Постанова

від 25.07.2024 по справі 440/1990/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 р. Справа № 440/1990/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Костенко Г.В.) від 24.04.2024 по справі № 440/1990/24 за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПОСП "Агрофірма "Перемога", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.10.2023 № 000/9103/0407 та № 000/9104/0407.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем було проведено камеральну перевірку щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів, за результатами якої були прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій передбачених ст. 124 ПК України. Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними і таким, що підлягають скасуванню.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 по справі № 440/1990/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що актом камеральної перевірки жодних обґрунтувань того, що позивач порушив пункт п. 57.1 ст. 57 ПК України та при цьому діяв умисно контролюючим органом не наведено. При цьому, апелянт не заперечує факт несвоєчасної сплати ним самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість у податкових деклараціях з ПДВ, але вважає, що спірним у даному випадку є визначення Головним Управлінням ДПС у Полтавській області норми, за якою позивача має бути притягнуто до відповідальності за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість у вигляді штрафу. Зокрема вказує, що контролюючим органом не доведено в його діях умислу щодо порушення строків сплати сум грошових зобов`язань, що є передумовою для притягнення платника податків до відповідальності на підставі положень п. 124.2 ст. 124 ПК України. Також вказує, що судом першої інстанції не надано відповідної оцінки тому факту, що Головним управлінням ДПС в Полтавській області не доведено, що ПОСП «Агрофірма «Перемога» мало можливість сплатити грошові зобов`язання своєчасно, проте не вчинило такі дії удавано, цілеспрямовано. Вважає, що за таких обставин, затримка сплати позивачем суми узгодженого грошового зобов`язання є підставою для застосування пункту 124.1 статті 124 ПК України, якою визначено розмір штрафу 5% або 10% погашеної суми податкового боргу в залежності від кількості днів затримки відповідної сплати.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 по справі № 440/1990/24 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України та статей 75, 76 ПК України контролюючим органом проведено камеральну перевірку ПОСП "Агрофірма "Перемога" щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, травень 2023 року та по уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з податку на додану вартiсть у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок за листопад 2022 року від 13.02.2023р. № 902125787, за січень 2023 року від 13.04.2023 № 9078820159.

За результатами камеральної перевірки ПОСП "Агрофірма "Перемога" складено акт від 13.09.2023 № 8956/16-31-04-07/03772080, згідно з висновками якого встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, чим порушено п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 та п.п. 69.1 п.69 підрозділу 10 ПК України, а саме: по декларації за травень 2022 року в розмірі 214277,00 грн. - граничний термін сплати - 01.07.2022, фактично сплачено 31.10.2022 із затримкою на 123 календарних днів; по декларації за червень 2022 року в розмірі 96133,00 грн - граничний термін сплати 02.08.2022, фактично сплачено 31.10.2022 із затримкою на 91 календарний день; по декларації за липень 2022 року в розмірі 139033,00 грн. - граничний термін сплати 31.08.2022, фактично сплачено 09.12.2022 із затримкою на 101 календарних днів; по декларації за серпень 2022 року в розмірі 15129,00 грн. - граничний термін сплати 01.10.2022, фактично сплачено 09.12.2022 із затримкою на 70 календарних днів; по декларації за вересень 2022 року в розмірі 171211,00 грн. - граничний термін сплати 01.11.2022, фактично сплачено 12.12.2022 із затримкою на 42 календарних днів; по декларації за жовтень 2022 року в розмірі 294023,00 грн. - граничний термін сплати 01.12.2022, фактично сплачено 14.12.2022, 12.12.2022 та 21.01.2023 із затримкою на 14,12 та 58 календарних днів відповідно; по декларації листопад 2022 року в розмірі 574011,00 грн. - граничний термін сплати 31.12.2022, фактично сплачено 09.02.2023, 13.02.2023, 14.02.2023 та 23.02.2023 із затримкою на 41,45,46,та 55 календарних дні відповідно; по декларації за грудень 2022 року в розмірі 169732,00 грн. - граничний термін сплати 31.01.2023, фактично сплачено 23.02.2023 та 04.05.2023 із затримкою на 24 та 94 календарних дні відповідно; по декларації за січень 2023 року в розмірі 222882,00 грн. - граничний термін сплати 03.03.2023, фактично сплачено 30.05.2023 із затримкою на 89 календарних дні; по декларації за травень 2023 року в розмірі 87000,00 грн. - граничний термін сплати - 01.07.2023, фактично сплачено 14.07.2023, 31.07.2023, та 08.08.2023 із затримкою на 14,31, та 39 календарних днів відповідно; по уточнюючому розрахунку за листопад 2022 року в розмірі 186053,00 грн. граничний термін сплати 14.02.2023, фактично сплачено 04.05.2023 та 30.05.2023 із затримкою на 80 та 106 календарних дні відповідно; по уточнюючому розрахунку за січень 2023 року в розмірі 9520,00 грн. - граничний термін сплати 14.04.2023, фактично сплачено 30.05.2023 із затримкою на 47 календарний день.

На підставі даного акту Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийняті податкове повідомлення-рішення від 12.10.2023 № 000/9103/0407, від 12.10.2023 № 000/9104/0407 про застосування до підприємства позивача штрафу у розмірі 353358,00 грн. та 368072,00 грн. відповідно.

Не погодившись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач був обізнаний із вимогами законодавства України в частині повноти, правильності та своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, про обставини, які звільняють від відповідальності або пом`якшують відповідальність за вчинення податкових правопорушень, відтак є доведеним наявність вини позивача у несвоєчасній сплати грошових зобов`язань і застосуванні відповідачем на підставі цього штрафних санкцій у розмірі 25% та 50 % від суми несвоєчасно сплачених зобов`язань.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.

За змістом спірних правовідносин, за результатом проведеної камеральної перевірки з питання своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, контролюючим органом винесені спірні податкове повідомлення-рішення про застосування до підприємства позивача штрафів на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України у розмірі 25 % та 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, що позивачем фактично не заперечується факт несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань, за що передбачено відповідальність приписами ПК України. В свою чергу, спірним питанням у цій справі є визначення правомірності накладення за оскаржуваним індивідуальним актом штрафів у розмірах 25 % та 50 % суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України.

Суд зазначає, що стаття 124 ПК України визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання.

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1).

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2).

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Водночас, обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

У ході розгляду цієї справи встановлено, що позивачем було пропущено строки сплати узгодженої суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість із затримкою до 30 календарних днів та більше ніж 30 календарних днів, що відображено в акті камеральної перевірки.

При цьому, факт наявності в діях підприємства позивача порушень вимог податкового законодавства ним не заперечується, але позивач наполягає на тому, що такі дії були вчинені ним не умисно.

Колегія суддів зазначає, що у випадку встановлення контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі. При цьому, такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки.

Таким чином, при вирішенні спорів такої категорії судам необхідно встановлювати, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів.

Таку позицію сформовано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.06.2024 у справі № 200/5428/23 (адміністративне провадження № К/990/16733/24).

З матеріалів справи судом встановлено, що до моменту винесення спірних у цій справі податкових повідомлень-рішень, платник звертався до податкового органу із повідомленням вих. № 47 від 26.09.2023, в якому повідомляв про те, що заборгованість по сплаті податку на додану вартість дійсно виникла, але виникла не цілеспрямовано, а у зв`язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку. Також у цьому повідомленні платник наводить обґрунтування щодо обставин, які стали підставою для неможливості своєчасної сплати грошових зобов`язань.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що акт камеральної перевірки містить лише посилання на обізнаність позивача із законодавчими нормами, які регламентують процедуру, порядок та строки сплати податку на прибуток. Разом з цим, останній не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм пункту 57.1 ст. 57 ПК України та наявності підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 124.2 статті 124 ПК України. Доказів на підтвердження умисності несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, надано не було.

Таким чином, в межах спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що належних доказів на підтвердження умисності несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість відповідачем до суду не надано та при проведенні камеральної перевірки не доведено.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України, матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I Кодексу.

У акті перевірки в обов`язковому порядку зазначається можливість надання платником пояснень та додаткових документів у порядку визначеному статтею 86 Кодексу про вчинені ним податкові правопорушення.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Отже, у разі виявлення фактів несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання контролюючий орган має право звернутися із запитом до платника податку.

У разі отримання пояснень та документів, матеріали передаються до підрозділів податкового аудиту для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки.

Разом з тим, в межах спірних правовідносин, податковим органом при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень не було враховано повідомленням платника вих. № 47 від 26.09.2023, на враховано наведених ним обставин та не надано їм відповідної оцінки.

Суд також зазначає, що для притягнення платника податків до відповідальності саме на підставі пункту 124.3 статті 124 Податкового кодексу України за ознакою повторності умисного діяння обов`язково має бути встановлений факт притягнення такого платника до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України і таке притягнення відбулося протягом останніх 1095 днів. Для притягнення платника податків до відповідальності за вказаною нормою за ознакою тривалості порушення необхідним є встановлення факту умисності діяння і причинно-наслідкового зв`язку з таким наслідком як прострочення сплати грошових зобов`язань на строк більше 90 календарних днів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21, від 16.11.2023 у справі № 160/24147/21, від 05.12.2023 у справі № 520/16217/21.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що накладення на позивача штрафної санкції у розмірі 25 та 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відбулося з порушенням вимог податкового законодавства, а обставини, на які посилався контролюючий орган під час судового розгляду справи, щодо наявності в діях позивача умислу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідно, такі обставини не можуть свідчити про те, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Таким чином, відсутні підстави для юридичної кваліфікації діяння позивача як такого, за яке відповідальність передбачена саме пунктами 124.2, 124.3 статті 124 ПК України.

Разом з тим, вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що у цій справі між сторонами фактично не існує спору, що порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України дійсно мало місце. В свою чергу, позивач лише не погоджується із відсотковим розміром застосованого штрафу та вважає, що відповідач мав застосувати штрафні санкції за ставкою 5 та 10 відсотків за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов`язань до 30 календарних днів та більше 30 календарних днів відповідно.

Таким чином, за умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки та обставин справи, платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України, а тому до нього мали бути застосовані штрафні санкції у сумі 205993,15 грн за ставкою 5 відсотків погашеної суми податкового боргу та 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, в залежності від кількості днів прострочення сплати, а саме 70671,60 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 12.10.2023 № 000/9103/0407 та 135321,55 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 12.10.2023 № 000/9104/0407.

В свою чергу, безпідставно наклавши штрафні санкції із застосуванням більшої ставки (50 відсотків), відповідач необґрунтовано завищив суму штрафних санкцій в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні від 12.10.2023 № 000/9103/0407 на 282686,40 грн. (353358,00 грн - 70671,60 грн) та суму штрафних санкцій (25 відсотків) в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні від 12.10.2023 № 000/9104/0407 на 232750,45 грн (368072,00 грн - 135321,55 грн).

Колегія суддів вважає, що за встановлених у цій справі обставин відсутні перешкоди для скасування податкових повідомлень-рішень в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу, оскільки це пов`язано із застосуванням помилкової ставки штрафу внаслідок безпідставної кваліфікації діяння як умисного.

За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України у вигляді штрафу в розмірі 5 відсотків та 10 відсотків, в залежності від кількості днів прострочення сплати.

Часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21.

У зв`язку з викладеним колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.10.2023 № 000/9103/0407 підлягає скасуванню в частині застосування до ПОСП «Перемога» штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі на 282686,40 грн. (водночас, в іншій частині податкове повідомлення-рішення є правомірним) та податкове повідомлення-рішення від 12.10.2023 № 000/9104/0407 підлягає скасуванню в частині застосування до ПОСП «Перемога» штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі на 232750,45 грн. (водночас, в іншій частині податкове повідомлення-рішення є правомірним).

Судом першої інстанції не було враховано наведених вище обставин, що призвело до частково неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2023 № 000/9103/0407 в частині застосування до ПОСП «Перемога» штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі на 282686,40 грн. та в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2023 № 000/9104/0407 в частині застосування до ПОСП «Перемога» штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі на 232750,45 грн.

В іншій частині підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв`язку з чим відсутні і підстави для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року по справі № 440/1990/24 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2023 року № 000/9103/0407 в частині застосування до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 282686,40 грн. та в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2023 року № 000/9104/0407 в частині застосування до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 232750,45 грн та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.10.2023 року № 000/9103/0407 в частині застосування до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 282686,40 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.10.2023 року № 000/9104/0407 в частині застосування до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 232750,45 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" (код ЄДРПОУ 03772080) витрати зі сплати судового збору у розмірі 19328,88 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста двадцять вісім гривень) 88 коп.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 по справі № 440/1990/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко