Постанова

від 16.07.2024 по справі 420/27954/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27954/23

Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар Афанасенко Ю.М.,

за участю: представника апелянта та третьої особи Некрасова І.В.,

представника апелянта - ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Драгун А.С.,

представника відповідача Іщенка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 420/27954/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Капітал» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2023 року ТОВ АГРОТРАНССЕРВІСБУД звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, яка полягає у невчиненні дій у межах компетенції щодо демонтажу шлагбауму, який розташований на під`їзній дорозі до об`єкту нерухомого майна Спецавтоцентру, належного на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНССЕРВІСБУД", який розташований зі сторони залізничної колії, що розташована паралельно до вулиці Приморської, смт. Таїрове, Одеський район, Одеська область;

- зобов`язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області відновити проїзд до об`єкту нерухомого майна Спецавтоцентру, належного на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНССЕРВІСБУД", шляхом демонтажу встановленого шлагбауму зі сторони залізничної колії, що розташована паралельно до вулиці Приморської, смт. Таїрове, Одеський район, Одеська область.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач, маючи на праві власності об`єкт нерухомого майна "Спецавтоцентр", який розташований на земельній ділянці загальною площею 4,6797 га кадастровий номер 51237555800:01:003:0422 за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11, не має можливості використовувати вказаний об`єкт у господарській діяльності у зв`язку з тим, що перед в`їздом на територію Спецавтоцентру невідомими особами був встановлений шлагбаум, який унеможливлює безперешкодний проїзд до нерухомого майна позивача по єдиній дорозі, якою на сьогодні позивач може користуватись, оскільки зі сторони смт. Таїрове, Одеського району, Одеської області по вул. Пивоварній, відсутнє дорожнє покриття, що унеможливлює проїзд на територію підприємства. З цього приводу ТОВ "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" вже звертався до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відновити дорожнє покриття ( справа № 420/16235/23). З огляду на вказане, протягом 2023 року позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про припинення бездіяльності, яка полягає у невчиненні дій, які знаходяться у межах компетенції ради щодо демонтажу невідомо ким встановленого шлагбауму, проте, станом на дату звернення до суду відповідач ніяких заходів щодо демонтажу не вчиняв.

Враховуючи, прямі обов`язки органів місцевого самоврядування, передбачені Законом України "Про місцеве самоврядування", в частині організації будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, правилами та нормами позивач вважає вказану бездіяльність протиправною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та рух справи

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25 січня 2024 року позов задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області щодо невчинення дій у межах компетенції по демонтажу шлагбауму, який розташований на під`їзній дорозі до об`єкту нерухомого майна Спецавтоцентру, належного на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю АГРОТРАНССЕРВІСБУД (43257038), який розташований зі сторони залізничної колії, що розташована паралельно до вулиці Приморської, смт. Таїрове, Одеський район, Одеська область.

Зобов`язав Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05582159) відновити проїзд до об`єкту нерухомого майна Спецавтоцентру (смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 110), належного на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю АГРОТРАНССЕРВІСБУД (43257038), шляхом вжиття заходів щодо демонтажу встановленого шлагбауму зі сторони залізничної колії, що розташована паралельно до вулиці Приморської, смт. Таїрове, Одеський район, Одеська область.

Стягнув з Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05582159) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАССЕРВІСБУД" (код ЄДРПОУ 43257038) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

П`ятий апеляційний адміністративний постановою від 30.04.2024 апеляційну скаргу Таїровської селищної ради залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін ( а.с.44-59,т.2).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ» подало, у відповідності до приписів статі 323 КАС України, апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не досліджував документи із будівництва та прийняття в експлуатацію проїзної частини дороги, на якій, за думкою суду, розташований шлагбаум, відомості про передачу її окремо, або разом із шлагбаумом на баланс підприємства, визначеного органом місцевого самоврядування, не з`ясовано наявність проекту або схеми організації руху і т.і.;

- не залучення до участі у справі ТОВ «Чорноморський рибний порт» привело до того, що до суду першої інстанції не надійшли відомості та документи, які доводять, що місце перетинання залізничної колії із встановленим шлагбаумом, яке суд першої інстанції помилково визнав проїзною частиною дороги і об`єктом благоустрою, за узгодженими Укрзалізницею технічними документами є залізничною спорудою - технологічним проїздом №2, правовідносини щодо якого регулюються іншими нормами законодавства ніж ті, які застосував суд.;

- судом першої інстанції не було досліджено та встановлено, хто є власником технологічного проїзду на залізничній колії, перед яким знаходиться шлагбаум, та відповідно, до чиєї компетенції входить обладнання місця перетинання залізничної колії технічними засобами регулювання дорожнього руху, а також, чи підлягає таке встановлення узгодженню та із ким саме;

- суд першої інстанції не з`ясував, що в АТ «Укрзалізниця» не повинна обліковуватися на балансі під`їзна залізнична колія та її елементи, включаючи шлагбаум, оскільки власником цього майна є ТОВ «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ», а ця інформація ймовірно була прихована від суду особами, які брали участь у справі.

- суд першої інстанції передчасно та помилково послався на п.14 Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, затвердженої Мінтрансом 26.01.2007р.№ 54 та помилково застосував до спірних правовідносин ст.1, 5, 10, 12, 14, 17, 38 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», помилково вважаючи шлагбаум та місце, де він розташований елементами благоустрою.

- суд першої інстанції невірно застосував положення ст. ст. 6, 21, 27 Закону України «Про дорожній рух», та норми Правил благоустрою території населених пунктів Таїровської територіальної громади, оскільки в місті розташування шлагбаума відсутня збудована та введена в експлуатацію дорога або вулиця із проїзною або пішохідною частиною із відповідним покриттям, призначена для руху транспортних засобів та/або пішоходів, так саме, як відсутня і дорога, яка б перебувала у власності територіальної громади4

- суд першої інстанції розглянувши позов без участі ТОВ «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ» і ТОВ «Чорноморський рибний порт», ухвалив рішення, яким вирішив питання про права, інтереси та обов`язки не тільки ТОВ «Чорноморський рибний порт», але і ТОВ «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ».

Таким чином в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки ТОВ «Чорноморський рибний порт» стосовно того, що шлагбаум є елементом благоустрою, власник якого невідомий, хоча фактично цей шлагбаум входить до складу орендованого майна - залізничних споруд, власником якого є ТОВ «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ». Відтак, за висновками судового рішення шлагбаум був виключений із складу орендованого апелянтом майна, та спростовано право оренди апелянта щодо цього шлагбаума. Наведене дає підстави стверджувати, що оскаржуване судове рішення прийняте безпосередньо про майнові права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «Чорноморський рибний порт», які пов`язані із орендою залізничних споруд (право володіння та користування), до складу яких входить шлагбаум. Більш того, після виконання рішення суду і демонтажу шлагбауму, ТОВ «Чорноморський рибний порт» позбавляється цього майна та прав на нього, включаючи можливість повернути з оренди майно власнику у належному стані та у повному складі.

В ході апеляційного провадження апеляційний суд ухвалою від 02.07.2024 (а.с.149 ,т.3) залучив до справи ТОВ «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна Спецавтоцентр, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11, та розташований на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 4,6797 га кадастровий номер 51237555800:01:003:0422, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №337139448.

Перед в`їздом на територію Спецавтоцентру невідомими особами було встановлено шлагбаум, який унеможливлює безперешкодний проїзд до нерухомого майна, яке на праві приватної власності належить ТОВ "АГРОТРАНССЕРВІСБУД". Тим самим позивачу чиняться перешкоди у доступі до Спецавтоцентру, що унеможливлює використання об`єкту для власних цілей чи використання у господарській діяльності. Встановлений шлагбаум блокує ТОВ "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" доступ (заїзд/виїзд) на територію належного останньому нерухомого майна (Спецавтоцентру) зі сторони с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж. З іншої сторони (смт. Таїрове, Одеського району, Одеської області по вул. Пивоварній), відсутнє дорожнє покриття, що унеможливлює також проїзд на територію підприємства.

З цього приводу ТОВ "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" звернулось до суду з позовом, в якому просило зобов`язати відновити дорожнє покриття, який розглянуто Одеським окружним адміністративним судом (справа № 420/16235/23), рішенням суду від 14.12.2023 суд зобов`язав Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області вчинити дії у межах компетенції щодо будівництва дорожнього покриття за встановленими будівельними нормами, державними стандартами та нормами на ділянці дороги у направленні із міста Одеса до с. Бурлача Балка, вдовж червоного бетонного забору до земельної ділянки за номером 11 по вул. Пивоварна в смт. Таїрове, Овідіопольського району Одеської області, рішення суду не набрало законної сили.

На звернення 11.08.2023 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про припинення бездіяльності, яка полягає у не вчиненні дій, які знаходяться у межах компетенції сільської ради щодо демонтажу шлагбауму, який перешкоджає доступу ТОВ "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" до Спецавтоцентру, що розташований на земельній ділянці загальною площею 4,6797 га кадастровий номер 51237555800:01:003:0422 за адресою м. Одеса, Овідіопольський (наразі Одеський район) смт. Таїрове, вул. Пивоварна, земельна ділянка 11; про демонтаж за рахунок місцевого бюджету шлагбаума, відповідач надав відповідь від 15.09.2023 № 2092/0207 про те, що селищною радою не надавався дозвіл на встановлення загороджувальної конструкції (шлагбауму), селищна рада звернулась до ТОВ «Чорноморський рибний порт» за отриманням інформації щодо наявності документів на встановлення загороджувальної конструкції (шлагбауму).

12.10.2023 ТОВ "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" отримало від Таїровської селищної ради відповідь на адвокатський запит від 06.10.2023 про те, що селищною радою не надавався дозвіл на встановлення загороджувальної конструкції (шлагбауму) за адресою: Одеська обл., смт Таїрове, вул. Пивоварна, 11.

24.10.2023 відповідач листом № 2698/02-07 повідомив представника позивача, що шлагбаум знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5123755800:01:003:4841, ділянка призначена для експлуатації та обслуговування під`їзних залізничних шляхів, питання розташування шлагбауму біля залізничної колії, яка належить ТОВ "Чорноморський рибний порт", не віднесено до компетенції органу місцевого самоврядування.

Листом від 25.07.2023 та зверненням від 07.09.2023 позивач звернувся до ГУ Нацполіції в Одеській області щодо з`ясування питання, кому видавався дозвіл на встановлення шлагбауму.

11.08.2023 TOB "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" звернувся до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції України зі зверненням аналогічного змісту, вважаючи, що дозвіл на встановлення шлагбауму має погоджуватися з відповідними підрозділами національної поліції.

Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надано позивачу відповідь за вих.№ 468а/з/41/13/07/01-2023 від 31.07.2023, з якої вбачається, що шлагбаум не відноситься до технічних засобів регулювання дорожнім рухом та не погоджується Управлінням патрульної поліції в Одеській області ДПП.

А у відповіді від 28.09.2023 № 21517/41/13/07/02-2023 Управління патрульної поліції в Одеській області повідомило, що відповідно до вимог ст. 7 та ст. 9 Закону України "Про дорожній рух", організація дорожнього руху на території міста або району, входить до компетенції органів місцевої влади (Таїровської селищної ради, Овідіопольського району, Одеської області). На підставі вимог Закону України "Про дорожній рух", Правил порожнього руху України та з метою уникнення конфліктної ситуації, до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Управлінням патрульної поліції було направлено відповідного листа щодо необхідності організувати демонтаж перешкоди (шлагбаум), який розташовано на під`їзній дорозі до об`єктів нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці загальною площею 4,6797 та кадастровий номер 5123755800:01:003:0422, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, земельна ділянка 11."

АТ "Укрзалізниця" на запит позивача повідомила, що під`їзна залізнична колія до об`єкта нерухомого майна за адресою смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11 (ст. Поромна (Сортувальний парк) - Рибний порт) та залізничні переїзди, які знаходяться на вказаній колії, не обліковуються на балансі філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця". Дозвіл на встановлення шлагбаума не надавався.

На думку позивача, оскільки спірний шлагбаум знаходиться на земельній ділянці, яка відноситься на комунальної власності згідно Генерального плану населеного пункту, питання демонтажу шлагбауму безпосередньо відноситься до компетенції Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області. Позивач вважає, що посадові особи Таїровської селищної ради не здійснюють свої повноваження відповідно Правил благоустрою території населених пунктів Таїровської територіальної громади, та вбачає в діях Таїровської селищної ради ознаки явної злочинної бездіяльності, яка повинна бути визнана судом протиправною, а Таїровська селищна рада, в свою чергу, повинна виконати свої прямі обов`язки передбачені Законом України "Про місцеве самоврядування", Законом України "Про благоустрій населених пунктів". Права позивача , як власника нерухомого майна Спецавтоцентру, порушуються, оскільки доступ до належного йому на праві приватної власності об`єкту нерухомого майна є значно ускладнений, що створює вагомі перешкоди у користуванні об`єктом у власних цілях або з метою ведення господарської діяльності.

У зв`язку з виникненням таких перешкод задля подальшого безперешкодного здійснення своєї господарської діяльності, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розміщення загороджувальної споруди (шлагбаума) на території загального користування - проїзній частині біля об`єкту нерухомості позивача, який розташований на ділянці з кадастровим номером 51237555800:01:003:0422 за адресою: смт. Таїрове, вулиця Пивоварна, є незаконним у зв`язку з відсутністю належного погодження на це від органів місцевого самоврядування - Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області та органів Національної поліції України.

Водночас, у справі що розглядається бездіяльність Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області полягає у невчиненні дій у межах компетенції щодо демонтажу самовільно встановленого шлагбауму, який розташований на під`їзній дорозі до об`єктів нерухомого майна, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 4,6797 га кадастровий номер 5123755800:01:003:022 вул. Пивоварній, земельна ділянка 11, що у смт Таїрове, Одеського району, Одеської області та відповідно є протиправною.

Тому, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин суд першої інстанції дійшов висновку, що слід зобов`язати відповідача вчинити дії щодо демонтажу шлагбауму. Демонтаж самовільно встановленої споруди повинен здійснюватися, насамперед, їхнім власником, який зобов`язаний припинити порушення вимог закону, а у разі невиконання вимог уповноважених посадових осіб селищної ради про демонтаж споруди, такий проводиться за рішенням ради та за рахунок ради з подальшим відшкодуванням відповідних витрат, пов`язаним із здійсненням робіт з демонтажу .

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 3 статі 328 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає скаргу апелянта в межах доводів, які не розглядались під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою Таїровської селищної ради.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

За приписами статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально - економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України " Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР ( далі - Закон № 280/97-ВР), яким передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. ( стаття 2 Закону № 280/97-ВР). Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами ( ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР).

Підпунктом 1 пункту а частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначаються Законом України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 № 2807-ІV, який спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини. Згідно статті 1 вказаного Закону благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту; вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху.

До об`єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, зокрема . майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; інші території загального користування, території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору (ч.1 ст.13 Закону).

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту (ч.2 ст.13 Закону).

Згідно п. 14 ч. 2 ст. 10 Закону № 2807-ІV до повноважень виконавчих органів селищних рад належить, зокрема , видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

На об`єктах благоустрою забороняється встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Національної поліції (п.6 ч. 1 ст. 16 Закону).

Частиною першою статті 14 Закону № 2807-ІV встановлено вимогу, згідно з якою об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством

Елементами (частинами) об`єктів благоустрою є покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, технічні засоби регулювання дорожнього руху, інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами (ст. 21 ч. 1 п.п.1, 5,10 Закону № 2807-ІV).

Статтею 4 Закону № 2807-ІV також передбачено, що законодавство з питань благоустрою населених пунктів складається з цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України від 08.09.2005 №2862-IV "Про автомобільні дороги" (далі - Закон №2862-IV) вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Статтею 17 Закону №2862-IV установлено, що управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Відповідно до пунктів 1-2 частини першої статті 19 Закону №2862-IV основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами;

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 21 Закону №2862-IV органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

Статтею 49 Закону №2862-IV передбачено, що власники і користувачі автомобільних доріг, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

За змістом статті 3 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон №3353-XII) державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні покладається на відповідний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 6 Закону №3353-XII до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема виконання вимог законодавства та рішень органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку; розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки; формування міських і районних фондів, у тому числі позабюджетних, для фінансування програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки; організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами; здійснення та фінансування заходів, пов`язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

За змістом статті 27 Закону №3353-XII організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів інформаційно-телекомунікаційних та автоматизованих систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і стандартів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із Міністерством внутрішніх справ України. До вказаних проектів і схем за приписами Міністерства внутрішніх справ України можуть бути внесені зміни та доповнення.

Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

З аналізу зазначених нормативно-правових актів убачається, що на органи місцевого самоврядування чинним законодавством покладено обов`язок здійснення організації дорожнього руху на автомобільних дорогах, які перебувають у власності територіальних громад.

Також органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст згідно з Законом №2862-IV несуть відповідальність за стан вулиць і доріг міст, залізничних переїздах щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

Абзацом третім статті 52-1 Закону №3353-XII установлено, що до повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать забезпечення безпеки дорожнього руху, державний контроль, у тому числі шляхом проведення перевірок, за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснення державної реєстрації та обліку транспортних засобів, приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами і видача відповідних документів;

За приписами Закону України «Про Національну поліцію основними завданнями поліції є зокрема забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з положеннями статті 52-3. Закону України «Про Національну поліцію» до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать: участь у реалізації в межах своїх повноважень державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечення безпеки дорожнього руху; організація в установленому порядку супроводження і забезпечення безпечного руху транспортних засобів спеціального та спеціалізованого призначення; погодження відповідно до вимог цього Закону, інших законодавчих актів проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг; погодження поданих у встановленому порядку пропозицій стосовно обладнання засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт, проектів та схем організації дорожнього руху, маршрутів руху пасажирського транспорту, маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору, порядку проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху; видача в установленому порядку у випадках, передбачених законом, дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; здійснення контролю за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів, у тому числі небезпечних, додержанням законодавства у зазначеній сфері, розробленням і видачею в установленому порядку документів щодо погодження маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів; інформування учасників дорожнього руху про фіксацію фактів правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

Частиною першою статті 27 Закону №3353-XII визначено, що організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів інформаційно-телекомунікаційних та автоматизованих систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і стандартів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із відповідними підрозділами Національної поліції. До вказаних проектів і схем за приписами відповідних підрозділів Національної поліції можуть бути внесені зміни та доповнення.

Наведені норми законодавства свідчать про те, що уповноваженими органами, до компетенції яких віднесено питання організації дорожнього руху на території населеного пункту та погодження проектів і схем встановлення засобів організації дорожнього руху, є органи місцевого самоврядування та підрозділи Національної поліції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 затверджено, зокрема, Порядок тимчасового обмеження або заборони руху транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування. Вказаний порядок визначає дії уповноважених підрозділів Національної поліції, підпорядкованих Укравтодору служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі або уповноважених ним підприємств та організацій (далі - дорожні підприємства), Укртрансбезпеки або її територіальних органів у разі виникнення на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху або можуть призвести до пошкодження та руйнування автомобільних доріг.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку визначено, що обмеження або заборона руху на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування (далі - ділянки автомобільних доріг) встановлюються відповідно до Законів України "Про дорожній рух" та "Про Національну поліцію".

За змістом пункту 1 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 р. № 460 Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику: у сфері автомобільного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту, надання послуг поштового зв`язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), мультимодальних перевезень, захисту критичної інфраструктури у секторах, за які відповідальне, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на авіаційному, автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та внутрішньому водному транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на авіаційному, автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та внутрішньому водному транспорті;

Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань затверджує інструкцію з улаштування та експлуатації залізничних переїздів ( абзац 97 підпункту 20 пункту 4 цієї Постанови).

Питання організації улаштування залізничних переїздів також передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», Інструкцією з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, затвердженого Наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 26.01.2007 № 54, зареєстрованому в Міністерстві юстиції від 22.02.2007 №162/13429 та іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Також варто зауважити, що рішенням Таїровської селищної ради № 154-VІІІ від 30.06.2021 затверджені Правила благоустрою території населених пунктів Таїровської територіальної громади (далі - Правила благоустрою ), які передбачають, що до елементів благоустрою відносяться, зокрема, - технічні засоби регулювання дорожнього руху; огорожі, технічні засоби примусового обмеження руху транспортних засобів, ("юніпаркери", "лежачі поліцейські", інші стаціонарні та пересувні конструкції) (п.3.1.5)

Згідно до п.3.1.1. Правил благоустрою передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території Таїровської територіальної громади. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Виконавчі органи Таїровської селищної ради, уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою населених пунктів, складають та видають приписи власникам (балансоутримувачам) щодо приведення об`єктів та елементів благоустрою у належний стан з визначенням строків проведення певних заходів. (п. 3.1.13).

Забороняється розміщення/встановлення елементів благоустрою з порушенням вимог, встановлених чинним законодавством, Правилами, рішеннями Таїровської селищної ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями селищного голови (п.3.1.14).

Згідно п.3.1.15 Правил благоустрою елементи благоустрою встановлені/розміщені з порушенням вимог, встановлених Правилами, підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення, у терміни, визначені в приписі уповноваженого виконавчого органу Таїровської селищної ради чи посадової особи виконавчого органу. Якщо особа, що розмістила/встановила елемент благоустрою з порушенням Правил, не здійснила демонтаж у визначені строки, демонтаж елементу благоустрою здійснюється у встановленому порядку, з відшкодуванням його вартості цією особою.

Пунктом 3.2.3 Правил благоустрою передбачено, що власники об`єктів благоустрою або уповноважені ними органи повинні здійснювати їх експлуатаційне утримання та мають право вимагати від користувачів дотримання чинних нормативно-правових актів щодо дорожнього руху, правил ремонту і утримання вказаних об`єктів, правил користування дорогами і дорожніми спорудами та їх охорони.

Власники, користувачі дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: - своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; - постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.

Пунктом 9.1 Правил благоустрою передбачено, що на об`єктах благоустрою забороняється:

12) встановлювати, демонтувати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними структурами у встановленому законом порядку;

17) вчиняти дії, що тягнуть порушення умов благоустрою, пошкодження (руйнування чи псування) вулично-дорожньої мережі, інших об`єктів та елементів благоустрою, ускладнення умов руху пішоходів та транспорту та інші дії, заборонені цими Правилами, чинним законодавством України;

29) розміщувати/встановлювати елементи благоустрою з порушенням вимог, встановлених чинним законодавством, Правилами, рішеннями Таїровської селищної ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями селищного голови.

Представник апелянта, котрий одночасно є і представником ТОВ «Пальміра Капітал», у судовому засіданні пояснив, що місце перетинання залізничної колії, яке суд першої визнав проїзною частиною дороги із незаконно встановленим шлагбаумом та елементом благоустрою, насправді є технологічним проїздом №2, де встановлений шлагбаум з метою недопущення перетинання колії у непризначеному для цього місті особами, діяльність яких не пов`язана із обслуговуванням залізничних споруд. Цей технологічний проїзд разом із шлагбаумом є складовою залізничної під`їзної колії, власником якої є ТОВ «Пальміра Капітал», а користувачем - ТОВ «Чорноморський рибний порт» призначений для забезпечення під`їзду технологічного транспорту, з метою обслуговування та ремонту колій розгалуження, естакади та інших складових під`їзної колії виключно підприємством, яке здійснює її експлуатацію. Вказане, на переконання апелянта, доводиться зокрема (І)відомостями технічного паспорта під`їзної залізничної колії, (II)технічним паспортом на ділянку залізничної колії,(ІІІ) інструкцією по обслуговуванню технологічного проїзду №2, узгодженою із Одеською залізницею, та іншими документами, які додаються.

Місце, в якому ці споруди розташовані, не є місцем загального користування, а навпаки, є обмеженим для використання іншими особами, ніж підприємство, що здійснює експлуатацію залізничних споруд. Це місто також не є покриттям дороги, та не відноситься до інших елементів благоустрою, які наведені ч.1 ст. 21 Закону N2807-IV. Правовідносини із експлуатації під`їзної залізничної колії, включаючи її складові - технологічний проїзд із встановленим шлагбаумом, регламентуються законодавством про залізничний транспорт, прийнятими на його підставі підзаконними нормативними актами та локальними нормативними актами експлуатуючого підприємства, яким є ТОВ «Чорноморський рибний порт».

Також апелянт зазначає, що з іншої сторони, а саме зі сторони смт. Таїрове, Одеського району, Одеської області по вул. Пивоварній, відсутнє дорожнє покриття, що створює певні труднощі для проїзд на територію підприємства. Вказані обставини підтверджується рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 року у справа №420/16235/23, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024 року. Так, вищевказаним рішенням, яке набрало законної сили встановлено юридичні факти стосовно того, що проїзд по вул. Пивоварній (альтернативний проїзд) що у смт. Таїрове до Спецавтоцентру відсутній.

Отже на переконання апелянта, на відміну від залізничних переїздів, технологічні проїзди та їх облаштування шлагбаумом не потребує дозволів або узгоджень з боку державних органів або органів місцевого самоврядування. Таке обумовлено тим , що земельна ділянка та місце розташування технологічного проїзду, на відміну від залізничного переїзду, не призначена для використання іншими особами, ніж підприємство яке експлуатує залізничні колії.

Пересічення з`єднувальної колії №9 ТОВ «ЧРП» на ПКІЗ+89,10 з автомобільним проїздом є технологічним проїздом; перетинання залізничної колії №9 автомобільним транспортом у вказаному місці за виключенням забезпечення технологічного процесу роботи під`їзної колії є неможливим на підставі п.20.1 Розділу 20 «Правил дорожнього руху України». Це місто не є покриттям дороги або дорогою, має зовсім іншу конструкцію та призначення, не відноситься до об`єктів або елементів благоустрою, та не відноситься до сфери регулювання Закону України «Про благоустрій населених пунктів» обґрунтованим, які підтверджуються наданими ТОВ «Чорноморський рибний порт» доказами, а також свідчать про помилковість висновку суду, яким визнано протиправною бездіяльність Таїровської селищної ради щодо невчинення дій у межах компетенції по демонтажу шлагбауму, який суд визнав як елемент благоустрою

Також, апелянт посилається на низку майнових спорів між ТОВ «ЧРП» та позивачем.

Таким чином, доводи позивача, що фактично встановлений шлагбаум блокує ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» доступ (заїзд/виїзд) на територію належного останньому нерухомого майна (Спецавтоцентру) зі сторони с.Бурлача Балка, м.Чорноморськ, с.Бурлача Балка, вул. Центральна, 1- Ж підлягають відхиленню судом, оскільки, як встановлено наведеними вище рішеннями суду, у ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» по перше - право власності на естакаду та під`їзну дорогу відсутнє, а по друге - перетинання з`єднувальної колії №9 на ПКІЗ+89,10 з автомобільним проїздом фігурує як технологічний проїзд №2 І не є залізничним переїздом.

На думку представника апелянта, позивачем не наведено жодної правової норми, яка б вимагала наявність таких дозволів стосовно шлагбауму на технологічному проїзді, який є елементом безпеки залізно дорожнього руху та не є залізничним переїздом, тим паче технологічний переїзд встановлений на місті, в якому відсутнє перехрещення із автомобільною дорогою, призначеного для проїзду автотранспортна. .

Представник Таїровської селищної ради підтримав позицію апелянта.

Представник позивача просив відхилити вимоги апеляційної скарги

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що рішенням суду першої інстанції спірний шлагбаум визначений як елемент благоустрою.

Разом з цим, норми чинного законодавства не наділяють громадян та інших правом встановлювати за власним бажанням та на власний розсуд в довільно визначеному ними місці засоби обмеження руху (шлагбауми) і порушувати при цьому об`єкти благоустрою.

Урахувавши припис ч. 1 п. 5 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів") та Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 26.01.2007 № 54, суд першої інстанції зазначив, що функціональним призначенням шлагбауму є обмеження (регулювання) руху транспорту, тобто шлагбауми, що встановлюються з метою обмеження проїзду або контролю за переміщенням транспортних засобів, є засобами організації дорожнього руху і належать до елементів благоустрою.

Відповідаючи на доводи апелянта колегії суддів зазначає про таке.

Згідно п.1.4 Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, затвердженого Наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 26.01.2007 № 54, зареєстрованому в Міністерстві юстиції від 22.02.2007 №162/13429, шлагбаум пристрій, який перекриває проїзну частину автомобільної дороги для припинення руху транспортних засобів через залізничний переїзд.

Переїзди на перехрещенні залізничних колій з автомобільними дорогами загального користування або вулицями в населених пунктах належать до переїздів загального користування. Порядок їх обслуговування і утримання встановлюється власником залізничної колії та за його рахунок. (п.2.2 Інструкції)

Переїзди на перехрещеннях залізничних колій, що належать залізницям, з автомобільними дорогами (під`їздами) окремих підприємств або організацій є переїздами незагального користування ( п. 2.3 Інструкції).

Перехрещення залізничних колій на території підприємств (промислові підприємства, склади, депо, елеватори і ін.) і станцій з дорогами, призначеними для забезпечення технологічного процесу робіт даного підприємства, належать до технологічних проїздів і обліку як залізничні переїзди не підлягають.( п. 2.4 Інструкції)

Усе обладнання переїздів повинно відповідати Правилам дорожнього руху, Правилам технічної експлуатації залізниць України, цій Інструкції. ( п. 3.1 Інструкції).) .

Отже, улаштування залізничних переїздів здійснюють структурні органи залізничного транспорту з відповіднім погодженням органів Державтоінспекції та обов`язковим встановленням дорожніх знаків «Залізничний переїзд із шлагбаумом» ( п. 1.27 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306).

Згідно з положеннями п.3.21 Правил технічної експлуатації залізниць України , затверджених наказом Міністерства транспорту України N 411 від 20.12.96, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за N 50/1854, пересічення залізничних колій іншими залізничними коліями, трамвайними, тролейбусними лініями, автомобільними дорогами та міськими вулицями мають здійснюватися у відповідності з вимогами Державних будівельних норм України та відповідних правил й інструкцій Міністерства транспорту України.

За змістом п. 3.24 цих Правил , переїзди підрозділяються на регульовані й нерегульовані. В окремих випадках для забезпечення технологічного процесу роботи підприємств у межах роздільних пунктів можуть улаштовуватися технологічні проїзди.

Системний аналіз наведених вище галузевих нормативно правових актів свідчить, шо шлагбаум може бути встановлений лише на автомобільній дорозі перед залізничним переїздом, а можливість кваліфікації такого переїзду як технологічного можливе лише за умови, що ця залізнична колія знаходиться виключно на території підприємства.

Територія підприємства (установи, організації) - земельна ділянка, що надана у користування підприємству (установі, організації), а також ділянка, яка віднесена до його території згідно з рішенням відповідного місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, включаючи виробничі, адміністративні та побутові приміщення, будівлі, споруди, розміщені на такій земельній ділянці, на (в) яких провадиться виробнича діяльність. Аналогічне визначення території підприємства зазначено у Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розслідування та обліку нещасних випадків , професійних захворювань та аварій на виробництві від 17.04.2019 № 337.

Тобто, для організації залізничного переїзду як технологічного, підприємство перш за все повинно мати відповідну територію, іншими словами земельну ділянку у власності чи на праві оренди з відповідним погодженням організації руху через цей переїзд з органами Державтоінспекції.

Як установлено судом рішення відповідного органу місцевого самоврядування на земельну ділянку під залізничну колію не надавалась ані власнику залізничної колії, ані апелянту.

Будь які погодження з органами Державтоінспекції на улаштування даного переїзду як технологічного відсутні.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що спірний переїзд не реалізований власником залізничної колії як технологічний, а відтак і встановлений перед цим переїздом шлагбаум не є елементом безпеки залізнично-дорожнього руху.

На користь висновку щодо незаконності встановлення шлагбауму перед спірним переїздом свідчать і положення пункту 1.5 цієї Інструкції , за змістом якого у залежності від способів приведення в дію шлагбауми поділяються на: автоматичні, напівавтоматичні, електричні шлагбауми, механізовані - механічний привід, натомість переведення їх у закрите положення здійснюється виключно черговим переїзду, а відповідно до п.1.4 - регульований залізничний переїзд - переїзд, обладнаний пристроями переїзної сигналізації для водіїв транспортних засобів та пішоходів, або такий, що обладнаний шлагбаумами і його обслуговує черговий працівник.

Аналогічні положення містяться у п. 2.5.1 Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, Наказ Міністерства транспорту України від 12 липня 2002 року № 469.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції слушно врахував пояснення представника позивача про те, що шлагбаум завжди знаходиться у закритому положенні, відсутня механізація, відсутній будь-який черговий або інша відповідальна особа, яка б регулювала переміщення шлагбаума у закрите та відкрите положення.

Наведе свідчить, що встановлення шлагбауму передбачено виключно на регульованих залізничних переїздах, яким спірний переїзд не є.

За таких обставин апеляційний суд як і суд першої інстанції зазначає, що розміщення загороджувальної споруди (шлагбаума) на території загального користування - проїзній частині біля об`єкту нерухомості позивача є незаконним, у зв`язку з відсутністю належного погодження на це від органів місцевого самоврядування - Таїровської селищної ради та органів Національної поліції України.

При вирішені спірного питання, колегія судів вважає важливим факт наявності перед спірним переїздом дорожніх знаків та виходить із презумпції правомірності їх встановлення, зокрема, на автомобільній дорозі перед спірним переїздом встановлені дорожні знаки: знак 1.29. - Одноколійна залізниця; знак 2.2. - Проїзд без зупинки заборонено.

Ця обставина підтверджується фотозвітом позивача (а.с.118,т.3) та не спростовується сторонами.

Згідно п.1.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Обмеження в дорожньому русі, крім передбачених цими Правилами, можуть бути запроваджені в установленому законодавством порядку( п.1.8.)

Автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій) ( абзац 10 п.1.10).

Залізничний переїзд - перехрещення дороги із залізничними коліями на одному рівні(п.1.10.)

Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками( п. 8.1).

Відповідно до 8.2-1 Правил дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги). Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Водії транспортних засобів можуть перетинати залізничні колії лише на залізничних переїздах( п. 20.1 Правил).

У розділі 33 Дорожні Знаки Правил Дорожнього руху наведені наступні визначення дорожніх знаків:

-знак 1.29 - одноколійна залізниця, позначення не обладнаного шлагбаумом переїзду через залізницю з однією колією.

-знак 2.2. - проїзд без зупинки заборонено. Знак 2.2 може бути встановлений перед залізничним переїздом. У такому разі водій зобов`язаний зупинитися перед стоп-лінією, а за її відсутності перед знаком «Проїзд без зупинки заборонено», а у разі, коли стоп-лінія відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Аналіз наведених норм законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що наявність таких дорожніх знаків перед спірним переїздом, свідчить про те, що останній має статус нерегульованого залізничного переїзду та в силу своєї специфіки не може бути облаштований шлагбаумом.

У контексті цієї справи колегія суддів враховує, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища (див. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198).

Тобто легітимною метою з точки зору раціонального використання території територіальної громади є збільшення пропускної спроможності дорожніх об`єктів.

Отже наявність спірного шлагбаума не узгоджується із чинним законодавством та і не відповідає легітимній меті.

Також апеляційний суд зазначає, що відповідачем ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не спростовані доводи товариства про знаходження спірного шлагбаума на землях комунальної власності, доказів виділення ділянки іншій особі відповідач суду не надав. Вулиці і дороги населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. При цьому, саме органи місцевого самоврядування є особами відповідальними за утримання доріг у межах населеного пункту, який перебуває у їх віданні, є відповідальним за утримання, поточний та капітальний ремонт вулично-шляхової мережі відповідного населеного пункту.

Не може апеляційний суд, при вирішенні спірного питання, не врахувати позицію відповідача по справі, яка викладена у рішення №М777-VІІ 23 сесії VІІ скликання Таїровської селищної ради від 14.11.2017 «Про надання дозволу ТОВ «Пальміра Капітал» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду, в якому зазначено, наступне: «…передбачити проектом землеустрою -асфальтовий переїзд через залізничні шляхи до земельної ділянки іншого землекористувача….» ( а.с. 126-127,т.3), що спростовує позицію апелянта про заборону перетинання колій по технологічному проїзду №2 усім особам, окрім спецавтотранспорту ТОВ ЧРП, який задіяний в технологічному обслуговуванні колій.

Також апеляційний суд враховує, що апелянтом не наведено жодного нормативно-правового акта, котрий передбачає обов`язкове улаштування технологічного проїзду шлагбаумом.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що апелянтом не наведено ґрунтовних доводів, що спірний шлагбаум є елементом безпеки залізно-дорожнього руху через технологічний переїзд, а відтак залишається не спростовним висновок суду першої інстанцій, що останній є елементом благоустрою.

Інші доводи апеляційної скарги

Доводи апелянта, що будь - які дороги по цій земельній ділянці відсутні з огляду на відсутність дорожніх знаків 1.2.3.1 та 1.2.3.2. Правил дорожнього руху та Схеми організації дорожнього руху, колегія суддів відхиляє , адже зазначені вище дорожні знаки згідно Правил дорожнього руху можуть свідчити лише про наявність головної дороги ( з покриттям відносно ґрунтової) та другорядної. При цьому апеляційний суд виходить із того, що місце реєстрації позивача є вул. Пивоварна, буд.11 смт. Таїрове Одеський район, Одеської області. Такий порядок присвоєння адреси згідно п.п. 15-19 Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 р. № 690, свідчить про те, що позивач зареєстрований по вул. Пивоварній в межах населеного пункту (смт.Таїрове).

Також у цьому Положенні зазначено, що категорії вулиць під час присвоєння адрес визначаються відповідно до додатка Ж-1 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій.

Відповідно до п.п. 10.7.1 ДБН Б.2.2-12:2019, мережу вулиць і доріг населених пунктів слід формувати як єдину нерозривно взаємопов`язану з зовнішніми автомобільними дорогами систему, з урахуванням їх функціонального призначення, інтенсивності транспортного, пішохідного велосипедного руху, функціонально-планувальної організацій прилеглої територій та її забудови , вимог безпеки руху та охорони навколишнього природного середовища.

Отже враховуючи факт присвоєння адреси позивачу, колегія суддів вважає що під`їзд до виробничих потужностей позивача є невід`ємною частиною автомобільної дороги місцевого значення та не потребує встановлення зазначених апелянтом дорожніх знаків.

При цьому відсутність Схеми організації дорожнього руху, що підтверджено представником відповідача, не свідчить на користь доводів апелянта про відсутність на місці розташування спірного шлагбаума автомобільної дороги.

Також, на спростування доводів апелянта, що це місце (проїзд) не є покриттям дороги та не відноситься до інших елементів благоустрою, які наведені ч.1 ст. 21 Закону № 2807-IV з відповідним посиланням на матеріали адміністративної справи №420/16235/23, колегія суддів зазначає, що спірним питанням у цій адміністративній справі є не відсутність автомобільної дороги , а відсутність дорожнього покриття по вул. Пивоварній до земельної ділянки позивача (вул. Пивоварна ,11) Таїровської селищної Ради, про що зазначено у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 та у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта, що на цю земельну ділянку виданий державний Акт на право постійного користування І-ОД № 000018 27.06.1997 за змістом якого землекористувачем в межах Овідіопольського району є Одеська залізниця АТ "Укрзалізниця» ( а.с. 23-43,т.4).

По-перше, такий доказ у межах предмету спору не відповідає критеріям належності та достатності доказу (ст.ст. 73,76 КАС України ), адже апелянтом не вказаний юридичний зв`язок між правом користуванням земельною ділянкою Одеською залізницею АТ "Укрзалізниця" та власником залізничної колії, з огляду на те, що відповідно до пункту 1.7 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096, залізниці за погодженням з Укрзалізницею можуть на прохання підприємств передавати їм у оренду залізничні колії, що перебувають на балансі залізниць, які після передачі за умовами обслуговування і використання прирівнюються до під`їзних колій, що належать підприємствам. Тобто, наведений доказ мав би юридичне значення за умови наявності факту передачі в оренду залізничні колії, натомість у спірних правовідносинах такий факт відсутній.

По-друге, матеріали справи містять лист АТ "Укрзалізниця", яка на запит позивача повідомила, що під`їзна залізнична колія до об`єкта нерухомого майна за адресою смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11 (ст. Поромна (Сортувальний парк) - Рибний порт) та залізничні переїзди, які знаходяться на вказаній колії, не обліковуються на балансі філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця". Дозвіл на встановлення шлагбаума не надавався.

Разом з тим, апелянт обстоюючи своє право посилався на приписи локальних нормативно-правових актів, зокрема, на Інструкцію по обслуговуванню технологічного проїзду № 2 для забезпечення технологічного процесу , затвердженої Головним ревізором з безпеки руху поїздів і автотранспорту Одеської ревізорської дільниці та виконавчим директором ТОВ «ІМРП» від 19.01.2010 (а.с124-126,т.2), котрі, за його твердженням, дають достатню підставу для кваліфікації спірного проїзду як технологічного на підставі положень Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.01.2007 №54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 22.02.2007 за № 162/13429.

Колегія суддів відхиляє наведений аргумент, оскільки як убачається із п.1.3 цієї Інструкція , остання розроблена з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони».

Натомість відповідно до абз 2 п.1 Розділу І цих правил Правила користування, ремонту і утримання приватних і відомчих дорожніх об`єктів та правила їх охорони встановлюється власниками цих об`єктів за погодженням з органами Державтоінспекції МВС .

Отже, зазначені апелянтом локальні акти в питанні кваліфікації залізничного переїзду не погодженні з органами Державтоінспекції МВС, отже не мають правового значення та не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Щодо посилання апелянта на зміст Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічні паспорти варто зазначити про таке.

Так, в якості підтвердження правового статусу спірного переїзду як технологічного апелянт надав до суду Витяг з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію права власності на ділянку залізничної колії довжиною 6678м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпоромного парку (Іллічівськ-Паромна) станом на 05.07.2024 (а.с.72-74, 161-162 - т.3), Витяг та технічний паспорт залізничного проїзду ТОВ «ЧРП»( а.с.61.-65,т.3 ) та Технічний паспорт на інженерну споруду, лілейний об`єкт інженерно-транспортної інфраструктури ТОВ «Пальміра Капітал» від 01.12.2021 (а.с. 186 -192,т.3) .

Дослідивши наведені докази, колегія суддів зазначає, що Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не містить взагалі інформацію про шлагбаум, як невід`ємну частину об`єкта нерухомості.

Щодо інформації про технологічний переїзд №2 як складової частини нерухомого майна, колегія суддів зазначає, що наведена інформація викладена як фактичний технічний опис складової частини об`єкта нерухомого майна (ідентифікаційна ознака), інформація про який вноситься до Реєстру прав власності на нерухоме майно у відповідності до п. 3.2.1 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 28.01.2003 № 7/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 12.10.2010 № 2480/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України14.10.2010 за № 925/18220.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2014 року №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з п. п. 2 п. 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 до Державного реєстру прав вносяться відомості про об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, зокрема:

- тип об`єкта нерухомого майна;

- опис об`єкта нерухомого майна із зазначенням об`єктів, що є приналежністю головної речі (присвоєна літера, римська або арабська цифра відповідно до технічного паспорта, загальна та (за наявності) житлова площа) (у разі коли об`єкт нерухомого майна є головною річчю);

- відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєна літера, загальна та (за наявності) житлова площа) (коли об`єкт нерухомого майна є складною річчю).

При вирішенні спірного питання, колегія суддів застосовує об`єктно-функціональний підхід для визначення можливості проїзду та ключовим критерієм обирає функціональне призначення останнього, а не лише його тип та формальну належність його конкретної особі. Тобто сама по собі специфіка об`єкта нерухомості наявність технологічного проїзду не може слугувати достатньою підставою аби стверджувати про наявність на спірному переїзді саме технологічного проїзду. Обираючи вихідне поняття - технологічний переїзд, у зв`язку яким може бути обмежено рух автотранспорту, колегія суддів пов`язує не скільки з його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності), а й з використанням цього проїзду з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такого за цільовим призначенням для забезпечення проїзду виключно автотранспорту підприємства.

Аналогічний підхід щодо цільового призначення об`єкта нерухомості було сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.

Тобто наведені відомості відображають лише опис нерухомого майна, котре підлягає реєстрації, проте такий опис, як було зазначено вище носить технічний характер, водночас з огляду на функціональний критерій, вони не можуть бути вирішальними доказами кваліфікації цього проїзду як технологічного у розумінні його визначення положенням Інструкції та інших нормативно-правових актів, котрі регламентують порядок улаштування залізничних переїздів.

При цьому колегія суддів зазначає, що такий висновок апеляційного суду не позбавляє права власника залізничної колії улаштувати такий технологічний переїзд з урахуванням приписів статі 7 Закону України «Про залізничний транспорт» за умови виділення відповідної земельної ділянки та отримання погодження від органів Державтоінспекції.

Щодо відомостей з технічного паспорту.

Так згідно технічного паспорту ТОВ «Пальміра Капітал», зазначений паспорт виготовлений на інженерну споруду, лінійний об`єкт інженерно-транспортної інфраструктури - ділянка залізничної колії в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпоромного парку (Іллічівськ-Паромна) з усіма розгалуженнями що є невідокремленим приналежним майном, необхідним для функціонування зазначеного об`єкта нерухомості згідно ДК 018-2000 « Під`їзні, станційні та сортувальні колії» -2121.2

Відповідно до Перехідної таблиці Державний класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 , затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. № 507 ( чинного на момент виготовлення технічного паспорту) наведена кваліфікація 2121.2 свідчить, що об`єктом нерухомості є інженерна споруда - під`їзні, станційні та сортувальні колії.

Згідно вступної частини, Державний класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, використання ДК БС забезпечує умови для вирішення лише таких завдань: виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності в рамках робіт з державної статистики, включаючи статистику цін на будівельну продукцію; - проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки вартості і стану будівель та споруд; проведення зіставлення національних статистичних даних щодо продукції будівництва з даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату) та ООН; проведення соціологічних досліджень з питань будівництва, забезпечення житлом і різними послугами населення України; розроблення аналітичних показників та прогнозування інвестицій в економіку України.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Поряд із цим , як зазначено у п.1.5 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 875/5096 Власник під`їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під`їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв`язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під`їзної колії в експлуатацію.

Тобто технічний паспорт не має містити такі відомості як шлагбаум, отже наявність таких відомостей у технічному паспорті не є обов`язковими для суду.

Наведені висновки апеляційний суд застосовує і під час правової оцінки Технічного паспорту під`їзної колії ТОВ «Чорноморський рибний порт».

Не вважає колегія суддів обґрунтованими й доводи апелянта про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:003:4841 згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Витягу з реєстру будівельної діяльності про технічні інвентаризацій Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (а.с. 165 -181,т.3) призначена для розміщення та експлуатації будівель і спору залізничного транспорту експлуатації та обслуговування залізничної колії та до місць загального користування не відноситься.

По-перше, згідно з розділу Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки Державного земельного кадастру про земельну ділянку, інформацією про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки є Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Як встановлено судом, вказаний проект землеустрою не затверджений органом місцевого самоврядування. Наявність проекту землеустрою може свідчати лише про наявність дозволу органу місцевого самоврядування на розробку землевпорядної документації.

Поряд з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи в оренду. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 27.10.2020 у справі №480/313/19.

Подруге, за правилами частини 1 статі 65 Земельного Кодексу України, землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом. (ч.2 ст.65 ЗК України ) .

Отже, несформованість земельної ділянки у встановленому законом порядку, відсутність факту її державної реєстрації спростовує доводи апелянта, що спірна земельна ділянка до місць загального користування не відноситься.

При цьому наявність охоронюваної зони встановлюється не Витягом, а рішенням уповноваженого органу ( див. постанову Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 1.380.2019.005872), а апелянтом не наведено доказів що спірний шлагбаум розташований в охоронюваної зоні навколо (увздовж) об`єкта транспорту.

Дані наведені з Реєстрі будівельної діяльності про технічні інвентаризацій Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва є похідними з відомостей з Державного Земельного Кадастру, про що прямо зазначено у цьому документі.

Відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Підсумовуючи наведене, апелянт не довів, що спірний переїзд не відноситься до об`єктів благоустрою.

Наведене свідчить, що спірний шлагбаум, як елемент благоустрою, не відноситься до відання ані Укрзалізниці, ані інших суб`єктів господарювання, а отже не може вважатись невід`ємною частиною системи безпеки залізно-дорожнього переїзду.

Тобто, апелянт не спростував висновок суду першої інстанціі, що цей шлагбаум є елементом благоустрою.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що фактичним предметом спору у справі, що розглядається є питання бездіяльності відповідача щодо не усунення незаконно встановленого шлагбауму невідомими особами без відповідного дозволу виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області.

Оскільки, як мовилось вище, шлагбаум є елементом благоустрою ( п.5 ч.1 ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»), котрий, у свою чергу, вимагає наявності відповідного рішення виконавчого комітету.

Відповідно до ч.1.статі 293 КАС України учасники справи, особи , які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та свободи та інтереси та (або) обов`язки , мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Проте наведені вище висновки свідчать, що права та інтереси апелянта не порушені.

На користь цього висновку є й те, що апелянт обстоюючи своє право користування залізничною колією на підставі договору оренди нерухомого майна № 66а/20Х від 01.04.2020 (а.с. 60,т.3) так і не надав інформацію з Єдиного реєстру речових прав, що саме він користується останньою.

Конституційний суд України у рішенні № 9-р(II)/2022 від 16 листопада 2022 року визначив юридичне значення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень у контексті набуття та припинення права власності на таке майно та зазначив про таке:

«… Згідно зпреамбулою Закону цей нормативний акт (Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Таким чином, укладення договору або вчинення іншого правочину, спрямованого на набуття особою права власності на нерухоме майно, не є достатнім юридичним фактом для виникнення у неї права власності.

Набуття права власності на нерухоме майно ґрунтується на кількох юридичних фактах: підставі виникнення права власності в розумінні статті 11 Кодексу (договір та інший правочин тощо), рішенні щодо державної реєстрації прав, відповідному реєстраційному записі в Державному реєстрі прав. Зазначені юридичні факти в сукупності є правотвірним складним юридичним фактом.

Отже, за чинним законодавством України особа набуває право власності на нерухоме майно та має змогу повноцінно його здійснювати, зокрема у спосіб розпорядження своєю власністю, після державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто ухвалення рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, внесення та подальшого збереження (наявності) відповідного реєстраційного запису в Державному реєстрі прав…».

Таким чином, наявність у апелянта лише договору оренди залізничні колії не є достатньою підставою аби стверджувати, що оспорюваним рішенням суду першої інстанції порушені його права та інтереси.

Щодо твердження апелянта про наявність спору між ТОВ «Пальміра Капітал» та позивачем щодо демонтажу шлагбауму до належного позивачу нерухомого майна та наявність підстав для закриття провадження у справі.

Колегія суддів зазначає, що у цій справі жодна із сторін не ставила питання та не оспорювала будь-яке право власності на шлагбаум. Апелянт лише стверджував, що вказаний шлагбаум встановлений ще за часів Радянського Союзу.

Варто зауважити, що позивач звернувся із вимогою саме демонтажу незаконно встановленого елементу благоустрою, а не знесення нерухомого майна.

Дії з демонтажу самовільно розміщеної тимчасової споруди є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту, здійснення яких належить до повноважень органів місцевого самоврядування (див. постанову Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 200/4397/19-а).

У контексті цієї справи, суд зазначає, що фактично позивач звернувся до суду з метою захисту публічного інтересу певного кола осіб (робітників підприємства, а також людей, які проживатимуть або перебуватимуть поруч) стосовно належного функціонування громадського простору та належного організації дорожнього руху.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №233/4308/17 зазначила, що за загальним визначенням, «публічним інтересом» є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які, відповідно до законодавчо встановленої компетенції, забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

Належне управління транспорту, дорожнього руху та громадського простору є важливим елементом загальної організації міського транспорту в межах агломерації Таїровської селищної ради.

У зв`язку з цим, мета раціонального управління транспортом, рухом і громадським простором на території громади можуть становити найважливіші причини в загальних інтересах.

Аналогічну правову позицію висловив ЄС справедливості у рішенні від 08.07.2023 по справі Prestige and Limousine SL v Бrea Metropolitana de Barcelona etc , Case C 50/2.

Таким чином необхідність захисту права особи щодо управління транспорту, дорожнього руху та громадського простору, яке повинне забезпечуватися, у тому числі, дотриманням законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, може бути підставою для звернення такої особи до адміністративного суду із позовом про захист охоронюваного законом інтересу.

Наведе свідчить про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 420/27954/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 25 липня 2024 року.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк