Постанова

від 24.07.2024 по справі 808/1564/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2024 року м. Дніпросправа № 808/1564/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

секретар Дивнич Д.І.

за участі представника відповідача Новікова О.А. (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі № 808/1564/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року в справі № 808/1564/18 залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року в справі № 808/1564/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без змін; у задоволенні клопотання ТОВ «Амбар Експорт БКВ» про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04 червня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» задоволено частково, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу скасовано, справу у цій частині направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року допущена заміна первісного відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області правонаступником Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС).

о судового засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв`язку з чим суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи, суд доходить до висновку, що заява позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має бути задоволена частково.

Судом встановлено, що позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 919 грн, понесені при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що між ТОВ «Амбар Експорт БКВ» та адвокатом Буйним А.О. 01 червня 2018 року укладено договір про надання правової допомоги №б/н та додаткову угоду до нього від 06 вересня 2018 року №2, за умовами яких гонорар адвоката за участь у справі №808/1564/18 на стадії апеляційного розгляду (включаючи підготовку відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні) складає 1,5% від загальної суми податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній частині, що становить 40 919,30 грн.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).

За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частин третьої п`ятої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/73 9/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, яку необхідно стягнути на користь позивача, суд враховує рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, та доходить до висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що не зважаючи на те, що розмір гонорару, визначений додатковою угодою 06 вересня 2018 року №2, за умовами яких гонорар адвоката за участь у справі №808/1564/18 на стадії апеляційного розгляду (включаючи підготовку відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні) складає 1,5% від загальної суми податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній частині, що становить 40 919,30 грн, тобто фіксовану суму, така сума правничої допомоги не може бути визнана розумною і необхідною, такий розмір є явно неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача.

Верховним Судом в постанові від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В розглядуваному випадку, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності розміру таких послуг, фінансовий стан позивача та відповідача суб`єкта владних повноважень, який є бюджетною установою, а також з того, що того, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд доходить до висновку, що співмірною зі складністю справи, обсягом наданих позивачу адвокатом послуг, ціною позову, значенням справи для позивача, є сума правничою допомоги в розмірі 15 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтею 139 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в справі 808/1564/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (ЄДРПОУ ВП44118663, пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ» (ЄДРПОУ 40921939, вул. Якова Новицького, 11, м. Запоріжжя, 69005) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

У задоволенні інших вимог заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 24 липня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 липня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов