міста Києва

від 08 листопада 2023 року залишити в силі.

1. Касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження, проте у клопотанні, викладеному у змісті касаційної скарги, заявник просить цей строк поновити, посилаючись на те, що останній пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваного судового рішення зареєстровано у Єдиному державному реєстрі судових рішень 03 липня 2024 року, забезпечено надання загального доступу 04 липня 2024 року, а копія оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду надійшла на електронну адресу адвоката Гуримського О. В. лише 04 липня 2024 року, на підтвердження чого надає докази.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено

у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Ураховуючи наведені заявником обставини та надані на їх підтвердження докази, Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити.

2. Водночас подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада

2020 року у справі № 904/3807/19.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі

№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011,

від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі

№ 522/2732/16-ц).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гуримського О. В., в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судового рішення узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями та доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи.

У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа

у системі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на правильні адреси інших учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гуримського Олега Віталійовича, про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Гуримському Олегу Віталійовичу, строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуримського Олега Віталійовича, на постанову Київського апеляційного суду

від 27 травня 2024 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник