Постанова

від 17.10.2024 по справі 380/27203/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/27203/23 пров. № А/857/20156/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року, головуючий суддя Грень Н.М., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВЧ НОМЕР_2 , в якому просила визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення нарахування, перерахунку та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2016 року по 30 вересня 2023 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2016 року по 13.09.2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2016 року по 28.02.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2023 року відповідно до вимог п. 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») з відрахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17 лютого 2023 року по 30 вересня 2023 року відповідно до вимог п. 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») з відрахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (до нього ІНФОРМАЦІЯ_4 ) щодо нарахування та виплати з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року з врахуванням виплачених сум; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (до нього ІНФОРМАЦІЯ_4 ) щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року з врахуванням виплачених сум; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року з врахуванням виплачених сум; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2023 року по 17.02.2023 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 17.02.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року з врахуванням виплачених сум; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати з 18.02.2023 року по 30.09.2023 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.02.2023 року по 30.09.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року з врахуванням виплачених сум.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на протиправність виплати індексації грошового забезпечення за 2016-2023 роки, грошового забезпечення за 2020-2023 роки, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення нарахування, перерахунку та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року, враховуючи фактично відпрацьований час; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2016 року по 13.09.2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2016 року по 28.02.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року відповідно до вимог п. 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») з відрахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, враховуючи фактично відпрацьований час; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, враховуючи фактично відпрацьований час; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, враховуючи фактично відпрацьований час; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати з 01.01.2023 року по 17.02.2023 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, враховуючи фактично відпрацьований час; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 17.02.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати з 18.02.2023 року до 20.05.2023 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, враховуючи фактично відпрацьований час; зобов`язано військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.02.2023 року до 20.05.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ВЧ НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ВЧ НОМЕР_2 оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції: позивач змінити резолютивну частину рішення; відповідачі скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свою апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивує тим, що суд першої інстанції приймаючи рішення у справі № 380/27203/23 не надав належної правової оцінки та як наслідок задовольнив не у повному обсязі позовну вимогу щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.02.2023 року до 30.09.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, враховуючи фактично відпрацьований час та вже виплачені суми, а саме зобов`язав відповідача провести такий перерахунок лише з 18.02.2023 року по 20.05.2023 року.

ВЧ НОМЕР_1 свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що індексація грошового забезпечення за період з 29.01.2016 року по 13.09.2016 року нарахована випереджаючим шляхом у відповідності до вимог абзацу 9 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.02.2003 року №1078. При цьому місяцем підвищення доходу при нарахуванні індексації враховано грудень 2015 року крайній місяць підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України. У зв`язку з цим для проведення індексації доходів позивачки індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року, як це визначено постановою КМУ від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом січня 2016-вересня 2016 не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, нарахована індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0.00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_5 в апеляційній скарзі зазначає, що індексація грошового забезпечення за період з 14.09.2016 року по 31.12.2022 року нараховувалась ОСОБА_1 у відповідності до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078. При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період враховано лютий 2016 року. У зв`язку з цим для проведення індексації позивачці доходів індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з лютого 2016 року. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом вересня 2016 по лютий 2018 року не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за лютий 2016 року, нарахована ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0.00 грн.

ВЧ НОМЕР_2 в поданій апеляційній скарзі вказує на те, що в частині нарахування і виплати грошового забезпечення з 18.02.2023 року по 20.05.2023 року, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 29.01.2016 року по 13.09.2016 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де і перебувала на фінансовому забезпеченні. З 14.09.2016 року по 17.02.2023 року проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_6 , який перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_7 . З 18.02.2023 року по 30.09.2023 року позивачка проходила військову службу на посаді офіцера відділу фінансового планування та виконання кошторису фінансового економічного управління Командування Сухопутних військ ЗС України, та весь цей час перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частина НОМЕР_2 .

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.09.2023 року №274 майора ОСОБА_1 , офіцера відділу фінансового планування та виконання кошторису фінансового економічного управління Командування Сухопутних військ ЗС України, звільнено на підставі підпункту «б» підпункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» - за станом здоров`я, за рапортом майора ОСОБА_1 від 30.09.2023, з виключенням зі списків всіх видів забезпечення з подальшим зарахуванням на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_8 з 01.10.2023 року.

При звільненні було виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки за 2023 рік - 23 дні щорічної основної відпустки; за 2022 рік - 45 днів щорічної основної відпустки; грошову компенсацію за невикористані 10 днів додаткової відпустки; грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік; одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення.

Станом на момент звільнення вислуга років позивачки складає: 26 років 02 місяці 06 днів.

У жовтні 2023 року представник позивачки звернувся до відповідачів із заявами стосовно повідомлення про проведення перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2016 року по 28.02.2018 року, з 01.03.2018 року по 30.09.2023 року та застосування базового місяця січень 2008 року.

Листами відповідями від 17.10.2023 року №85/65/951 Військової частини НОМЕР_1 , від 26.10.2023 року №11488 ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також від 16.10.2023 року №197/755 Військової частини НОМЕР_2 повідомлено про те, що протягом січня 2016 року листопада 2018 року індексація грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України проводилася, а для перерахунку та виплати індексації за період з березня 2018 року по 30.09.2023 року правових підстав немає. Також повідомлено, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

Крім того ІНФОРМАЦІЯ_3 наголошує на тому, що позивачка тривалий час не виконувала посадових обов`язків і не отримувала грошове забезпечення , а саме:

- відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) від 14.09.2016 року №148 майор ОСОБА_1 зарахована до списку особового складу з 14 вересня 2016 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 15.05.2017 року №73 майор ОСОБА_1 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 10 травня 2017 року по 16 грудня 2019 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 28.02.2018 року №33 майор ОСОБА_1 достроково перервала відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28 лютого 2018 року приступила до виконання обов`язків;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 27.07.2018 року №104 майор ОСОБА_1 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 серпня 2018 року по 16 грудня 2019 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 28.02.2019 року №27 майор ОСОБА_1 достроково перервала відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28 лютого 2019 року приступила до виконання обов`язків;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 30.08.2019 року №104 майор ОСОБА_1 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02 вересня 2019 року по 16 грудня 2019 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 17.12.2019 року №146 майор ОСОБА_1 прибула з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17 грудня 2019 року приступила до виконання обов`язків;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 02.04.2020 року №38 майор ОСОБА_1 вибула у відпустку без збереження грошового забезпечення у зв`язку з потребою дитини в домашньому нагляді з 02 квітня 2020 року по 02 жовтня 2020 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 02.10.2020 року №127 майор ОСОБА_1 вибула у відпустку без збереження грошового забезпечення у зв`язку з потребою дитини в домашньому нагляді з 03 жовтня 2020 року по 02 квітня 2021 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 16.02.2021 року №27 майор ОСОБА_1 достроково перервала відпустку без збереження грошового забезпечення та з 16 лютого 2021 року приступила до виконання обов`язків;- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 02.08.2021 року №130 майор ОСОБА_1 вибула у відпустку без збереження грошового забезпечення у зв`язку з потребою дитини в домашньому нагляді з 02 серпня 2021 року по 02 лютого 2022 року;

- відповідно до наказу військового комісара РТЦК СП (по стройовій частині) від 03.02.2022 року № 23 майору ОСОБА_1 продовжено у відпустку без збереження грошового забезпечення у зв`язку з потребою дитини в домашньому нагляді з 03 лютого 2022 року по 02 серпня 2022 року;

- відповідно до наказу начальника РТЦК СП (по стройовій частині) від 02.08.2022 року №181 майору ОСОБА_1 , яка перебувала у розпорядженні, продовжено у відпустку без збереження грошового забезпечення у зв`язку з потребою дитини в домашньому нагляді з 02 серпня 2022 року по 16 грудня 2022 року;

- відповідно до наказу начальника РТЦК СП (по стройовій частині) від 19.12.2022 року №285 майор ОСОБА_1 прибула із відпустки без збереження грошового забезпечення та з 17 грудня 2022 року приступила до виконання обов`язків;

- відповідно до наказу начальника РТЦК СП (по стройовій частині) від 17.02.2023 року №35 майор ОСОБА_1 виключена із списку особового складу РТЦК та СП у зв`язку із вибуттям до нового місця проходження військової служби.

Ці обставини підтверджуються архівною відомістю №2 з січня 2023 року по грудень 2023 року; архівною відомістю №1 від січня 2022 року по грудень 2022 року; архівною відомістю з січня 2021 року по грудень 2021 року; архівною відомістю №2 з січня 2020 року по грудень 2020 року; архівною відомістю №1 від січня 2019 року по грудень 2019 року; архівною відомістю з січня 2018 року по грудень 2018 року; архівною відомістю №1 від січня 2017 року по грудень 2017 року; архівною відомістю з січня 2016 року по грудень 2016 року, які наявні у матеріалах справи.

У вересні ОСОБА_1 стало відомо, що протягом 2020-2023 років неправильно нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення і представник позивача звернувся із заявою до відповідачів з проханням здійснити перерахунок грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік.

Листом відповіддю відповідачі повідомили, що у позивачки немає підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення, оскільки грошове забезпечення розраховувалось шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України станом на 2018 рік».

Позивачка вважала такі дії відповідача неправомірними та безпідставними, відтак звернулася із цим позовом до суду.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачки з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням за відповідною посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного (поточного) року. При цьому, позивач набув право на перерахунок грошового забезпечення лише до 20.05.2023 року (до дати набрання чинності Постановою № 481). Також, відповідачами протиправно не нараховувалася та не сплачувалася індексація грошового забезпечення за період фактично відпрацьованого часу, оскільки січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців. А індексація грошового забезпечення є його частиною, тому така виплачується з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до Порядку №44.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (надалі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ видно, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 вказаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

Також, відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом четвертим цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Зазначена постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.

Відтак, березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів (базовим місяцем) для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року.

При цьому, як вірно зазначив суд попередньої інстанції, перерахунок грошового забезпечення позивача на виконання цього судового рішення ще не проведено, позовні вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, починаючи з січня 2020 року є передчасними та задоволенню не підлягають.

Крім цього, статтею 9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Станом на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» пункт 4 цієї постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 цієї постанови містили примітки, у яких відображено тарифні коефіцієнти та у якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Вказані додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Тобто, вказані додатки до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року дублювали положення п. 4 цієї постанови в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

З 24.02.2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24.02.2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї постанови.

Однак, неприведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови № 704 від 30.08.2017 року у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Зміст приміток до додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 не змінювався.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, зокрема, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року.

Відповідно до редакції п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, яка діяла до внесення змін, та вимог п. 1 приміток додатку 1 та пункту примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року втратив чинність та була відновлена дія п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року щодо обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

При цьому колегія суддів зазначає, що п. 8 Прикінцевих положень Закону України № 2629-VIII від 23.11.2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ Про Державний бюджет України на 2020 рік, Закон України від 15 грудня 2020 року №1082-ХІ Про Державний бюджет України на 2021 рік, Закон України від 02 грудня 2021 року №1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік та Закон України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ Про Державний бюджет України на 2023 рік таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року на 2020-2021 роки відповідно, не містять.

Тобто, положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року до 01.01.2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Водночас, з урахуванням положень п. 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року та п. 4 постанови № 704 від 30.08.2017 року, починаючи з 29.01.2020 року, а саме з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в справі №826/6453/18, у позивача виникли правові підстави для перерахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт (однак без урахування показників мінімальної заробітної плати).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів висновується наступним чином:

з 01.01.2020 року положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1774-VIII від 06.12.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Враховуючи зазначені положення законодавства та фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 року.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підкреслює, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Враховуючи те, що з 29.01.2020 року відповідачем, при визначенні грошового забезпечення позивача, протиправно не враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року як розрахункову величину, та виплатив його у меншому розмірі, ніж визначено законодавством.

Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення та додаткових виплат виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:

«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Відтак вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що позивач набув право на перерахунок грошового забезпечення лише до 20.05.2023 року (до дати набрання чинності Постановою № 481).

Також, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Статтею 1 Закону №2050-ІІІ закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту наведених норм слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно з пунктами 5, 7 Порядку № 159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив у постанові від 29.04.2020 року (справа № 420/2093/16-а).

Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

За наведених обставин, відповідач у зв`язку із порушенням встановлених строків виплати пенсії, право позивача на яку встановлено судовим рішенням в іншій справі, повинен був здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів у порядку, передбаченому Законом № 2050-ІІІ та Порядком №159.

Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Слід також зауважити, що у постанові від 11.07.2017 року у справі №2а-1102/09/2670 Верховний Суд України виклав правову позицію щодо застосування Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати» саме у контексті втрати позивачем заробітку у зв`язку з невиконанням відповідачем судового рішення про поновлення його на роботі. Так, у цій постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Від вказаного висновку Велика Палата Верховного Суду не відступала, а отже він є застосовним до спірних правовідносин у цій справі.

Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. ВСУ зауважив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку про те, що право працівника на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати заробітної плати може виникати не тільки у працівника, який перебуває у трудових відносинах із роботодавцем, але і у звільненого також, або в разі несвоєчасного виконання рішення суду про стягнення заробітку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткову підставність та обґрунтованість позовних вимог, через що такі підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційних скарг колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №380/27203/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич