Постанова

від 25.07.2024 по справі 140/21049/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/21049/23 пров. № А/857/25873/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Затолочного В.С., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року (головуючий суддя Плахтій Н.Б., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання дій та бездіяльності протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)», а якому просив у з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог(а.с.88-90):

визнати протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 07.10.2009;

стягнути невиплачену щомісячну надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 07.10.2009;

визнати протиправною бездіяльності щодо не проведення в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 04.08.1999 по 31.12.2015 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

стягнути індексацію грошового забезпечення за період з 04.08.1999 по 31.12.2015 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

визнати протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2022 з урахуванням пункту 5 Порядку проведення індексації грошового забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

стягнути індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2022 з урахуванням пункту 5 Порядку проведення індексації грошового забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

визнати протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 08.07.2022;

стягнути невиплачену додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 08.07.2022 у розмірі 160 218,61 грн;

визнати протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки такої виплати з 25.05.2023 по 30.06.2023;

стягнути невиплачену компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки такої виплати з 25.05.2023 по 30.06.2023;

визнати протиправною бездіяльності щодо невиплати всіх сум, належних у день звільнення;

стягнути середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 25.05.2023 року по 30.06.2023;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення розрахунку та невиплати з 01.01.2018 по 25.05.2023 грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадових окладів і окладів за військовим званням, визначеного з урахуванням пункту 1 примітки додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про державний бюджет України» на 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням;

стягнути з відповідача на його користь за період з 01.01.2018 по 25.05.2023 грошове забезпечення, обчислене із розмірів посадових окладів і окладів за військовим званням, визначене з урахуванням пункту 1 примітки додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про державний бюджет України» на 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 включно.

Зобов`язано Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 включно зі встановленням січня 2008 року як базового місяця (місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін), з урахуванням виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за час затримки виплати з 26.05.2023 по 29.06.2023.

Зобов`язано Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за час затримки виплати з 26.05.2023 по 29.06.2023.

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо не проведення 25.05.2023 з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні із служби.

Стягнуто з Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» на користь ОСОБА_1 11656,87 грн (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість грн 87 коп.) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Визнано протиправними дій Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020.

Зобов`язано Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, а також перерахунок та виплату щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, у урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Крім того ухвалою того ж суду від 19 грудня 2023 виправлено допущену описку в судовому рішенні від 14.12.2023, а саме:

восьмий і дев`ятий абзаци резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:

Визнано протиправними дії Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020.

Зобов`язано Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.05.2023, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, а також перерахунок та виплату щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням виплачених сум.».

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати і у цій частині задовольнити позовні вимоги повністю.

Щодо не проведення нарахування та виплати щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 07 жовтня 2009 року апелянт зазначає, що на період спірних правовідносин така виплата була передбачена Інструкцією про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 18.10.2004 року № 203, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2004 р. за №1411/10010.

Відповідно до п. 6.1. вищезазначеної Інструкції особам рядового і начальницького складу виплачується щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавок за вислугу років).

Відповідно до довідки про види грошового забезпечення відповідач щомісячну надбавку у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення з 01.012008 по 07.10.2009 не нараховував та не виплачував.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, то апелянт зазначає, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

З урахуванням положень ч.1 ст. 2 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) та ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 цього Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок№ 1078) він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

За нормами пункту 1-1 Порядку-№1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа' місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку № 1078 визначає, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значенні індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1)Підприємства, установи та організації підвищують розмір оплати праці у

звґязку з індексацією за рахунок власних коштів;

2)підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у звґязку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою ви рішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні взаємопов`язаних позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 04.08.1999 року по 31.12.2015 року, з 01.01.2017 року по 31.12.2022 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, та стягнення відповідних коштів.

Відповідач безпідставно оминув норми абз.:3,4,6 п. 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпеченнях у місяці підвищення доходу (січень 2017 року та березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для перерахунку позивачу індексації грошового забезпечення з січня 2017 року по 31 грудня 2022 року, що не було враховано судом.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44), то апелянт зазначає, що відповідно до п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства, в тому числі, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби,

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Проте відповідно до довідок про грошове забезпечення (копії долучені до позовної заяви) індексація грошового забезпечення за деякі періоди не нараховувалась, а в місяцях нарахування індексації базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення брався не відповідно до вищесказаного чинного законодавства, що призвело до невірного нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення.

Отже, не нарахування індексації та невірне застосування базових місяців при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення у період проходження служби в державній установі «Маневицька виправна колонія (№42)» з 04.08.1999 року по 31.12.2022 року є порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, та порушують права позивача на оплату праці.

Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період з 24 лютого 2021 року до 08 липня 2022 року, то апелянт зазначає, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову № 168.

Пунктами 1, 3 Постанови №168 (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної 'служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів(начальників).

Пунктом 5 Постанови №168 обумовлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету міністрів України від 22.03.2022 №350 «Про внесення змін до п. 1 Постанова Кабінету міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі постанова № 350) доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».».

При цьому, у пункті 2 Постанови № 350 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Отже, з 24 березня 2022 особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби набули право на отримання з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно за умови, що вони несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно- територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено такий перелік, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» (далі Перелік) згідно з додатком, з якого слідує, що Волинська область включена у вказаний Перелік.

Проте, позивачу за період проходження служби під час дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року по 08 липня 2022 року не виплачувалася у повному розмірі додаткова винагорода відповідно до Постанови №168, що призвело до порушення права позивача на отримання вказаної додаткової винагороди.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити таку без задоволення.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 04.08.1999 по 25.05.2023 позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Відповідно до наказу ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» від 24.05.2023 №65/ОС-23 «По особовому складу» ОСОБА_1 , старший прапорщик внутрішньої служби, начальник чергової варти відділу охорони установи, звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 25.05.2023 відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за станом здоров`я (через хворобу) за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в ДКВС України ) (а.с.11).

Даним наказом передбачено провести з ОСОБА_1 повний розрахунок та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби.

Із виписки АТ «Приватбанк» по картковому рахунку позивача вбачається, що 30.06.2023 на його рахунок надійшли кошти в сумі 130617,65 грн у вигляді грошового забезпечення за червень 2023 року (а.с.13).

25.07.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (а.с.12).

У відповідь на дану заяву ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» зазначила, що усе грошове забезпечення було виплачено після надходження додаткового фінансування на виплату вихідної допомоги, що виключає відповідальність на порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, а тому відсутній обов`язок виплачувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (а.с.21-22).

Враховуючи положення зазначеної вище ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції надає оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 5ст. 23 Закону України від 23.05.2005 №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (в редакції, чинній на час проходження служби позивачем, далі Закон №2713-IV) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

09.12.2015 набрав чинності Закон України від 10.11.2015 №766-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Національної поліції». Частина п`ята статті 23 Закону №2713-IV у редакції Закону №766-VIII та з урахуванням змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №2713-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.1999 №1510 затверджено умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Постанова №1510).

Абзацом другим пункту 4 Постанови №1510 (в редакції, чинній у період з 05.11.2003 до 01.01.2008) було встановлено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи оклади за спеціальними званнями, надбавки, доплати та премії виплачуються у розмірах та порядку, що передбачені Указом Президента України від 04.10.1996 №926/96.

Пунктом 2-1 зазначеного Указу установлено особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ щомісячні надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років). Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 18.12.2007 №1234/2007 з 01.01.2008.

З метою визначення порядку й умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18.10.2004 №203 затверджено Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи (далі Інструкція №203, чинна до 07.10.2009).

Пунктом 1.2 Інструкції №203 установлено, що грошове забезпечення складається з окладів грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового забезпечення належать посадові оклади та оклади за спеціальним званням, а також оклади грошового утримання курсантів навчальних закладів. Додаткові види грошового забезпечення включають надбавки, доплати, премії, одноразові й щомісячні винагороди, матеріальну допомогу та грошову допомогу при звільненні. Поряд з окладами грошового забезпечення в обов`язковому порядку виплачуються надбавки за вислугу років до окладів грошового забезпечення (далі - надбавки за вислугу років), щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавок за вислугу років) (далі - щомісячна 100-відсоткова надбавка), а також грошова допомога при звільненні.

Згідно з пунктами 6.1 6.3 Інструкції №203 особам рядового і начальницького складу виплачується щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавок за вислугу років). Установлення щомісячної 100-відсоткової надбавки особам рядового і начальницького складу проводиться до посадових окладів (без урахування їх підвищень), окладів за спеціальними званнями та надбавок за вислугу років. Особам рядового і начальницького складу ця надбавка виплачується в усіх випадках, якщо вони мають право на отримання окладів грошового забезпечення.

Судом першої інстанції зґясовано, що згідно довідки ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» від 16.08.2023 №42/3879/4 у період з 01.01.2008 по 07.10.2009 (спірний період) щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася.

При цьому, суд слушно зауважив, що з 01.01.2008 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (чинна до 01.03.2018, далі Постанова №1294), пунктом 1 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Постанови №1294 передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи).

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 12.01.2008 №5 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі Наказ №5) затверджено та введено в дію з 1 січня 2008 року умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - кримінально-виконавча служба) згідно з додатками 1-16 до наказу.

Даним Наказом №5 передбачено, що із введенням в дію нової структури та умов грошового забезпечення зберігаються інші діючі умови грошового забезпечення (підвищення, надбавки, доплати), за винятком норм, скасованих Указом Президента України від 18 грудня 2007 року №1234 (1234/2007) «Про внесення змін до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року №379 та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» та зазначеною постановою.

З огляду на це, суд підставно вважав, що ні Постановою №1294, ні Наказом №5 не передбачено з 01.01.2008 виплату особам рядового і начальницького складу щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення.

Враховуючи ту обставину, що Постанова №1294 має вищу юридичну силу, ніж Інструкція №203, при нарахуванні грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, то правильним є твердження, що застосуванню підлягали норми Постанови №1294.

Відтак, відповідач правомірно не здійснював в період з 01.01.2008 по 07.10.2009 (дата втрати чинності Інструкції №203) нарахування позивачу щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення, а тому позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції вірно вважав безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 04.08.1999 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.12.2022, то суд вірно врахував, що згідно із статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри «101» замінено цифрами « 103».

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами частини другої статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Як встановлено пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку №1078).

Абзацами першим-п`ятим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 (застосовується з 01 грудня 2015 року, далі Постанова №1013) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

З огляду на це, суд підставно вважав, що за загальним правилом для індексації заробітної плати необхідно знати два взаємопов`язаних елемента: базовий місяць та коефіцієнт індексації. При цьому базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів) незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.

При цьому, суд слушно зауважив, що до набрання чинності Постановою №1013 абзац перший пункту 5 Порядку №1078 був викладений та застосовувався у такій редакції: «У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації».

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник.

З довідки про нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с.55-62) судом першої інстанції зґясовано, що грошове забезпечення позивача індексувалось, починаючи з 2007 року.

При цьому, суд слушно зауважив, що доводи позову в цій частині позивач обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно оминув норми абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (січень 2017 року та березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

Однак, позовна заява не містить жодних обґрунтувань щодо неправильного нарахування індексації грошового забезпечення за період 04.08.1999 по 31.12.2015, а отже про порушення прав позивача, зокрема, у зв`язку із неврахуванням наведених вище положень пункту 5 Порядку №1078, з огляду на що суд підставно вважав позовні вимоги в цій частині безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, суд першої інстанції правильно вказав, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є так званий «базовий місяць», від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін.

Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує: 101 відсоток за період до 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону №1282-XII в редакції, що діяла до 01 січня 2016 року); 103 відсотки за період після 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону №1282-XII зі змінами).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01 грудня 2015 року, базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій: 1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або 2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

З 01 січня 2016 року істотно змінився сам порядок нарахування індексації, оскільки базовим місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103 відсотка) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру (за рахунок постійних складових зарплати).

Крім того, суд вірно зауважив, що якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Постановляючи рішення в цій частині вимог, суд вірно врахував, що схеми посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб були затверджені Постановою №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008. Надалі зміна грошового забезпечення позивача відбулась в січні 2017 року у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства юстиції України №372/5 від 14.02.2017 «Про затвердження схем посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а в подальшому з 01.03.2018 у зв`язку з набранням 01.03.2018 чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

З огляду на це правильним є висновок суду, що «базовим» місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 є січень 2008 року.

Згідно довідки про нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с.53-62), в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 відповідач виплачував індексацію грошового забезпечення з урахуванням листопада 2013 року як базового місяця, тобто відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, визначені чинним законодавством.

При цьому, починаючи з 2017 року, індексація грошового забезпечення позивача проводилась відповідачем з врахуванням базового місяця січень 2017 року та березень 2018 року, відтак суд вірно вказав, що базовий місяць відповідачем визначено вірно, як то передбачає пункт 5 Порядку №1078, виходячи з місяця збільшення посадового окладу. При цьому позивач не навів доказів того, що сума нарахованої індексації в період з січня 2017 року по 31.12.2022 не відповідає вимогам Порядку №1078.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідач з 01.01.2016 по 31.12.2016 включно здійснив нарахування індексації грошового забезпечення позивача, але при її розрахунку неправильно встановлено базовий місяць, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що позовні вимоги лише за вказаний період підлягають задоволенню.

Відповідно відсутні і підстави, в частині відмови у задоволенні позовних вимог враховувати положення пункту 2 Порядку №44.

Вирішуючи спір в частині нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 24.02.2022 по 08.07.2022, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову №168.

Пунктами 1, 3 Постанови №168 (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 Постанови №168 обумовлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» (далі - Постанова №350) внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»,».

При цьому, у пункті 2 Постанови №350 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» (далі Перелік) згідно з додатком, з якого слідує, що Волинська область включена у вказаний Перелік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №754, яка застосовується з 01.06.2022, внесено зміни у пункт 1 Постанови №168, відповідно до яких в абзаці першому:

слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»;

після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, яка застосовується з 24.02.2022, у пункт 1 Постанови №168 внесено зміни, відповідно до яких в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Відтак правильним є висновок суду, що в період з 24.02.2022 по 01.06.2022 Постановою №168 було передбачено виплату особам рядового і начальницького складу додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за умови, що вони несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

У даній спірній ситуації судом першої інстанції зґясовано, що позивачу відповідно до наказів відповідача від 25.05.2022 №49/ОС-22 та від 22.08.2022 №82/ОС-22 (а.с.45-46) виплачено додаткову винагороду за періоди з 24.02.2022 по 25.04.2022 та з 26.04.2022 по 31.05.2022 пропорційно відпрацьованому часу в загальній сумі 31336,41 грн, що підтверджується довідкою від 16.08.2023 №42/3879/4 (а.с.33).

При цьому, суд віно врахував, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №260/3564/22 зроблено правовий висновок про те, що зміст внесених постановою КМУ №793 змін до постанови КМУ №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

З огляду на вище наведене, суд дійшов підставного висновку про відсутність порушень прав позивача щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, оскільки винагорода виплачена пропорційно відпрацьованому часу за період з 24.02.2022 по 01.06.2022, відтак в цій частині позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі №140/21049/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. С. Затолочний А. Р. Курилець