Постанова

від 23.07.2024 по справі 280/1287/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/1287/24Суддя І інстанції - Мінаєва К.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Господарського суду Запорізької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року у відповідності до вимог частини другої статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обчисливши розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік»;

2) зобов`язати відповідача видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2024 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді місцевого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є суддею у відставці. Позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, обчисливши розмір винагороди, виходячи прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. На вказану заяву позивач отримав відмову, обґрунтовану тим, що розмір посадового окладу судді Господарського суду Запорізької області не змінився.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року позовні вимоги було задоволено.

В апеляційній скарзі Господарський суд Запорізької області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що приймаючи рішення щодо права позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суд не врахував ту обставину, що станом на 01.01.2024 року не відбулась зміна суддівської винагороди.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області також подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення не взяв до уваги, що саме Законом про Державний бюджет України встановлюються прожиткові мінімуми для різних категорій громадян.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 16.11.2004 по 17.02.2016 працював суддею Господарського суду Запорізької області.

Постановою Верховної Ради України 04.02.2016 № 997-VIII «Про звільнення суддів», у зв`язку з поданням заяви про відставку, позивача звільнено з посади судді Господарського суду Запорізької області.

Наказом голови Господарського суду Запорізької області від 17.02.2016 №4к позивача відраховано зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримую щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

05.03.2020 Господарським судом Запорізької області складено та надано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці № 05-62/15.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі № 280/2092/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020, зобов`язано Господарський суд Запорізької області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку з 01 січня 2020 року раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, із зазначенням в ній станом на 01 січня 2020 року суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці в розмірі 113508,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 75672,00 грн., доплата за вислугу років (50%) 37836,00 грн.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі № 280/2092/20 Господарським судом Запорізької області видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 12.11.2020 № 05-62/37.

09.01.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, обчисливши розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Листом Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 № 01/73/24 позивача повідомлено, що розмір посадового окладу судді Господарського суду Запорізької області, який є складовою суддівської винагороди, не змінювався та, відповідно, не відбулась зміна суддівської винагороди працюючих суддів. Відповідно до штатного розпису Господарського суду Запорізької області на 01.01.2024, яким передбачені посади, чисельність, розмір зарплати за кожною посадою, посадовий оклад судді, який вводиться з 01.01.2024, становить 75672,00 грн. Господарський суд Запорізької області не наділений повноваженнями самостійно, без правових підстав, змінювати розмір складових суддівської винагороди працюючого судді або безпосередньо встановлювати посадовий оклад працюючому судді у розмірі, відмінному ніж це передбачено у штатному розписі. Водночас, вказаний закон не зобов`язує місцевий суд видавати довідки для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з іншим посадовим окладом судді, відмінним ніж це передбачено у штатному розписі. Така довідка буде містити недостовірні дані. Враховуючи викладене, у Господарському суді Запорізької області відсутні правові підстави та повноваження для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, обчисливши розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Такого виду прожиткового мінімуму, як «для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів» не передбачено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV. Вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Оскільки Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням станом на 01.01.2021 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2 270,00 грн, введено такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2 102,00 грн.

Такі ж норми щодо прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102 грн) наявні й в законах України «Про Державний бюджет на 2022 рік» та «Про Державний бюджет на 2023 рік», «Про Державний бюджет на 2024 рік».

Спір у цій справі виник у зв`язку з обчисленням суддівської винагороди позивача, виходячи з установленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2 102 гривні.

Колегія суддів зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII).

Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

За пунктом 2 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Посадовий оклад судді Господарського суду Запорізької області обчислюється із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн, а саме 2102,00 грн х регіональний коефіцієнт 1,2 х 30 = 75672,00 грн.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (станом на січень 2024 року), а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закон України «Про Державний бюджет» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було неправомірним.

Враховуючи вищезазначене, вірним є висновок суду першої інстанції, що позивач відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2024 року складає 3028 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи викладені, в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, яким при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є вірними, а тому немає підстав для його скасування.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Господарського суду Запорізької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.

В повному обсязі постанова складена 23 липня 2024 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова