Рішення

від 23.07.2024 по справі 380/27203/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2024 рокусправа № 380/27203/23м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 в якому просить :

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення нарахування, перерахунку та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2016 року по 30 вересня 2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2016 по 13.09.2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2016 року по 28.02.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2023 року відповідно до вимог п. 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») з відрахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17 лютого 2023 року по 30 вересня 2023 року відповідно до вимог п. 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») з відрахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (до нього ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо нарахування та виплати з 30.01.2020 по 31.12.2020 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року з врахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (до нього ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2021 по 31.12.2021 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року з врахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2022 по 31.12.2022 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року з врахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2023 по 17.02.2023 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 17.02.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року з врахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати з 18.02.2023 по 30.09.2023 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.02.2023 по 30.09.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року з врахуванням виплачених сум.

Підставою цього позову зазначено протиправність виплати індексації грошового забезпечення за 2016-2023 роки, грошового забезпечення за 2020-2023 роки, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, 01 січня 2020 року ,на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року , 01 січня 2023 року відповідно.

Ухвалою від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від Військової частини НОМЕР_1 05.12.2023 надійшов відзив на позовну заяву (вх..№93432) у якому проти позову заперечили. В обґрунтування вказали, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2015 № 128 ОСОБА_1 вибула у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22.06.2015 по 04.02.2016. В подальшому 29.01.2016 ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2016 № 21 прибула з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у військову частину і приступила до виконання службових обов`язків. В зазначений період, а саме з 22.06.2015 по 28.01.2016 грошове забезпечення не нараховувалось та не виплачувалось оскільки позивачка перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Крім цього відповідач наголошує, що індексація грошового забезпечення за період з 29.01.2016 по 13.09.2016 нарахована випереджаючим шляхом у відповідності до вимог абзацу 9 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.02.2003 №1078. При цьому місяцем підвищення доходу при нарахуванні індексації враховано грудень 2015 року крайній місяць підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України. У зв`язку з цим для проведення індексації доходів позивачки індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року, як це визначено постановою КМУ від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом січня 2016-вересня 2016 не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, нарахована індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0.00 грн.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 12.12.2023 надійшов відзив (вх. №95676) у якому проти позову заперечує. В обґрунтування вказали про те, що ОСОБА_1 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Разом з цим позивачка тривалий час не виконувала посадових обов`язків і не отримувала грошове забезпечення, через те, що перебувала у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги про зобов`язання військової частини здійснити перерахунок виплаченого грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.02.2023 є безпідставними, такими які не підтверджені жодними доказами та не підлягають задоволенню в судовому порядку.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Індексація грошового забезпечення за період з 14.09.2016 по 31.12.2022 нараховувалась ОСОБА_1 у відповідності до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078. При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період враховано лютий 2016 року. У зв`язку з цим для проведення індексації позивачці доходів індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з лютого 2016 року. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом вересня 2016 по лютий 2018 року не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за лютий 2016 року, нарахована ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0.00 грн.

За період з березня 2019 року по 31.12.2022 ОСОБА_1 (за виключенням періодів перебування у відпустках без збереження грошового забезпечення, відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустці у зв`язку з потребою дитини в домашньому нагляді) нараховувалась та виплачувалась індексація грошових доходів.

При цьому базовий місяць для обчислення позивачці індексації грошових доходів є березень 2018 року.

Також зазначає щодо періоду 2021-2023 років розмір посадового окладу, окладу за військовим званням ОСОБА_1 визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до норм чинного законодавства.

Від Військової частини НОМЕР_2 01.01.24 (вх..№152) надійшов відзив на позовну заяву у якій заперечує проти позову. Вважає доводи позивачки не відповідають дійсним обставинам та суперечать нормам матеріального права з огляду на те, що відповідно до прикінцевих положень ЗУ «Про держаний бюджет України на 2023 рік» від 03.12.2022 №2710-ІХ, на 2023 рік зупинена дія Закону України « Про індексацію доходів населення», а так вимоги про здійснення індексації грошового забезпечення за 2023 рік безпідставні.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 29.01.2016 року по 13.09.2016 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де і перебувала на фінансовому забезпеченні. З 14.09.2016 по 17.02.2023 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 . З 18.02.2023 по 30.09.2023 позивачка проходила військову службу на посаді офіцера відділу фінансового планування та виконання кошторису фінансового економічного управління Командування Сухопутних військ ЗС України, та весь цей час перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частина НОМЕР_2 .

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.09.2023 року №274 майора ОСОБА_1 , офіцера відділу фінансового планування та виконання кошторису фінансового економічного управління Командування Сухопутних військ ЗС України, звільнено на підставі підпункту «б» підпункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ « Про військовий обов`язок та військову службу» - за станом здоров`я, за рапортом майора ОСОБА_1 від 30.09.2023, з виключенням зі списків всіх видів забезпечення з подальшим зарахуванням на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 з 01.10.2023 року.

При звільненні було виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки за 2023 рік - 23 дні щорічної основної відпустки; за 2022 рік - 45 днів щорічної основної відпустки; грошову компенсацію за невикористані 10 днів додаткової відпустки; грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік; одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення.

Станом на момент звільнення вислуга років позивачки складає: 26 років 02 місяці 06 днів.

У жовтні 2023 року представник позивачки звернувся до відповідачів із заявами стосовно повідомлення про проведення перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2016 року по 28.02.2018 року, з 01.03.2018 по 30.09.2023 року та застосування базового місяця січень 2008 року.

Листами відповідями від 17.10.2023 №85/65/951 Військової частини НОМЕР_1 , від 26.10.2023 №11488 ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також від 16.10.2023 №197/755 Військової частини НОМЕР_2 повідомлено про те, що протягом січня 2016 листопада 2018 індексація грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України проводилася, а для перерахунку та виплати індексації за період з березня 2018 року по 30.09.2023 правових підстав немає. Також повідомлено, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

Крім того ІНФОРМАЦІЯ_2 наголошує на тому, що позивачка тривалий час не виконувала посадових обов`язків і не отримувала грошове забезпечення , а саме:

- відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 14.09.2016 № 148 майор ОСОБА_1 зарахована до списку особового складу з 14 вересня 2016 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 15.05.2017 № 73 майор ОСОБА_1 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 10 травня 2017 року по 16 грудня 2019 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 28.02.2018 № 33 майор ОСОБА_1 достроково перервала відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28 лютого 2018 року приступила до виконання обов`язків;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 27.07.2018 № 104 майор ОСОБА_1 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 серпня 2018 року по 16 грудня 2019 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 28.02.2019 № 27 майор ОСОБА_1 достроково перервала відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28 лютого 2019 року приступила до виконання обов`язків;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 30.08.2019 № 104 майор ОСОБА_1 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02 вересня 2019 року по 16 грудня 2019 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 17.12.2019 № 146 майор ОСОБА_1 прибула з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17 грудня 2019 року приступила до виконання обов`язків;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 02.04.2020 № 38 майор ОСОБА_1 вибула у відпустку без збереження грошового забезпечення у зв`язку з потребою дитини в домашньому нагляді з 02 квітня 2020 року по 02 жовтня 2020 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 02.10.2020 № 127 майор ОСОБА_1 вибула у відпустку без збереження грошового забезпечення у зв`язку з потребою дитини в домашньому нагляді з 03 жовтня 2020 року по 02 квітня 2021 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 16.02.2021 № 27 майор ОСОБА_1 достроково перервала відпустку без збереження грошового забезпечення та з 16 лютого 2021 року приступила до виконання обов`язків;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 02.08.2021 № 130 майор ОСОБА_1 вибула у відпустку без збереження грошового забезпечення у зв`язку з потребою дитини в домашньому нагляді з 02 серпня 2021 року по 02 лютого 2022 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 03.02.2022 № 23 майору ОСОБА_1 продовжено у відпустку без збереження грошового забезпечення у зв`язку з потребою дитини в домашньому нагляді з 03 лютого 2022 року по 02 серпня 2022 року;

- відповідно до наказу начальника РТЦК СП (по стройовій частині) від 02.08.2022 № 181 майору ОСОБА_1 , яка перебувала у розпорядженні, продовжено у відпустку без збереження грошового забезпечення у зв`язку з потребою дитини в домашньому нагляді з 02 серпня 2022 року по 16 грудня 2022 року;

- відповідно до наказу начальника РТЦК СП (по стройовій частині) від 19.12.2022 № 285 майор ОСОБА_1 прибула із відпустки без збереження грошового забезпечення та з 17 грудня 2022 року приступила до виконання обов`язків;

- відповідно до наказу начальника РТЦК СП (по стройовій частині) від 17.02.2023 № 35 майор ОСОБА_1 виключена із списку особового складу РТЦК та СП у зв`язку із вибуттям до нового місця проходження військової служби.

Ці обставини підтверджуються архівною відомістю №2 з січня 2023 по грудень 2023р; архівною відомістю №1 від січня 2022 по грудень 2022 р; архівною відомістю з січня 2021 по грудень 2021р; архівною відомістю №2 з січня 2020 по грудень 2020р; архівною відомістю №1 від січня 2019 по грудень 2019р; архівною відомістю з січня 2018 по грудень 2018 р; архівною відомістю №1 від січня 2017 по грудень 2017 р; архівною відомістю з січня 2016 по грудень 2016 р., які наявні у матеріалах справи.

Що стосується визнання протиправними дії відповідача щодо не проведення позивачу перерахунку та виплати з 30.01.2020 по 31.12.2020 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021року, з 01.01.2022 по 31.12.2022 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року та з 01.01.2023 по 30.09.2023 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року.

У вересні ОСОБА_1 стало відомо, що протягом 2020-2023 років неправильно нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення і представник позивача звернувся із заявою до відповідачів з проханням здійснити перерахунок грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік.

Листом відповіддю відповідачі повідомили, що у позивачки немає підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення, оскільки грошове забезпечення розраховувалось шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України станом на 2018 рік».

Позивачка вважає такі дії відповідача неправомірними та безпідставними, відтак звернулася із цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 № 704 (далі Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, спірні відносини у якій є тотожними цьому спору, зауважив, що на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас Закон України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (надалі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (надалі - Закон № 294-IX), Закон № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України від 02.12.2021 № № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX) та Закон України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 та 2021, 2022 ,2023 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).

Отже, з огляду на передбачені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 29.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1928-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідачами протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачки з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням за відповідною посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного (поточного) року.

Разом з цим, судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Суд вказує, що коментована Постанова № 481 набрала чинності 20.05.2023. При цьому, жодним із положень Постанови № 481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів, зокрема й у період з 29.01.2020, дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року за № 103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

За загальними правилами застосування норм права в часі, відповідний нормативно-правовий акт врегульовує правовідносини із дати набрання ним чинності (в залежності від обставин опублікування тощо), із дати значно пізніше від дати прийняття і набрання чинності, вказівку про що містить такий акт, або із дати, яка в календарному застосуванні передує даті прийняття акту, відомості у зв`язку із чим повинні зазначатися в останньому.

Так, згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Водночас, Кабінетом Міністрів України в Постанові № 481 не розкрито зміст, яким чином врегульовувати спірні правовідносини щодо врахування сталої величини (1762 гривень) для розрахунку розмірів посадового окладу і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, за період з 29.01.2020 (дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 826/6453/18) до 12.05.2023 (дня прийняття Постанови № 481).

Отже, зважаючи на відсутність в Постанові № 481 приписів про її застосування з іншої дати, ніж дати набрання чинності, в суду, станом на час вирішення цього спору, нема підстав для висновку, відмінного від вищевикладеного, згідно усталеної практики Верховного Суду.

Схожа правова позиція щодо дії вищевказаної постанови в часі була висловлена Верховним Судом в постанові від 02.04.2024 у справі № 340/608/23.

Таким чином, позивач набув право на перерахунок грошового забезпечення лише до 20.05.2023 (до дати набрання чинності Постановою № 481).

Суд також враховує доводи відповідачів про те, що у період перебування позивачки відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустці у зв`язку з потребою дитини в домашньому нагляді ОСОБА_1 не нараховувалося та не виплачувалося грошове забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Кодексу законів про працю України за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Відповідно до підпункту 1 пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, грошове забезпечення не виплачується за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Абзацом 2 частини 8 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено право військовослужбовців на відпустки та порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них.

Зокрема вказаною нормою визначено, що у разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Розділ IV Закону України Про відпустки визначає перелік соціальних відпусток, серед яких зазначено відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку належить до соціальних відпусток і відповідно до статті 18 розділу IV, після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином, у період перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустці у зв`язку з потребою дитини в домашньому нагляді позивачка отримувала допомогу відповідно до приписів ч. 4 ст. 179 КЗпП України, а грошове забезпечення відповідачем правомірно не нараховувалося та відповідно не підлягає перерахунку.

Щодо наявності у позивачки права на проведення індексації її доходів, суд зазначає таке.

Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ (надалі - Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (надалі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 ч.3 ст.9 грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з статтями 4, 6 вказаного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 16, 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 5 жовтня 2000 року №2017-III держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 18 вказаного Закону).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі також - Порядок №1078), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Наведений висновок викладений у пунктах 43-44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Спірним питання у даній справі є, зокрема не нарахування та невиплата індексації грошового забезпечення позивачки за період з 29.01.2016 по 28.02.2018 включно.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем у спірному періоді з 29.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачці не нараховувалась.

При цьому, з наданих відповідачем документів вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною з 10.05.2017 по 28.02.2018; з 01.08.2018 по 28.02.2019; з 02.09.2019 по 16.12.2019, з 02.04.2020 по 16.02.2021; з 02.08.2021 по 16.12.2022, що підтверджується витягами із наказів військового ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) від 15.05.2017 № 73;від 28.02.2018 №33; від 27.07.2018 №104; від 28.02.2019 №27;від 30.08.2019 №104; від 17.12.2019 №146; від 02.04.2020 №38; від 02.10.2020 №127;від 16.02.2021№27; від 02.08.2021 №130; від 03.02.2022 № 23; від 02.08.2022 №181 та від 19.12.2022 №285 відповідно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховувалася та не сплачувалася індексація грошового забезпечення за період фактично відпрацьованого часу.

Позиція аналогічного змісту викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17 та від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17.

Щодо визначення базового місяця індексації при врегулюванні спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Аналіз наведеної норми пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до п. 1 постанови №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.

У подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, з січня 2008 року по березень 2018 року розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювалися, що виключало підстави для встановлення іншого (відмінного від січня 2008 року) базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення у згаданий період.

Тобто січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідачем не доведено наявність обставин зміни посадового окладу позивача станом на дату виникнення оскаржуваних правовідносин, що з урахуванням стабільності відносин щодо встановлених державою розмірів посадових окладів військовослужбовців свідчить про можливість встановлення січня 2008 року базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивача у період з 29.01.2016 по 28.02.2018.

Базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, оскільки наступне підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця відбулося лише у березні 2018 року відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Що стосується права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2023, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, у зв`язку зі зміною у 2020-2023 роках прожиткового мінімуму, відповідачами протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачки починаючи з 30.01.2020 до 20.05.2023, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням за відповідною посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2020, 2021, 2022, 2023) та з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Таким чином, з огляду на викладене вище, перерахунок посадового окладу позивачки, починаючи з січня 2020, 2021, 2022, 2023 років потягне за собою зміну місяців для початку відліку обчислення індексу споживчих цін («базових» місяців) з березня 2018 року на січень 2020, 2021, 2022, 2023 років відповідно.

Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідний перерахунок грошового забезпечення позивача на виконання цього судового рішення ще не проведено, позовні вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, починаючи з січня 2020 року є передчасними та задоволенню не підлягають.

З даного приводу, доцільно також зазначити, що в межах спірного періоду з 01.01.2023 по 30.09.2023 виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям взагалі не проводилася у зв`язку з тим, що відповідно до п.3 прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» - зупинена.

Щодо позовних вимог, які стосуються щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Порядком №44 передбачена щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

У відповідності до абз.1 п.2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з п.4 Порядку №44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

З урахуванням того, що індексація грошового забезпечення є його частиною, тому така виплачується з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до Порядку №44, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення частково,з урахуванням фактично відпрацьованих днів, у цій частині.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити частково.

Щодо заяви представника позивача про вирішення питання понесених позивачами витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Здійснивши системний аналіз вищенаведених норм суд зазначає, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.

Однак, в матеріалах справи відсутні розрахунок оплати праці адвоката, акти наданих послуг/виконаних робіт, прийому-передачі, з яких можна було б встановити обсяг наданих послуг та їх прийняття позивачем.

Згідно договору про надання правової допомоги № АБ-01/132 від 02.10.2023, розділу 4, пунктів 4.1,4.2,4,5 та 4,6 такі документи передбачені, проте до суду не подано.

З огляду на вказане та недостатність безспірних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо їх стягнення.

Ураховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат позивачкою не надано, відтак в силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд

ухвалив :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 та військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення нарахування, перерахунку та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року, враховуючи фактично відпрацьований час.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2016 по 13.09.2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2016 року по 28.02.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року відповідно до вимог п. 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») з відрахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати з 30.01.2020 по 31.12.2020 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, враховуючи фактично відпрацьований час.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2021 по 31.12.2021 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, враховуючи фактично відпрацьований час.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2022 по 31.12.2022 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, враховуючи фактично відпрацьований час.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2023 по 17.02.2023 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, враховуючи фактично відпрацьований час.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 17.02.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати з 18.02.2023 до 20.05.2023 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, враховуючи фактично відпрацьований час.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.02.2023 до 20.05.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна