Ухвала

від 25.07.2024 по справі 751/7213/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 751/7213/23

провадження № 61-9846ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу Управління освіти Чернігівської міської ради на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24 Чернігівської міської ради, Управління освіти Чернігівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №24 Чернігівської міської ради, Управління освіти Чернігівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Наказ Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №24 Чернігівської міської ради від 24 серпня 2023 року № 38-к «Про звільнення ОСОБА_1 » скасовано.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 24 Чернігівської міської ради з 24 серпня 2023 року.

Стягнуто з Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 24 Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі

64 759,00 грн, визначений без утримання податків, зборів, інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 24 Чернігівської міської ради з 24 серпня 2023 року.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу Управління освіти Чернігівської міської ради залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - змінено, збільшено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого з Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24 Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 з 64 759,00 грн до 69 939,72 грн.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди та в частині розподілу судових витрат скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24 Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди та 45,09 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління освіти Чернігівської міської ради на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду).

Пунктами 1, 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ та справ, що виникають з трудових відносин.

Предметом позову у справі є вимога майнового характеру щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги немайнового характеру щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Ураховуючи те, що справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, оскільки Управління освіти Чернігівської міської ради подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління освіти Чернігівської міської ради на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24 Чернігівської міської ради, Управління освіти Чернігівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник